За висновками експертів Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, друга половина травня та червень ц.р. мають тенденції до посилення політичного напруження, при цьому для України існують чисельні виклики як всередині держави, так і зовнішні, що виникли внаслідок збільшення тиску. Поточні ризики пов’язані із перехрестям важливих подій, які прямо впливають на формування майбутнього Української Держави. Ключовою з таких подій стає липневий саміт НАТО, який з одного боку, визначить рівень успіхів чинної української влади у проведенні реформ та реалізації поточного етапу боротьби із корупцією. Оцінки дій української влади безпосередньо впливатимуть на рівень майбутньої допомоги Україні з боку Заходу, зокрема, США.
Але ще більше ця подія впливатиме на ймовірність реалізації Заходом ідеї замирення з окупованим Росією Донбасом, який нашпигований російською агентурою, військовими і активно діючими агітаторськими структурами. Захід у своєму бажанні досягти прогнозованого спокою та покращення відносин з Росією вже не робить таємниці із готовності поступитися інтересами України та схвалити ідею консервування конфлікту в регіоні Донбасу.
В разі виконання Києвом рекомендацій Заходу Україна без сумніву зіткнеться у недалекому майбутньому із руйнівною перспективою реваншу з боку проросійських кіл в Україні. Передусім, можливий розвиток політичних сил, згуртованих під вивіскою «Опозиційний блок» та створення інших антиукраїнських проектів, потужних політичних рухів і структур. Додатковою проблемою для України стає перспектива примусу Європи забути про окупацію Криму остаточно.
З іншого боку, саміт НАТО несе й перспективи продовження санкцій відносно Росії, яка все більше занурюється в економічну кризу. Цей фактор також стає викликом для України, оскільки Кремль, очолюваний українофобом Володимиром Путіним, все більше демонструє готовність до радикальних дій, в тому числі, і розвитку руйнівного військового сценарію – не шляхом розгортання повномасштабної війни, а внаслідок цілеспрямованого використання важких озброєнь, нищення території, ураження особового складу ЗСУ. Зокрема, наприкінці травня збільшилася кількість обстрілів важким озброєнням, що свідчить про створення Москвою одного з пікових моментів. Обстріли Кремль, як і раніше, використовує як фактор тиску на Україну, однак та тлі завершення в Росії штучно створеної «Справи Савченко» Путін розраховує отримати козирі в очах Заходу – через активне включення в роботу лобістів Росії в Європі. Війна низької інтенсивності, яку підтримує Путін через підконтрольне професійне угруповання в Донбасі, є фактором чутливої нестабільності, спрямованої на підрив влади України зсередини. На жаль, Путіну інколи грають на руку дії самої української влади, яка значні зусилля концентрує передусім на закріплення своїх позицій. Водночас, слід звернути увагу й на зростання впливу в українському суспільстві груп з радикальними настроями, які, серед іншого, штучно підживлюються Кремлем шляхом за з метою демонізації на російських телеканалах (як, наприклад, було з Правим Сектором).
Отже, найбільшою небезпекою у найближчому майбутньому для України стає перспектива проведення виборів на окупованих територіях сходу. Умови реалізації такої ідеї створюють ризики руйнації української державності. Так, українсько-російський кордон не контролюється Україною, утворені Росією ДНР і ЛНР керуються з Кремля та постійно підживлюються зброєю й боєприпасами. В разі забезпечення владою України амністії усім учасникам терористичної війни, відновлення виплат пенсій і соціальної допомоги, а головне, проведення Конституційної реформи з наданням означеним територіям «особливого статусу» із можливістю формувати і контролювати свою прокуратуру, міліцію, суди, – вплив на політику всієї України може мати катастрофічні наслідки.
Головні воєнні ризики для України в цей час пов’язані із подальшим проведенням війни низької інтенсивності з розширенням її масштабів та якості. Тенденції такого характеру не лише існують, а й набирають обертів. Навесні ц.р. терористи проросійського угруповання на Донбасі перейшли від ведення постійної розвідки бойових порядків сил оборони з допомогою безпілотників до використання ударних безпілотних комплексів. Вперше використання ударних дронів було зафіксовано ще всередині лютого 2016 року, і з часом небезпека застосування безпілотної авіації для ураження позицій ЗСУ та важливих військових об’єктів зросла.
У цьому контексті варто звернути увагу на той факт, що ще у січні поточного року Міноборони РФ поширило інформацію про початок льотних випробувань першого російського безпілотника ударного типу, здатного розвивати швидкість до 800 км/год і піднімати в повітря чверть тонни корисного навантаження і озброєнь, включаючи ракети класу «повітря – земля». Незважаючи на значну частину фейкових повідомлень в РФ, варто визнати факт суттєвого відставання оснащення ЗСУ у цьому найважливішому сегменті переозброєння.
Серед іншого, Генеральний штаб Збройних сил України визнає не лише наявність значного керованого Росією угруповання, але й створення нових потужних бойових спроможностей Росії. Зокрема, начальник Генштабу ЗСУ Віктор Муженко вважає (інтерв’ю від 28 травня, УНІАН), що це угруповання налічує близько 40 тисяч добре вишколених військовослужбовців: найманців та приблизно 6-7 тисяч військовослужбовців регулярних російських збройних сил. «Ми представляємо нашим партнерам на різних рівнях документальне підтвердження присутності російських військ і говоримо про загрози Україні не лише з південно-східного напрямку, не лише з Донбасу, а взагалі», – зазначає генерал. Серед іншого, керівник Генштабу підкреслює небезпеку мілітаризації Криму та укріплення військових баз безпосередньо поблизу українських кордонів. За його інформацією, на захопленому півострові нарощується військова присутність, вдосконалюється інфраструктура, проводяться навчання, а нові військові частини і нові бази розгортаються на території Росії – в районі Богучара, Воронежа, Смоленська.
Москва активно маніпулює інформацією про передислокацію своїх сил, намагаючись вплинути проведенням маневрів на рішення європейських політиків. Так, з 23 травня було повідомлено про здійснення перебазування понад десятка бойових літаків МіГ-29СМТ і Су-34 (повідомлення прес-служби ЗВО ЗС РФ). Немає сумніву, що РФ здійснює перебазування в Крим команд винищувальної, бомбардувальної, армійської і штурмової авіації з метою залякування, в той же час, не виключається проведення активних провокацій напередодні саміту НАТО.
Виклики для України на міжнародній арені
Протягом останніх трьох місяців міжнародна арена перетворилася на головний фронт протистояння агресії Росії. У другій половині травня відбулося декілька непересічних подій, про які слід згадати.
Передусім важливо зазначити, що Міжнародний суд у Гаазі прийняв на розгляд доповідь депутата польського Сейму Малгожати Госевської про військові злочини російських військовослужбовців і найманців в окупованих районах Донецької та Луганської областей. 27 травня ЗМІ поінформували, що Україна та низка європейських країн наполягають на заснуванні трибуналу по Донбасу. Так, у Гаазі розглянуть доповідь про злочини РФ, а документ може лягти в основу трибуналу щодо Донбасу. Повідомляється, що на 157 сторінках документу відображені показання свідків страт і жертв тортур, які Госевська зафіксувала під час поїздки у Донбас у 2014 році. Крім того, доповідь містить копії розстрільних «наказів», підписаних колишнім ватажком угруповання ДНР Ігорем Гіркіним-Стрєлковим. Доповідь про військові злочини Росії в Україні може стати наступним вагомим кроком після презентації в Європарламенті доповідей «Російські військові злочини на сході України» і «28 заручників Кремля» (5 квітня ц.р.). Важливо, що звіти стали результатом спільної роботи української місії в ЄС і євродепутатів. Це означає збільшення противників сучасної політики Кремля в Європі. Крім того, досягнуто домовленості про представлення в ООН інформації про іноземних найманців, що воюють на Донбасі. Так, встановлено особи 176 найманців, які воюють у складі терористичних організацій ЛНР та ДНР, причому більшість з них – росіяни.
Важливою подією найближчого майбутнього стане розгляд Євросоюзом питання про продовження або зняття санкцій проти Росії, запроваджених після анексії Криму.
У цьому контексті слід звернути особливу увагу на те, що російський президент Володимир Путін особисто здійснює активні кроки щодо інформаційно-психологічного впливу на лідерів країн Заходу. З одного боку, особиста участь Путіна у здійсненні інформаційно-психологічних операцій свідчить про досить суттєве погіршення становища всередині РФ. З іншого – про плани Кремля досягти лояльності Заходу шляхом вибіркового впливу на окремих членів західної коаліції. Контекст нинішньої операції складає особисто підписана Путіним стаття для грецької газети «Катімеріні» перед офіційною поїздкою до Греції (27 травня), в якій він «нагадав» Афінам про ключову роль РФ у незалежності Греції. Маніпуляції Кремля щодо розхитування позиції Греції спрямовані на розкол НАТО та ЄС, а основною метою на цьому етапі є досягнення сприяння Західних країн у проведенні виборів в окупованих регіонах сходу України на тлі неофіційного визнання країнами Заходу приналежності до РФ захопленого Криму. Незважаючи на наявну заяву президента Європейської Ради Дональда Туска щодо продовження санкцій проти Росії (оскільки остання не продемонструвала необхідного прогресу у виконанні Мінських угод), існує занепокоєння фахівців занадто м’якою та обережною позицією Франції, зокрема, визнанням президента Франсуа Оланда начебто «суттєвого кроку Росії» у виконанні Мінських угод. Більше того, реакція прем’єр-міністра Греції Алексіса Ціпраса виявилася прогнозовано проросійською: 28 травня він назвав санкції Заходу щодо Росії непродуктивними.
Показово, що й міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр зауважив (26 травня), що країнам Євросоюзу цим літом буде складніше домовитися про продовження санкцій проти Росії, ніж в минулому році. Слід додати, що візит президента Росії Путіна до Греції наприкінці травня став першою за півроку поїздкою російського президента в країну Євросоюзу. Після повернення Україні Надії Савченко Путін кардинально змінив риторику та зафіксував (у тій самій статті грецькій газеті «Катімеріні») необхідність вибудовування рівноправного, справді партнерського діалогу з Євросоюзом, позначивши, що «у Москви і Євросоюзу немає нерозв’язних протиріч». Означені події мають вкрай негативний контекст для України та свідчать про готовність певної кількості країн вести подвійну гру, намагаючись зберігати максимально можливу лояльність до нинішньої російської влади.
Натомість в іншій країні НАТО відбулися позитивні для України зміни, які варто оперативно використовувати для розвитку ситуації і створення європейського бар’єру для ворожої Росії. А саме, у другій половині травня в Туреччині відбулася очікувана зміна глави уряду, у ході якої збільшилися можливості України для співпраці та розгортання спільних проектів у галузях економіки та безпеки. Виконавчий директор Центру Близькосхідних досліджень Ігор Семиволос (інтерв’ю газеті «День», 24 травня) зазначив з цього приводу: «Для нас Туреччина є зараз важливими союзником проти Росії. Погані особисті відносини Путіна та Ердогана якраз дають нам шанс співпрацювати з останнім». Він серед іншого також нагадав про значний потенціал у сфері військово-технічної співпраці.
Ще одна позитивна подія пов’язана із заявою в середині травня голови Комітету Сенату США з питань Збройних сил Джона Маккейна, який поінформував про деталі прийнятого напередодні в Комітеті бюджету Пентагону на наступний рік, зазначивши, що Україна може отримати півмільярда на оборону, та висловивши невдоволення залежністю космічної галузі США від російських ракетних двигунів, внаслідок чого продовжується спонсорство оточення Путіна. За словами відомого конгресмена, проект закону про оборонний бюджет США на 2017 фінансовий рік «уповноважує виділити до 500 млн. дол. з метою забезпечення допомоги у сфері безпеки в Україні, в тому числі, летального озброєння».
Виклики у площині економіки
Слід звернути увагу на матеріали Мінекономрозвитку Росії, підготовлені до засідання Економічної ради при президенті РФ на 22 травня 2016 року. Так, у документі зазначається, що повернення економіки РФ до колишніх темпів зростання (5-7%) на рік практично неможливе, навіть якщо ціни на нафту будуть вище $50 за барель.
За висновками російського Мінекономрозвитку, це пов’язано із глибокими структурними змінами світової економіки, що переходить у стан «нової нормальності». Варто мати на увазі, що середня ціна на нафту Urals в квітні 2016 року становила 39,63 дол. за барель, прогноз Мінекономрозвитку на найближчі три роки розрахований виходячи з 40 дол. за барель. «На даний момент російська економіка перебуває у стані стагнації. Спад у значній мірі завершився, економічний цикл близький до нижньої точки. В окремих моментах ми вже бачимо ознаки відновлення, яке триватиме в середньостроковому періоді», – зазначено у документах.
Крім того, згідно з даними Мінекономрозвитку РФ, потенційне зростання російської економіки становить близько 2% в рік, але його можна збільшити до 4% через ефективне використання трудових ресурсів та стимулювання інвестицій.
Подібні висновки відображують частину палітри сучасних економічних складнощів РФ, які підштовхують владу цієї країни до рішучих дій відносно Заходу та країн, які Кремль відносить до зони своїх інтересів. Україні слід очікувати на подальшу приховану боротьбу та підривну діяльність Росії на економічному фронті.
Основні виклики всередині держави
Факт стрімкого наближення саміту НАТО надає поштовху українській владі щодо здійснення окремих показових кроків, які спрямовані на подолання гальмування у проведенні реформ, насамперед, в оборонній сфері.
Так, 25 травня Рада національної безпеки і оборони України (РНБОУ) затвердила Стратегічний оборонний бюлетень, а 29 травня президент України Петро Порошенко підписав відповідний Указ щодо введення в дію даного рішення РНБОУ. Відомо, що документ буде офіційно презентований на саміті НАТО в Варшаві в липні. Сам факт ухвалення документу додає позитиву у реалізацію потенціалу відносин України із Заходом. Хоча він і має низку недоліків. Зокрема, лише до кінця 2019 року заплановано завершити реорганізацію Генерального штабу. Це питання стало одним із найбільш складних в ході переговорів з експертами НАТО. Відомо, що українське військове керівництво прагнуло максимально зберегти переваги, які надає їм нинішня система двовладдя, коли і міністр оборони, і начальник Генштабу безпосередньо підпорядковуються президенту. Так само представники Альянсу наполягли на тому, щоб Генштаб поступово перейшов в підпорядкування міністра оборони, як це прийнято на Заході. Зрештою було вирішено, що модель НАТО в Україні буде повністю впроваджена до кінця 2020 року. Тобто, сторони досягли консенсусу шляхом поступок чинній українській владі.
Другим важливим питанням є розвиток Сил спеціальних операцій (ССО), оскільки в Україні воно стало одним з факторів оцінки оборонного реформування, яке триває за умов допомоги НАТО. Саме тому наприкінці травня начальник Генерального штабу Збройних сил України Віктор Муженко відзвітувався перед громадськістю з цього приводу (йдеться про вище згадане інтерв’ю УНІАН 28 травня). Так, генерал розповів про успіхи реформування Сил спеціальних операцій, повідомивши про випуск 29 інструкторів, роботу над створенням навчального центру ССО (перша черга якого має бути завершена до кінця цього року, що включатиме необхідну інфраструктуру, навчальні корпуси, приміщення для проживання особового складу, навчально-матеріальну базу для підготовки військовослужбовців). Керівник Генштабу зазначив, що усі роботи профінансовані з бюджету Міноборони, а у питаннях допомоги західних партнерів Генштаб сподівається на отримання тренажерів, екіпіровки, обладнання для стрільбищ. На сьогодні, за інформацією Муженка, зафіксовано, що кількість бажаючих і система відбору побудована таким чином, що відібрано буде лише приблизно кожного десятого. Щодо майбутньої чисельності ССО Муженко повідомив, що «буде більше, ніж одна тисяча людей», а «спектр операцій широкий – від інформаційно-психологічних до розвідувальних».
В цілому можна відзначити наявність певних досягнень оборонного реформування, однак проблемними питаннями залишаються створення у виконавчій владі сучасної системи управління оборонною промисловістю та налагодження прозорого й ефективного процесу переозброєння ЗСУ і інших військових формувань держави.
Як важливий та необхідний крок варто згадати, що Україна ввела санкції проти керівництва пропагандистських ЗМІ Росії. З 27 травня у санкційний список потрапили 17 прізвищ. Віднині керівництву пропагандистських ЗМІ Росії заборонено з’являтися в Україні (президент Порошенко своїм указом ввів у дію рішення РНБО від 20 травня 2016 року про персональні санкції щодо 17 осіб, причетних до антиукраїнської пропаганди). У переліку осіб, які потрапили до санкційного списку, зокрема, є генеральний директор телекомпанії «Первый канал» Костянтин Ернст, головний редактор сайту Novorus.info Андрій Сурков, власник холдингу «Правда.Ру» Вадим Горшенін, генеральний директор інформаційного агентства «ТАСС» Сергій Михайлов, колишній генеральний директор телеканалу LifeNews Ашот Габрелянов, головний редактор телеканалу Russia Today Маргарита Симоньян. Цей крок влади слід вітати як спрямований на послідовність і системність у боротьбі із країною-агресором. Можна згадати, що станом на кінець грудня 2015 року у санаційному списку вже було 83 прізвища, в основному російських акторів і співаків.
Більше – у черговому бюлетені ЦДАКР за посиланням:
http://cacds.org.ua/ru/bulletin/791
