Коментарі експертів

Олександр СКІПАЛЬСЬКИЙ: «ПРО НЕОБХІДНІСТЬ ДООПРАЦЮВАННЯ СТРАТЕГІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ»

ВИСТУП НА ЗАСІДАННІ ЕКСПЕРТНОЇ РАДИ ЦДАКР 26.06.2015 р.

ВИСТУП НА ЗАСІДАННІ ЕКСПЕРТНОЇ РАДИ ЦДАКР

26.06.2015 р.

1] Щодо необхідності доопрацювання Стратегії національної безпеки України, введеної в дію Указом Президента України № 287/2015 від 26 травня 2015 р. http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/287/2015

У зв’язку із тим, що сьогодні виповнився місяць із введення в дію Стратегії національної безпеки України, у першій частині свого виступу я хочу коротко торкнутися питання національної безпеки і оборони України у контексті цієї стратегії.

За браком часу я не буду піддавати аналізу весь текст стратегії, тим більше, що у відкритій пресі коментарів цього документу і так вистачає (напр. стаття Р. Зварича в ДТ «Мильні бульбашки монопольно-олігархічної стратегії»: http://gazeta.dt.ua/internal/milni-bulbashki-monopolno-oligarhichnoyi-strategiyi-_.html

або стаття наукового співробітника Служби інформаційного забезпечення органів  державної влади Національної бібліотеки України А. Потіхи, «Нова стратегія національної безпеки України в умовах зовнішньої загрози» http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1122:strategiya-natsionalnoji-bezpeki&catid=8&Itemid=350

а торкнусь декількох ключових питань, зокрема таких:

– на якій концепції будується стратегія?

– яку силу буде поставлено в основу оборонної діяльності України? Хто виконає місію списа перемоги?

Тож:

1.1. НА ЯКІЙ КОНЦЕПЦІЇ БУДУЄТЬСЯ СТРАТЕГІЯ?

Наприклад в основу китайської стратегії національної безпеки і оборони покладена концепція війни без обмежень, а у сфері ракетно-ядерного стримування китайці реалізують відому концепцію «3 тисячі тисяч тунелів».

В рамках концепції війни без обмежень Китай воює невоєнними методами в усіх сферах життєдіяльності країн: так, китайці скуповують боргові зобов’язання Америки задля ліквідації долара, як основної резервної одиниці, вони перетворили свою територію на виробничий майданчик для всього світу: спробуй напасти на них і зупиниться виготовлення не тільки електронних плат, а і більшості інших товарів, до яких вже звикли в світі як до повітря. Також китайці досягли революційного прориву у воєнній сфері завдяки політиці «спочатку скопіювати, а потім перевершити». Китайські вчені працюють в усік провідних науково-технічних центрах світу залишаючись ри цьому спочатку китайцями, а потім – громадянами інших країн. У сфері ракетно-ядерного протистояння Китайці впроваджують відому концепцію «3 тисячі тисяч тунелів» в яких, за даними американської організації стратегічних розробок (US Strategic Command, STRATCOM), Пекін нібито скрито розмістив 3 тисячі атомних боєголовок http://novorus.info/news/vmire/29548-boysya-ne-silnogo-a-sumasshedshego-ili-kak-vashington-izuchal-vozmozhnost-pervogo-atomnogo-udara.html  І так у всьому без обмежень і без кордонів

США будують свою стратегію на основі концепції беззаперечного і тотального домінування (лідерства) з позиції сили, яка ґрунтується на принципах абсолютної переваги у воєнній, технологічній, економічній, інформаційній сферах.

 

«Любая стратегия, нацеленная на защиту американской нации и на продвижение наших интересов в области национальной безопасности должна базироваться на непреложной истине – Америка обязана быть лидером. Вопрос заключается не в том, следует ли соединенным Штатам занимать лидирующие позиции, а в том – как именно их обеспечить. При этом на всех направлениях деятельности США должны лидировать с позиции силы». Б. Обама. 06.02.2016 г.

Що стосується глобального ракетно-ядерного протистояння то в рамках стратегії преемтивного знищення загроз США впроваджують концепцією Миттєвого глобального обеззброюючого удару у т.ч. неядерною зброєю, заснованою на нових фізичних принципах. Одночасно, вдосконалюючи взаємодію зі світовими центрами впливу. США намагаються перекласти на них розв’язання більшої частини проблем у їхніх регіонах, за концепцією «діяти із задніх рядів» і т.д.

Росія споконвічно прагне досягнути паритетного із США домінування, правда вдається їй це в менших масштабах, в основному на пострадянському просторі. Одночасно Росія погрожує ядерним попелом. Але, аналізуючи методи досягнення геополітичних цілей шляхом силових дій на полі бою і тіньових спеціальних операцій, вище керівництво Росії констатує, що в боротьбі провідних держав  світу за свої інтереси, типовими стали «непрямі дії», маніпуляція соціальними протестами, використання провокаторів, кримінальних авторитетів (у т.ч., олігархів) і корумпованих чинуш, ірегулярно-регулярних формувань, тощо. Управлінням цими процесами і акторами займаються розвідки, які на думку Росії стали основним джерелом загроз.

Наприклад, в Стратегії національної безпеки Російської Федерації до 2020 р.
 http://www.scrf.gov.ru/documents/1/99.html відзначається:

 «Основными источниками угроз национальной безопасности в сфере государственной и общественной безопасности являются: разведывательная и иная деятельность специальных служб и организаций… деятельность террористических организаций, транснациональных преступных организаций и группировок и сохраняющийся рост преступных посягательств, направленных против личности, собственности, государственной власти, общественной и экономической безопасности, а также связанных с коррупцией».

Тому російським керівництвом затверджена не тільки оновлена Воєнна доктрина http://www.scrf.gov.ru/documents/18/129.html щодо участі у глобальних миро-війнах,

А і «Стратегия противодействия экстремизму в Российской Федерации до 2025 года» http://www.scrf.gov.ru/documents/16/130.html задля протидії кольоровим революціям на своїй території.

А яка концепція покладена в основу Стратегії національної безпеки України? В тексті Стратегії така ключова концепція відсутня. А між рядків проглядається принцип «доженемо і переженемо Росію віддзеркалюючи те, що робить вона». У Росії супутники – і ми собі. У Росії танки – і ми туди ж. У Росії збільшення чисельності ЗС і ми будемо збільшувати і збільшувати.

У такий спосіб, хто більше  жертв (життів, каліцтв, зубожіння нації задля випуску відсталих озброєнь архаїчним ВПК) покладе на вівтар війни, агресора не подолати. Власну країну зробити остаточно злиденною можна, а досягти воєнного потенціалу Росії по чисельності військ і ЗВТ – ні. Це типове совкове мислення. Пам’ятаєте: «доженемо і переженемо Америку». Чим все скінчилося?

То ж нам потрібен власний рецепт перемоги над більш потужним за потенціалом ворогом у спосіб, що зветься «зосередження сили слабшого на слабостях сильнішого».

Нам потрібна гонка, але не в кількості танків, а в кількості об’єднаного інтелектуального потенціалу, потужністю якого Україна завжди славилась. Потрібна інтелектуальна перевага у розробці не прорахованих ворогом стратегій і тактик, інтелектуальна перевага у впровадженні проривних воєнних технологій, інтелектуальна перевага у війні за свідомість нації, перевага у знищенні воровского общака, яким Янукович накрив всю країну і т. ін..

Так, починалось все з нуля і треба було робити у пожежному порядку хоч якусь оборону. Але коли вже взялись виписувати Стратегію то хай це буде наша особиста  стратегія війни ХХІ а не компіляція різних думок різних країн.

1.2. ЯКУ СИЛУ ПЛАНУЄТЬСЯ ПОСТАВИТИ В ЦЕНТР ОБОРОННОЇ ПОЛІТИКИ І ОБОРОННОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ?

Стратегія національної безпеки України на перше місце ставить «потужні збройні сили». У зв’язку з цим виникають питання:

 – якої потужності мають бути потужні збройні сили задля подолання агресії РФ, яка за заявою Президента України має саму сильну армію в світі http://topwar.ru/67829-petr-poroshenko-rossiyskaya-armiya-samaya-silnaya-v-mire-i-ukraina-ne-v-sostoyanii-ey-protivostoyat.html

– де взяти грошей на створення таких потужних ЗС і, що не менш важливе – на їх утримання?

– яким чином потужні Збройні сили України будуть досягати геополітичних цілей держави в умовах миро-війни, коли більшість таких цілей досягаються у невоєнний спосіб?

– як зберегти потужні ЗС від розлагання, в умовах, коли вони не воюють, а тупо чекають, хто за сьогоднішню добу загине?

З наведених скоріше риторичних питань вибудовується висновок: покладання на ЗС завдань перемоги над іррегулярно-регулярним супротивником в умовах миро-війни, і в умова коли обсяги фінансування на оборону в Україні у 10 разів менші, ніж у РФ і у 100 разів менші від США, – це ілюзія.

Може дипломатія? Дипломатією «Воєнторг не подолати».

Може чарівний економічний зліт зі 168 місця у першу десятку, аж так що Крим, а за ним і Росія почнуть проситися до України? Смішно і Сумно.

То що ж може бути поставлене в центр оборонної політики держави? Стратегія адекватної відповіді не дає.

Задля відповіді на це питання привертаю увагу до такого: У своєму виступі в Конгресі США в березні 2014, адмірал Уїльям Макрейвен, глава американського командування спеціальних операцій, заявив, що «прямий підхід сам по собі не є рішенням проблем, кінець кінцем, це тільки відстрочення перед застосуванням непрямого підходу. Врешті-решт, це все перетвориться на таку собі глобальну мережу непрямих операцій, які матимуть вирішальне значення для нашої безпеки в світі». Ну а непрямі дії – це єпархія Командувань розвідок і сил спеціальних операцій. http://defpol.org.ua/site/index.php/ru/arhiv/alternativno/13224-2012-12-20-11-39-24

 

То ж у сучасному світі на передові позиції у геополітичних змаганнях вийшли не класичні а тіньові сили, засоби і методи, а головним інструментом їх реалізації стають розвідки. Але для того, щоб розвідка в Україні почала належним чином виконувати функції основи і ядра оборонної системи, навколо якого формуються всі інші сили, потрібна фундаментальна трансформація розвідувальної організації держави на основі всеохоплюючої теорії розвідки і принципово нових законів, настанов і статутів про розвідку.

Сьогодні розвідки перетворилися з розрізнених невеличких відомчих розвідувальних органів на загальнонаціональні розвідувальні системи, як новий елемент (сегмент) державних систем, а розвідувальна діяльність перейшла від виконання функцій інформаційного забезпечення процесів прийняття політичних рішень і планування воєнних операцій в новий самостійний вид державної діяльності, і отримала нові завдання, яких стало більше ніж у класичної армії.

Наразі розвідка трактується як «третя сила» поряд з ядерними силами і звичайними збройними силами, також розвідка сьогодні трактується як максимальна безпека при мінімальних затратах.

Розвідка XXI має власні командування (не комітети з координації, а саме командування в першу чергу), могутню взаємно просякнуту і одночасно розсерджену серед інших інституцій держави організаційну структуру, випереджувальну динаміку фінансування і надсучасну науково-технічну базу, яка виготовляє «штучний товар» дрібними партіями, для чого не потрібні величезні цехи і штат Оборонпрому, натомість край необхідна підвищена конспірація в умовах наявності чисельної ворожої агентури на всіх рівнях.

Трансформація розвідувальної організації України не означає якесь фантастичне збільшення. Потрібна трансформація логіки розвідувальної діяльності. А для цього потрібен, як сказав Іван Аррегуін Тофт,  концептуальний стрибок у мисленні. Наведу приклад: інструментом виконання спеціальних операцій ізраїльської Служби розвідки і спеціальних завдань МОССАД є бойовий підрозділ КІДОН (Багнет). Його чисельність – 3 групи по 12 бійців (це привіт тим, хто збирається зробити Українські ССО окремим видом ЗС). Або інший приклад: в Росії і Україні основною тактичною одиницею є взвод, В сетецентричній системі воєнних операцій США, тактичною одиницею стає солдат. А невдовзі такою одиницею стане Дрон.

У зв’язку із зазначеним привертаю увагу всіх небайдужих до питань обороноздатності людей і колективів, що Стратегія національної безпеки це скоріше проект для обговорення ніж основополагаючий документ, який вже дав відповіді як побудувати і укріпити сектор національної безпеки і як надати гарантовану відсіч головним ворогам України: агресивній Росії і підтримуваній нею в Україні олігархічно-корумпованій раковій пухлині.

Пропоную ЦДАКР стати ініціатором збирання пропозицій щодо доопрацювання Стратегії від людей, не зашорених старими традиціями старих воєнно-експертних систем держави.

 

2] У другій частині свого виступу закликаю Президента, Уряд і РНБО створити дієвий механізм залучення інтелектуального потенціалу нації в інтересах знаходження креативних рішень подолання ворога і відтворення територіальної цілісності України. Те що з Оборонної системи держави створили такий собі закритий клуб для обраних – це шлях до збагачення одних і крах для всієї системи. Те, що державницької думки вистачає на те, щоб створити фонди матеріальної підтримки для депутатів і працівників обладміністрації, а розуму на те, щоб створити фонди підтримки Проривних технологій в сфері оборони і національної безпеки нема – це втрата мізків нації.

Ми ж всі бачимо:

У вищих ешелонах влади нема знання, що робити з Кримом.

У вищих ешелонах влади нема знання, як бути з окупованими територіями.

У вищих ешелонах не хочуть сприймати очевидний факт, що в умовах бунту озброєних інсургентів, яких підтримує потужна іноземна держава і внутрішня п’ята колона, весь силовий блок – армія, міліція, національна гвардія – змушені займати реактивну позицію, кожний захищаючи свій напрямок в режимі оборони. І тільки розвідка здатна діяти в атакуючому режимі, наносячи ураження критичним об’єктам і структурам супротивника несподівано у місцях і у спосіб, які не прораховані ворогом. Але для цього розвідку треба фундаментально трансформувати і поставити в основу оборонної системи країни, а також надати їй право самостійно планувати і реалізовувати активні акції в межах визначених завдань.

Незважаючи на викладене, і замість створення механізмів колективного пошуку відповідей у т.ч. на наведені питання, остаточні рішення щодо всієї оборонної політики довірили фактично двом особам, призначивши їх за квотним принципом.

Це є стратегічна помилка, яку треба терміново виправити.

Пропоную ЦДАКР напрацювати механізми  і вжити реальних заходів задля стати Центром консолідації інтелектуального потенціалу нації в інтересах оборони і національної безпеки, а також – створити механізми, щоб ті, хто приймають рішення в сфері безпеки і оборони, прислуховувались і брали на озброєння розумні пропозиції і ініціативи, оскільки і на жаль сьогодні ситуація розвивається за відомим висловом Лазаря Лагіна: “Одни люди вносят в общее дело свою лепту, другие – свой лепет”.

 

Слава Україні,

Слава героям.