СВІТ МІНЯЄ РОСІЮ НА ІРАН

Домовленості досягнуті між Іраном та “шісткою” (США, Великобританія, Франція, Німеччина, Росія та Китай) влітку 2015 року, що були зосереджені, переважно, на відмові Тегерану розвивати власну ядерну програму в обмін на зняття міжнародних санкцій, сприяли ІРІ не лише отримати доступ до приблизно $50 млрд, які були заморожені на його рахунках та збільшити експорт нафти, а й створити умови для організації плідної співпраці з провідними країнами Заходу.

 

У свою чергу США та країни ЄС, які на сьогодні змушені по причині агресивних дій Кремля, зумовлених окупацією Криму та агресією на Донбасі, шукати заміну колишнім російським партнерам та відкривати для себе не лише нові джерела постачання нафти, а й ринки збуту власних товарів та послуг. І цей процес вже активно відбувається, в тому числі за рахунок поновлення співпраці з Тегераном.

 

Так, першопрохідцями влітку 2015 року стали німці. Міністр економіки і віце-канцлер Німеччини Зігмар Габріель відвідав Тегеран і обговорив з керівництвом Ірану можливості розширення економічних і політичних відносин між країнами. Тоді Габріель заявив, що досягнуті нещодавно угоди стосовно іранської ядерної програми створили основу для нормалізації економічних відносин з Іраном, а президент Федерального об’єднання торгово-промислових палат Німеччини Ерік Швайцер назвав візит міністра до Ірану «надихаючим сигналом» для німецького бізнесу. При цьому німецька делегація, яка тоді відвідала Іран, налічувала 60 осіб, серед яких були представники десяти найбільших німецьких компаній та кількох підприємств.

 

Слід зазначити, що серед найбільших представників німецького бізнесу звістка про зняття санкцій з Ірану викликала справжню ейфорію. Компанії, зайняті в безлічі галузей, чекають укладення великих контрактів. Глава зовнішньоторговельного відділу Об’єднання німецьких торгово-промислових палат (Deutscher Industrie- und Handelskammertag, DIHK) Фолькер Трайер (Volker Treier) переконаний, що найближчим часом масштаби німецько-іранського товарообміну досягнуть обсягу в €5 млрд, а в довгостроковій перспективі – €10 млрд. Особливо розраховують на відкриття перспектив у машинобудуванні, енергетиці, автомобілебудуванні, сільському господарстві та в сфері логістики. 

 

Також влітку 2015 року Тегеран відвідав і Міністр закордонних справ Франції Лоран Фабіус, який провів зустріч зі своїм іранським колегою Джавадом Заріфі. Як було заявлено на їх спільній прес-конференції за підсумками зустрічі, Париж може розширити співробітництво з Тегераном в області мирного використання атомної енергії. Крім того, тоді французький міністр наголосив, що “після вступу в силу Спільного комплексного плану дій за ядерною угодою між Іраном та “шісткою” з’являться підстави для поновлення взаємин у різних областях, включаючи енергетику, транспорт, випуск автомобілів”.

 

Пізніше в грудні 2015 року Європейський авіахолдинг Air France-KLM заявив, що вирішив відновити польоти між Парижем та Тегераном. Тепер з квітня 2016 щотижня в Іран літатимуть три рейси авіакомпанії Air France. А вже в січні 2016 року стало відомо, що Іран планує купити 114 цивільних літаків європейського виробництва Airbus. Міністр транспорту ІРІ Аббаса Ахундов заявив, що вже зроблено перший крок в узгодженні операції. Сума угоди з придбання 114 літаків становитиме, виходячи з каталожних цін, більше $10 млрд, в залежності від типу повітряного судна.

 

Цього тижня 2016 року розпочалося європейське турне іранського президента Хасана Роухані. Розпочалось воно з Італії, де була проведена зустріч з прем’єр-міністром країни Маттео Ренці. В результаті чого один із активних адвокатів Росії – Рим, 25 січня 2016 рокууклав з Тегераном низку угод у різних секторах економіки: від енергетики та інфраструктури до суднобудування на суму близько €17 млрд. При цьому, серед найбільших домовленостей – угода на суму близько €5 млрд з італійською компанією Saipem, яка контролюється державної нафтовидобувної компанією Eni SpA і була головним підрядником сировинного будівництва “Південного потоку”. Як заявив Маттео Ренці: “Це тільки початок співпраці. Є сектори, в яких ми повинні поглибити співпрацю”. Також відомо, що італійський уряд вже пообіцяв фінансову підтримку в обсязі $8 млрд своїм компаніям, що мають намір інвестувати в Ірані. Банк Італії веде переговори з Центральним банком Ірану стосовно відкриття представництва останнього в Римі для забезпечення транзакцій у двосторонніх угодах. Також італійський авіаперевізник Alitalia опрацьовує відновлення прямих авіарейсів в Тегеран, перерваних у зв’язку з санкціями.

 

Після Італії іранський президент має відвідати Францію, де 27-28 січня, як очікується, відбудеться, окрім оголошення про вищезазначену купівлю Іраном літаків Airbus, ще й укладення угод з автомобілебудівними компаніями Peugeot і Renault, та договорів на модернізацію іранського авіафлоту, залізниць і локомотивів. 

 

Загалом відомо, що під час візиту до Італії та Франції, Тегеран підпише “дорожні карти” співпраці на середньострокову і короткострокову перспективу з цими європейськими країнами. Двосторонні переговори в Римі і Парижі стосуватимуться страхування експорту та експортних гарантій, інвестицій, співпраці між фінансовими інститутами, впровадження сучасних технологій. 

 

До речі, ще дві країни ЄС, які також на офіційному рівні підтримують РФ в дійсності плідно почали розвивати співпрацю з Іраном. Ще у вересні 2015 року Іран та Австрія підписали 4 документа про співпрацю. Тоді іранський президент Хассан Рухані зустрів свого австрійського колегу Хайнца Фішера в культурному комплексі Саадабад в Тегерані. При цьому Президент Австрії прибув до Тегерана на чолі делегації, яка складалася з керівників 130 австрійських компаній, які мають намір скористатися перевагами “нової атмосфери співпраці”, яка створилася в Ірані. Інша країна – Греція, також дочекалася зняття санкцій з Ірану. 22 січня 2016 року місцева нафтова компанія Hellenic Petroleum і іранська державна нафтова компанія NIOC за підсумками переговорів в Афінах підписали довгострокову рамкову угоду про постачання іранської нафти. Угода включає в себе співпрацю в області поставок нафти, з негайним початком поставок, і врегулювання невирішених фінансових питань, які виникли в результаті міжнародних санкцій, введених у 2011 році. Тут слід відмітити, що Іран був одним з головних постачальників нафти до Греції. У 2011 році країна закуповувала в Ірані щодня по 100 тис барелів нафти,  – третину імпорту. Однак у 2012 році у зв’язку з введенням санкцій Афіни були змушені відмовитися від закупівлі іранської нафти. При цьому Hellenic Petroleum заборгувала Ірану близько €600 млн за поставки нафти до санкцій.

 

І нарешті мова дійшла до Китаю. 

 

Голова КНР Сі Цзіньпін в січні 2016 року особисто відвідав Тегеран, де зустрівся з президентом Ірану Хасаном Роухані. В ході його візиту було укладено 17 договорів, у тому числі про будівництво двох АЕС на півдні Ірану і довгострокові поставки іранської нафти до Китаю. Як зазначають ЗМІ сума підписаних угод складає близько $600 млрд.

 

Фактично, така активізація розвитку співробітництва провідних країн світу (в переважній більшості ЄС) з Іраном після зняття з нього санкцій, свідчать про масштабне переорієнтування Європи з Росії на ринок цієї близькосхідної країни. При цьому незалежно від того чи знімуть санкції з РФ чи ні, європейці вже націлилися на отримання нових можливостей в зовсім  іншому регіоні світу, який має значний потенціал і великі перспективи.

http://blogs.ukrinform.gov.ua/blog/anton-mihnenko/svit-minyaye-rosiyu-na-iran