Виступ Володимира Копчака, керівника Південно-Кавказького філії Центру досліджень армії конверсії та роззброєння (Тбілісі) став одним з ключових на конференції з протидії дезінформації, що відбулася 28-29 серпня 2018 року у Вірменії.
Близько 50 журналістів та експертів з України, Грузії, Вірменії та Польщі зібралися, щоб обговорити загрозу дезінформації в сучасному інформпросторі та напрацювати способи протидії.
Доповідь Копчака за результатами дослідження “Інформаційний фронт Кремля” – важлива для розуміння усіх аспектів цього явища, що існує не тільки в пострадянському інформпросторі, але має особливий вплив на українські реалії.
Нижче – стислий переказ ключових тез цього виступу.
Детальніше про конференцію можна прочитати тут
Точка відліку – Україна, 2013.
Дезінформація як частина пропаганди стала одним з ключових інструментів інформаційної війни Кремля, розв’язаних проти України. Інструментом кривавим і дуже ефективним на початковому етапі агресії в період кінця 2013 – і протягом 2014 року
Анексія Криму та агресія Росії на Сході України стали відправною точкою в часі для запуску заздалегідь підготовленої безпрецедентної інформаційно-пропагандистської машини.
Удар по найстійкішим демократіям
В 2014 році загальною помилкою було вважати, що об’єктом атак цієї війни є суто Україна. Дуже скоро стало зрозуміло, що Україна перетворилася в полігон для відпрацювання всього інструментарію інформаційної війни, який почав активно застосовуватися і проти країн Заходу. Навіть найстійкіші західні демократії виявилися не готовими ефективно протистояти розв’язаної Росією війні, яку зараз називають гібридною.
Спочатку дійсно здавалося, що «гібридна війна по-російськи» – це суто антиукраїнський феномен в стратегії Москви із застосуванням усього комплексу невійськових методів тиску. Мовляв, це тільки молода і економічно слабка країна-сусід Росії на початковому етапі реального національного становлення може стати об’єктом масованої «гібридної агресії».
Зруйнувати і скомпрометувати
Згодом в Європі почало формуватися розуміння, що об’єктами «гібридних атак» Кремля можуть бути і фактично є монолітні європейські демократії, що цілі Москви можуть носити комплексний характер і полягати в докорінному руйнуванні зсередини європейської і євроатлантичної єдності, компрометації ключових міжнародних інститутів безпеки – перш за все, ООН і ОБСЄ. При цьому «українське питання» є лише одним з багатьох інструментів реалізації цієї стратегії.
В умовах українсько-російського протистояння почала яскраво проявлятися методологія інформаційної війни, яку веде Москва у пострадянських країнах і не тільки.
Через інформаційний наступ, який Москва розпочала у 2014 році. реалізовується сучасна геополітична парадигма Росії. Стратегічне завдання Кремля, яке вирішується методами, які прийнято називати «гібридними», полягає в банальному збереженні існуючого правлячого режиму. Вибудована Путіним конструкція тримається на симбіозі силовиків та придворних олігархів, але утримувати її стає все складніше.
Саме для цього потрібен образ зовнішнього ворога, який формується з використанням усього арсеналу інформаційної війни.
Пострадянський простір як “сіра” зона
Сьогодні Кремль успішно реалізує стратегію «множинності конфліктів», намагаючись створити навколо себе керований пояс нестабільності, щоб “відсунути” кордони протистояння з іншими світовими центрами мили. Відтак “Сірою”, “санітарною” зоною за задумом має стати весь пострадянський простір – як багаторазово декларована «історична зона національних інтересів і впливу Росії».
Чотири “українських фронти”
Феномен України – в тому, що за чотири роки країна вже пережила, переживає і намагається протистояти всьому інструментарію кремлівської «гібридної» атаки, що поєднує військові дії, підривну діяльність, роздування політичних і соціальних конфліктів через агентів впливу, економічний тиск, кібератаки, інформаційний “терор” в медіапросторі.
Чотири фронти, на яких іде сьогодні інформаційна війна Росії з Україною:
1) міжнародна арена,
2) територія / аудиторія України, підконтрольна Києву,
3) окуповані Росією території Криму і частини Донбасу
4) власне територія / внутрішня аудиторія Російської Федерації.
10 видів інформаційних впливів (операцій), виділених дослідниками методології російської інформаційної війни:
- Інформаційні провокації і дезінформація Росії за участю недержавних структур або ЗМІ (які фінансуються російськими органами влади або спецслужбами)
- Проведення та оприлюднення тенденційних досліджень у наукових, дослідних та академічних структурах Росії.
- Офіційні заяви від державних структур та перших осіб держави.
- Висвітлення спеціальних заходів та провокацій за участю силових (військових) структур Росії.
- Залучення до провокацій та їх висвітлення спеціально підготовлених груп населення.
- Заяви політиків або громадських діячів іноземних держав ( «лідерів думок» для конкретних фокус-груп).
- Інформаційні впливи на рівні міжнародних організацій та міжнародних конференцій.
- Використання специфічних комунікаційних каналів – книг, фільмів, спеціально побудованих телепередач, монументів і вигідних образів минулого.
- Створення і просування різноманітних рейтингів.
- Активність “лідерів думок” в інформаційному просторі.
У кожній з цих груп ретельно підготовлена ??дезінформація – якщо не основа, то важлива складова інформаційної атаки.
Як дезінформація впливає на реформи в Україні
Головним ворогом реформ в Україні, як і в будь-якій країні, є не дезінформація та інші інформаційні впливи ззовні. Головними ворогами є імітація або незакінченість реформ, корупція та імітація боротьби з нею.
У країні, що воює, політичні еліти продовжують діяти за принципами політичної доцільності, і це дає потужну базу для ефективного впливу пропаганди ззовні.
Пропаганда та дезінформація безсилі проти реальних історій успіху. Власне, успішно втілені реформи є найкращою протиотрутою проти будь-яких інформаційних кампаній.
Будь-яка історія успіху українських реформ є без перебільшення прямою загрозою національній безпеці Росії. Тому Росія уникає обговорення реального наповнення реформ і їх імплементації, якщо є хоч натяк на історію успіху. А шалена інформаційна кампанія проти певного законопроекту чи дій української влади може служити маркером того, що пропоновані кроки є правильними та ефективними.
Наприклад, після прийняття в Україні закону про деокупацію Донбасу пропагандистська машина Кремля видала примітивні і заїжджені фейки про геноцид народу Донбасу. Також був бурхливий негатив у відповідь на ініціативу української влади про надання автокефалії єдиної помісної української православної церкви вселенським патріархатом.
Але в цілому Кремль орієнтований на асиметричну протидію реформам в Україні. Цільові аудиторії цієї кампанії – населення Росії та країни Заходи, що підтримують українські реформи. Меседж першій аудиторії: “Ви хочете, щоб було, як в Україні?”, меседж другій: “Навіщо вам підтримувати фейл-стейт з фашистським режимом”
Слабкі місця українських реформ
Україні необхідні жорсткі і непопулярні реформи, які мають проводитися навіть в умовах зовнішньої агресії. Постійна загроза дестабілізації ззовні ставить під сумнів не тільки реалізацію реформ, але й може призвести до політичної кризи з непередбачуваними наслідками.
На п’ятий рік зовнішньої агресії в Україні до кінця не вирішена проблема функціонування в медіа- просторі російських або відверто проросійських ресурсів. Ситуація ускладнюється слабкою позицією державних ЗМІ, в першу чергу, основних державних телеканалів на тлі відсутності «деолігархізації» ключових телевізійних медіа;
Дискусія про реформи в Україні ведеться в основному в контексті європейської інтеграції. А громадяни отримують недостатньо інформації про внутрішні реформи: освіти, охорони здоров’я, децентралізації влади. Саме роз’яснювальна робота разом з імплементацією реформ є одним із дієвих інструментів проти проти пропаганди.
Зустріч журналістів та експертів відбулася в рамках проекту, що співфінансується Міністерством закордонних справ Республіки Польща в рамках програми польської співпрацї з метою розвитку.
Проект реалізовує польська громадська організація Фонд «Демократичне суспільство Схід» разом з регіональними партнерами: у Вірменії – Analytical Centre on Globalisation and Regional Cooperation ACGRC; в Грузії – Caucasus Center for Journalists, в Україні – Інститут розвитку регіональної преси ІРРП.
В рамках цього проекту протягом вересня-жовтня в Україні та Грузії відбудуться тренінги з протидії дезінформації (у Вірменії вже відбувся 30 серпня-1 вересня) та конкурс журналістських матеріалів на цю тему.
Джерело:
