Безпекова синергія в Україні може бути суттєво підсилена за рахунок військово-технічного співробітництва (ВТС) з західними оборонними компаніями (ЗОК). Таку заяву зробили 22 березня експерти Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР).
Зокрема, згідно із твердженнями ЦДАКР, політична підтримка України з боку НАТО та військово-технічна допомога деяких країн Альянсу є лише тільки першим рівнем взаємодії, в той час як ВТС та розгорнуті військово-економічні проекти напряму пов’язані не лише з технологічним посиленням оборонного потенціалу, але й з довготривалим економічним співробітництвом. Саме ВТС здатне перетворити політичне партнерство на формування блоку союзників, переконані в ЦДАКР, наводячи позитивний досвід Ізраїлю, Туреччини та Польщі.
Водночас, в аналітичному центрі вказують, що влада України, незважаючи на наявність позитивних епізодів ВТС, ще не створила належних передумов для розвитку цього, одного з найважливіших напрямків співпраці на міжнародній арені. Фахівці уточнюють, що ВТС сучасного формату – це передусім спільні проекти зі створення сучасних озброєнь та військової техніки (ОВТ), розгортання ліцензійних виробництв з використанням новітніх західних технологій та урахуванням офсетних можливостей в розвитку проектів. Поки що сучасні підходи переважно залишаються поза дужками українсько-західних проектів, що зменшує потенціал ВТС та й створює ділянки співробітництва для ворожої країни – Росії.
ЦДАКР вказує, що для налагодження ВТС має бути розроблена якісна та прозора стратегія – на відміну від рішень, що приймаються владою на цьому етапі в ручному режимі. Хоча вертикаль управління ВТС в цілому в державі наразі побудована, для формування державної стратегії потрібно оперативно прийняти низку законів – про ВТС, про створення ОВТ, про офсетні угоди та інші, а також створити прозорі та належні умови захисту приватних вітчизняних й іноземних інвестицій в ОПК, розробити реалістичну програму участі західних оборонних компаній у проектах приватизації оборонних підприємств України.
Експерти ЦДАКР зазначають, що досі не розроблені та не впроваджуються системні проекти реструктуризації та акціонування державних підприємств ОПК, що гальмує інтерес ЗОК до приватизації. «Саме проекти приватизації з урахуванням збереження та розвитку профілю підприємств та спільні розробки дозволили ПАР – країні, яка, як і Україна, відмовилася від ядерного статусу – створити потужний оборонний потенціал та проривні оборонні спроможності», – зазначається у заяві ЦДАКР. У центрі також вказують, що ЦДАКР декілька років тому вивчав потенціал та можливості приватизації оборонних підприємств, після чого зробив висновки щодо необхідності збереження контрольних пакетів акцій (не менше 51%) провідних КБ та НДІ у руках держави, тоді як переважну більшість серійних виробництв варто виставити на приватизацію, лише у окремих випадках зберігаючи 25-відсоткові державні пакети.
Водночас, фахівці вказують на необхідності чітких умов для інвесторів щодо збереження профілю підприємств.
