Публікації експертів

Навіщо «позаблоковій» Україні війна в Сирії?

Безконтрольні дії угруповання Чорноморського флоту Росії на українській території руйнують «позаблоковий» статус і створють пряму загрозу національній безпеці України.

Україна вже фактично бере участь у сирійському конфлікті. Кораблі Чорноморського флоту Росії, які майже щодня виходять з військово-морської бази у Севастополі і йдуть до берегів Сирії для виконання бойових завдань, ставлять під загрозу українську територію. Адже саме з української території російські кораблі підтримують офіційний Дамаск проти західної коаліції.

Не можна виключати й варіанти, коли кораблі Чорноморського флоту Російської Федерації (ЧФ РФ) будуть вести бойові дії в регіоні сирійського конфлікту проти стратегічних союзників України, зокрема, США та Туреччини. Тим більше, що на території Сирії у Тартусі розташований 720-й пункт матеріально-технічного забезпечення кораблів ВМФ Росії, який росіянам треба буде обороняти або евакуювати.
 
Такий розвиток подій вже зараз руйнує «позаблоковий» статус і створює пряму загрозу національній безпеці України. І все це через безконтрольні дії угруповання Чорноморського флоту Росії на українській території.
 
Офіційний Київ поки що з цього приводу мовчить. Можливо, випадок 12 вересня, коли українські прикордонники намагались затримати вихід російського сторожового корабля «Смєтлівий» на бойову службу до берегів Сирії, був спробою якось натякнути росіянам, що Україна незадоволена діями ЧФ РФ? Можливо. Але натяк був аж надто завуальований. Навряд чи його хтось зрозумів у Москві чи навіть у командуванні Чорноморського флоту Росії.

Між тим, Україна вже має достатній досвід участі підрозділів і кораблів ЧФ РФ у воєнних конфліктах з української території, щоб зрозуміти всю небезпеку того, що відбувається зараз.
 
Дежавю: Чечня і Грузія
 
У 1999–2000 роках, так само, як і зараз, без жодних консультацій з Києвом підрозділи морської піхоти ЧФ РФ брали участь у чеченському конфлікті, втративши в боях 8 осіб. Очевидно, що, застосовуючи морську піхоту проти чеченських бойовиків із української території, росіяни створювали осередки терористичної загрози в Криму. Однак тоді Україні так і не вдалося домогтися від Москви хоч якоїсь конструктивної реакції на свої зауваження з цього приводу.
 
Набагато категоричнішим було ставлення українського керівництва до участі кораблів ЧФ РФ у бойових діях проти Грузії в серпні 2008 року. Сили і засоби Чорноморського флоту Росії застосовувалися з української території проти третьої держави, більше того – найближчого союзника України. А Київ фактично не мав жодних важелів впливу на розвиток ситуації.
 
Саме в серпні 2008 року стало зрозуміло, що ЧФ РФ дійсно становить реальну загрозу національній безпеці України, що російське керівництво може застосовувати Чорноморський флот, не рахуючись з інтересами Києва. І, що найголовніше – Москва може піддавати прямій небезпеці життя українських громадян, абсолютно цим не переймаючись.
 
І саме в серпні 2008 року Україна вперше спробувала протидіяти Чорноморському флоту. Президент Віктор Ющенко 13 серпня 2008 року видав указ №705/2008 «Про рішення РНБО України «Про ситуацію навколо пересувань, пов’язаних із діяльністю військових формувань ЧФ РФ поза місцями їхньої дислокації на території України» та указ №706/2008 «Про рішення РНБО України «Питання перетинання державного кордону України військовослужбовцями, військовими кораблями (суднами забезпечення) і літальними апаратами ЧФ РФ, який перебуває на території України». Як зазначалося в цих документах, відсутність належного механізму контролю за діяльністю ЧФ Росії «несе потенційні загрози національній безпеці країни, особливо у разі використання військових формувань ЧФ РФ проти третіх держав». Але тоді особисті амбіції Віктора Ющенка та Юлії Тимошенко не дозволили реалізувати ці рішення. Жодних змін ні в статусі ЧФ РФ на українській території, ні в механізмі його застосування проти третіх країн Україна так і не досягла.
 
Воєнна доктрина проти Чорноморського флоту Росії
 
Як не дивно, але справжній крок вперед у цій сфері, майже непомітно для більшості українців і, здається, для Москви, було зроблено у червні 2012 року, коли було затверджено нову Воєнну доктрину України. У тексті основного воєнно-стратегічного документа України, серед іншого, чітко написано: «Україна вважає намірами або діями інших держав такі дії, що створюють умови для виникнення воєнного конфлікту та застосування воєнної сили проти неї, а саме:…» І далі, одним з пунктів: «…залишення без погодження з Україною пунктів дислокації підрозділами збройних сил іншої держави, які відповідно до укладених міжнародних договорів перебувають на території України, а також дії щодо застосування таких підрозділів проти третьої держави».
 
Зрозуміло, що це положення Воєнної доктрини України було написано спеціально для ЧФ РФ, оскільки жодні інші іноземні підрозділи на території України не дислокуються. І також зрозуміло, що Воєнна доктрина України трактує вихід у море без погодження з українською стороною або застосування кораблів ЧФ РФ проти третьої сторони як створення умов для застосування воєнної сили проти України.
 
Більш того, згідно з діючими угодами між Україною та Росією щодо Чорноморського флоту, підрозділи ЧФ РФ на території України зобов’язані дотримуватися українського законодавства. І, відповідно, росіяни повинні дотримуватись і вимог, які виходять з положень Воєнної доктрини України, затвердженої указом президента.
 
До речі, у Воєнній доктрині вказані відповідні кроки, які повинен вжити український уряд при виникненні випадків, описаних вище. Зокрема, уряд України повинен активізувати дії в міжнародному інформаційному просторі і звернутися до Ради безпеки ООН та держав-гарантів безпеки України відповідно до Будапештського меморандуму для недопущення застосування воєнної сили проти України.
 
Але спочатку Києву варто було б хоча б офіційно заявити про свою занепокоєність діями російських моряків. А то вони, здається, не розуміють аж надто толерантних натяків українських прикордонників.

http://www.radiosvoboda.org/content/article/25105276.html