Допоки Україна захищає на Сході власну незалежність та забезпечує ЄС безпеку від російської агресії, окремі європейські країни та компанії не гребують подвійними стандартами, торгуючи з РФ в обхід власних та американських санкцій. Чому таке відбувається, і як варто Україні протистояти цьому?
Синдром Siemens
Потужний скандал довкола поставок турбін компанії Siemens в Росію і подальшої їхньої переправки до окупованого Криму став показовим і вкотре відкрив усьому світові подвійну гру деяких країн ЄС щодо антиросійських санкцій.
Нагадаємо, скандал розгорівся після того, як німецька газета Süddeutsche Zeitung повідомила, що дві турбіни, які були закуплені РФ начебто для ТЕС «Тамань», опинилися в севастопольському порту. Згодом і агентство Reuters вирахувало доставку ще двох турбін до Криму, але на цей раз їхнім кінцевим пунктом стала Феодосія. Siemens нічого не залишалося, як визнати, що це їхні нові турбіни, але при цьому наголосили, що компанія не давала згоди на передачу їх до Криму.
Зважаючи на резонанс, компанія навіть оголосила, що розриває відносини з росіянами та розпочинає процедуру відкликання ліцензій у сфері поставок обладнання для електростанцій, які були видані кільком російським компаніям. Мало того, Siemens має намір судитися зі своїми російськими «дочками» через порушення умов контракту на постачання турбін… Правда, у російському суді…
Втім, така реакція однієї з найстаріших компаній Європи на відверту «підставу» з боку Росії викликала неоднозначні відчуття. Більшість європейських і світових спостерігачів та експертів поставились до неї доволі скептично, назвавши це діло елементом вистави, яку почали розігрувати Siemens та її російські партнери. Мало хто вірить в те, що переправлення турбін до Криму стало аж такою несподіванкою для німців. Навряд чи компанія могла не знати, що проект ТЕС «Тамань» є, насправді, віртуальним, його навіть немає у стратегії розвитку енергопотужностей РФ. Крім того, експерти відзначають, що чотирма турбінами перекрити дефіцит цього регіону нереально.
Але, звичайно, питання тут викликають аж ніяк не технічні нюанси російського енергозабезпечення. Те, що турбіни, поставлені в Росію однією з головних країн ЄС, опинилися в анексованому Криму, показує обмеженість, а можливо й відсутність контролю над виконанням антиросійських санкцій, оскільки в Союзі не існує відомства, яке б здійснювало відповідний нагляд. Інститути ЄС хоча й відіграють основну роль в юридичному оформленні режиму санкцій, однак, кілька десятків експертів, які розробляють ці заходи, не мають реальних ресурсів для контролю над їхнім виконанням.
Нагадаємо, санкції ЄС, схвалені ще в 2014 році всіма країнами-членами ЄС, були введені у відповідь на окупацію РФ Криму і підтримку сепаратистських угрупувань на Донбасі. Хоча з їхнім прийняттям були певні складнощі – зокрема, це проявлялося в небажанні втрачати прибутки – санкції подовжувалися кожні півроку. Однак їх виконання залишалося на розсуд кожної з держав ЄС окремо, крім того, обмеження не торкнулися російських філій західних компаній, що практично унеможливило контроль над їхнім дотриманням. Власне, приклад Siemens і продемонстрував цей суттєвий недолік.
Санкції з «подвійним дном»?
Вочевидь відсутність належного контролю та відповідальності за дотримання санкцій проти Росії призвело до їх неодноразового порушення. Звичайно, у відкритій формі європейські компанії побоюються співпрацювати з РФ, як і раніше, але низка лазівок у санкціях дає можливість їх обходити. На фоні постійних заяв провідних країн ЄС про підтримку України в її боротьбі проти російської агресії, це виглядає як ведення подвійної гри за нашою спиною та певним чином легітимізує як окупацію Криму, так і підтримку сепаратистів на Сході.
Власне головний апологет євросанкцій – ФРН у тій чи іншій мірі продовжує залишатися одним із ключових інвестиційних партнерів Росії. Судячи з минулорічних даних, в РФ працюють більш як 5 тис. компаній з німецькою долею капіталу, а в Німеччині продовжують повноцінну діяльність майже 1,5 тис. підприємств з російським капіталом. Сьогодні в Криму спокійно працюють автосалони, які продають нові автомобілі марок Volkswagen і Audi, причому не лише російської, а й європейської зборки. А минулої осені агентство Reuters розслідувало кримську діяльність двох глобальних європейських ритейлерів – Metro і Auchan. Офіційно мережі пішли звідти ще у квітні 2014 року. Однак гіпермаркети з їх фірмовими вивісками з Криму чомусь не зникли. При цьому, ритейлери активно використовують порти, що також знаходяться в зоні дії санкцій, для постачання товарів. Втім, коментарів від Мінекономіки Німеччини і Франції, до чиїх юрисдикцій відносяться ці компанії, а також Бюро митних розслідувань, агентство не отримало.
Якщо один зі «стовпів» ЄС дозволяє собі подвійні стандарти – то логічно, що приклад Німеччини активно наслідують й інші країни.
Італія помічена у постачанні Росії бронемашин Iveco LMV «Рысь», які активно використовуються нею у Сирії. І це попри те, що Кодекс поведінки ЄС щодо експорту озброєнь прямо забороняє поставляти озброєння і військову техніку країні, яка бере участь у збройному конфлікті. Відомо також і про наміри побудувати спільне підприємство з виробництва гелікоптерів AW189 за участі компаній «Роснефть» та «Ростехно», які перебувають під санкціями. Враховуючи такі наміри, не дивно, що ця країна є однією з активних противників антиросійських санкцій.
Поки що невідомо, яку політику насправді проводитиме новообраний французький президент, але до цього часу Франція також була «не без гріха». У РФ продовжує активно діяти французький промисловий конгломерат SAFRAN, який є партнером багатьох російських промислових підприємств авіакосмічної галузі, а також у сфері оборони і безпеки. Відомі й інші факти співробітництва Франції і РФ у військово-промисловій галузі в обхід прийнятих санкцій, здебільшого за допомоги третіх країн, зокрема, Індії та Єгипту. Ще свіжа у пам’яті «каламутна» історія з «Містралями», яка, скоріш за все, матиме своє продовження.
Не відстає від провідних країн ЄС і Греція. В минулому році ця країна ратифікувала угоду з Росією щодо поставок продукції військового призначення. Враховуючи, що ще до агресії РФ проти України, Греція закупила російські комплекси ППО С-300 і бойові кораблі, ця техніка потребує постійного обслуговування… Тож, які там ще санкції?
Ці та інші приклади свідчать про те, що в ЄС все ще немає єдиної жорсткої політики щодо Росії, що шкодить довірі до нього не лише з боку України, але й інших держав.
Американські санкції: чому ЄС проти США?
Зазначимо, після скандалу з Siemens Німеччина на офіційному рівні виступила «за» подальше посилення антиросійських санкцій. Але проблема в тому, що під посиленням Берлін розуміє не новий їх рівень, а лише включення до санкційних списків кількох нових персон та юридичних осіб, причетних до перевезення турбін в Крим. Тобто, мова не йде про якихось значимих фігур в керівництві РФ, а про призначених «хлопчиків для биття» з Міненергетики та компаній, які здійснили доставку турбін.
Така «точкова» реакція Берліну – хай навіть у купі з «глибоким обуренням» – кардинально різняться від запропонованих Вашингтоном санкцій.
25 липня, Палата представників Конгресу США ухвалила новий пакет санкцій проти Росії, Ірану і Північної Кореї. Документ підтримали 419 конгресменів, проти виступили лише троє. Для вступу нових обмежувальних заходів в силу їх має схвалити Сенат США і підписати президент країни Дональд Трамп. Цікаво, що «російський» блок законопроекту є набагато більшим, ніж щодо інших двох країн. Але головним є те, що документ не лише підтверджує всі раніше запроваджені проти Росії санкції, але й додає до них нові, більш жорсткі.
Згідно із законопроектом, санкції направлені на низку секторів економіки РФ: гірничодобувний, металургійний, морський і залізничний транспорти. Які конкретно компанії будуть піддані санкціям, встановлюватиме Мінфін США. Також нові обмеження будуть стосуватися інвестицій в російські експортні нафто- і газопроводи, зокрема, під санкції потраплять інвестори, які вкладуть у цю сферу більше $1 млн. Санкції також будуть введені проти фізичних і юридичних осіб, які причетні до російських кібератак на США і порушень прав людини, брали участь в незаконній приватизації та постачали зброю до Сирії. Окремою «фішкою» документу є те, що відмінити прийняті санкції без згоди Конгресу не зможе не лише діючий президент, але й його наступники. Тобто, «домовитись», як це полюбляє робити Росія, цього разу не вийде.
Зазначимо, ще на етапі обговорення санкцій ЄС категорично виступив проти прийняття США нових санкцій, оскільки, як вважають в Європі, вони є односторонніми і готувалися у Вашингтоні без врахування інтересів Євросоюзу. А це, на думку Брюсселя, нанесе відчутної шкоди економіці союзу. Особливо обурила Брюссель можливість введення американських санкцій проти компаній третіх країн, у тому числі, й європейських, які ці санкції порушують. А на відміну від ЄС, за виконанням торгово-економічних санкцій суворо стежить Управління контролю над іноземними активами, яке знаходиться у складі Мінфіну США.
За інформацією видання Financial Times, в Єврокомісії готують кілька варіантів відповіді, зокрема, щодо отримання від президента США запевнень, що санкції не торкнуться інтересів ЄС, або ж нерозповсюдження на його територію тих санкцій, які порушуватимуть інтереси європейських компаній.
Істерика в ЄС цілком зрозуміла. Берлін, який «грає першу скрипку» в ЄС, не зацікавлений в імплементації американських санкцій, бо якщо вони будуть прийняті в сьогоднішній редакції, це завдасть потужного удару по великих німецьких компаніях, що десятиліттями співпрацюють з РФ у нафтогазовій сфері. Саме ФРН та Австрія мали стати потужним європейським хабом при реалізації проекту «Північний потік-2». Як кажуть самі ж американці — нічого особистого, лише бізнес. Ось це й турбує європейців, оскільки вони виявилися не готовими до утиску свого бізнесу та втрати прибутків, які зараз нав’язує Вашингтон. Тому в найближчі дні між США та ЄС буде розвиватися жорстоке протистояння, яке, на жаль, тільки на руку Кремлю.
Зробити вибір
На тлі цих подій вже не так сприймається передача на липневому саміті «Україна-ЄС» представникам Союзу інформації про обхід Росією санкцій, і яку роль у цьому відіграють деякі європейські країни. Як бачимо, навіть європейські демократичні цінності тьмяніють на тлі газових прибутків від контрактів з Росією. Схоже, що і війна проти України вже не здається Європі чимось катастрофічним. Тому Україні доведеться сподіватись, що американці «дожмуть» Європу і змусять останню припинити політику подвійних стандартів. А паралельно слід докласти зусиль і робити все необхідне для того, щоб РФ не змогла розповсюдити свою агресію на інші території, не лише України, а й Європи.
Однак перш за все, Україна, будучи об’єктом російської агресії, має сама припинити усі існуючі бізнес-стосунки з РФ. Лише тоді вона матиме моральне право вимагати дотримання санкцій європейцями. Адже на сьогодні Росія все ще залишається для України одним з торговельних партнерів: її частка в українській зовнішній торгівлі становить не менше 10%, при цьому імпорт перевищує експорт. Незважаючи на те, що обсяги торгівлі з РФ, як і в попередні три роки, стрімко скорочувалися, в 2016 році Україна експортувала до країни-агресора товарів на $ 3,5 млрд., а імпортувала — більш ніж на $5 млрд. Чи не завеликий це товарообіг з країною, яку ми називаємо агресором?
Немає сумніву, що нові санкції США несуть для Росії не лукаву картинку «глибокої занепокоєності», як це відбувається останнім часом в ЄС, а дійсно реальну загрозу.
Якщо ЄС дійсно зацікавлений в Україні, так як це декларується в Угоді про Асоціацію, він має відмовитися від російського газу і нафти. Це стане вирішальним кроком до знищення економіки Росії, бо, як ми знаємо, поки що вся вона переважно тримається на видобутку й експорті енергосировини. Як бачимо, США готові допомагати в цьому, знайдуться й інші бажаючі замінити Росію на європейському ринку енергоресурсів.
Безумовно, певна частина європейських компаній втратить прибуток на контрактах з РФ. Але ЄС має зробити вибір – що для нього важливіше – російські гроші, що тхнутимуть війною, чи дійсно європейські цінності?
Сергій Радкевич,
Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння
