Польща, як й Україна та багато інших країн колишнього соцтабору була змушена провести реформування органів, які відповідають за безпеку громадян. Це був один із логічних викликів на фоні демократичних перетворень кінця 1980-их та початку 1990-их років минулого століття. Саме тому, однією з ключових реформ у Польщі були зміни в структурі Міністерства внутрішніх справ (МВС).
Система МВС у Польщі увійшла у період змін зі створеною ще у 1944 році громадською міліцією (далі – ГМ). За весь період свого функціонування, ГМ не без підстав асоціювалася з репресивним апаратом держави та нагляду. З іншого боку, вона реально могла похвалитися певними успіхами в боротьбі зі злочинністю.
Нова поліція в Польщі
Перетворення структури польського МВС набрали обертів після 1989 року. Тоді, суспільна довіра до ГМ була на надзвичайно низькому рівні, що було зумовлено в першу чергу репресивними методами роботи та повним підпорядкуванням політичному керівництву держави. Міліція була постійно залучена до боротьби з опозиційним рухом «Солідарність» та будь-якими проявами низового спротиву. У протистоянні з незалежними та підпільними організаціями ГМ «відзначилась» низкою резонансних та жорстоких акцій. Особливо запам’яталися т.зв. моторизовані підрозділи громадської міліції (ZOMO), які брали участь в тому числі у пацифікації протестних акцій на ряді промислових об’єктів, які на той час були центром опозиційного руху. Наприклад, під час воєнного стану внаслідок дій ZOMO на сілезькій шахті «Вуєк» було вбито 9 шахтарів.
Нову формацію – з новою назвою та принципами функціонування – було створено в 1990 році. В рамках поліції було виділено окремі служби: кримінальну (відповідальну за розслідування), патрульну, а також підрозділи антитерору.
Вкрай важливо розуміти, що поліція була чітко відокремлена від інших органів безпеки, а їхню незалежність від світу політики було зафіксовано законодавчо. Саме цей фактор забезпечив послідовність перетворень на довгі роки безвідносно бурхливого політичного життя в постсоціалістичній Польщі.
Плануючи роботу поліції, за прикладом країн Заходу, було започатковано використання опитувань громадської думки щодо результатів роботи поліцейських, почуття рівня безпеки громадянами на всій території країни та її окремих частинах. Дещо пізніше в структурі МВС з’явилися підрозділи, відповідальні за боротьбу з організованою злочинністю (економічний, по боротьбі з обігом наркотиків, а також антикорупційний). У 2000 році вони були об’єднані в т.зв. Центральне бюро розслідувань (CBS).
Описані вище зміни, хоча і розвивались динамічно та були відносно швидко ініційовані (на фоні ситуації в державі загалом), вимагали багато часу для їхньої повної імплементації. Особливим викликом було оновлення кадрів із просуванням на посади тих, хто не був пов’язаний із попереднім режимом (особи, щодо яких були підозри в скоєнні важких злочинів, не пройшли атестації). З іншого боку, важливим було збереження рівня професійності особового складу. Цей процес де-факто закінчився лише у 2005-2010 рр. За весь час оновлення кадрів було замінено близько 100 тис. співробітників. Причому на початковому етапі ротації, тобто у перші 2-3 роки, зі служби було звільнено близько 40% осіб.
Поліція для громадян
В ході реформ наголос було зроблено на «публічний» характер поліції, а також на вагомість пов’язання силових структур із місцевими громадами. Значна частина змін була проведена на зразок західних моделей з Німеччини, США та Нідерландів. Низка конкретних програм була імплементована саме базуючись на західних зразках. Передача західного досвіду відбувалася на фоні інтенсифікації контактів зі службами з названих країн – окремо на центральному та місцевому рівнях.
Іншим напрямком реформування правоохоронних органів в Польщі був запуск низки програм та проектів, метою яких було розширення контактів поліції з місцевими органами влади, підприємцями та інститутами громадянського суспільства. Прикладом таких дій була акція «відкритий відділок», який в конкретний час могли відвідувати громадяни, або проект «Познайомся зі своїм поліцейським», в рамках якого ЗМІ публікувало інформацію про співробітників поліції на даній території з фотографіями. Також поліцейські проводили регулярні зустрічі в школах. Такі акції мали на меті отримати інформацію про правоохоронців та полегшити до них доступ. Безумовно це були фактори, що збільшували рівень прозорості в їхній діяльності, оскільки поліцейські фактично ставали публічними особами. Звичайно, дані про окремих співробітників (карного розшуку, спецпідрозділів, тощо) не розголошувались з міркувань безпеки.
Провідною метою цих перетворень було зростання почуття безпеки з боку мешканців Польщі, своєчасне запобігання злочинності та виховання молоді, а також покращення іміджу поліції в очах громадян. Результатом цих зусиль було значне зростання публічної довіри до поліції. За даними Центру досліджень громадської думки (CBOS), у період з січня 2007 року по вересень 2012 року рівень громадської підтримки для поліції утримувався на рівні 70%.
Польський досвід для України
На фоні польського досвіду трансформації Варшава теоретично має шанс позитивно впливати на перетворення в секторі безпеки не лише в Україні, але також і в інших пострадянських країнах, які наважаться імплементувати реформи правоохоронних структур. У випадку польсько-українських відносин, наприклад, у період перед Євро-2012 було зафіксовано дуже позитивну динаміку розвитку контактів обласних управлінь МВС за лінією Варшава-Київ, Лодзь-Хмельницький, Львів-Познань, Дніпропетровськ-Вроцлав, а також Донецької та Сілезької областей.
«Враховуючи культурну близькість та схожий характер суспільств, а також досвід польської поліції за останні 25 років, можна було б збільшити участь польських поліцейських в поточних перетвореннях в Україні», – зауважив Вальдемар Ярчевські, генерал польської поліції, колишній зв’язковий офіцер польської поліції в Києві та заступник голови поліції. На його думку, дуже важливо, щоб реформи були імплементовані послідовно – безвідносно політичних потрясінь та змін політичної кон’юнктури.
Окремим блоком стоїть боротьба з корупцією в лавах української поліції – також через посилення внутрішніх механізмів контролю. На порозі реформ, Польща мала цю саму проблему, але послідовне викорінення корупційних явищ, дало змогу обмежити їхній негативний вплив до мінімуму.
Даріуш МАТЕРНЯК,
головний редактор Польсько-Українського порталу (www.polukr.net), Польща
