Військово-політичне керівництво України має офіційно проголосити курс на створення в державі професійних Збройних сил, а також у найкоротші терміни розробити реалістичну програму переходу на армії на професійну основу – це є ключовим елементом оборонної реформи, оскільки презентує погляд на майбутній вигляд ЗСУ. Таку заяву зробив Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР), назвавши зволікання з переходом називає «фатальною помилкою» оборонного будівництва.
При цьому експерти ЦДАКР вважають, що професійне ядро в армії чисельністю близько 30 тисяч військових, необхідних для ведення бойових дій на Донбасі, можна підготувати протягом 2 – 3 років. До того ж, вказують в аналітичному центрі, для реалізації означеного завдання необхідно створити умови, аби мотивовані бійці з досвідом участі у бойових діях на сході країни мали бажання залишитись у складі майбутньої професійної армії та укласти контракти. В ЦДАКР вказують на необхідність формування для таких цілей «мотиваційного пакету», що включатиме низку пільг та преференцій для професійних військовослужбовців. Зокрема, «мотиваційний пакет» має передбачати привабливі умови виходу на пенсію солдатського та сержантського складу, пільгові умови отримання житла, освіти, якісне медичне забезпечення, страхування, монетизовану систему нагород та значно вищий рівень грошового забезпечення.
Фахівці неурядового центру переконані, що пропоновані державою сім тисяч гривень для рядового солдата та відповідно вісім тисяч для молодшого сержанта – є недостатнім рівнем фінансування, до того ж в цей час існують невирішені проблеми службового житла. У Центрі також вважають, що повідомлення Міноборони про велику кількість військових, які добровільно записуються на контрактну службу в Україні (за даними керівництва Міноборони України, в 2016 році кількість бажаючих зросла у 25 разів в порівнянні з попереднім роком, а з початку 2016-го на службу за контрактом вдалось залучити 18 тисяч військових) не відображує реальної картини контрактизації. Зокрема, експерти наполягають на необхідності повідомлень щодо статистики відпливу контрактників із ЗСУ, а також інформуванні про кількість солдатів і сержантів, що прослужили на контракті понад три роки.
В цілому ж, задовільним експерти ЦДАКР вважатимуть результат, коли більше половини сержантського та солдатського складу ЗСУ становитимуть бійці, що прослужили в армії щонайменше три роки. Нині, вказують аналітики, значна частина досвідчених, «обстріляних» вояків після демобілізації зазвичай залишає лави ЗСУ, оскільки не бачить там необхідних реформ. Тому поки що українське військо, попри два роки бойових дій на Донбасі та певні позитивні зміни й досягнення, все ж залишається армією радянського типу. Куди, серед іншого, внаслідок підвищення зарплат, починають йти з метою заробітку молоді люди, які не можуть знайти роботу в регіонах постійного мешкання.
«Професійна армія потрібна Україні ще й тому, щоб досягти соціальної рівності у суспільстві та створити адекватну формулу компенсації суспільства мотивованим захисникам Вітчизни за ризик життям і здоров’ям», – підкреслюють в ЦДАКР. Водночас у ЦДАКР допускають під час перехідного періоду у 4-6 років наявність одразу двох складових в ЗСУ – призовної та професійної. Однак, участь у бойових діях на сході України можуть брати лише досвідчені та мотивовані контрактники (відомо, що участь у бойових діях на Донбасі беруть не більше тридцяти тисяч вояків, тоді як оголошена загальна чисельність армії дорівнює 280 тис.). У перспективі ж, в межах Закону про територіальну оборону (зареєстрований, але недопрацьований та неприйнятий) мають вирішуватися й проблеми підготовки мобілізаційного ресурсу, при цьому основний фінансово-ресурсний тягар мають нести місцеві бюджети, переконані фахівці ЦДАКР.
Серед іншого, чи не головною причиною низької якості реформування ЗСУ залишається відсутність необхідних нормативних документів, що відображує відсутність чіткого бачення розвитку ЗСУ та зовнішній вигляд ЗСУ майбутнього. В ЦДАКР зазначають, що йдеться передусім про Державну програму розвитку Збройних сил України. Тому незважаючи на те, що в бюджеті на 2016 рік для потреб військових передбачено 55 мільярдів гривень, немає ніяких гарантій, що вони будуть використані ефективно, оскільки й надалі відсутня стратегія розвитку української армії.
