ВІДОЗВА
учасників експертної конференції “Мінські домовленості – шлях вирішення конфлікту чи рецепт катастрофи”
щодо неприйнятності нав’язування Україні обмеженого суверенітету шляхом реалізації «Мінських домовленостей»
Серед численних причин того, що «Мінські домовленості» не спроможні принести бажаного миру і є порушенням духу та букви закону, демократичних норм та принципів, можна виокремити п’ять головних:
- «Мінські домовленості» є нав’язуванням міжнародній спільноті та українському суспільству наративу громадянської війни в Україні, де Росія є не агресором – стороною конфлікту, а посередником у «врегулюванні». Реалізація такого сценарію створить підґрунтя для справжнього громадянського протистояння і розширить політичні важелі впливу Кремля на офіційний Київ через узаконення утворених і підтримуваних Росією маріонеткових організацій – так званих ДНР/ЛНР.
- Реінтеграція окупованих територій у політичне, гуманітарне і правове поле України із особливим статусом (з урахуванням вимог агресора) має на меті створення перешкод реалізації волі переважної більшості громадян стосовно вступу до ЄС і НАТО, а також посилення відцентрових процесів на решті території країни. Сценарій нав’язування обмеженого суверенітету є абсолютно неприйнятним для українського суспільства, адже протидія цьому була однією з головних причин Революції Гідності.
- Надання особливого статусу окремим регіонам, непідконтрольним центральній владі з неконтрольованою нею частиною державного кордону, є порушенням принципу унітарності держави, а також рівності громадян перед законом і може послужити поштовхом до фрагментації країни, що є однією з технологій ведення війни гібридного типу.
- «Мінські домовленості» з правової точки зору є нікчемним документом (укладені з грубим порушенням норм Закону України «Про міжнародні договори») і не можуть бути вище за Конституцію держави. Зовнішній диктат щодо її змісту протирічить праву і принципам демократії. Взявши від імені України зобов’язання щодо змісту і термінів конституційних змін, президент перевищив свої повноваження. Розпочавши процедуру імплементації таких змін до Конституції свої повноваження перевищили і народні депутати України. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно українському народові, а узурпація цього права державними органами чи посадовими особами є державним злочином (Стаття 5 Конституції України).
- Послідовність заходів, що передбачена текстом «Мінських домовленостей», не відповідає загальновизнаним підходам врегулювання збройних конфліктів з приводу влади і території, оскільки відновлення безпеки (припинення вогню, відведення озброєнь) і забезпечення стабільності (наявність ефективних міжнародних механізмів забезпечення моніторингу та примушення сторін до виконання домовленостей, перехідна адміністрація) повинні передувати процесам підготовки і проведення виборів.
Попри факт невиконання жодного з пунктів «Мінських домовленостей», що давало підстави визнати їх не дійсними після 31 грудня 2015р., політики продовжують твердити про їх безальтернативність. Міжнародна спільнота і українське суспільство свідомо вводяться в оману з метою скасування обмежувальних заходів та санкцій проти агресора. Над цим наполегливо працює російська дипломатія, «друзі Путіна» в ЄС за відсутності твердої, аргументованої позиції офіційного Києва.
Подальші конституційні ігрища не лише підривають легітимність діючої влади, ще більше радикалізують суспільство, посилюють розкол всередині самої влади та посилюють атмосферу правового нігілізму в Україні, що матиме далекосяжні негативні наслідки.
За таких умов, з метою
повернення держави у правове поле,
унеможливлення обмеження суверенітету України шляхом внесення змін до Конституції та законодавства загалом, обумовлених вимогами агресора і зовнішніх сил,
зменшення внутрішньополітичної нестабільності,
унеможливлення внутрішньополітичного розколу, пов’язаного із внесеннями змін до Конституції України у так званій «частині щодо децентралізації»,
унеможливлення потенційного громадянського протистояння, пов’язаного із внесенням змін до Конституції України у неправовий спосіб, без обговорення серед експертів, суспільного діалогу, а також належних дебатів у Верховній Раді України
вимагаємо від президента України, усвідомивши свою відповідальність перед українським народом і державою:
- Визнати, що термін «дії» «Мінських домовленостей» збіг, і навіть попри їх неправову природу, а також те, що вони були нав’язані Україні за допомогою сили і погроз застосування сили, жодний пункт не виконаний саме країною-агресором. «Мінські домовленості» не відображають природи конфлікту, спричиненого агресією РФ проти України, і не ведуть ані до її припинення, ані до відновлення миру.
- Висловити готовність до політико-дипломатичного вирішення російсько-українського конфлікту, залишивши за собою право використання всіх легітимних методів, наявних сил і засобів, включаючи військові, з метою захисту держави, відновлення її суверенітету і територіальної цілісності у міжнародно визнаних кордонах.
- Суттю переговорів мають бути виключно такі положення:
- припинення збройної агресії РФ проти України;
- звільнення усіх окупованих територій – окремих районів Донецької і Луганської областей, АР Крим та м. Севастополь;
- звільнення усіх без винятку заручників і політичних в’язнів;
- відшкодування збитків, понесених Україною внаслідок російської агресії.
В міжнародно-правовому плані мета має полягати у відновленні status quo ante дії положень Хельсінкського Заключного акту НБСЄ (ОБСЄ) в частині територіальної цілісності суверенних держав та непорушності їх кордонів, а також не дозволити Росії зруйнувати засади системи захисту прав людини і розвитку демократії.
Попри мовчазне ігнорування Будапештського меморандуму, наполягання на його виконанні та використання механізмів, передбачених цим документом не лише слугують інтересам України, але і реанімації довіри до системи нерозповсюдження ядерної зброї.
- Ініціювати створення нового формату врегулювання російсько-українського конфлікту за участю США, ЄС, Росії таінших зацікавлених країн (насамперед підписантів Будапештського меморандуму), включивши до порядку денного переговорів не лише питання деокупації окремих районів Донецької і Луганської областей, але й Криму, а також вироблення міжнародних юридичних гарантій безпеки України.
- Ініціювати згідно Ст. 39 Статуту ООН скликання позачергового засідання Ради Безпеки ООН з метою визнання цим органом акту агресії Російської Федерації проти України, у разі блокування прийняття рішення з боку Москви ініціювати розгляд цього питання на Генеральній Асамблеї ООН.
- Заявити, що з огляду на міждержавний характер конфлікту внутрішньополітичні питання України не можуть бути предметом переговорів між ворогуючими сторонами. Зміни до Основного закону відбуватимуться у відповідності до діючої Конституції і законів України та виключно в інтересах українського народу із широким суспільним і експертним обговоренням, належними дебатами у Верховній Раді України. Україна готова обговорювати питання внутрішньополітичних реформ, у т.ч. змін до Конституції, лише із європейськими партнерами у контексті адаптації національного законодавства до вимог Угоди про асоціацію.
- Внести до Верховної Ради з вимогою розглянути їх як невідкладні законопроекти про негайне скасування законів «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», «Про недопущення переслідування та покарання осіб-учасників подій на території Донецької та Луганської областей», «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», а також законопроекти «Про тимчасово окуповані Російською Федерацією окремі райони Донецької і Луганської областей», «Про колаборантів».
- В законодавчому порядку визнати так звані ДНР/ЛНР іррегулярними збройними формуваннями, які фінансуються, озброюються, контролюються РФ, а отже є інструментом здійснення Росією проти України збройної агресії, що підпадає під “Визначення агресії”, відповідно до Резолюції 3314 (ХХІХ) затвердженої ГА ООН від 14 грудня 1974 р.
- Сформувати консолідовану претензію до держави агресора.
- Ініціювати створення міжнародної комісії для оцінки збитків, завданих збройною агресією Росії для наступного відшкодування їх через міжнародні суди.
Фонд «Майдан закордонних справ»
Центр глобалістики «Стратегія ХХІ»
Український центр економічних і політичних досліджень ім. Разумкова
Центр досліджень армії, конверсії і роззброєння
Інформаційно-аналітичний центр “Digests & Analytics Ukraine»
28 січня 2016 року
м. Київ
http://mfaua.org/2016/01/29/vidozva-shhodo-tak-zvanix-minskix-domovlenostej/
