Після знищення російського літака-розвідника Іл-20 в Сирії Москва вирішила додатково забезпечити безпеку військовослужбовців РФ на сирійській території, і ці заходи, за словами голови російської держави Володимира Путіна, нібито “побачать усі”.

“Що стосується дій (на крах російського літака Іл-20 над Середземним морем), то вони будуть направлені перш за все на забезпечення додаткової безпеки наших військовослужбовців, наших об’єктів у Сирійській Арабській Республіці”, – запевнив президент РФ російські ЗМІ.

Про те, як далі може розвиватися ситуації в Сирії після знищення літака з російськими військовими і як це зможе відбитися на українсько-російській війні на Донбасі, в ексклюзивному інтерв’ю сайту “Сьогодні” розповів письменник, військовий експерт Валентин Бадрак.

– Як інцидент зі знищенням російського Іл-20 може вплинути на геополітичну обстановку в Сирії і сирійський конфлікт?

– Росія дуже часто йде шляхом критичних авантюр, і іноді вона створює їх сама, а іноді отримує результати як наслідок. Останньою авантюрною критичною подією були прольоти літаків РФ з бажанням залякати країни НАТО, і російський літак в кінці кінців був збитий турецькими ППО. Тепер ситуація з Іл-20 трошки схожа, хоча постала трошки в іншому ракурсі. І це – знову випробування для Росії, а ситуація в подальшому буде пов’язана з тим, як російський народ, населення РФ сприймає і сприйматиме військові дії в Сирії. У тому числі за дужками зараз стоять військові дії в Україні. Думаю, що в Сирії подібні події (зі знищенням Іл-20) триватимуть, і вони ведуть до того, що Путін втрачає контроль над електоратом, народні хвилювання істотно зростають зараз в РФ, і невдоволення тупиковою політикою голови Кремля є серйозним. Але в той же час з таких негативних моментів є те, що Путін, рухаючись шляхом тестування можливостей Заходу відповідати на свої авантюрні витівки, намагається створити міф про серію маленьких перемог.

– Як все це може відгукнутися в результаті на Україні, які є загрози з боку РФ?

– Не виключаю, що в контексті загострення американської-російської риторики, в контексті санкцій, і в тому числі серйозних змін позиції до РФ тій же Великої Британії, Путін може піти на подальшу ескалацію, в тому числі і на території України. Сьогодні навіть не без підстав говорять про можливість Путіна застосувати зброю масового ураження на території України, з огляду на, що це вже було зроблено в країні Західної Європи, і цього цілком неможна виключати. Загалом ситуація мною оцінюється так: чекати послаблення Росії щодо її дій в різних регіонах світу не варто, але всередині РФ ростуть антипутінські настрої. Це – взаємодоповнюючий процес, і він дуже непростий.

– Що робити Україні з урахуванням загроз, що виходять сьогодні від путінської Росії?

– Для України вкрай важливі завдання перш за все – посилити свій оборонний потенціал, готуватися до різних путінських сценаріїв щодо застосування різних видів зброї, в тому числі нових видів озброєння, а також нової форми ведення військових дій. Маю на увазі атаки з морських акваторій. Про це зараз необхідно серйозно задуматися українській владі.

– Наскільки сьогодні Росія готова серйозно загострювати взаємини з Ізраїлем після інциденту з Іл-20? 

– РФ з Ізраїлем пов’язують традиційні довгі взаємини, включаючи глибокий рівень військово-технічного співробітництва, інші проекти в різних сферах життя. Але, думаю, що Росія після збиття літака Іл-20 відступиться так, як вона це зробила з Туреччиною. Тому що РФ вигідно мати хоч якихось союзників замість повного “табору ворогів” по всьому фронту. Потрібно розділяти дві Росії: одна це – офіційна Москва і Кремль, а інша РФ – російський народ. Тому кажу, що росіяни хвилюються і небезпідставно. Але вірити, що Путін послаблюватиме режимний контроль, підстав особисто я не бачу. З іншого боку, стосовно геополітики, ситуація зрозуміла (і це показав турецька інцидент): як тільки починає “пахнути смаженим”, Путін відходить  назад, оскільки стикатися з реальною силою/загрозою, звичайно ж, голова Кремля не бажає, і на сьогодні не готовий.

– Як інцидент з Іл-20 може вплинути на процес щодо створення демілітаризованої зони в Ідлібі і відмови РФ від наступу?

– Думаю, що офіційна Москва піде шляхом “проковтування” цієї ситуації. РФ завжди відрізнялася тим, що дуже недбало і легко ставилася до загибелі російських солдат, і це триває ще з часів Жукова, який заявив, що “баби народять ще”. Позиція Росії в цьому плані ніяк не змінилася, і вона буде такою ж. У зв’язку з цим втрата Росією 20 або 200 людей нічого не означає. З іншого боку, для Росії набагато важливіше питання іміджу і положення на геополітичній карті. У цьому контексті РФ буде намагатися, і, думаю, що, швидше за все, нічого не відбудеться в цих переговорах по Ідліб, так як офіційна Москва “проковтне” інцидент з Іл-20 на користь свого міжнародного іміджу. Але, знову ж таки, підкреслю, що ніщо не проходить безслідно, і, звичайно, впевнений, що всі випадки з російськими втратами нанизуються один на інший, і в підсумку дадуть великий негатив, коли прийде час розбору, а Путіну доведеться відповідати за все такі речі і все створене ним.

– Однією з причин знищення Іл-20 називається відсутність у армії Асада системи розпізнання “свій-чужий”. Чому Росія не передала це обладнання своїм союзникам Сирії?

– У будь-якому випадку мова йде про те, що все сталося випадково і несподівано. РФ не дала систему “свій-чужий” з однієї причини: йде війна і інформувати про свої дії в ході військового протистояння офіційна Москва не вважає за потрібне. З військової точки зору це вважається правильним, але з точки зору отримання наслідків такої політики, це виглядає не зовсім правильним. Думаю, літак збили випадково, але, якби все повторювалося, Росія все одно не передавала б свої коди, інформацію і нікого б не насичувала такими секретними даними.

– Наскільки взагалі доцільно використовувати комплекси С-200 для знищення винищувачів, як це спробували зробити проти ізраїльської авіації війська Асада, які в підсумку і лучили в російський літак?

– В даному конкретному випадку стався вплив людського фактора, а також спорадична реакція на ситуацію. В умовах, коли все відбувається в режимі війни, багато трапляється спорадично і несподівано, тому таке треба враховувати. Чи включається людський фактор, фактор випадковості, психічних реакцій на різні умови. Тобто все разом і призводить приблизно до таких подій. Це далеко не остання трагічна подія в російській війні. Втрати росіян ще будуть.

– Повертаючись до теми військових загроз РФ для України, як би ви оцінили ініціативу уряду щодо створення української військово-морської бази в Азовському морі? 

– Створення такої бази з боку українського уряду – абсолютна необхідність, особливо, якщо врахувати, що тут ми можемо в якійсь мірі залучити, в тому числі американців як потенційних союзників. Адже ми знаємо про допомогу США при побудові бази морської піхоти в Очакові. Склалася добра динаміка взаємин зі Штатами, і згодом американці підтримуватимуть Україну при створенні морської бази в Азовському морі. Думаю, це буде як один з елементів посилення берегової лінії, створення плацдармів, в тому числі (на чому я завжди наполягав і радив робити) серйозний розвиток і залучення Сил спецоперацій. Маю на увазі – саме підрозділів спеціального призначення, підготовки протидесантних операцій, в тому числі з облаштуванням ділянок протимінних загороджень. Не маючи переваг на самому морі, Україна повинна посилитися саме з берега. І в майбутньому, впевнений, до цього додадуться і ракетні комплекси “Нептун”, які можуть вражати цілі на дальності 280-300 кілометрів. І думаю, що риторика Росії після цього істотно зміниться.

Джерело: СЕГОДНЯ.ua