Вважаю, що головною тезою найближчих часів має стати незворотність покарання тих, хто руйнував національну армію, нищив сектор безпеки. Тому що в 1991 році Україна була найпотужнішою державною в Східній Європі у військовому сенсі. Зокрема, на території держави дислокувалися три загальновійськові і дві танкові армії, армійський корпус, чотири повітряні армії, окрема армія протиповітряної оборони, ракетна армія та частина Чорноморського флоту. Загалом Україна мала у різних військових формуваннях до 900 тис. військовослужбовців, близько 6,5 тис. танків, 7 тис. броньованих машин, 1,5 тис. літаків, 350 кораблів, 1272 ядерних боєголовок МБР, 2,5 тис. од. тактичної ядерної зброї. Окрім того, ми мали ще й потужну економіку.
Що ми маємо зараз? Ми маємо виснажену і практично знекровлену військову організацію.
Якщо ми говоримо зараз про обороноздатність, то вона складається з декількох складових – національна економіка, ідеологія населення, матеріально-технічне забезпечення, боєздатні Збройні Сили. І є ще одна складова – здатність політичного і військово-політичного керівництва цими ресурсами користатися. І тому головна наша проблема протягом 23 років – це якраз відсутність цього військово-політичного керівництва.
Ми мали потужний ядерний потенціал, втратили його, і за це ніхто не відповів. Ми в 2010 році мали конституційний переворот, завдяки позиції 17 суддів Конституційного Суду, і я чогось не чув, що десь відбуваються процеси, або хоча б аналіз цього. Ми через це побачили знедолення країни, тому що попередня влада обікрала країну, і ми фактично не маємо зараз можливості фінансувати армію.
Останні події, починаючи з лютого цього року, так само продемонстрували неефективність дій військово-політичного керівництва. Тому ми втратили частину території. Ми втратили Крим, палає Схід, і суспільству слід дати чіткі відповіді – чому так сталося, і хто за це відповідальний?
Ще один аспект сьогодення: нам треба формувати нову філософію в державі, єдину для всіх українців національну ідею. Тому що за її відсутності не буде ніякої обороноздатності. Таку війну, яку розв’язав Кремль, виграє народ – народ боронить державу, і це потрібно покласти в основу організації опору агресії з боку Москви.
Є 3 стаття Конституції, і вона говорить про те, що соціальна цінність країни – це людина. Лише людина і ніхто інший. І, якщо ми будемо думати про те, як забезпечити інтереси людини – а військовослужбовець, приміром, і є цією конкретною людиною, – тоді ми зможемо сформувати адекватну обороноздатність країни. Зараз багато людей, багато фахівців, експертів говорять про гроші. Потрібні гроші, необхідні ресурси. Як може відбуватися так, що мати відправляє свою дитину в армію, і усім селом збирають на бронежилет, на каску, на тепловізор чи коліматор. А в цей же час відбувається дивні речі: незаконно завозяться товари і реалізовується контрабанда, відбуваються незаконні платежі за ПДВ і здійснюються «відкати» від бюджетних платежів. Хіба це – не звичайне мародерство?! Чи може таке бути?! Я вважаю, що ні.
Тому ми провели аналіз і разом з військовими експертами підготували та оприлюднили документ – це експертне дослідження «Щодо зниження (часткової втрати) оборонного потенціалу України (протягом 2004 – 2014 рр.)», оприлюднене групою фахівців Експертної ради у червні 2014 року. Він говорить про те, що 10 років знищувалась обороноздатність країни, є конкретні імена, чіткі факти. І цей документ ми відправили Президенту, цей документ відправили в Службу безпеки України, цей документ ми відправили в Генеральну прокуратуру. І дуже хотілося, щоб за результатам цієї роботи ми все-таки бачили хоча б одне прізвище притягнутого до відповідальності. Але не звичайного там майора чи керівника управління, а й з вищого військово-політичного керівництва країни. Тоді у нас з’явиться віра в те, що ми зможемо збудувати нову країну.
Даний текст є виступом під час парламентських слухань на тему: «Обороноздатність України у ХХІ столітті: виклики, загрози та шляхи їх подолання», що пройшли у Верховній Раді України 23 липня 2014 року.
Сергій БОНДАРЧУК,
президент Фонду «Нові традиції»,
член Експертної ради у галузі національної безпеки,
гендиректор ДК «Укрспецекспорт» (2005 – 2010 рр.)