Екологічні дилеми: дороги чи екостандарти?
Польща більше ніж 10 років є членом Європейського Союзу та має до цього ще 15 т.зв. підготовчих років. Хоча екологічна безпека ніколи не була центральною темою польської політики – ключовими природно були реформи державних інституцій, економічна безпека, оборонний сектор, розвиток промисловості та розбудова інфраструктури – вже з 1989 року Варшава з різним успіхом намагалася запроваджувати екологічні стандарти над Віслою.
Одним із ключових викликів цього процесу були вічні пошуки золотої середини між розвитком промисловості та екологією. Варто пам’ятати, що за визначенням укріплення екологічної безпеки створює потенційні перешкоди для розвитку економіки, інфраструктури чи промисловості. Історія Польщі після 1989 року – це власне історія пошуку балансу між цими двома процесами: розвитком економіки та зміцненням екологічної безпеки. Наприклад, відома екологічна програма Natura 2000 і до сьогодні багатьма ототожнюється з блокуванням інвестицій, в т.ч. на побудову автобанів.
Іншим спірним питанням була і залишається доля вугільних шахт. Екологи б’ють на сполох, що викиди з цих об’єктів завдають серйозної шкоди навколишньому середовищу через забруднення повітря. Проте, потреби поставок енергії ніхто не відміняв, що робить дискусії з цього приводу безкінечними. Екологи відповідають, що енергію можна отримувати з інших джерел, як наприклад, вітроенергетика, але інша група екологів з цим категорично незгодна, оскільки це може завдавати шкоди шляхам польотів деяким видам птахів…
Ці приклади демонструють складність прийняття рішення щодо, здавалось би, найбанальнішої проблеми. Де-факто за бажання будь-яку інвестицію чи інфраструктурний проект можна поховати через «невідповідність екологічним нормам». Більше того, аксіомою при обговоренні екологічної проблематики має бути факт, що цілковите усунення негативного впливу людини на навколишнє середовище є неможливим. Відповідно можна говорити лише про мінімізацію негативних наслідків. Також не слід забувати і про тіньові інтереси бізнес-груп, які в досягненні своїх цілей часто беруть на озброєння тему екології.
У випадку з розвитком екологічної культури та стандартів Польщі не вдалося уникнути певних спотворень. Справа в тому, що Польща свого часу захопилася модою на «все екологічне». З одного боку, маємо агротуризм або промоушн здорового харчування, які окрім покращення екології забезпечують нові робочі місця. Але в той же час це перетворилося на обґрунтування реалізації тих чи інших витрат з державних та недержавних джерел. Наприклад, на низці польських автобанів, які було побудовано протягом останніх років, були облаштовані шумові екрани там, де вони не були потрібні. Очевидно все це генерувало додаткові кошти центральному та місцевим бюджетам. Причому відносно легкий доступ до коштів бюджету ЄС провокує такі неефективні витрати ресурсів. В засобах масової інформації пройшла хвиля відповідних дебатів, а серед винних називався навіть Євросоюз зі своїми правилами, що показує абсурдність ситуації та легкість, із якою можна маніпулювати екологічною тематикою.
Також польське суспільство все ще знаходиться в перехідному періоді екологічного розвитку. Ще недостатньо вбудованими в свідомість є модель екологічної безпеки, яка включає такі очевидні її елементи, як економне використання електроенергії чи води або відсутність сегрегації відходів, або, що правда рідше, викидання їх в недозволених місцях. Якщо катастрофи, що мають місце час від часу, та їхні наслідки викликають багато медійного шуму, то щоденна діяльність людини, яка має не менш негативні наслідки для природи, є не сильно привабливою для медіа. Саме тому на окрему увагу заслуговує питання екологічної освіти. Все частіше в Польщі вона подається як один із ключових інструментів підвищення рівня екологічної безпеки.
Екоосвіта та гроші
Попри низку очевидних успіхів Польщі з точки зору покращення екологічної ситуації в країні експерти звертають увагу на відносно низький рівень суспільної свідомості щодо цього питання. Нажаль, основну частину роботи проводять переважно лише неурядові організації через різноманітні конкурси чи публічні акції з нагоди Дня Планети. Проте, ці зусилля не є системними, і вони за визначенням не можуть призвести до прориву. Тому все частіше лунають аргументи на користь введення відповідного предмету в школах. Не менш важливо, щоб таке навчання мало практичний характер і допомогло закріпити звички економити воду, вимикати світло, сегрегувати сміття, тощо. Також екологічна освіта має охоплювати не лише дітей шкільного віку, але й чиновницький корпус, який впливає на прийняття тих чи інших рішень, безпосередньо пов’язаних з екобезпекою.
Поки що ці постулати залишаються в теорії, а на практиці було лише введено відповідні курси у вищих навчальних закладах, а в Університеті Миколи Коперника (м.Торунь) відкрито навіть спеціалізовану кафедру Права Охорони навколишнього середовища. Проте, цього мало. Фактично нереально масово навчити людей сегрегувати сміття чи окремо викидати батарейки або ліки. Все частіше до відповідних інформаційних кампаній підключаються ЗМІ, в яких побільшало відповідних реклам, а також навчальних фільмів. Герої улюблених серіалів чи передач між рядків піднімають важливі для екологічної безпеки питання, що з часом може вилитися в підвищення рівня свідомості.
Проте, лише самими лозунгами, курсами в університетах чи навіть інформаційною кампанією в ЗМІ не можна досягнути суттєвого та швидкого прогресу в свідомості громадян. Та і загалом освіта ніколи сама по собі не була достатнім засобом. Саме тому охорона навколишнього середовища в Польщі охоплює ще й інші механізми значно більш дієвого характеру.
Першим і найважливішим є превентивні дії. Вони зводяться до чітких правових норм, згідно з якими порушення екологічних стандартів регулюються кримінальним та адміністративним кодексом. Слід відзначити, що лише існування норм права недостатнє без його системного застосування. Тому важливо розуміти, що право насправді застосовується на практиці. Наприклад, нелегальне вирубування дерев дуже рідко коли сходить з рук і карається суворими штрафами. Всі пам’ятають історію трирічної давнини, коли за вирубку однієї тополі суд присудив 150 тис. злотих штрафу. Справою займався навіть Конституційний Суд, і штрафи врешті-решт були знижені. Однак вони залишилися істотними – залежно від діаметру зрізаного дерева – на рівні плюс-мінус 15 тис. злотих (95 тис. гривень). Такі правила ефективно відбивають бажання до нелегальних дій щодо природних ресурсів.
Інший механізм можна назвати економічним. Як уже було сказано, громадяни ще вчаться економити воду, електроенергію чи тепло. А найкращим для цього інструментом впливу є високі ціни на енергоносії. Таким чином, простір для неефективного використання енергоресурсів, що відповідно завдає шкоди екосистемі, поступово звужується.
Також одну з ключових ролей відіграло створення привабливих фінансових умов на розвиток екологічних проектів для громадян. Ще на початку дев’яностих років було створено Національний фонд охорони навколишнього середовища та водних ресурсів. Фонд фінансує або кредитує екологічні ініціативи пересічних громадян, органів місцевого самоврядування (в кожному воєводстві створено територіальне відділення Фонду), промислових об’єктів, тощо. Найчастіше фінансуються модернізація об’єктів очищення стічних вод, утеплення будинків, обмеження викидів в повітря чи заходи з ресайклінгу.
Проте, рівень фінансування виглядав по-різному протягом останніх 25 років. Суттєве збільшення фіндопомоги мало місце лише тоді, коли процес інтеграції Польщі з ЄС почав набирати оберти. Наступний прорив в цьому плані стався вже після вступу країни в ЄС. Загалом у період 1989–2014 рр. Польща інвестувала 60 млрд. злотих (близько 378 млрд. гривень) в екологічні проекти. З них 60% Варшава профінансувала власними силами, решта 40% – з джерел ЄС.
Витрати Нацфонду екології Польщі на екологічні проекти, млн. злотих
На завершення додамо, що не можна забувати – високий рівень екологічної безпеки недосяжний в умовах хворих державних структур та проникаючої корупції. За таких обставин шанс на дотримання тих чи інших екологічних норм або шанс на уникнення використання теми у власних цілях буде зведено до нуля. Тому підвищення рівня екобезпеки Польщі, яке ми спостерігали протягом 25 років, могло відбутися завдяки ширшому успіху структурних реформ в країні. І, хоча ще не все зроблено, Польща знаходиться на правильному шляху. Здається, що ключовим в цьому контексті викликом для поляків є визначення золотої середини між динамічним розвитком інфраструктури (доріг, промислових об’єктів) з одного боку та екостандартами з іншого. Адже, до кожного умовного екологічно чистого туристичного агрооб’єкту непогано було б доїхати гарною європейською дорогою…
Яцек ПАКУЛА (Jacek PAKULA), Університет Миколи
Коперника, м. Торунь, Польща
