Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) дійшов висновків щодо необхідності ревізії українсько-французької вертолітної угоди. Як заявляють в профільному аналітичному центрі, експерти зробили такі висновки після розгляду 12 червня 2018 року неурядовою Експертної ради за ініціативою ЦДАКР (Експертна рада утворена в 2014 році ініціативою Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння та включає на цей час понад 30 експертів із більш, ніж 10 аналітичних організацій, а також окремих фахівців різних галузей безпеки) потенціалу та можливостей створення кращих умов для проведення оборонних розробок та шляхів захисту інтересів національних виробників ОВТ від альтернативного імпорту, що перешкоджає розвитку вітчизняних підприємств.
В ЦДАКР наголосили, що гостру полеміку викликала у експертів та запрошених народних депутатів ратифікація (7 червня ц.р.) парламентом Угоду між Урядами України та Франції щодо офіційної підтримки у створенні єдиної системи авіаційної безпеки та цивільного захисту (документ 29 травня підписали від імені Уряду України міністр внутрішніх справ Арсен Аваков та державний секретар Міністерства економіки та фінансів Франції Дельфін Жені-Стефан. Вона, зокрема, передбачає закупівлю 55 французьких вертольотів для МВД, що обійдеться у 555 млн євро. Ці кошти Україна отримає через спеціальне запозичення під 4,25% річних від Державного казначейства Франції та консорціуму французьких банків).
Значна частина експертів під час засідання висловила негативне ставлення до означеної угоди через застереження щодо негативного впливу угоди на розвиток авіаційної галузі України, що знаходиться у глибокій кризі через відсутність замовлень. Серед аргументів прихильників угоду передусім названо здатність французької сторони здійснити кредитування закупівлі.
При цьому найважливішими аспектами цієї угоди експерти назвали наступні.
Перше. Невідповідність угоди наявним, затвердженим Кабінетом міністрів України, програмам.
Друге. Відсутність офіційної відповіді МВС, в межах держоборонзамовлення або ні відбуватиметься її реалізація. Якщо закупівля французьких вертольотів здійснюватиметься в межах держоборонзамовлення, то, наголошують експерти, МВС проігнорувало обов’язкові конкурсні процедури. Тобто, реальні можливості українських підприємств виконати таке замовлення з боку МВС не були вивчені або були відверто проігноровані. Якщо закупівля французьких вертольотів здійснюватиметься не в межах держоборонзамовлення, то, вказують в ЦДАКР, потрібні аргументовані пояснення щодо того, яким чином відбуватиметься «латання дірок у бюджеті».
Третє. Як вплине реалізація означеної угоди на фінансування авіаційної галузі в межах реалізації щойно ухваленої урядом Стратегії відродження авіабудування до 2022 року (фахівці вже назвали наругою для українських авіабудівників заплановані урядом мізерні обсяги коштів, що спрямуватимуться на підтримку українського авіапрому). В ЦДАКР також зазначають, що за оцінками редакцією «Дзеркало тижня», що тільки вартість закупівлі самих вертольотів, без урахування створення відповідної інфраструктури для їх зберігання, обслуговування та ремонту, а також підготовки пілотів, становитиме від 8 до 9,6 млрд грн. Водночас, на підтримку всього вітчизняного авіабудування впродовж п’яти років передбачено спрямувати з державного бюджету кошти лише у сумі 7,5 млрд грн., включаючи потреби Міноборони і МВС.
Крім того, в ЦДАКР додають, що в умовах реальної війни фінансування потреб МВС не може перевищувати рівень фінансування ЗСУ. Та нагадують, що жодна планована раніше угода у галузі ВТС із Францією не була реалізована: при модернізації бойового вертольоту Мі-24 замість військових оптико-електронних систем прицілювання та наведення військового призначення Україна отримала від Sagem (за завищеною ціною у 23 млрд. євро) такі системи поліцейського призначення, а ідея постачання Україні технологій створення засобів зв’язку французькою компанією Thales не була реалізована.
«Угода про закупівлю французьких гвинтокрилів не сприяє розвитку національної промисловості, та призведе до величезних економічних втрат», – наголосив під час засідання народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва Віктор Галасюк.
«Є стратегії, а є реалії життя, і часом вони діаметрально протилежні, заявив Галасюк під час засідання Експертної ради ЦДАКР 12 червня. — Наприклад, ми розробляємо стратегії розвитку вітчизняної промисловості, в тому числі оборонної, а потім підписуємо угоди, які з цими стратегіями розходяться. Якщо казати про розвиток промисловості, то ключовою його умовою безумовно є ринок, на якому мають працювати вітчизняні виробники. На жаль, це симптоматична історія, і вона не перша. Однак ця ситуація особливо яскрава – вона надзвичайно масштабна, тільки основна сума контракту становить 550 мільйонів євро. Експерти оцінюють додаткові платежі – запчастини, навчання і т.д. у мільярд доларів США. Я хотів би акцентувати на економічному аспекті цієї угоди. Бо завжди можна виправдати подібні контракти необхідністю швидкого рішення, крайньою потребою в цих об’єктах. Але насправді це потрійний удар по національній економіці, бо, по-перше, це додаткова дірка в майже мільярд доларів в торгівельному балансі – при тому, що він є від’ємним, мінус сім мільярдів доларів США – яка створює додатковий тиск на курс гривні, потребу в додаткових запозиченнях. Друге – це послаблення української промисловості. Коли немає вимог щодо певного рівню локалізації, партнерства, очевидно, що втрачається замовлення для сотні українських підприємств. Це тисячі робочих місць, високотехнологічне ядро української економіки. І третій удар – це більша фінансова залежність, тому що тільки відсотки за цією позикою сягають 700 мільйонів гривень на рік».
Підсумовуючи, Віктор Галасюк зазначив, що ця проблема ширша за гвинтокрили чи вагони. «Вона стосується всіх державних закупівель високотехнологічної продукції. Якщо держава витрачає гривню на продукцію вітчизняного виробника, то з цієї гривні у вигляді непрямих податків повертається 7 копійок – тільки на першому колі оподаткування. 8 копійок ідуть українцям у вигляді заробітної платні, які знов таки витрачають гроші на їжу, одяг, і підтримують вітчизняного виробника. Тобто вже маємо 15 копійок з 1 гривні прямого позитивного ефекту на розвиток економіки. А якщо ми витрачаємо цю гривню на закупівлі за кордоном, то отримаємо нуль. В кращому випадку – 5% імпортного мита. Ще один момент, на якому варто акцентувати увагу – ці закупівлі здійснюються за валюту, яку потрібно десь брати. З нашим торгівельним балансом це означає, що влада створює додатковий державний валютний борг, який коштує країні в середньому 4% річних. І ця угода с гвинтокрилами це наочно ілюструє – там ставка більше 4%. Тобто це прихований негативний ефект для економіки, і поглиблення залежності від МВФ з усіма наслідками. Таким чином, є величезною помилкою закупівля за кордоном тієї продукції, яку Україна виробляє, або здатна виробляти сама».
