Коментарі експертів

Андрій РИЖЕНКО: «ПОГЛЯДИ НА РЕФОРМУВАННЯ ВМС ЗС УКРАЇНИ»

Після виходу з окупованого РФ Криму, ми практично відразу розпочали роботу щодо відновлення та розвитку ВМС ЗС України. Протягом 2014-2015 року було повністю перероблено Стратегію Національної Безпеки і Воєнну Доктрину України, які визначили важливість захисту інтересів України з морського напряму і поставили нові завдання ВМС ЗС України. Треба відмітити важливий вплив у цьому процесі міжнародного Пілотного проекту щодо відновлення ВМС ЗС України, який розпочався у квітні 2015 року, за участю фахівці ВМС України, країн НАТО та партнерів. Окремі позиції і ідеї Пілотного проекту лягли в основу зазначених стратегічних документів, а також Стратегічного Оборонного Бюлетеня України.

Після виходу з окупованого РФ Криму, ми практично відразу розпочали роботу щодо відновлення та розвитку ВМС ЗС України. Протягом 2014-2015 року було повністю перероблено Стратегію Національної Безпеки і Воєнну Доктрину України, які визначили важливість захисту інтересів України з морського напряму і  поставили нові завдання ВМС ЗС України. Треба відмітити важливий вплив у цьому процесі міжнародного Пілотного проекту щодо відновлення ВМС ЗС України, який розпочався у квітні 2015 року, за участю фахівці ВМС України, країн НАТО та партнерів. Окремі позиції і ідеї Пілотного проекту лягли в основу зазначених стратегічних документів, а також Стратегічного Оборонного Бюлетеня України.

В цілому, з 2014 року ВМС ЗС України значно наростили війська берегової оборони, що дозволило створити рубіж захисту узбережжя та виконувати завдання АТО щодо оборони Маріуполя. У 2016 році перші підрозділи берегової оборони були передислоковані в пункти постійної дислокації на узбережжі Азовського моря. Крім того, ми “підняли на крило” морську авіацію, яка щоденно виконує бойові завдання. Також у ВМС З України було відновлено систему підготовки та військової освіти особового складу усіх категорій тактичної ланки.

Але найбільшою проблемою залишаються бойові можливості надводних сил ВМС ЗС України, оскільки наші найбільш спроможні кораблі були захоплені РФ і знаходяться у Криму. Чисельність плавскладу складає тільки 6% чисельності флоту.

Сьогодні хотів би довести погляди на реформування ВМС ЗС України за двома основними напрямами: трансформація системи управління та відновлення надводного флоту.

Трансформація системи управління ВМС на стратегічному, оперативному та тактичному рівнях є ключовим усього процесу реформ. Стратегічний Оборонний Бюлетень ставить нам завдання створення системи управління взаємосумісною з країнами НАТО, з використанням ефективних практик західного військового менеджменту.

В першу чергу це стосується створення двох вертикалей управління: підготовки сил і проведення операцій.

Важливім є спроможність командувачів видів, які відповідають за розвиток та бойову готовність військ, мати необхідний вплив у питаннях розвитку та контроль відповідних ресурсів, для чого він має знаходитись з відповідним апаратом у Києві, поряд з Міністерством Оборони (МО) та Генеральним Штабом (ГШ). 

Важливим також є делегування повноважень прийняття рішень і використання ресурсів командирам тактичної і оперативної ланок з одночасною передачею відповідальності.

Хочу нагадати, що зазначено було вже рекомендовано нам іноземними фахівцями як у 2015 році протягом Пілотного проекту, так й значно раніше – на початку 2000-х.

Крім того, вважаємо необхідним скорочення чисельності органів управління ( в першу чергу штабу ВМС), зменшення штатних категорій військовослужбовців штабів, комплектування окремих (адміністративних) посад старшинським складом (за практикою НАТО – до 10% від загальної чисельності штабу). Це дозволить перерозподілити кошти в інтересах бойових підрозділів  та підняти їх бойову здатність та престижність.

Для реалізації принципу «об’єднання», що є основою усіх операцій НАТО, до складу МО / ГШ та Об’єднаного Оперативного Штабу (ООШ) мають направлятися морські офіцери.

Опрацьовано варіант структури, який враховує усі наведені вимоги.

Перш за все, на стратегічному рівні  створюється Головне управління ВМС ГШ (Київ), яке забезпечує роботу командувача у питаннях розвитку, закупівель озброєння ВМС та взаємодії з органами державної влади України і іноземними представниками з питань ВМС.

На оперативному рівні за “N-структурою” (документ НАТО ААР-16) створюється штаб ВМС, який відповідає за комплектування, підготовку та забезпечення сил зброєю і матеріальними засобами.

Для проведення операцій створюється Командування морських операцій, яке планує і проводить операції родів ВМС самостійно й у взаємодії з іншими видами ЗС України. За основу був взятий керівний документ ВМС США NTTP-3.32-1. Структуру Командування морських операцій ми плануємо практично відпрацювати як штаб навчання “Сі Бриз-2017” із залученням офіцерів ВМС України, інших країн –партнерів та офіцерів-менторі з країн НАТО.

Цікаво, що певна кількість відділів та груп вже існує у теперішній структурі штабу ВМС, потрібна їх реорганізація за новими функціями і повноваженнями.

Вважаю, що на протязі 3 місяців можливо розпочати і через 6 місяців завершити перехід на нову структуру, з врахуванням усіх соціально-кар’єрних питань офіцерів.

Результатом стане скорочення штабного елементу вдвічі і підвищення його ефективності і досягнення органами управління ВМС взаємосумісності із органами управління флотів країн НАТО. 

Цілком зрозуміло, що реформування системи управління ВМС має відбуватися за однаковими принципами з ГШ та інших видів ЗС України.

Але є й робочі питання. Перехід органів управління на “Джей структуру” лише частково (а не повністю) не притаманно досвіду подібних трансформацій в країнах НАТО та сприяє “консервуванню” непотрібних структур.

Відчувається також і відсутність відповідних знань і досвіду використання стратегічних і оперативних стандартів НАТО.

Існує непорозуміння щодо втілення розподілу в органів управління за двома основними функціями:  підготовки і застосування.

Ну і досі, командувачі видами є розпорядниками коштів 2-го рівня, що ускладняє питання розвитку видів.  Потрібна зміна законодавчої бази, без змін говорити про сталий розвиток військ видів дуже складно.

Другим напрямком реформи є розвиток бойових спроможностей ВМС, в першу чергу – надводних сил.

Концептуальним рішенням цієї проблеми є створення “москітного флоту” –  швидких, маневрених і малопомітних катерів, які спроможні діяти у ближній морській зоні, знищувати надводні кораблі і підводні човни противника, охороняти важливі об’єкти морської інфраструктури, бази і порти, забезпечувати рейдові і спеціальні дії морської піхоти і сил спеціальних операцій,  вести протимінні дії.

В умовах існуючих загроз і наявного фінансового ресурсу вважаю цей варіант дієвою “асиметричною” відповіддю значно більшим силам агресора. 

“Москіти” мають діяти у прибережних водах (до 100 міль), відносно дешеві (одна платформа – 2-15% від вартості кораблів класу “корвет”-“фрегат”), швидкі, діють раптово, достатньо озброєні, здатні тримати супротивника у постійній напрузі.

Рис.№1. Найвідоміший “москіт” – торпедний катер PТ-109, яким командував капітан- лейтенант Джон Кеннеді у 1943-44 роках.


Вважаю, що три основних типи платформ “москітного флоту”мають стати ядром надводних сил ВМС: пошуково-ударні, патрульно-рейдові та протимінні, здатні виконувати завдання усіх типів морських операцій у прибережній зоні згідно Морської доктрини НАТО AJP-3.1 (Рис. № 2)

Рис. № 2. Типи платформ “москітного” флоту

Порівняння притаманності принципів морських операцій (визначені у  AJP-3.1) дозволяє зробити висновок, що під час дій у прибережних водах корвети і фрегати не мають значної переваги над меншими за розмірами катерами – “москітами”, й навіть навпаки.   

Рис. № 3. Порівняння за принципами морських операцій.  

На рис. №4 наводиться порівняння окремих фінансових і часових показників будівництва та обслуговування  катерів “москітного флоту” і кораблів “класичного флоту”.

Рис. № 4. Порівняння фінансових і часових показників.

Таким чином, в умовах обмеженого фінансового ресурсу і часу на будівництво (придбання) надводних сил для дій у ближній морській зоні, що дуже актуально для України, чітко визначаються більша реалістичність та явні переваги катерів “москітного флоту” відносно кораблів “класичного флоту”. З точки зору створення необхідного пакету сил: “москіти” швидше і дешевші у будівництві, їх можна отримати більше одиниць і мати більше бойових спроможностей за одинакові з “класичним флотом” кошти, вони дешевше у експлуатації та обслуговуванні, у них більш гнучка логістика (з використанням цивільних сервісних центрів), є можливість їх доставлення до району дій наземним транспортом, невелика чисельність особового складу.

Стосовно переваг операційних – у “москітів” висока швидкість, маневреність, які дозволяють контролювати значно більші райони. Тактична група “москітів” застосовується по цілі й з різних напрямів. Модульність побудови та сучасне високотехнологічне озброєння дозволяють катерам бути багатофункціональними та виконувати практично весь спектр морських операцій, в першу чергу проти слабких сторін противника.

Ну, і в кінці кінців, наявність значної кількості таких катерів примушує супротивника на контр-міри і виснажує його економіку.  

На рис. № 6 наведено приклад  – малий броньований артилерійський катер типу “Гюрза-М”, який призначений для захисту портів, баз, дельт річок та підтримку висадки та дій морської піхоти на березі.

Рис. № 5 – мбака “Гюрза-М”.

Два таких катера вже у складі ВМС, ще чотири будуються і очікуються до передачі нам улітку 2017 року. Також будуються два катера типу “Кентавр” для доставки підрозділів морської піхоти. Також очкуємо їх у цьому році.

Триває опрацювання проекту ракетного катеру “Лань – М”, який матиме ракетне ударне і протичовнове озброєння,  артилерію 76 мм, зенітно-ракетний комплекс малої дальності. Орієнтовна вартість – до 50 млн. дол. США. Катер має практично озброєння корвета 58250, але коштує в 5 разів менше (правда за показниками автономність та дальності плавання поступається корвету) .

Рис. № 6 – рка“Лань-М”.

Активно вивчаємо ми можливості й іноземних виробників.

Вважаю, що майбутнє нашого флоту як раз у тісної кооперації українських суднобудівних підприємств з іноземними компаніями.

Дуже вражаючім прикладом патрульно рейдової “москітної” платформи є катер турецького виробництва MRTP-24 (компанія JV “Jonca Onuk”). Катер побудований з композитних матеріалів, має швидкість понад 50 вузлів, дальність плавання 500 міль, високу маневреність, бере на борт групу з 16 осіб (спецпризначенці, морські піхотинці, водолази, оглядова команда), має сучасну радіолокаційне обладнання, зв’язок, бойовий ракетно артилерійський модуль для знищення морських, повітряних цілей та вогневої підтримки дій сил на березі.  

Рис. № 7 – патрульно-рейдовий катер “MRTP-24”.

Зацікавленість у співробітництві із іноземними компаніями в першу чергу стосується протимінних кораблів і дистанційно керованих платформ, які виконують завдання безпеки мореплавства, та носіїв проти корабельних ракет, які мають забезпечити стримування агресивних дій противника.

Наявний ресурс до 2020 року (біля 8 млрд грв) дозволяє нам поповнити бойовій склад ВМС ЗС України біля 30 одиницями “москітного флоту” (Доречи, зазначеної суми вистачить тільки для завершення будівництва одного корвету пр. 58250). 

Після створення “москітних“ надводних сил для гарантованого захисту України у прибережній зоні, після 2020 року можливо буде розпочати наступний етап – побудову більш крупних кораблів для дій у відкритому морі.

Гарним для України є досвід ОАЄ, які недавно завершили будівництво корвета типу “Бейнунах” для своїх ВМС– вже шостого в серії. Ще 20-25 років ця країна зовсім не мала ніякого досвіду кораблебудування. Але, завдяки грамотній державній політиці, у співробітництві з Францією (компанією CMN) був опрацьований цей проект (на базі Combatante BR70), побудовані корабельнобудівні підприємства в ОАЄ, підготовлені спеціалісти. Важко уявити, що за розмірами – це наш корвет “Тернопіль” (900 тон – 70 метрів). Але наскільки міцний і як сучасно виглядає. До речи його ціна – половину від корвета 58250 (втричі більшого за водотоннажністю і розміром екіпажу, але при цьому зброї на “арабському скакуні” – не менше).

У заключення хочу сказати, що вважаю адаптування нової системи управління у ВМС та у ЗС України в цілому буде серйозним прогресом і прискорить загальний темп ходу реформ.

“Москітний флот” – реалістичне і ефективне рішення для забезпечення постійної присутності ВМС України у морі для захисту національних інтересів.

Є власні напрацювання, є бажання партнерів допомагати. То ж, треба здійснювати переміни.

 

Каптан 1 рангу Риженко Андрій Олексійович,

Заступник начальника штабу командування ВМС ЗС України (з питань Євроатлантичної інтеграції)