Фахівці Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) пропонують свій аналіз ключових тенденцій у сфері безпеки і оборони другої половини червня 2018 року, з 15 червня по 2 липня.
Головні ризики воєнного характеру
Характерною рисою військової агресії Росії у другій половині червня 2018 року стало суттєва активізація російсько-окупаційних військ та створення нових загроз, зокрема, в акваторії Азовського моря. Фактично спостерігається підвищення ризиків після переформатування Антитерористичної операції на Операцію Об’єднаних сил на сході України, що значно підсилилося найвищим з часів розпаду СРСР рівнем протистояння Росії та Заходу.Пікової форми на Донбасі ситуація досягла 28 червня, коли внаслідок обстрілів та атак російських бойовиків четверо українських бійців загинули, ще двоє отримали поранення.
До симптоматичних та показових дій РФ в акваторії Азовського моря можна віднести наступну загрозливу статистику: з 17 травня по 25 червня берегова служба ФСБ РФ здійснила 56 затримань суден, що йшли з або в Бердянськ і Маріуполь. Хоча деякі експертні висновки пов’язують ці порушення міжнародного права з помстою Україні за затримання кримського судна «Норд» та забезпеченням безпеки частково введеного у дію Кримського моста, дії російського морського угруповання можуть створити більші негативні наслідки для України. Враховуючи більш потужний потенціал військового флоту Росії, слід очікувати реалізацію стратегії нагнітання всілякої істерії навколо України, від внутрішньої «зради» до компрометуючих міжнародних заяв. Цілком правомірні припущення експертів про спробу створення Росією навколо України кільця, від Білорусі до Придністров’я. Важливо згадати й про більш глибинні причини різкого збільшення ескалації напруження у зоні зіткнення військ, та зокрема, в акваторії Азовського моря. Етап надзвичайно прохолодних відносин між США і Росією змушує РФ вести агресивні дії там, де вона може лякати: прольотами своїх літаків поруч із кораблями НАТО, проведенням терористичних актів, посланням подразливих меседжів про те, що може бути агресія проти балтійських держав та здійснення перевірки реакції НАТО. І, звичайно ж, для Росії вкрай зручний і важливий український полігон – з огляду на відпрацювання моделі відносин із Заходом в цілому, та безпосередньо із США.
РФ тримає Україну як лабораторію для випробувань своїх нових озброєнь і механізмів війни нового типу. Слід звернути увагу на підготовку Росії до українських виборів, а Росія намагатиметься впливати дуже серйозно усіма можливими засобами, де воєнний важіль залишатиметься ключовим. Що ж до окремої тематики конфлікту на морі, слід згадати, що останніми днями Росія перекинула близько 40 бойових кораблів до Азовського моря (про це заявив в ефірі “5 каналу” представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Вадим Скібіцький). То ж в Азовському морі намітився довготривалий конфлікт, скоріш за все, на тактичному рівні. Поки що немає ознак, що Росія вдасться до великих і серйозних провокацій в Азовському морі або на Азовському узбережжі, однак до цього Кремлем усе підготовлено. З іншого боку, ризики для Росії тут більше, ніж на суходолі, оскільки брати участь у безпосередніх бойових операцій матимуть можливість лише кадрові російські підрозділи. У зв’язку з зазначеним слід наголосити, що виникла реальна небезпека захоплення Росією Азовського моря. Щодо суходолу, війна давно набула осередкового характеру та втратила масовість.
Експерти зазначають, що у російських військ ті ж самі проблеми з укомплектованістю підрозділів, що й в ЗСУ, мають місце приписки й фальсифікації списків особового складу — великого масштабу, що дозволяє відсутність будь-якої публічності й громадського контролю. Фактична боєздатність противника на порядок нижча від заявленої, вказує експерт Юрій Бутусов, спираючись на власний аналіз ситуації у зоні бойових дій (ZN №1199-1200, 23 червня — 6 липня).
Однак негативу загальній ситуації додає те, що ескалація нападів та атак російських підрозділів відбувається на тлі проведення в РФ Чемпіонату світу з футболу, тобто цей фактор абсолютно не зв’язав руки Москві, як очікувала переважна більшість аналітиків. Це означає, що Кремль вбачає позиційний успіх у можливості здійснювати вплив на західні суспільства та не брати до уваги питання зворотних ударів по престижу лідерів опозиційної до значної частини світу Росії. Отже, футбол не став стримуючим і для формату російсько-української війни, що свідчить про зростання ризиків для України від реалізації нових форматів російської агресії, зокрема, на морі.Окремою темою періоду вивчення загроз стало дослідження експертом Ю.Бутусовим проблеми відпливу кадрів з ЗСУ.
Його «намагаються не допустити за будь-яку ціну, — так, президент П.Порошенко два місяці не міг прийняти рішення щодо закону 6052, який визначає порядок звільнення військовослужбовців за контрактом до кінця особливого періоду, прийнятим Верховною Радою і поданим на підпис президентові 23 квітня. Але закон 6052 підписаний, і чергова хвиля звільнень вимиє з армії кілька тисяч мотивованих та воїнів, які пройшли свої університети війни», – вказує він у своїй статті.
«Сьогодні укомплектованість бригад ЗСУ на фронті становить менше 50%. Під кінець ротації підрозділу на передовий нерідко можна побачити роту із 40 чоловік або батальйон, у якому 200 тримають фронт завдовжки 10—11 кілометрів», – пише Бутусов у тижневику «Дзеркало тижня», вказуючи на зростання ризиків у військовій площині та лише часткову здатність військового керівництва організувати оборону належним чином (ZN №1199-1200, 23 червня — 6 липня).
Події на міжнародній арені навколо України
Україні вдалося привернути увагу міжнародної спільноти, зокрема, Міжнародної морської організації до питання проходження суден у акваторії Азовського моря. В тому числі й тому, що там проходить чимало іноземних суден. Однак ще тривалий шлях до моменту, коли б під тиском міжнародного співтовариства можна було б проводити результативні переговори щодо зниження рівню конфлікту на морі, а також тиснути на Росію.
Поки що експерти констатують намір та можливості Росії знищити українське торговельне судноплавство в Азовському морі.
Слід констатувати, що бойкот України Чемпіонату світу з футболу, який проводиться в РФ, виявився розмитим заходом, який полинув ажіотаж та масштабність створених Росією подій та їх інформаційного забезпечення. Зокрема, експерти звертають увагу на такий критерій: співвідношення депутатів ПАРЄ, які відмовилися їхати та закликали інших зробити так само – лише 60 осіб. В той час як 700 осіб промовчали, а багато хто ймовірно відвідав Росію.
Співвідношення виявилося не на користь Україні.Серед вагомих ризиків на міжнародній арені слід назвати позицію Міністерства економіки Федеративної республіки Німеччини, яке 29 червня виступило із заявою, що економічне відомство отримало від США попередні гарантії стосовно тимчасової відмови Сполучених штатів від будь-яких санкцій проти газопроводів з російською участю. Між іншим, нині Німеччина, Австрія і Росія відтворили свій історичний альянс, аби переділити енергетичний ринок ЄС, зокрема, й за рахунок України. І цей переділ завуальовано назвали «Норд Стрим-2».
Водночас, є й певні позитивні для України події. Зокрема, 19 червня стало відомо, що Велика Британія заморозила всі активи «Газпрому» на своїй території, аби забезпечити виплату російським монополістом боргу «Нафтогазу».Суперечливими залишаються очікування на позитивний результат переговорів президентів США та Росії у липні ц.р. в Гельсінкі.
Відомо, що вони обговорюватимуть проблему втручання РФ у вибори президента Сполучених Штатів у 2016 році, а також такі значні міжнародні проблеми як російською агресією в Україні та Сирії.З іншого боку, США вже заявили, що мають намір підняти питання України на саміті НАТО. Так, заступник держсекретаря США Джон Салліван вже висловився, що США мають намір підняти українське питання на саміті НАТО і незадоволені постійним угорським блокуванням співробітництва України з Альянсом.
При цьому американський чиновник запевнив, що США прихильні до ідеї членства України в НАТО, але саме членство Україна отримає тільки тоді, коли настане час для прийняття такого рішення. Також Джон Салліван окремо зазначив, що Вашингтон незадоволений діями Угорщини щодо блокування рішень по Україні. До цього слід додати, що спеціальний представник Державного департаменту США з питань України Курт Волкер днями охарактеризував «те, що відбувається на сході України, є конфліктом між державою і державою» (в рамках щорічної конференції ОБСЄ 26 червня, про це передало “Радіо Свобода”).
До доповнення сучасної панорами міжнародних подій слід зазначити про певні зміни й оновлені реакції (погляди) деяких країн на забезпечення національної безпеки з огляду на зростання небезпеки з боку путінської Росії. Зокрема, уряд Франції ввів програму призову на національну службу усіх громадян Франції, яким виповнилося 16 років незалежно від їх статі; національна служба буде охоплювати абсолютно всіх громадян зазначеного віку без винятків і проходити в два етапи. Як повідомили ЗМІ, нова національна служба буде охоплювати всіх 16-річних, дівчаток і хлопчиків, і буде розділена на дві окремі фази; першою фазою служби буде навчання громадянській культурі протягом одного місяця, другим етапом стане добровільне навчання в сфері, пов’язаній з обороною і безпекою», яке триватиме від мінімуму – трьох місяців і до року.
Так само і Швеція вперше за часи з холодної війни заявила про намір поінформувати громадян про те, що потрібно робити в разі початку зовнішньої агресії. Для цього буде розіслано майже 5 мільйонів брошур, де шведам також розкажуть про поняття «загальна оборона» і високий рівень тривоги. А парламент Данії у кінці січня ц.р. прийняв рішення про збільшення протягом наступних шести років своїх витрат на оборонну сферу більш ніж на 50%. Причиною також стало наростання загрози з боку Росії. Також і Великобританія почала будівництво нового радіолокатора, вартістю понад 14 мільйонів доларів, щоб захистити свій повітряний простір «в умовах зростаючого тиску з боку Росії».
Між іншим, визначаючи цілі Кремля у прилеглих до Російської Федерації регіонах, російський військово-політичний експерт Юрій Федоров зазначив наступне: «Неоімперські сили в Росії, по-перше, хочуть створити пояс з країн колишнього Радянського Союзу, який має стати перешкодою для розширення Євросоюзу. По-друге, Москва розробляє сценарії і методи реставрації свого домінування в країнах, які колись входили до соцтабору». В цілому позитивним для України, і зокрема, її сектору безпеки, став факт перемоги чинного президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана у першому турі позачергових президентських виборів, з отриманими 52,59% голосів виборців.
Його найближчий суперник, представник Республіканської народної партії Мухаррема Індже набрав 30,64% голосів. Для Києва це може означати підтримку тим напрацюванням та проектам у сфері безпеки, які вже обговорено та підготовлено до імплементації. Зокрема, 3-5 липня ц.р. в Анкарі має відбутися засідання спільної двосторонньої комісії з питань ВТС, де українська сторона очікує на вагомі рішення Туреччини, зокрема, у сфері авіаційної галузі.
Слід також згадати ще одну непересічну для України подію. А саме, Плани Путіна підняти пенсійний вік жителям Росії призвели до стрімкого зниження його популярності. Насправді, вважають аналітики, це лише привід легально заявити про негативне ставлення до хазяїна Кремля, що веде країну до глухого куту та саморуйнування. Що ж до конкретики, то наприкінці червня 2018 року схвалюють діяльність Путіна на посаді президента 65% жителів Росії (дані опитування “Левада-Центру”). Тоді як у порівнянні з квітневим виміром ц.р., рейтинг схвалення знизився на 15 процентних пунктів. Як зазначають соціологи, пік популярності Путіна в 2018 році припадає на березень (80-81%), після чого рейтинг схвалення його діяльності поступово почав знижуватися.
Внутрішні реформи
Найвагомішою подією другої половини червня стало прийняття Верховною Радою України (21 червня ц.р.) Закону «Про національну безпеку України». Президентський законопроект №8068 підтримали 248 народних депутатів, для багатьох з них важливим аргументом стала «необхідність демонстрації реформ на саміті НАТО».
Важливо зазначити, що перед голосуванням депутати схвалили низку правок до законопроекту, які були узгоджені з НАТО, однак із проекту закону зникли й деякі ключові позиції, які мали знакове значення для сфери безпеки України.Зокрема, Верховна Рада відхилила пропозиції закріпити в новому базовому законі «Про національну безпеку України» створення в системі центральної виконавчої влади спеціального органу з питань ОПК.
Відмова парламенту створити урядовий орган для створення та реалізації оборонно-промислової політики (ЦДАКР наполягав навіть розширити завдання такого органу до створення та реалізації військово-технічної політики) означає, що й надалі в Україні функціонування ОПК здійснюватиметься у «ручному режимі».
Зокрема, при розгляді на засіданні ВРУ 21 червня у другому читанні нового закону, внесену народним депутатом (позафракційний) Ганною Гопко правку, яка передбачає в шестимісячний термін після вступу закону в силу, створення Кабінетом міністрів органу центральної виконавчої влади, відповідального за формування та забезпечення державної оборонно-промислової політики, підтримали лише 85 з 355 присутніх на засіданні депутатів.
Цікаво, що напередодні дана правка була також відхилена профільним парламентським комітетом. Парламентарії також відхилили внесену А.Гопко правку про поширення публічних держзакупівель за проведені військовим відомством і силовими структурами закупівлі звичайних видів озброєнь в рамках держоборонзамовлення (ДОЗ), а також перегляд ДОЗ та переліку озброєнь і військової техніки (ОВТ), що містять держтаємницю. Дану поправку підтримали 128 депутатів.
Профільний комітет цю пропозицію також не підтримав. При цьому слід зауважити, що створення спеціального органу центральної виконавчої влади з питань ОПК закріплено підписаним в 2014 році коаліційною угодою.Між іншим, Законом «Про національну безпеку України» уточнено повноваження Президента України щодо стратегічного керівництва Нацгвардією через Генеральний штаб ЗСУ під час воєнного стану. Узагальнену експертну думку можна позначити виступом з цього питання Валентина Наливайченка, колишнього голови Служби безпеки України: «У тексті Закону про національну безпеку я перш за все бачу посилення та надання нових контролюючих повноважень секретарю РНБО. Я бачу жорстке підпорядкування і Президенту, і секретарю РНБО повноважень у секторі безпеки і оборони».
Він також додав, що «парламент віддав усі контролюючі функції за майже всіма державними органами в секторі оборони й безпеки зокрема й СБУ». Крім того, на його думку, цим законом звужуються форми громадського контролю («День»,№110-111, 2018).
Повертаючись до проблеми комплектування підрозділів ЗСУ, слід згадати заяву заступника начальника Генштабу ЗСУ Артура Артеменка щодо необхідності мобілізації кількох тисяч офіцерів запасу у 2018 р. Він пояснив це тим, що звільняється 10% діючих офіцерів. Тобто в цифрах, за оцінками Генштабу, звільняється за один рік близько чотирьох тисяч офіцерів.
«З комбрига й комбата знімуть голову за відсутність бирок на майні, за відсутність звітів і планів, але боєготовність і боєздатність його підрозділу для військового керівництва — насправді малоцікаве й незрозуміле питання», вказує у статті, вказує Ю.Бутусов у вищезгаданій статті, фактично підтверджуючи курс військового керівництва на будівництво в Україні армії радянського типу (ZN №1199-1200, 23 червня — 6 липня). Експерт також звертає увагу на те, що нині максимальна чисельність ЗСУ за законом — 250 тисяч чоловік, фактична — 230, а штатна чисельність — понад 330 тисяч.
Ще одним цікавим «заміром» суспільної думки стало вивчення соціологами ймовірності підтримки українцями вступу до НАТО. Так, в разі проведення референдуму щодо вступу до НАТО 41,1% українців проголосували б “за”. “Проти” проголосували б 30,7%, свідчать дані опитування Київського міжнародного інституту соціології. При цьому не брали б участі у голосуванні – 12,2%. Ще 15,7% респондентів не визначилися зі своєю думкою, а 0,3% відмовилися відповісти на запитання. У грудні 2017 року президент Порошенко заявив про те, що референдуми про вступ України в НАТО і ЄС пройдуть в найближчому майбутньому.Вагомою подією у системі безпеки держави стало проведення у другій половині червня 2018 р. бригадних навчань територіальної оборони «Північна фортеця-2018» (на Гончарівському полігоні на Чернігівщині). Показово, що під час експериментальних тактичних навчань українські резервісти набували впевненості щодо протидії танкам в справжньому бою.
Особливість цих навчань в тому, що вперше в історії України такі навчання проводилися відразу повним складом бригади територіальної оборони і, що навчання організовано відповідно до підходів та з використанням досвіду застосування військових частин (підрозділів) територіальної оборони країн Балтії, скандинавських та інших країн.
Висновки
Тож, за оцінками ЦДАКР, загальна безпекова ситуація навколо України дещо погіршилася, а у майбутньому на неї впливатиме низка вагомих подій, зокрема, саміт НАТО та перемовини президентів США і РФ.
Ключову небезпеку нового типу створено Москвою в Азовському морі шляхом мілітаризації регіону (РФ стягує туди нові катери та навіть есмінці), при тому, що раніше Азовське море було практично демілітаризованою зоною. Проте після захоплення Криму та спорудження Керченського мосту Росія, по суті, встановила контроль над усім судноплавством в Азовському морі.
Прийняття Верховною Радою України Закон «Про національну безпеку України» анонсувало низку майбутніх змін законодавчого забезпечення сектору безпеки, водночас процес прийняття продемонстрував наявність у президентської команди дієвого інструментарію для маніпуляції та прийняття вибіркових, часто сумнівних рішень.
При цьому, головний висновок для України залишається незміннім: Україна потребує потужної системи оборони і стримування Росії, однак ця ідея не стала пріоритетною для військово-політичного керівництва держави.
