Початок червня ц.р. характеризувався збереженням негативних тенденцій розвитку ситуації в Україні та довкола неї. Російські війська нарощують інтенсивність обстрілів та активних бойових дій всією лінією розмежування на Донбасі. Росія, яка традиційно використовує активізацію бойових дій на окупованих українських територіях для тиску на Захід, прагне добитися від ЄС відміни чи хоча б скорочення санкцій. Євросоюз (насамперед, ФРН, Франція, Італія) готовий до відміни санкцій проти Москви заради відновлення повномасштабних фінансово-економічних контактів з РФ і уникнення подальших збитків для власного бізнесу. Для цього Заходу потрібно припинення бойових дій на Донбасі і стабілізація ситуації в зоні конфлікту. При цьому, розуміючи, що Кремль не піде на жодні поступки в українському питанні, Захід намагається досягти власних цілей за рахунок України.
Тобто, керівництво Франції та ФРН не готово відверто заявити, що економічні інтереси їхніх країн важливіші за елементарні положення міжнародного права та життя тисяч українців. Натомість, європейці намагаються примусити Київ піти на поступки Москві і легалізувати на своїй території російський військово-політичний анклав в ОРДЛО. В результаті Захід отримає можливість заявити про стабілізацію конфлікту, перехід його у внутрішньоукраїнський вимір і «значний прогрес у Мінському процесі». Як наслідок, – західні санкції проти Росії будуть скасовані, а європейський бізнес відновить контакти з РФ.
У стратегічному плані цей сценарій несе пряму загрозу національним інтересам України, а, можливо, й самому існуванню Української Держави. Односторонні поступки України під тиском Заходу та Росії призведуть до створення на українській території регіону під повним російським контролем, з російськими військами та озброєнням, з відкритим для Росії кордоном. При цьому, офіційно цей регіон буде знаходитись в українському політичному та економічному полі, що дасть можливість Росії безперешкодно здійснювати дестабілізуючі та підривні дії проти України, активно використовувати свою агентуру, «п’яту колону», всі наявні сили та засоби російських спецслужб. Досвід існування Придністровської Молдавської Республіки свідчить, що такі утворення стають раковими пухлинами на тілі країни, яка намагається покінчити з імперським минулим і наблизитись до європейського простору. Корупційні, спецслужбівські, олігархічні метастази, керовані Росією, тотально проникають в організм пострадянської країни і знищують її зсередини.
Крім того, сам процес прийняття конкретних рішень в ході виконання вимог ФРН, Франції та Росії в рамках Мінських домовленостей стане окремим засобом руйнації Української Держави. Несприйняття суспільством можливості «капітуляції» перед ДНР/ЛНР, внаслідок ухвалення змін до виборчого законодавства та внесення конституційних змін щодо особливого статусу ОРДЛО, може стати потужним дестабілізаційним фактором, що здатен спровокувати нові конфлікти між владою та громадськістю. Соціальні протести (через суттєве підвищення комунальних платежів) можуть стати додатковим інструментом, який вочевидь буде використаний РФ та проросійськими силами для поглиблення конфлікту.
Загалом наступний місяць стане одним із вирішальних періодів для подальшого розвитку ситуації. Захід та Росія наполягають, щоб закон про вибори на окупованих територіях був проголосований (за іншою версією – лише «розглянутий») до кінця поточної сесії Верховної Ради України – тобто, до середини липня ц.р. В іншому випадку, питання переноситься на вересень 2016 року, а це вже створює нові обставини для всіх основних гравців процесу. В Росії будуть відбуватися парламентські вибори, в США розпочнеться активна фаза президентської кампанії, ФРН та Франція можуть ще більше зануритися у свої внутрішні та загальноєвропейські проблеми (міграційна криза та можливий вихід Великобританії з ЄС). Це може відкрити для України нові можливості для початку консультацій для зміни переговорного формату щодо врегулювання російсько-українського конфлікту.
Між тим, цей період (червень-липень) буде критичним для України й з точки зору проведення ключових реформ. Схвалення Верховною Радою змін до Конституції у частині правосуддя та оголошення Фондом державного майна дати (26.07.) довгоочікуваного аукціону з продажу державного пакета акцій Одеського припортового заводу дає підстави для стриманого оптимізму. Прориви на окремих ділянках реформаторського фронту поки що не можуть гарантувати незворотність та тотальність змін. Відсутність системності реформ у податковій та митній сферах, «болото» у надзвичайно важливій сфері охорони здоров’я, а також «затишшя» у реформаторському запалі нового Генпрокурора Юрія Луценка свідчать про потужну протидію з боку старої системи будь-яким змінам.
В той же час перехрестя та концентрація потужних внутрішніх та зовнішніх пресорів вимагає від українського керівництва активізації зусиль – як з точки зору недопущення реалізації негативних сценаріїв на Донбасі, так і для розкручування маховика реформ. Якщо в найближчий місяць ці напрямки будуть провалені, перед Україною знову може постати питання виживання держави та нації.
Ситуація у зоні російсько-українського конфлікту залишається напруженою та нестабільною. Російські війська не припиняють спроби витіснити українські підрозділи із займаних позицій на лінії розмежування, насамперед, поблизу Авдіївки, Зайцевого, Майорська, Мар’їнки, Новотроїцького. При цьому, противник інтенсивно застосує засоби радіоелектронної розвідки та боротьби, безпілотні авіаційні системи, тощо.
Українською стороною були зафіксовані масові порушення Мінських домовленостей російськими військами. Зокрема, мова йде про зосередження танків у 15-км зоні у районах населених пунктів Гольмівський, Горлівка, Докучаєвськ, Донецьк, Жабичи, Жданівка, Луганськ, Макіївка, Стаханов, Олександрівка, Ясинувата. Артилерійських систем понад 100 мм у 25-км зоні в районах населених пунктів Горлівка, Докучаєвськ, Донецьк, Луганськ, Макіївка, Мінеральне, Олександрівка, Українське, Харцизьк.
Особливе занепокоєння викликає повернення до лінії зіткнення реактивних систем залпового вогню. Українською розвідкою було встановлено 36 одиниць 122-мм РСЗВ «Град» у районах населених пунктів Алмазна, Горлівка, Луганськ, Мала Вергунка, Мінеральне, Польове, Ясинувата, а також у безпосередній близькості до лінії зіткнення у н.п. Ясинувата та Оленівка.
Крім того, РФ продовжує постачання озброєння та військової техніки на територію України. З початку червня з території Росії було доставлено 800 тонн пального та понад 400 тонн боєприпасів, чотири 122-мм РСЗВ «Град», шість бойових броньованих машин та десять військових автомобілів.
За повідомленням МО України, українськими спецслужбами була встановлена причетність військовослужбовців 45 окремої бригади спеціального призначення повітрянодесантних військ Збройних сил Росії (Кубінка, Московська область) до диверсійно-розвідувальної діяльності противника на Донецькому, Волноваському, Слов’янському і Маріупольському напрямках та підготовки ними завербованих місцевих жителів для диверсійної діяльності. За безпосередньої участі військовослужбовців 45 окремої бригади спеціального призначення ПДВ ЗС РФ на території України здійснюється підготовка снайперів, диверсантів розвідувальних підрозділів та фахівців спеціального радіозв’язку.
Крім того, Російська Федерація продовжує здійснювати кроки з формування нових структур «силових відомств» ДНР/ЛНР. Зокрема, триває процес створення так званої служби прикордонної охорони «міністерства державної безпеки ЛНР». За попередніми даними чисельність співробітників цієї структури становитиме близько 5 тисяч осіб. Не виключено, що в подальшому ця «служба» може стати основою для формування так званої «народної прикордонної служби» ОРДЛО в рамках виконання Мінських домовленостей.
Таким чином, дії російської сторони щодо нарощування наступального потенціалу угруповання російських військ на окупованій території Донбасу можуть свідчити про підтвердження прогнозів щодо ймовірності активізації бойових дій з боку РФ, орієнтовно, у липні-серпні – зважаючи на ймовірне збереження санкцій проти Москви і наближення парламентських виборів в РФ у вересні ц.р.
Виклики для України на міжнародній арені
Тиск країн Заходу на Україну з метою одностороннього виконання вимог Мінських домовленостей залишається ключовим міжнародним чинником, який впливає на Україну. Російська Федерація, користуючись відсутністю консолідованої позиції ЄС щодо врегулювання російсько-українського конфлікту та прагненням Заходу відновити «business as usual» з Москвою, фактично на цей час є головним драйвером Мінського процесу. Росія не визнає себе стороною конфлікту, ігнорує позицію України, яка намагається довести пряму участь РФ у збройних діях проти українських військ, тисне на Захід (у тому числі, через прямий шантаж активізацією бойових дій) для примушення Києва виконати політичний блок мирного врегулювання навіть до прийняття формального рішення щодо розміщення поліцейської місії ОБСЄ на Донбасі. Якщо цей сценарій буде реалізовано, то Україна візьме на себе всю повноту відповідальності за врегулювання конфлікту і фактично визнає його «внутрішнім громадянським конфліктом», як того добивається Росія.
При цьому, Росія, через сформовані потужні «п’яті колони» у вищому керівництві європейських країн, намагається протиснути рішення про зняття санкцій з Москви з метою доведення «непричетності» Росії до війни на Донбасі та «нікчемності» звинувачень РФ у окупації Криму. Зокрема, 8 червня Сенат Франції ухвалив звернення до уряду країни з проханням поступово згорнути економічні санкції, впроваджені Європейським союзом проти РФ. Особливе занепокоєння викликає той факт, що за це рішення проголосувало 302 депутати з 348. І, хоча цей документ не є зобов’язуючим для уряду Франції, йдеться про чітку політичну позицію французького парламенту щодо ігнорування базових норм міжнародного права та порушення суверенітету та територіальної цілісності України.
Крім того, 13 червня група з 12 євродепутатів на чолі з колишнім міністром юстиції Франції Рашидою Даті закликала скасувати санкції проти представників російських спецслужб, аргументуючи це необхідністю співпраці з Росією у справі боротьби з тероризмом. «Росія, завдяки своїй позиції в Сирії, має доступ до цінної інформації про ІДІЛ, від якої було б неправильно відмовлятися, в той час, коли ворог, що протистоїть нам, багатогранний і постійно розвивається», – відзначають європарламентарі. Така позиція членів Європарламенту, які готові забути про тисячі вбитих на Донбасі і окупацію Росією Криму заради «цінної інформації» свідчить про активну роботу російських спецслужб у керівних органах ЄС і, в тому числі, може мати надзвичайно негативні наслідки для реалізації Україною курсу на європейську інтеграцію.
Виклики у площині економіки
Ситуація в економіці має ознаки стабілізації, хоча основні тенденції зберігають негативні ознаки. Соціальне напруження, викликане суттєвим підвищенням комунальних платежів, має значний відкладений потенціал впливу на ситуацію в країні. З наближенням опалювального сезону, цілком ймовірно, цей потенціал може бути використаний опозиційними та популістськими силами.
Нацбанк підтримує курс гривні стабільним, що уповільнило зростання цін. Державна служба статистики повідомила, що інфляція за підсумками 5 місяців не піднялася вище 10% у річному обчисленні. НБУ заявляє, що макроекономічні ризики зменшилися, і в країні відновилося зростання економіки. Із цією оцінкою згодні експерти Світового банку, що, як і НБУ, прогнозують зростання економіки України 2017 року на рівні 2-3%. Міністерство фінансів оголосило, що у бюджетній резолюції на 2017 рік закладено середньозважений курс 27,2 грн./$ за інфляції 8,1% і прогнозу зростання ВВП у розмірі 3%.
Незважаючи на позитивні тенденції, аналітики фіксують і ряд потенційно дестабілізуючих факторів. Однією із них стало рішення про відмову від повного гарантування депозитів вкладникам державних банків, підключення їх до програми Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і залучення до цих банків приватних інвесторів протягом кількох наступних років. Незважаючи на теоретично прогресивне спрямування цієї реформи, таке рішення може спровокувати подальше зниження довіри до банківської системи після недавніх гучних банкрутств великих банків.
Ключовим питанням для макроекономічної стабілізації залишається виділення Україні чергового траншу МВФ. Президент, глава Нацбанку та міністр фінансів стверджують, що черговий транш кредиту розширеного фінансування МВФ уже практично узгоджений й буде виділений протягом липня. Позитивним сигналом для фінансової системи та інвесторів стало також оголошення про надання Україні кредитних гарантій США на суму $1 млрд.
Основні виклики всередині держави
Характер реалізації нових реформаторських ініціатив, які були запущені протягом останнього місяця, з одного боку свідчить про збереження головного постреволюційного тренду, орієнтованого на радикальні зміни системи функціонування держави та окремих її сегментів, а з іншого – демонструє інтенсивну протидію цьому тренду. Ця колізія часто призводить до вихолощування або перевертання початкових реформаторських ідей, а в деяких випадках і до зворотних результатів.
Зокрема, довгоочікувана реформа судової влади, проголосована у Верховній Раді конституційною більшістю, викликала позитивні оцінки як всередині України, так і за кордоном. Між тим, суть змін до Конституції та закону про судоустрій викликає у експертів неоднозначні оцінки. Багаторазове підвищення грошового забезпечення суддів (заробітна плата місцевих судів буде вищою за мінімальну у 30 разів, апеляційних – у 50, Верховного суду – у 75 разів) аргументується авторами закону необхідністю боротьби з корупцією. Між тим, окремі експерти стверджують, що високі зарплати суддів, по суті, є їх підкупом з боку влади з метою посилення впливу Президента на судову владу.
Також експерти звертають увагу, що автори нового закону про судоустрій фактично надали можливість головам судів часів Януковича перебувати на своїх посадах ще сім років, чим заморозили реформування судової системи України. Заступник голови правління Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда вважає, що протягом останніх двох років голів судів обирали за різними законами, а це може трактуватися (за аналогією з ситуацією довкола «третього терміну Кучми»), що попередній термін їх повноважень не зараховується. Новий закон не містить запобіжника, щоб голів судів не обирали вчетверте або вп’яте. Це може законсервувати стару судову систему ще на кілька років і зірвати весь комплекс реформ в Україні.
Ще одним свідченням спроб реваншу після Революції Гідності є початок розгляду Конституційним судом України подання про конституційність закону про очищення влади (так звану люстрацію). За даними ЗМІ, більшість суддів КСУ готові скасувати люстрацію і тим самим відвернути очищення влади, яке розпочалося після революції. Ці наміри викликали негативну реакцію генпрокурора Юрія Луценка, представників люстраційного комітету Мін’юсту, а також ряду політиків. Зокрема, Ю.Луценко заявив, що, якщо КСУ скасує діючий закон про люстрацію, Верховна Рада ухвалить новий закон і проведе ще більш жорстке очищення влади.
Окремим викликом для української влади може стати імплементація ухваленого нещодавно Стратегічного оборонного бюлетеня (СОБ). Цей документ, який дійсно має ключове значення для початку оборонної реформи в Україні, серед іншого, фактично, починає процес реалізації нашою країною Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) без офіційного оголошення про це рішення на рівні Альянсу. Більш того, СОБ навіть більш жорстко, ніж ПДЧ, ставить цілі та визначає напрямки реформування сектору безпеки та оборони з метою вступу до НАТО. Як правило, ПДЧ пропонує країнам-кандидатам перелік заходів, з яких можна обрати «найбільш цінні» з точки зору підготовки до членства. Натомість, СОБ директивно визначає шляхи реалізації оборонної реформи, у тому числі, «для досягнення критеріїв, необхідних для повноправного членства в Організації Північноатлантичного договору». СОБ був розроблений за участі представників НАТО, а також окремих країн-членів – насамперед, США та Великобританії. Крім того, рекомендації для врахування у СОБ підготовила американська RAND Corporation. Документ одночасно узгоджувався в МОУ, ГШ ЗСУ, РНБО, штаб-квартирі НАТО і АП Україні. Все це максимально наближає СОБ до ПДЧ і означає, що, у випадку успішного виконання завдань, визначених цим документом, Україна має реальні шанси підійти до 2020 року у готовності до вступу в НАТО.
В той же час, головний виклик СОБ полягає якраз у здатності української влади реалізувати вимоги цього концептуального документу. Протягом останніх 25 років в Україні ухвалювались десятки концепцій та стратегій у сфері реформування сектора безпеки та оборони. Однак, жоден з цих документів не було реалізовано. Навпаки, сектор безпеки та оборони був цілковито зруйнований.
Тому після презентації СОБ на Варшавському саміті НАТО розпочнеться найбільш важливий етап – його практичної реалізації. Влада (у тому числі, парламент) має оперативно ухвалити програми розвитку ЗСУ, озброєнь та військової техніки, ОПК та інші секторальні програми, які повинні запустити процес реформ. Завдання експертної спільноти та громадськості – не допустити гальмування цього процесу, контролювати конкретні кроки РНБО та МОУ, а також надавати власні рекомендації щодо практичних напрямків реформ. В іншому випадку оборонна реформа завершиться черговим фіаско, що, саме по собі, стане критичною загрозою Українській Державі.
