В умовах тривалої збройної агресії проти України, коли ключовим завданням держави є суттєве підвищення рівня боєздатності Збройних Сил та інших силових структур, особливого значення набувають питання формування та реалізації політики військово-технічного співробітництва (ВТС).
Переорієнтація ринків та внутрішнє переозброєння мають стати основними її пріоритетами на середньострокову перспективу, досягнення яких передбачає підвищення ефективності державного регулювання галузі, забезпечення належного рівня фінансування відповідних заходів та координації дій на міжнародних ринках озброєнь. Так, переформатування вектора ВТС з іноземними державами має здійснюватись із додержанням міжнародних зобов’язань України за умов пріоритетності її національних інтересів.
Ефективне використання оборонного потенціалу України, збалансована політика ВТС, дієві інструменти фінансового забезпечення сектору безпеки і оборони мають стати пріоритетними напрямами структурних реформ оборонної галузі.
Зазначене обумовлено тим, що подолання нестабільності у східних регіонах України у минулому році здійснювалось в екстремальних умовах.
Так, фінансування потреб ЗСУ та інших військових формувань у 2014 році здійснювалось як за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті, так і за рахунок коштів благодійних пожертв фізичних та юридичних осіб, коштів резервного фонду, за рахунок випуску державних цінних паперів.
Така практика для України є безпрецедентною. Основними причинами такого стану речей стали низька якість оборонного планування, а також реалізація програм розвитку та реструктуризації українського ОПК, можливості щодо фінансування яких протягом років незалежності України також не були достатніми.
Саме тому, опинившись в кризовій ситуації, українська оборонна промисловість не здатна в повній мірі забезпечити потреби ЗСУ в озброєнні та військовій техніці.
Зазначене обумовлює потребу в імпорті сучасних систем ОВТ. Вартість таких систем є значною, що навіть за умов збільшення видатків на оборону у 2015 році є обтяжливим для бюджету України.
Так, виникає необхідність застосування Україною такої практики у ВТС з іноземними державами при імпорті ОВТ, яка суттєво зменшуватиме навантаження на бюджет та економіку України в цілому.
Вигідною альтернативою є забезпечення можливостей України щодо використання при закупівлі озброєння та військової техніки офсету – компенсації за придбану продукцію оборонного призначення у вигляді своєрідної інвестиції в економіку країни-імпортера.
В процесі розробки нормативної бази з питань офсетної діяльності Міністерством економічного розвитку і торгівлі України вивчався міжнародний досвід застосування європейськими країнами та країнами-членами НАТО офсетних угод.
Оцінюючи перспективи запровадження досвіду досліджуваних країн, ми, в першу чергу, виходили із необхідності оцінки державного регулювання офсету та міжвідомчої взаємодії органів та установ, що опікуються питаннями офсету. Особлива увага була приділена також стану оборонно-промислового комплексу країн, міжнародним коопераційним зв’язкам, ключовим країнам-партнерам у сфері закупівель ОВТ.
Як результат – побудована подібно до Республіки Польща схема: Законом України “Про державне оборонне замовлення” визначено передумови виникнення офсету, постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок укладення офсетних договорів та види компенсацій, при Мінекономрозвитку утворено офсетну комісію.
Запровадження в Україні офсетних процедур має на меті задоволення потреб України як у військовій, так і в цивільних сферах на найбільш вигідних для держави умовах.
Результатом провадження та реалізації офсетної діяльності в Україні має стати залучення в національну економіку нових технологій та інвестицій.
Внутрішньодержавна координація з питань упровадження офсетної діяльності налагоджена належним чином – зокрема, представники всіх державних органів, які можуть бути задіяні в процесі реалізації офсетної діяльності, є членами утвореної при Мінекономрозвитку офсетної комісії, і, в свою чергу, прийматимуть участь у здійсненні заходів, направлених на удосконалення цієї сфери.
Ключові аспекти розвитку офсетної діяльності йдуть в одному фарватері із стратегічними програмними документами, якими визначаються шляхи подальшого розвитку оборонно-промислового та науково-технічного комплексів, військово-технічного співробітництва України з іноземними державами.
Так, заходи з розроблення, освоєння і впровадження нових технологій, підготовки виробництва та створення нових виробничих потужностей, зокрема, за рахунок використання офсетних схем, планується передбачити у Державній цільовій оборонній програмі розвитку оборонно-промислового комплексу до 2020 року, Державній цільовій оборонній програмі розвитку озброєння та військової техніки на період до 2020 року.
З цією метою сьогодні в Мінекономрозвитку ведеться робота з підготовки пропозицій щодо можливих способів реалізації офсетних проектів на середньострокову перспективу.
Спільно з Міністерством оборони України та ДК “Укроборонпром” вивчаються перспективні напрями для залучення міжнародних інвестицій, в тому числі такі, що мають стратегічне значення для розвитку сектору оборони та безпеки.
Щодо практичної підготовки, готується перелік підприємств, що можуть бути залучені у якості бенефіціарів офсетних зобов’язань та переліки продукції, товарів і послуг оборонного призначення, вартість закупівель яких в середньостроковій перспективі може перевищувати 5 млн. євро.
Разом з тим, підготовка офсетних проектів – тривалий процес, і укладення офсетних угод в умовах проведення антитерористичної операції не є економічно вигідним, оскільки не існує реальної можливості визначити очікуваний економічний ефект від потенційної компенсації.
З огляду на зазначене, за пропозицією ДК «Укроборонпром» Мінекономрозвитку підготовлено та подано на розгляд Уряду проект змін до Закону України «Про державне оборонне замовлення», якими передбачено, зокрема, що в умовах особливого періоду, введення надзвичайного стану та у період проведення антитерористичної операції компенсаційні (офсетні) договори не укладаються.
Таким чином, Україна сьогодні має можливості щодо провадження та реалізації офсетної діяльності, результатом чого має стати залучення в національну економіку нових технологій та інвестицій.
Юлія МАЛИШЕНКО,
провідний співробітник, міністерства економічного розвитку і торгівлі України
