Середина березня 2016 року характеризується найнижчим показником сприйняття західним співтовариством дій української влади. Варто підкреслити, що в разі нездатності оперативного розв’язання цієї внутрішньополітичної проблеми, кінець березня може стати етапом переходу Заходу до відвертих негативних оцінок дій Києва і, як наслідок, вестиме до прямої змови з Кремлем, вважають експерти Центру досліджень армії конверсії та роззброєння (ЦДАКР).
Ознаки цього вже існують – про них зазначають фахівці у ЗМІ та під час неформального спілкування. Зокрема, Сергій Рахманін у статті в газеті «Дзеркало тижня» (12 березня) вказав таке: «…робота над виборчим законодавством для ОРДЛО ведеться. … Розробляється новий закон, за інформацією DT.UA, в контакті з представниками Німеччини та Франції. Розробники зустрічалися, як мінімум, двічі — у Берліні й Києві. Наскільки можна судити, Київ упевнений, що Москві його плани не відомі, однак, за нашим даними, Берлін і Париж (не повідомляючи про це українській стороні) не просто діляться з Кремлем усією необхідною інформацією, а й консультуються з представниками Росії з приводу окремих положень майбутнього закону. Інтереси України наших західних партнерів турбують значно менше, ніж сам факт проведення виборів, які дозволять «закрити» проблему».
Не менш резонансною з огляду на розуміння трансформації позиції лідерів країн Європи стала заява представника України у Трьохсторонній контактній групі (з переговорів щодо врегулювання воєнного протистояння) Романа Безсмертного – про те, що ідею щодо призначення керівниками окупованих частин Донбасу Ріната Ахметова і Юрія Бойка вперше озвучили європейці у Мінську. Це надає багато підстав вважати, що відбувається реалізація московського плану врегулювання воєнного протистояння.
У цьому контексті надзвичайно важливим та показовим вбачається рішення президента РФ Путіна розпочати виведення основної частини російської військової угруповання з Сирії (14 березня). Серед іншого, це може свідчити не тільки про втому РФ розв’язаною активною фазою війни в Сирії, але й про досягнення низки домовленостей із західними країнами, в яких не виключена присутність «українського питання». Виведення основної частини військ та припинення бомбардувань у Сирії співпадає з інтересами США та Туреччини і, цілком можливо, що таке рішення могло з’явитися як обмін на лояльність до російського плану врегулювання протистояння в Донбасі. До речі, тут важливо не зайвим виявиться інформація Головного управління розвідки Міноборони України (13 березня) про те, що кадрові офіцери ЗС РФ, які беруть участь у бойових діях на тимчасово окупованих територіях Донбасу, подають рапорти на дострокове розірвання контрактів та мають намір повернутись до Росії. Серед іншого, означені події свідчать про суттєві зміні всередині російського суспільства.
Повертаючись до міжнародної арени, можна згадати, що країни Європи поки зберігають консолідовану позицію щодо санкцій по відношенню до РФ. Так, 10 березня Рада ЄС ухвалила рішення продовжити санкції проти 146 осіб та 37 російських компаній за порушення територіальної цілісності України. Згаданий вище авторитетний британський фахівець Джеймс Шерр зазначив, що відмова Заходу від консолідованих санкцій надасть Путіну підстави вважати наявність розбіжностей у Заходу, тобто вважати його слабким. Водночас експерт визнав, що «Захід сьогодні політично слабкий настільки, наскільки економічно слабка Росія».
Більше інформації – в останньому аналітичному бюлетені ЦДАКР «Виклики і ризики» за посиланням http://cacds.org.ua/ru/bulletin/682
