Російська агресія в Україні змінила архітектуру безпеки в Європі. Її центрально-східна частина отримує інфраструктуру та сили, спроможні реагувати на дії потенційного ворога.
Певною мірою, переїзд сил НАТО з Німеччини через Чехію та Польщу до Естонії нагадує заплановану PR-кампанію. Американських солдатів з 2-го Полку Піхоти Армії США сердечно вітали в Празі, Кракові, Тарнові… Дорогою до Естонії вони відвідували ще багато польських, литовських та латвійських міст, де зустрічі були не менш радісними. Проте, їхня подорож – це не екскурсія, а передусім промоушн американських збройних сил. Також це важлива частина натівської програми навчань та зміцнення т.зв. східного флангу НАТО і тест на спроможність швидкого перекидання сил з постійних баз в Німеччині до країн Центрально-Східної Європи, які можуть стати об’єктом гібридної агресії. В рамках цих навчань, які називаються „Saber Strike”, американці перекинули 1400 солдатів та більше 400 бронемашин з Німеччини до країн Прибалтики.
„Saber Strike” (або «Драгунський рейд», як його називають) – це не єдиний швидкий марш великих угрупувань військ НАТО в цій частині Європи. Вже декілька тижнів Польща та країни Прибалтики є місцем військових навчань Альянсу в небачених раніше масштабах. В травні в рамках навчань Brilliant Jump декілька тисяч солдатів було перекинуто разом з технікою з Іспанії до Польщі. В інших маневрах Swift Response тренувався міжконтинентальний контингент живої сили.
І, нарешті, навчання Anakonda. Протягом 10 днів 30 тисяч солдатів НАТО (в тому числі, 12 тис. поляків, 14 тисяч американців, 1,2 тисяч іспанців, 1 тисяча британців та 230 німців) вели репетиції проведення складних операцій. Це найбільші маневри в історії Польщі. Посил, який випливає з навчань, є досить зрозумілим. Сценарій навчань полягає в протидії агресору, який хоче взяти під контроль регіон Балтійського моря та частину території Польщі. Причому агресор має застосовувати елементи гібридної війни: відправляти «зелених чоловічків» та активувати місцеву п’яту колону. Не важко здогадатися, що на характер навчань вплинув перебіг агресії в Україні.
Дивлячись на сценарій, немає сумнівів, кого мають на увазі розробники заходу. Війна в Україні не лише впливає на характер розвитку збройних сил країн-членів НАТО, – вона також увімкнула фантазію більшості провідних політиків та примусила їх діяти. Ще під час ескалації бойових дій на сході України у вересні 2014 року на саміті НАТО в Ньюпорті було прийнято рішення про ґрунтовну реформу Сил Швидкого Реагування через створення т.зв. Very High Readiness Joint Task Force (їх називають також «зубцем НАТО»). Якщо до цього ці сили були готові реагувати протягом 5 днів від появи потенційної загрози, то зараз цей час скорочено до 48 годин. Найпізніше наступного року мають бути сформовані чіткі структури цих формувань.
Дії НАТО не є хаотичною імпровізацією, яка має лише налякати Росію. Звичайно, навчання завжди окрім тестування своїх можливостей мають пропагандистський вимір. Це меседж потенційному ворогу, в даному випадку Москві: будьте обережні, ми готові та вміємо швидко реагувати! Проте, подекуди важливішим є реальна зміна архітектури безпеки в регіоні внаслідок цього. Такі навчання готувалися 1,5 року. Щоб оперативно перекидати сили в Польщі, прибалтійських країнах, а також в Болгарії чи Румунії, було створено шість спеціальних штабів, які займаються збором інформації, логістикою та всіма організаційними моментами. Також на початку цього року з’явилася поки що неперевірена інформація про збільшення американського контингенту в Європі. Так це чи не так, всі ці процеси засвідчують про серйозність намірів Альянсу.
Після анексії Криму посилено патрулі повітряного простору в країнах Прибалтики, які не володіють власними повітряними силами, і їхнє небо традиційно захищав один із союзників по НАТО. Зараз це принаймні дві країни-члени Альянсу. Схожі місії мають також підтримувати повітряні сили Румунії та Болгарії. Природнім чином після захоплення Криму зросли потенційні загрози для Чорноморського регіону, хоча би через провокаційні дії росіян. Загалом за останніми даними, в країнах Центральної Європи мають бути розміщені чотири батальйонні групи, які стануть підтримкою для «зубця НАТО». Всі ці процеси дають підстави для тверджень, що Центрально-Східна Європа стає одним із пріоритетних потенційних театрів бойових дій Альянсу.
Зміни у підходах до питань безпеки демонструють також прогрес в питанні побудови системи ПРО у Європі. В травні де-факто був даний старт створенню польської частини американської системи ПРО, а в румунському Давешалу побудову об’єкту вже завершено. Відповідь росіян не забарилася, і вони вже заявили, що в Калінінградській області розмістять ракетні комплекси Іскандер, які можуть досягати цілі до 500 км, а в майбутньому – навіть до 2000 км. Російська зброя нападу буде також ймовірно розміщена в Криму, що даватиме можливість покривати всю територію Центрально-Східної Європи.
Негайно після саміту в Ньюпорті Кремль видав грізну заяву про те, що не дозволить наблизитись натівській інфраструктурі до своїх кордонів. Альянс пояснює, що не йдеться про постійну присутність, а лише про ротаційний обмін контингентами та інтенсивні навчання в Польщі чи прибалтійських країнах. Проте, це лише димова завіса, яку Москва правильно читає. Росія декларує укріплення своїх сил в Західному військовому окрузі на кордоні з Білоруссю та Україною, а також створення нової дивізії в Калінінградській області. Левова частка російських зусиль припадає на пропагандистські дії. Особливо на тлі липневого саміту НАТО у Варшаві, що має на меті залякати традиційно проросійські країни-члени (Італію, Францію, Грецію чи Німеччину). Саме тому Кремль провокує заявами та інцидентами в повітряному просторі на Балтійському чи Північному морях. І липневий саміт покаже, чи Альянс піддасться тиску, чи він навчений досвідом війни в Грузії у 2008 році, і які міри він застосує.
Зміщення центру тяжіння на Схід Європи буде також впливати на ситуацію довкола України. Незважаючи на те, що заходи в країнах НАТО збільшують рівень безпеки країн Альянсу, вони теоретично гратимуть також роль попереджувальних дій стосовно потенційних агресивних устремлінь з боку Кремля щодо Києва. Також не забуваймо, що в політичних коридорах країн НАТО зростає свідомість необхідності побудови нової архітектури безпеки, в якій Україна займатиме важливе місце. А це має допомогти в зусиллях України щодо отримання в майбутньому членства в НАТО.
Проте, існує інший, протилежний ризик для України. Досягнення якоїсь неформальної домовленості між Заходом та Росією може вилитися у фактичний поділ зон впливу, і, як неважко здогадатися, Україна може потрапити далеко не до умовної сфери впливів Західного світу…
Щоб так не сталося, Києву доцільно інтенсифікувати зусилля щодо реформування сектора безпеки. Фактично варто реалізовувати план дій щодо членства без власне отримання цього плану. І, схоже, що такі плани в офіційного Києва існують. Під час саміту у Варшаві Україною буде презентовано Стратегічний бюлетень, який є рамковим документом із перетворень сектору безпеки.
Чільне і надважливе завдання для України в цьому контексті – це остаточне викорінення російських слідів у власному секторі безпеки. Ніхто в Альянсі не захоче підставляти своє плече партнеру, якщо існуватимуть сумніви щодо його надійності. Досвід цих процесів хоча би у Польщі демонструє, що все відбувається не так просто і швидко.
Міхал КАЦЕВІЧ,
портал Newsweek-Polska (Польща)
