16 грудня в Центральному науково-дослідному інституті озброєнь та військової техніки Збройних сил України (ЦНДІ ОВТ ЗСУ) відбулася робота секції №1 «Проблемні питання воєнно-технічної політики» IV науково-практичної конференції «Проблемні питання розвитку ОВТ». Загалом учасники заходу констатували необхідність пошуку альтернативних шляхів фінансування процесу переозброєння ЗСУ в умовах обмежених ресурсних можливостей держави.
Питання організації ефективного військово-технічного співробітництва (ВТС) підприємств оборонної промисловості України з метою розвитку потенціалу для переозброєння національної армії може стати українською традицією, вважає директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак. Хоча, за його словами, ВТС – не панацея для розв’язання усіх проблем переозброєння, а лише один із механізмів. Через те, що нині склалася негативна традиція купувати лише те, що є, а національна оборонна промисловість здатна забезпечити не більше 40% потреб армії, варто шукати можливості при організації зовнішньоторговельних угод, зазначив експерт. Посилаючись на наявний досвід введення ДКР в угоди спецекспортерів, зокрема, при розробці високоточних засобів ураження, В.Бадрак наголосив на необхідності розширення такого досвіду. А саме, поширити ідеологію ліцензованих виробництв, як це робить сьогодні РФ (завод з виробництва безпілотних комплексів за ізраїльською технологією та завод з виробництва тепловізорів – за французькою технологією) та Азербайджан (виробництва тепловізорів, артилерійської техніки та, ймовірно ударних вертольотів Т-129 за турецькими ліцензіями). А також поширити ідею збільшення ВТС в рамках двох- та багатостороннього співробітництва – як у проектах з Польщею (розробки високоточних засобів ураження та систем захисту від високоточної зброї) і з Китаєм (зокрема, при виробництві танку «Аль Халід»).
Експерт також запропонував проводити уточнення пріоритетів переозброєння – на тлі заяви міністра оборони України Павла Лєбедева про призупинення фінансування програми розробки та виробництва МФРК «Сапсан».
Фактично всі учасники наголошували на наявній проблемі – низького рівню державного оборонного замовлення та наявності боргів оборонного відомства перед підприємствами. Деякі учасники висловились щодо необхідності більш якісної співпраці з приватними та інвестиційними компаніями, а також з провідними банками, запровадження конкурсів та схем залучення до проблематики розробок і виробництва оборонної продукції.
