За оцінкою фахівців ЦДАКР, початок серпня ц.р. відзначився критичним загостренням воєнно-політичної обстановки довкола України. Ще рік тому у своїх аналізах ЦДАКР вказував на високу ймовірність початку у серпні 2016 року періоду високої міжнародної турбулентності, чим спробує скористатися Росія. Глобальна корозія системи міжнародних відносин, імпотенція ООН, ОБСЄ та інших міжнародних організацій, концептуальна криза ЄС, передвиборна гонка в США, – всі ці фактори створюють ідеальне простір для реваншистських авантюр Кремля на пострадянському просторі.
Більш того, провал «гібридних» планів Кремля з розвалу України, разом з прискореним ускладненням соціально-економічної обстановки в Росії, примушує Путіна діяти імпульсивно та непрогнозовано. «Вікно можливостей» для реваншу Путіна закриється приблизно в середині 2017 року, коли на світову арену вийде нова адміністрація США. Саме ці 10-12 місяців залишаються у Путіна, щоб відігратися. Руки у нього зараз розв’язані: ні США, ні ЄС, ні НАТО на сьогоднішні не готові відкрито підтримати Україну. Якщо Кремль зробить спробу розпочати широкомасштабний наступ на українському напрямку, найбільш ймовірно, Захід обмежиться дипломатичними заявами і пролонгацією вже існуючих санкцій. Посилення санкцій малоймовірно, передача летального озброєння Україні за нинішньої адміністрації США неможлива.
Фактично, зараз у Путіна карт-бланш на українському напрямку. Істерика в Криму з приводу «української ДРГ», заяви Путіна про те, що «Україна перейшла до практики терору» і його відмова зустрічатися в Нормандському форматі 5 вересня в Китаї на полях саміту Великої двадцятки говорять про те, що ситуація підходить до кульмінації. Причому, з боку Росії все готово до ведення широкомасштабних інтенсивних бойових дій із залученням регулярних частин ЗС РФ. Розпочати повномасштабний наступ проти України Москва може без додаткової підготовки, використовуючи як привід будь-яку другорядну подію (на кшталт замаху на Плотницького чи фейкових «українських терористів-диверсантів» в Криму). Детальніше за темою – у інших розділах бюлетеня.
Крім того, ЦДАКР прогнозує одночасне використання Росією інших «гібридних» інструментів: дестабілізацію внутрішньополітичних процесів (характерним у цьому плані виглядає надзвичайно активна популістсько-радикальна діяльність Надії Савченко – в тому числі, організація акцій протесту під Адміністрацією Президента), соціально-економічної сфери (нагнітання напруження у цій галузі йде постійно – зокрема, з використанням шахтарських протестів, розкручування інформаційного тиску у зв’язку з підвищенням комунальних тарифів), інформаційно-психологічних операцій (для формування в українському суспільстві недовіри до уряду та президента, зниження рівня готовності і волі протистояти російській агресії), енергетичної сфери, цілеспрямованих дипломатичний кроків, активізації діяльності російських спецслужб. Головна мета цих дій – максимальне внутрішнє ослаблення України з подальшим нанесенням їй стратегічної поразки.
В той же час, триває критичний для України період з точки зору проведення ключових реформ. Незважаючи на сезон відпусток, українська влада має ухвалити ряд важливих рішень, які мають закласти основу для подальших змін в країні. Зокрема, надзвичайне напруження викликало введення в дію процедури електронного декларування. Україна на початку 2016 року зобов’язалася, що е-декларації запрацюють з 15 серпня. Однак, в останній момент проти набуття чинності цієї системи виступила Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації, заявивши про неготовність апаратно-програмного комплексу збирання та зберігання електронних декларацій і відмовилась його атестувати. В результаті під загрозу було поставлено відразу кілька важливих процесів, які мають стратегічне значення для збереження стабільного розвитку держави: виділення у серпні чергового траншу ($3 млрд.) МВФ, 1,2 млрд. євро макрофіндопомоги від Євросоюзу, а також фінансової підтримки Світового банку та інших міжнародних інституцій. Крім того, блокування запуску е-декларування може знову зупинити впровадження безвізового режиму для України. У найближчі дні вирішення питання впровадження е-декларування може стати показовим для української влади в розрізі продовження реалізації реформ та забезпечення сталого розвитку країни.
Між тим, конфлікт довкола е-декларацій підкреслює відсутність системності у реформаторській діяльності уряду: зміни у податковій, митній сферах, охороні здоров’я, будівництві доріг тощо гальмуються, стара система нівелює численні ініціативи урядовців, які поки що значною мірою залишаються лише намірами і порожніми заявами.
Концентрація критичних внутрішніх та зовнішніх загроз вимагає від українського керівництва максимального напруження системних дій як з точки зору недопущення реалізації Росією негативних воєнних сценаріїв, так і для просування процесу реформ.
ЦДАКР констатує, що за станом на середину серпня, Росія створила на українському кордоні три потужні угруповання військ, які мають виражений наступальний характер.
Зокрема, на північному напрямку (Чернігів, Київ) – у 2015 році відновлена 1 гвардійська танкова армія (Московська область, Баковка) у складі: 4 танкова дивізія (Наро-Фомінськ), 2 мотострілецька дивізія (Калінінець), п’ять окремих бригад: 6 танкова (Муліно), 27 мотострілецька (Мосрентген), 96 розвідувальна (Нижній Новгород), 112 ракетна (Шуя), 60 управління (п. Баковка). На озброєнні цього угруповання знаходиться (приблизні дані): 450 танків, 520 бойових броньованих машин, 264 артилерійські системи, 12 ПУ ОТРК “Іскандер-М”. Додатково у складі 1 танкової армії розпочалось розгортання 144 мотострілецької дивізії (Єльня), також планується посилити 2 мотострілецьку та 4 танкову дивізії, в результаті кількість танків та інших озброєнь у 1-й танковій армії значно збільшиться.
За останній рік кардинально підсилено 20 загальновійськову армію (Вороніж). У її складі було відновлено (після розформування у 2009 р.) 10 гвардійську танкову дивізію (Богучар). Передислоковано з Нижнього Новгорода до м.Богучар 9 окрему мотострілецьку бригаду. Передислоковано з Самари до м.Валуйки та с. Солоті 23 окрему мотострілецьку бригаду. Передислоковано з м.Єкатеринбург до м.Клінци та с.Займіще 28 окрему мотострілецьку бригаду. У складі 20 армії також знаходиться 448 ракетна бригада на ТРК 9К79-1 “Точка-У” (м. Курськ) та 288 артилерійська бригада (Муліно). На озброєнні цього угруповання знаходиться (приблизні дані): 310 танків, 480 ББМ, 270 артилерійських систем, 12 ПУ ТРК “Точка-У”.
У Ростовській області сформовано систему управління окупаційним контингентом на території ОРДЛО на базі Центру територіальних військ (Новочеркаськ). Фактично, мова йде про формування нової загальновійськової армії ЗС РФ у складі 1 (Донецьк) та 2 (Луганськ) АК, а також 150 мотострілецької дивізії (Новочеркаськ). Планується подальше нарощування складу цієї армії. Чисельність 1АК – 20 тис. чоловік, 2АК – 15 тис. чоловік. Загальна чисельність танків – 480, броньованих машин – 950, артсистем – 760, РСЗО – 210.
Слід окремо відзначити, що за оцінками фахівців ЦДАКР, на цей час на окупованій території Донбасу діють виключно регулярні частини ЗС РФ. Жодних нерегулярних формувань «сепаратистів» чи «бойовиків» в ОРДЛО не існує. Зараз, всі військові формування на окупованій частині Донецької та Луганської областей є регулярними з’єднаннями та частинами ЗС РФ, в яких проходять службу за контрактом різні категорії військовослужбовців, у тому числі, й колаборанти з числа громадян України. Українські громадяни проходять службу в ЗС РФ на основі указу президента РФ «Про внесення змін до положення про порядок проходження військової служби», підписаного у січні 2015 року. Цим указом було дозволено служити у ЗС РФ на контрактній основі будь-якому іноземному громадянину, який володіє російською мовою і раніше не порушував закон.
Таким чином, на цей час Росія створила на українському кордоні три потужні угруповання військ, які можуть негайно перейти в наступ з метою нанесення стратегічної поразки Україні. Одним з можливих сценаріїв може бути нанесення удару на Київ з одночасним охопленням з двох напрямків та оточенням основного угруповання українських військ, задіяного у АТО. Допоміжні удари ЗС РФ може нанести з Криму та Придністров’я.
Ситуація у зоні російсько-українського конфлікту залишається напруженою та нестабільною. Російські війська продовжували обстрілювати українські позиції, в тому числі, із забороненої Мінськими домовленостями зброї. Найбільш інтенсивні провокації відзначаються на Донецькому напрямку в районі Авдіївки та Майорська, на Маріупольському напрямку – в районі Мар’їнки, Талаківки, Гнутового, Широкиного. На Луганському напрямку – у районі Попасної, Новоалександрівки, Новозванівки, Кримського.
Різко загострилась ситуація на межі з окупованим Кримом. Угруповання окупаційних військ ЗС РФ у Криму протягом останніх двох тижнів відпрацьовували «заходи антитерористичної загрози», постійно нарощуючи сили біля адміністративного кордону з материковою Україною. Найбільшого напруження обстановка набула під час відпрацювання ФСБ РФ провокації довкола так званих «українських терористів». Було заблоковано перепускні пункти, відключався мобільний зв’язок та Інтернет, проводились посилені заходи з перевірки населення.
Фахівці ЦДАКР прогнозують подальше посилення напруженості як в зоні бойових дій на Донбасі, так і в Криму в рамках загального замислу російського керівництва щодо створення умов для можливого широкомасштабного наступу на Україну.
Виклики для України на міжнародній арені
Різкий рух Росії на загострення ситуації, концентрація військ біля українських кордонів, активізація бойових дій на Донбасі та реалізація опереточної провокації з «українськими терористами» в Криму ведуть до переформатування міжнародної атмосфери довкола України.
Росія діє настільки топорно, відкрито та нахабно, що навіть найбільш лояльні до Москви європейські столиці не можуть собі дозволити зберігати свою попередню позицію умиротворення ситуації будь-якою ціною (у тому числі, за рахунок визнання Україною втрати Криму та «замороження» ситуації на Донбасі з подальшим формуванням українського «Придністров’я»).
ЄС та США виступили з заявами, які однозначно свідчать про підтримку України у ситуації з «українськими терористами» в Криму. В той же час, позиція міжнародного співтовариства є недостатньо жорсткою і полягає, в першу чергу, в уникненні подальшої ескалації ситуації. Характерною є стилістика цих заяв, в яких йде звернення і до Москви, і до Києва «уникати загострення ситуації довкола Криму». Тобто, знову проявляється головний мотив наших західних партнерів – пацифікація українсько-російських відносин і повернення до «нормальних» стосунків з Росією, незважаючи на окупацію Москвою Криму та частини Донбасу.
Позиція української влади у цій ситуації є достатньо адекватною. Зокрема, віце-прем’єр з питань євроінтеграції Іванна Клімпуш-Цинцадзе повідомила, що 15 серпня мають відбутися телефонні переговори президента Петра Порошенка з канцлером Німеччини Ангелою Меркель і президентом Франції Франсуа Олландом, під час яких вони будуть обговорювати загострення ситуації в Криму та заяви президента РФ Володимира Путіна. «Ми поки що не бачили жодної різкої реакції з боку лідерів Європи та США по заяві Путіна щодо непотрібності нормандського формату. Будемо сподіватися, що після переговорів Порошенка із Меркель та Олландом будуть заяви щодо неприпустимості виходу із нормандського формату. Будемо очікувати», – підкреслила Климпуш-Цинцадзе.
Віце-прем’єр також упевнена, що ОБСЄ та ООН мають розмістити моніторингові місії в Криму. «Нам надзвичайно важливо те, щоб міжнародні організації були присутні на місцях. І хотілося б більш цілісної і однозначної підтримки наших закордонних партнерів, щоб ці місії були надіслані. І щоб тільки на основі цієї інформації міжнародні лідери робили свої висновки», — додала вона. На думку Климпуш-Цинцадзе, провокаціями в Криму Росія намагається переконати світ у неефективності «нормандського формату» переговорів і змусити західні країни зняти санкції. За її словами, протягом 2016 року Росія намагається показати, що Мінський процес неефективний саме через дії України. Зараз Кремль готовий вдаватися до провокацій, зокрема, в окупованому Криму, щоб досягти скасування санкцій до початку наступного року, вважає віце-прем’єр.
Позиція провідних країн світу щодо провокаційних дій Росії буде надзвичайно важливою щодо подальшого розвитку ситуації, оскільки, нинішній задум Кремля в тому числі полягає й у тиску на Захід з метою отримання свободи дій в Україні в обмін на відмову від подальшої конфронтації з США та ЄС.
Поки що новини з європейських столиць є обнадійливими для Києва. Зокрема, низка німецьких політиків із лав владної консервативної партії «Християнсько-демократичний союз» виступила за надання Україні летальних озброєнь. Представник ХДС, член Європейського парламенту Міхаель Ґалер виступив за надання Україні більших розвідувальних можливостей, а також оборонних озброєнь, заявивши, що йдеться про легітимну оборону, терміново необхідну Україні, щоб відвернути ймовірний новий російський наступ. Його колега в партії Ельмар Брок, голова комітету з закордонних справ Європарламенту, теж виступив за надання Україні військового обладнання. За його словами, постачання Україні оборонних озброєнь має відбуватися до такої міри, щоб Росія не використала це для зриву мінських домовленостей. Політик додав, що у зв’язку з фактами порушень, встановленими ОБСЄ, ні в якому разі не може йтися про послаблення чи тим більше скасування санкцій щодо Росії. З іншого боку, член оборонного комітету німецького Бундестагу, представник соціал-демократів Фріц Фельґентрой критично висловився про надання Україні озброєнь, пише газета. На його думку, це має мало сенсу, бо спричинить «гонку озброєнь», у якій Україна все одно відставатиме, і не призведе до значної зміни загальної ситуації, але збільшить число жертв. Але натомість, заявив він, Євросоюз мав би не виключити можливості далі посилити санкції щодо Росії і розробити конкретні пропозиції щодо цього.
За оцінкою ЦДАКР, дискусії, які розвернулися у німецькому політикумі мають позитивне значення і у середньостроковій перспективі поступово можуть призвести до вироблення позитивного рішення щодо надання Україні озброєнь. В той же час, до приходу до влади нової адміністрації США і активізації Вашингтону на українському напрямку, самостійні дії Берліну щодо військової підтримки Києва малоймовірні.
Виклики у площині економіки
Ситуація в економіці має ознаки стабілізації, хоча постійне виникнення «несподіваних» перепон на шляху реформаторських кроків уряду веде до збереження невизначеності та нестабільності економічної та фінансової систем. Останні проблеми з впровадженням електронного декларування в черговий раз заблокували виділення чергового траншу МВФ у розмірі $3 млрд., а також інших міжнародних програм підтримки економіки України: 1,2 млрд. євро макрофіндопомоги від Євросоюзу, а також фінансової підтримки Світового банку та інших міжнародних інституцій. Ця ситуація прямо негативно впливає на економічний стан країни, а зважаючи на наближення опалювального сезону і підвищення тарифів для населення, очевидним є формування небезпечного концентрату загрозливих чинників, якими, безумовно, спробує скористатися Росія в рамках відпрацювання сценаріїв «гібридної війни».
Національний банк України поки що не прогнозує значних змін курсу гривні, повідомляючи, що останні коливання курсу на міжбанківському валютному ринку носять ситуативний характер і відбуваються на тлі загострення зовнішньополітичної ситуації. Як вважає НБУ, ситуація на внутрішніх і зовнішніх ринках залишається сприятливою. Це забезпечується стрімким падінням темпів інфляції, високим урожаєм зернових і позитивною кон’юнктурою на світових ринках сталі і залізної руди. Крім того, зниження цін на нафту і підвищення енергоефективності економіки призвело до скорочення імпорту.
ЦДАКР вважає, що у цьому плані, ключовим фактором стане відновлення міжнародного кредитування України. Черговий транш МВФ та фінансова допомога з боку інших міжнародних інституцій ще до кінця серпня ц.р. матиме важливий психологічний ефект і сприятиме безпроблемному проходженню осінню-зимнього фінансово-економічного сезону.
Основні виклики всередині держави
ЦДАКР вважає, що в найближчий час слід очікувати інтенсивних заходів з боку РФ щодо використання внутрішніх аспектів розвитку нашої держави з метою максимального ослаблення України в рамках реалізації стратегічного плану щодо її руйнування та «переформатування». При цьому, інтенсивність використання внутрішніх факторів буде прямопропорційною інтенсивності підготовки та реалізації планів щодо проведення широкомасштабної військової операції. Як відзначає ЦДАКР у своїх оцінках, протягом наступних 10-12 місяців для Кремля відкривається «вікно можливостей» для максимально ефективних дій на українському напрямку. Саме в цей період очікуються найбільш інтенсивні заходи щодо внутрішньої дестабілізації України. Причому, якщо військова фаза може відкладатися і змінювати свій масштаб та інтенсивність, то кроки на внутрішню дестабілізацію будуть здійснюватися постійно, цілеспрямовано і з відповідною концентрацією за місцем та часом, відповідно до загального задуму Кремля.
Публічні популістські дії Надії Савченко, які викликають широкий резонанс у суспільстві і посилюють фрустраційні настрої серед населення, постійні загрози з боку профсоюзного руху щодо початку страйків та масових протестів є лише початком широкомасштабної кампанії, яка, найбільш ймовірно, розпочнеться з настанням осіннього політичного сезону. На фоні формування нових політичних проектів, які намагаються зайняти ключові позиції на українському політичному небосхилі і добитися призначення позачергових парламентських виборів, розбурхування соціальних протестів та нарощування у суспільстві розчарування реформаторськими зусиллями уряду можуть створити вибухонебезпечну суміш, яка. можливо, за умов «сприяння» Кремля, стане головним фактором досягнення стратегічної перемоги Росії у «гібридній» війні.
ЦДАКР ініціює широку дискусію в українському та міжнародному експертному середовищі для вироблення дієвих заходів щодо уникнення негативних сценаріїв. Пропозиції ЦДАКР див. у наступних розділах бюлетеня. Крім того, конструктивними та доцільними для розгляду вважаються пропозиції, надані президентом Центру глобалістики «Стратегія ХХI» Михайлом Гончаром. Зокрема, він вважає, що Кремль розгортає операцію, яку умовно можна було б назвати «Примус держави-терориста (Україна) до миру», і вона має завершитися десь під вересневі вибори в Думу в Росії. За цих обставин, доцільним було б зробити такі кроки:
– Скасування закону України про вільну економічну зону в Криму;
– Негайне прийняття закону про окуповані території;
– Введення воєнного стану в східних областях України, що межують з РФ і на Херсонщині, що межує з окупованою територією АРК;
– Оголосити про вихід України з СНД і припинення будь-яких контактів з пострадянськими інтеграційними утвореннями, ініційованими Росією;
– Розрив дипломатичних відносин з РФ;
– Звернення до США і ЄС з пропозицією про посилення режиму санкцій проти РФ у зв’язку з мілітаризацією окупованих територій, що створює загрозу не тільки для України, але і для країн Чорноморського регіону – членів ЄС і НАТО;
– Ініціювання «Будапештського формату» консультацій у зв’язку з загрозою Україні з боку РФ, в тому числі, розгортання Росією інфраструктури для розміщення тактичної ядерної зброї в Криму;
– Звернутися до США і НАТО з пропозицією про посилення космічного моніторингу переміщення збройних сил Росії в прикордонних з Україною територіях і в окупованому Криму з публікаціями відповідних матеріалів.
– Звернути увагу міжнародних правозахисних організацій, ООН, ОБСЄ, ПАРЄ і т.д. на посилення репресій проти кримських татар і повернення Росії до радянських практик оголошення психічно хворими політичних опозиціонерів, інакомислячих, а також на практику викрадення людей та їх переслідування.
ЦДАКР закликає експертні організації України та міжнародні аналітичні центри долучитися до вироблення комплексних заходів щодо протидії планам РФ з «гібридного» руйнування Української Держави. Наступні кілька місяців будуть критичними з точки зору виживання України і саме громадянське суспільство, неурядовий сектор має всі можливості, щоб оперативно, професійно та ефективно протидіяти «гібридній» агресії Росії.
