Друга половина березня 2016 року характеризувалася продовженням урядової кризи в Україні та загальним зниженням рівня довіри до чинної влади – як з боку українського суспільства, так і з боку західного співтовариства. Під останнім слід розуміти не лише експертів та фахівців у галузі безпеки, що готують ключові рішення, але й безпосередньо лідерів країн Європи та Америки.
Враховуючи, що Кремль надзвичайно активно використовував цей фактор у боротьбі проти України та, серед іншого, суттєво збільшив кількість атак у зоні протистояння на сході України, а також у проведенні підривної роботи на європейському політико-дипломатичному фронті, саме чинник кризи влади перетворюється на найбільшу небезпеку для України на початку квітня.
Внаслідок того, що український парламент структурований скоріше за фінансово-політичними групами, ніж за партіями, як результат, за влучним визначенням авторитетного політика Миколи Томенка, «у країні «уряд без довіри», а, відповідно, і суспільно-політична криза». На його переконання, «олігархічна модель лише змінила форму», а нині «велика кількість людей, наближених до родини Януковича, впливають на ухвалення рішень сьогодні ледь не більше, ніж люди із колишньої опозиції». Це дуже небезпечні для влади визначення, оскільки спостерігається чітка тенденція відходу від Президента України та його найближчого оточення частини авторитетних фахівців, які асоціювалися як частина команди глави держави.
Відповідно збільшилися ризики для України щодо отримання такого собі аналогу «Придністров’я-2» у вигляді нав’язаного, але непідконтрольного Донбасу. Ймовірно, за такий компроміс Захід організує підтримку у сфері відновлення інфраструктури зруйнованого Росією регіону.
Так само набирає обертів згадана у попередньому випуску загроза реваншизму через впровадження до влади вагомого прошарку проросійського політикуму.
Теракти в Брюсселі 22 березня фактично зафіксували новий рівень терористичної небезпеки для усього регіону Європи. Експерти вже наголосили, що фактично немає різниці між терористами у Брюсселі (та у Парижі наприкінці 2015 р.) та надісланими Росією терористами на Донбасі. То ж і військово-терористична загроза для України не тільки нікуди не зникає, а лише трансформується у непередбачувані форми.
Терористичні акти, що відбулися у 2015 році в Парижі та 2016 році в Брюсселі, не лише засвідчили незахищеність Європи, але й вимагають перегляду можливостей реагування на схожі сценарії в Україні. Фахівці недержавного аналітичного Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) вже висловили свої погляди на можливість посилення протидії у стабільних регіонах держави. Зрозуміло, що неможливо у повній мірі запобігти проникненню ймовірних терористичних груп на територію України. Однак важливим чинником організації протидії має стати усвідомлення, що така небезпека може прийти до України передусім «за викликом сусідньої Росії». При цьому атакуватися можуть будь-які, в тому числі, й проросійські групи населення. Крім того, у найближчі місяці зберігатиметься головна ідеологія терактів – дестабілізація обстановки та доведення нездатності влади організувати захист громадян. Отже, експерти ЦДАКР переконані, що слід розвивати спроможності протидії терористичній загрозі за декількома напрямками. Перший – посилення контррозвідувальних структур, формування системи глобального моніторингу – починаючи від баз даних потенційно небезпечних елементів та структур і закінчуючи суттєвим посиленням технічних можливостей спецслужб. Це має включати широкий спектр техніки – від створення для потреб України розвідувальних супутників до використання специфічних радарів та пристроїв для зняття інформації. Друга складова – формування потужних підрозділів фізичної протидії терористичним групам. Слід нагадати, що після визнання Україною нездатності проведення операції зі звільнення заручників на судні «Фаїна», в 2008 році було констатовано сплеск у підготовці означених структур, однак досі потенціал у сфері створення та підготовки таких структур не використано. І це притому, що Україна ще з часів СРСР має позитивні історичні традиції у підготовці таких структур. Нарешті, третя й найбільш вагома складова – підготовка населення з фактичним створенням системи цивільного сповіщення, що базуватиметься передусім на фундаменті патріотичного виховання громадян.
Щодо можливості проведення Росією масштабної воєнної операції, то, незважаючи на підготовлені можливості, для Кремля більш актуальним стає використання політичного фактору. А саме, досягнення певних змін у структурі української влади, де фактор воєнної загрози та використання атак на українські сили оборони носитиме у найближчий місяць тактичний, допоміжний характер. Не слід виключати спроб захоплення територій, але це на даному етапі не є вагомою ціллю для Кремля.
Що ж до підготовки оборони, то чинне військово-політичне керівництво покладається, як і протягом 2014-2015 років на формування ЗСУ за «радянською калькою». Водночас, має розвиток тенденція щодо збільшення практичних заходів підготовки. Так, 28 березня у Збройних Силах України стартували Стратегічні командно-штабні навчання «Весняний грім — 2016». Важливою рисою маневрів є відпрацювання питань адекватного реагування на загрози на всіх можливих напрямках для відбиття можливої широкомасштабної агресії, використання територіальної оборони, мобільного переміщення військ та маневру. Крім того, як відзначає військове відомство, важливою ознакою навчань є проведення усіх заходів в нових організаційно-штатних структурах, адаптованих під стандарти країн-членів НАТО, на які в ході реформування переходять Збройні Сили України.
Водночас, відомий британський експерт Джеймс Шерр, що відвідав Україну всередині березня, відзначив високу ймовірність воєнної загрози з боку Росії влітку (детальніше у матеріалі Д.Шерра нижче).
Виклики для України на міжнародній арені
Останні дні березня стали знаковими в плані підготовки візиту Президента Петра Порошенка до Вашингтону, де відбуватимуться важкі політичні консультації із високопоставленими американськими урядовцями. Незалежно від результатів даного локального заходу важливо відзначити, що нинішній команді керманичів не вдалося довести лідерам західних держав, що Україна є активом, а не пасивом. Не виходить у команди Порошенка перейти від партнерства зі США до союзництва та отримання такого рівня підтримки, як, скажімо, Ізраїль або Туреччина.
Водночас зафіксовані й негативні тенденції довкола відносин США – РФ. А саме, аналіз подій не може виключати високого рівня консультацій західних лідерів із хазяїном Кремля. Фахівці «ВіР» у минулому випуску вже відзначали фактичну підтримку планів Кремля з боку Німеччини та, зокрема, підштовхування зовнішньополітичного відомства ФРН до ідеї виборів в окупованих регіонах. Нині загальна лінія перемовин має своє продовження. А саме, той факт, що директор ЦРУ Джон Бреннан на початку березня відвідав Москву, після чого відбулося оголошення Путіним про виведення військ з Сирії, не може залишитися поза увагою аналітиків. І, хоча США поки що не бачать ознак підготовки Росії до повного виведення із Сирії своїх військ, ситуація може локалізуватися та зменшити потоки мігрантів до Європи. Ситуативний збіг інтересів Заходу та РФ (як це вже мало місце після терактів у Парижі) дає підстави не виключати також й домовленостей сторін щодо України.
Важливим кроком Заходу може стати зменшення санкційного тиску на РФ. Хоча західні партнери не визначали дедлайнів щодо «Мінська-2», санкції реально можуть бути частково зняті з РФ вже у червні, а Україна у такому випадку опиниться у дуже незручному та вкрай небезпечному становищі.
Фахівці визнають, що саме нерішучість адміністрації президента Обами та її намір завершити президентську каденцію так, щоб перекласти всі наявні проблеми на плечі наступного президента США, заважають масштабній підтримці України. Однак, немає сумніву, що це далеко не єдина причина поступового наступу Росії, який продовжиться й у квітні ц.р. До того ж, занадто м’яка та неконсолідована політика Заходу не дає змоги використати попередній досвід врегулювання локальних конфліктів та сформувати міжнародну миротворчу місію.
Між іншим, рівень довіри між Заходом та РФ остаточно втрачено. Про це, серед іншого, свідчить подальше посилення Прибалтики з боку НАТО. Так, США передали Естонії ракети для “Джавелінів” на суму 33 мільйони доларів (21 березня). Фахівці вказують, що за допомоги американських ПТУР естонська армія зможе знищити танкову бригаду (Естонія отримала від США ракети типу Javelin Block-1, які порівняно зі своїми попередниками мають більшу швидкість і вражаючу силу. До того ж США перекинули в Прибалтику системи крупнокаліберної артилерії).
Виклики в економічній сфері
Для України виклики у сфері економіки набувають нових рис. Так, для Заходу стало очевидним, що уряд в Україні формується не під стратегію і програму дій, а лише для отримання чергового траншу від МВФ та унеможливлення дострокових виборів. Зрозуміло, що ситуативний і тимчасовий уряд не матиме особливої довіри Заходу.
Негативу додають суспільні резонанси. Черговий з них з’явився 19 березня, коли суспільство дізналося, що шість компаній, зареєстрованих в Україні з левовою часткою російського капіталу, потрапили в топ-20 найбільших платників податків до бюджету Києва 2015 року. А саме, за даними Міжрегіонального головного управління ДФС, це Промінвестбанк (89,4 млн), Київстар (87,3 млн), МТС Україна (85,4 млн), Ощадбанк Росії (57 млн), Альфа-Банк (45,9 млн), а також ВТБ Банк (45 млн). Проте, у ЗМІ відзначалося, що в цьому переліку не виявилося кондитерської корпорації Roshen і заводу «Ленінська кузня», що належать Петру Порошенку. На тлі падіння рівня життя українців така інформація суттєво впливає на зниження особистого рейтингу чинного глави держави.
Основні виклики всередині держави
Слід зауважити, що у березні ц.р. владою було здійснено низку кроків, спрямованих на посилення сектору безпеки держави. І хоча експертами вони вважаються радше косметичними заходами, в разі реалізації цих задумів Україна справді посилить певні ділянки оборонного будівництва. Тому їх варто розглянути більш детально.
Услід за кроками у розвиток Сил спеціальних операцій («ВіР» вказував на це у попередньому випуску) президент Петро Порошенко ввів в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 27 січня «Про Стратегію кібербезпеки України». Хоча можливості держави у цій сфері експерти вважають вкрай слабкими, тим не менш вагомим може стати розвиток потенціалу протидій у цій царині. Серед іншого, у документі наголошується про поширення випадків незаконного збору, зберігання, використання, знищення, поширення персональних даних, незаконних фінансових операцій, крадіжок і шахрайства в мережі Інтернет. «Сучасні інформаційно-комунікаційні технології можуть використовуватися для здійснення терористичних актів, зокрема, шляхом порушення штатних режимів роботи автоматизованих систем управління технологічними процесами на об’єктах інфраструктури. Більшого поширення набуває політично вмотивована діяльність в кіберпросторі у вигляді атак на урядові і приватні веб-сайти в мережі Інтернет», – йдеться в повідомленні. При цьому найбільш актуальними в середньостроковій перспективі визначено загрози агресивних дій з боку Росії.
Також президент України Петро Порошенко підписав указ, яким ввів в дію рішення Ради національної безпеки і оборони від 4 березня «Про Концепцію розвитку сектора безпеки і оборони України». Це документ фактично є переліком намірів чинної влади. Однак, як і у попередньому випадку, важливим стане саме рівень реалізації перелічених кроків.
Як приклад можна згадати позначений у документі центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику. Йдеться саме про структуру, яку президент погодився створити ще під час укладання коаліційної угоди восени 2014 року. Загалом в разі реалізації усіх пунктів означеного документу в країні можлива побудова системного управління сектором безпеки – на відміну від сьогоднішнього ручного формату, який критикується як західними фахівцями, так і вітчизняними експертами.
До означеного варто додати, що у поточному році на заходи з розвитку озброєння та військової техніки передбачено майже 7 мільярдів гривень, що у 4 рази перевищує обсяг фінансування 2014 року, та майже у 8 разів — обсяг фінансування 2013 року. Так, з початку року для Збройних Сил було придбано: 33 одиниці автомобільної техніки, 30 одиниць засобів розвідки, 20 одиниць засобів радіоелектронної боротьби, 7 одиниць бронетехніки, 28 тисяч боєприпасів.
Важлива подія сталася 22 березня на полігоні, де відбулося успішне випробування ракети українського виробництва. За словами секретаря РНБО України О.Турчинова, відновлення ракетного щита є «одним з пріоритетних завдань для оборони і безпеки нашої країни». Важливо, що забезпечено виробництво українських ракет без комплектуючих російського виробництва. Крім того, чиновник зазначив, що це – не єдина ракетна програма, над якою працюють українські вчені та загалом оборонна індустрія.
Також слід згадати, що на 31 березня Міноборони спланувало перше засідання Ради реформ, до якого залучено низку неурядових та закордонних фахівців. Хоча власне Рада реформ є громіздкою структурою, втім не виключені уточнення оборонного реформування та створення нових умов для кардинальних змін як самого оборонного відомства, так і структури ЗСУ.
Більше – в черговому аналітичному бюлетені ЦДАКР за посиланням:
http://cacds.org.ua/ru/bulletin/712
