У п’ятницю 21 вересня в місті Сочі відбулася зустріч президентів Білорусі та Росії Олександра Лукашенка і Володимира Путіна. Вони обговорили українську тематику та політичні взаємини. “Конкретні питання у нас по ОДКБ, передусім головування в ОДКБ і розвитку цієї організації. Багато уваги ми приділили болючим питанням в рамках СНД, які стосуються наших обох держав. Передусім – Україна. У дуже позитивному руслі був діалог”, – сказав білоруський президент.
За його словами, у форматі “віч-на-віч” обговорювалися політичні питання та взаємовідносини Росії та Білорусі в рамках ЄАЕС (Євразійський економічний союз), СНД (Союз незалежних держав), ОДКБ (Організація договору про колективну безпеку) та подальше будівництво Союзної держави.
Взагалі, офіційних заяв про рішення зустрічі не було. Відсутність заяви може свідчити про те, що вони не домовились по ключових питаннях. Також білоруський президент розповів, що планує продовжити обговорення на саміті СНД та Форумі регіонів Білорусі та Росії.
В неофіційних джерелах (російські телеграм-канали, наближені до російської влади) було розповсюджено інформацію про те, що переговори були “важкими”, на Білорусь чекають зміни а Лукашенко не братиме участь в нових президентських виборах.
Фінансове та нафтогазове питання
Кредит. Президент Білорусі після зустрічі також заявив, що з російської сторони не було відмови про надання держкредиту на $1 млрд. “Ми обговорювали питання про рефінансування боргу в $1 млрд. І тут теж відторгнення не було ніякого”, – заявив глава держави. Мова йшла про міждержавний кредит на $1 млрд і два транші по $200 млн, виданого Мінську Євразійським фондом стабілізації і розвитку (ЕФСР, фінансується в основному за рахунок Росії).
Нафта. В білоруських анонімних телеграм-каналах була розповсюджена інформація про те, що 23 вересня Лукашенко зібрав нараду з міністрами, куди терміново викликали навіть знятого з посади колишнього віце-прем’єра Семашко. Про результати наради не було жодних коментарів, проте після неї Путін відразу подзвонив президенту Білорусі. Під час телефонної розмови вони остаточно вирішили питання по надходження до бюджету Білорусі засобів від митних зборів за сиру нафту і природний газ.
Справа в тому, що раніше російське мито за поставлені в Білорусь нафту і нафтопродукти надходило в білоруський бюджет. Це зарахування на білоруські рахунки митних зборів, сплачених російськими експортерами нафти. Але з серпня ці перерахування були зупинені, що спричинило втрати для бюджету Білорусі.
Газ. Мінськ хоче отримувати від Росії природний газ за внутрішньоросійськими цінами, оскільки в договорі про Союзну державу прописані рівні умови для господарюючих суб’єктів двох країн. Але «Газпром» продає Білорусі газ як іноземному покупцеві, нехай і з найнижчою експортною націнкою.
Воєнно-політичний аспект
«Подейкують, що в обмін на поставки, дали добро на розміщення російської військової бази як відповідь на американську базу в Польщі», повідомляють білоруські телеграм-канали.
Зазначимо, раніше Лукашенко звинуватив Росію у недобросовісній конкуренції. На його думку, Москва не виконує зобов’язання в рамках Євразійського економічного союзу. Також білоруський президент доручив бізнесу знайти заміну російському ринку.
Думка фахівця
Експерт програми “Міжнародна і внутрішня політика” Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич прокоментував дану зустріч:
«На сьогодні ситуація така: конфліктна тема між Білоруссю та РФ. Перше: це наскільки політика Білорусі буде йти в руслі політики Росії.
Росія залишається найбільшим позичальником для Білорусі. Вона [Білорусь] будує АЕС за кошти російського кредиту. Справа в тому, що корпус реактора виготовляється РФ. І два рази росіяни змушені були його переробляти, бо вперше вони його пошкодили при установці, через що терміни зсунулись. Тому Білорусь хоче рефінансувати цей борг, щоб виплати були пізніше.
І друге питання пов’язане з кредитам від іншої держави – Китаю. Росія дуже міцно напружує розвиток відносин Білорусі та Китаю, у тому числі в оборонному секторі, бо за останні два роки новий очільник держвоєнпрому Білорусі відкрито заявляє, що його цілі на найближчий час – це продавати на зовнішніх ринках готову продукцію. Це означає перестати бути постачальником просто комплектуючих для російського чи будь-якого військово-промислового комплексу. І це все, звісно, напружує Росію. Вона спробує використовувати економічні та політичні важелі. З іншого боку Лукашенко спробує цьому опиратися.
Ситуація насправді вкрай важка політично, адже Росія зараз спробує створити в Білорусі певні точки, на які зможе опиратись, або ж точки старту для російських політичних проектів. На відміну від України, проросійських політичних партій в Білорусі немає. Росія може спробувати посилити тиск на вихід на зовнішні ринки та військово-політичну сферу. Якщо казати про військову базу РФ, то Лукашенко чудово розуміє наслідки цього, адже бачить приклад Криму. Між іншим, Лукашенко ще досі не признав анексію Криму. Він до останнього буде опиратися спробам Росії розмістити свою військову базу на території Білорусі, адже для нього це вкрай небезпечно.
Невдоволеність в Росії Лукашенком зростає. Тому Москва може спробувати «загнати в стійло» самого президента [Лукашенка], паралельно з цим шукаючи йому заміну та створюючи можливості, щоб провернути таку операцію. Може так статися, що президентська кампанія Білорусі пройде в 2019 р., а не як заплановано – у 2020 р., поки Росія не набрала критичної маси впливу на Білорусь».
Українське питання
У понеділок 24 вересня Лукашенко скликав своїх силовиків і заявив про необхідність значно посилити контроль на білорусько-українському кордоні.
Для самої України більш серйозним наслідком переговорів у Сочі може виявитися згортання реекспорту вуглеводних (бензин, дизпаливо, зріджений газ) з Росії через Білорусь в Україну за «сірими» схемами. Його масштаби за останні півтора року стали занадто великі, що викликало явне роздратування Москви.
Що стосується політичного питання, то, на думку Ігара Ташкевича, «якщо позиції Білорусі зміняться [Росії вдасться знайти заміну Лукашенку], то можуть виникнути певні економічні проблеми, на ряду з військово-політичними проблемами. Я дуже сумніваюсь, що можлива загроза сухопутного наступу. Достатньо подивитися на фізичну карту і побачити, що там болота. Через болото техніка не їде. Тому напад із суходолу малоймовірний. А ось політичні та економічні проблеми можливі».
Таким чином, можна вважати, що під час зустрічі президентів Росії та Білорусі ключові питання двосторонніх відносин так і не були вирішені. Відсутність офіційних рішень та реальної достовірної інформації прямо про це свідчать.
Наступний раунд важких переговорів між Лукашенком та Путіним відбудеться на саміті СНД (28.09.2018 року, Душанбе) з продовженням на Форумі регіонів Білорусі та Росії (10-12.10.2018 року, Могильов).
Інтрига полягає в тому, що 25-26 жовтня в тому ж Могильові відбудеться Форум регіонів Білорусі та України, де очікується особиста зустріч О.Лукашенка та П.Порошенка. Лукашенку треба буде пройти по лезу бритви, щоб продемонструвати, що він не віддався остаточно Москві і зберігає маневр у відносинах з Україною.
Автор: Владислав Бородін, стажер ЦДАКР
