У виступі перед засобами ЗМІ у грудні 2015 року Міністр Оборони України наголосив, що головними досягненнями 2015 року є те, що ми зупинили ворога, армія відновила боєздатність, набула бойовий досвід, оперативну спроможність, технічну оснащеність, забезпеченість для успішного виконання завдань щодо захисту держави.
Хотів би зазначити, що за минулий рік зроблено достатньо багато речей. Так, в рамках комплексного огляду сектору безпеки і оборони проведено оборонний огляд. В травні 2015 року Президентом України затверджено Стратегію національної безпеки України, а у вересні місяці – прийнято Воєнну доктрину України. Було розроблено проекти: Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України; Стратегічного оборонного бюлетеню України; Державної цільової оборонної програми розвитку озброєння та військової техніки до 2020 року. Однак, швидкоплинність, глобальність і непередбачуваність подій, що відбувалися протягом року, не дозволили завершити процедури ухвалення деяких зазначених документів у 2015 році.
Одночасно з цим, з метою зміцнення обороноздатності держави у минулому році Міністерством оборони України був ініційований та затверджений новий військово-адміністративний та оперативно-стратегічний поділ території України. Бойовий склад Збройних Сил збільшився на 15 нових бригад та полків. В рамках реалізації запровадженої нової комплексної системи підготовки військ, наближеної до стандартів НАТО, у 2015 році проведено 650 навчань на території України та за її межами, а також 225 заходів оперативної підготовки. Також у минулому році прийнято на озброєння 18 зразків ОВТ, закуплено близько 4700 одиниць озброєння та військової техніки та понад 400 тисяч одиниць ракет і боєприпасів.
Сьогодні Міністерство оборони активно займається підготовкою Стратегічного оборонного бюлетеня України, який має стати основою для реформування сектору безпеки та оборони країни. Він ґрунтується на нових поглядах на підготовку держави до можливого воєнного конфлікту, застосування воєнної сили для захисту державного суверенітету, територіальної цілісності України за стандартами і принципами, прийнятими в державах-членах НАТО.
Їх імплементація передбачає:
запровадження безпосереднього військового керівництва об’єднаними силами оборони на основі принципів і стандартів НАТО;
впровадження ефективного оборонного планування та управління оборонними ресурсами;
набуття силами оборони основних оперативних (бойових, спеціальних) спроможностей для гарантованої відсічі збройній агресії;
створення об’єднаної системи логістичного забезпечення;
професіоналізація сил оборони та створення необхідного військового резерву.
Реалізації цих завдань в рамках оборонної реформи має відбутися в три етапи:
до кінця 2018 року – реформування Міністерства оборони, Генерального штабу, інших органів військового управління, запровадження військового керівництва об’єднаними силами оборони, ефективного оборонного планування та управління оборонними ресурсами, демократичного цивільного контролю;
до кінця 2020 року – набуття визначених спроможностей Збройними Силами, іншими складовими сил оборони, досягнення ними сумісності та військових критеріїв необхідних для членства в НАТО, створення єдиної системи логістичного забезпечення військ (сил);
до кінця 2025 року – нарощування основних спроможностей Збройних Сил та інших складових сил оборони за рахунок їх подальшого переозброєння та професіоналізації.
В результаті, система управління Збройними Силами набуде значних змін, які направлені на чітке розмежування повноважень і відповідальності органів військового управління щодо військово-політичного керівництва, яке покладатиметься на Міністерство оборони, як центрального органу виконавчої влади, та військового керівництва силами оборони, яке буде компетенцією Генерального штабу, як головного військового органу планування оборони держави, а також управління застосуванням сил оборони.
Органи управління інших складових сил оборони прийматимуть участь у плануванні оборони держави та визначенні вимог до спроможностей сил оборони, погоджуватимуть з Генеральним штабом програми і плани розвитку, технічного оснащення, підготовки, всебічного забезпечення та застосування відповідних складових сил оборони.
Також передбачено чітке розмежування ланки підготовки військ (сил), якою опікуватимуться види Збройних Сил, та питання оперативного управління застосуванням військ, яке буде покладено на Об’єднаний оперативний штаб.
Участь у підготовці Стратегічного оборонного бюлетеня України приймали провідні вітчизняні та іноземні аналітичні структури, серед яких американська компанія RAND Corporation. У рекомендаціях, наданих у підсумковому звіті експертною групою RAND Corporation, ніякого копіювання американської системи побудови Збройних Сил не існує.
Надані пропозиції містять загальні принципи, якими слід керуватися при реформуванні, та конкретні дії з реформування відповідно до стандартів і практик країн НАТО та Європейського Союзу. У цьому питанні наші погляди повністю збігаються. Зрозуміло, що особливістю для України є те, що реформування Збройних Сил здійснюється одночасно з проведенням АТО. Проте особливих проблем в імплементації пропозицій фахівців RAND Corporation на сьогодні немає. Наразі керівництвом Міністерства оборони прийнято рішення врахувати результати роботи експертної групи цієї компанії у новій редакції Стратегічного оборонного бюлетеня.
Що стосується проектів Державної програми розвитку Збройних Сил та Державної цільової оборонної програми розвитку озброєння та військової техніки на період до 2020 року, то фактично ці документи перебувають в черзі на розгляд та затвердження Урядом, Радою національної безпеки та оборони, Президентом України.
Одночасно з цим слід зазначити, що відсутність затверджених програмних документів не стала на заваді реформування Збройних Сил. Так, у 2015 році було нарощено бойовий потенціал Збройних Сил та створено необхідні угрупування військ на загрозливих напрямах. Набули спроможностей Генеральний штаб, командування видів Збройних Сил, чотири оперативних та три повітряні командування. Створено чітку систему управління Збройними Силами та формується Об’єднаний оперативний штаб. Удосконалюються організація і підготовка Високомобільних десантних військ. Створено Командування Сил спеціальних операцій.
Відносно Державної цільової програми реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу (ОПК) на період до 2020 року, то ці питання віднесені до компетенції Мініекономрозвитку. Міноборони тісно співпрацює у відпрацюванні цього документу. 20 січня 2016 року Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію цієї програми. Надалі буде сама програма.
Паралельно з цим Міноборони активно впроваджує стандарти НАТО. Так, наприклад, у 2015 році із 102 стандартів НАТО щодо підготовки військ вже у Збройних Силах набрали чинності близько сімдесяти. Також введено в дію 13 нових стандартів з речового забезпечення. Крім того ми робимо акцент і на стандартах підготовки військ. Запросили для цього відповідних інструкторів, в першу чергу, підрозділів сил спецоперацій, високо мобільних десантних військ. В подальшому робота з впровадження стандартів НАТО буде поширюватися і на Повітряні сили, зокрема на авіацію, на Військово-Морські сили і т.д.
Крім того, в минулому році Міністр оборони підписав адміністративну угоду з Європейським оборонним агентством. Це дає можливість обмінюватися інформацією про можливості забезпечення потреб, в першу чергу оборонної промисловості. Той наявний дефіцит, що в нас є в агрегатах, вузлах та деталях для ремонту військової техніку і озброєння, можна задовільними за рахунок співпраці з країнами східної Європи. Адже вітчизняна техніка в переважній більшості радянського виробництва, потужні запаси якої є у наших сусідів. Так нещодавно мені довелося за рішенням Міністра їздити до Польщі і розмовляти з керівниками їхніх структур, які працюють в галузі оборонно-промислового комплексу. В результаті було досягнуто деякі домовленості, щодо постачання до нас низки вузлів та агрегатів, для задоволення потреб наших підприємств в проведенні ремонту та модернізації військової техніки.
Тут слід наголосити, що аналогічна робота проводиться і поза EDA. Ми активно співпрацюємо зі США та з іншими країнами, де є потрібні нам запаси в комплектуючих, або де є їх аналоги. Вважаю, що нам нададуть повну допомогу в отриманні такої кількості запасних частин, агрегатів та вузлів, яка нам буде потрібна.
Якщо говорити про фінансовий ресурс Міністерства оборони України на 2016 рік, то загалом він дає змогу виконати завдання, визначені Президентом України щодо забезпечення обороноздатності держави, а також суттєвого підвищення грошового забезпечення військовослужбовців.
Так, держбюджетом України на 2016 рік на Міністерств оборони передбачено видатки в сумі 55,5 млрд. грн., або 2,45 % валового внутрішнього продукту, у тому числі: 51,0 млрд. грн. – за загальним фондом; 4,5 млрд. грн. – за спеціальним фондом, з них 3,6 млрд. грн. – кошти, які плануються отримати з держбюджету від реалізації конфіскату.
Якщо порівнювати з бюджетом минулого року, то передбачений у 2016 році ресурс збільшено на 7,6 млрд. грн. або на 16 %.
При цьому видатки розподіляються наступним чином: на розвиток озброєння та утримання військової техніки розподілено 20 % всього ресурсу, на підготовку військ (сил) – 6 %, на утримання Збройних Сил – 74 %.
Безперечно, ідеальний варіант, коли видатки МО на утримання військ, підготовку та закупівлю ОВТ є співрозмірними. Десь по третині частини з бюджету по кожному з напрямів. До цього треба наближатися в перспективі. Поки що, ці показники не досягнуті, по причині того, що на цей рік є певні особливості, які треба враховувати.
По-перше, надання занадто багато грошей Міністерству оборони на закупівлю ОВТ, ще аж ніяк не означає, що вони будуть повністю освоєні вітчизняним оборонно-промисловим комплексом по низці різноманітних причин. Тому, взяти гроші і їх не використати – буде дуже не раціонально, адже в кінці року їх потрібно буде повертати до бюджету.
По-друге, Президент поставив завдання – в два с половиною рази підняти грошове забезпечення. В результаті витрати на грошове забезпечення військових відразу зросли з 14 до 29 млрд. млрд грн.
Тим не менш, отриманий фінансовий ресурс 2016 році, МО намагатиметься витрачати на пріоритетні напрямки. Так, за рішенням колегії Міністерства оборони України в поточному році головний акцент буде зроблений на посилені системи протиповітряної оборони та нарощуванні бойових спроможностей, в тому числі і ВМС. Із фінансового ресурсу, передбаченого у 2016 році на виконання заходів розвитку ОВТ, на протиповітряну оборону та Військово-Морські Сили спрямовано 30% від цієї суми.
Під зазначений ресурс планується закупити 28 радіолокаційних станцій, 6 малих броньованих артилерійських та десантних катерів, 100 од. техніки морської навігації, РЕБ та РЕР, 214 од. пошуково-рятувального майна та 50 од. засобів зв’язку для підрозділів ВМС. Крім того, модернізації підлягатимуть 6 од. радіолокаційних станцій.
Якщо говорити загалом про ОВТ для потреб ЗС України, то на сьогоднішній день, закуповувати нову техніку на озброєння є надто дорого. Тому в переважній більшості оборонне відомство в поточних реаліях зосереджено на модернізації та оновленні наявного ОВТ. Безперечно, є окремі напрямки, де розроблятимуться нові зразки, однак, поки що, існує нагальна потреба в проведенні оновлення та модернізації різних зразків озброєння в рамках тих розробок, які були і які дійсно покращують можливості озброєння і дозволяють отримати, фактично, новий зразок.
Всього з початку АТО військові ремонтники та бригади державних підприємств «надали друге життя» понад 35 тисячам 300 одиницям озброєння і військової техніки, із яких майже 33 тисячі 700 повернули у стрій ремонтно-відновлювальні бригади Збройних Сил України. Така диспропорція викликана тим, що вітчизняна оборонна промисловість за весь період свого існування, після здобуття Україною незалежності, була зосереджена на експорті. Вони звикли працювати за вимогами іноземного замовника, який вимагав свою комплектацію тією чи іншої техніки, користуючись власними вподобаннями. Натомість постачати такі зразки до лав ЗС України є проблематичним, адже вони не відповідають наявними у нас стандартам. Оборонне відомство просто не може взяти на озброєння ті чи інші зразки ОВТ, які не задовольняють нашим вимогам. Адже це може мати непередбачувані наслідки. Тому і виходить, що поки що значна частина ОВТ у війська надійшла за рахунок роботи ремонтно-відновлювальних бригад ЗС України. Можливо в майбутньому ситуація зміниться.
Сьогодні точиться багато спорів в приводу безпосередньої закупівлі Міністерством обороті України ОВТ за кордоном напряму у виробника, без участі спецекспортерів. Позиція МО з цього питання наступна:
По-перше, Міноборони здійснює закупівлю ОВТ у відповідності до Закону України «Про здійснення державних закупівель», введеного в дію у квітні 2014 року, а також відомчого Річного плану закупівель. І це нас задовольняє.
По-друге, аналіз діяльності оборонних відомств країн ЄС і НАТО свідчить про відсутність у їх повноваженнях функції безпосередньої закупівлі озброєння та військової техніки за кордоном у виробника. А це та побудова до якої ми прагнемо, проводячи оборонну реформу Міністерство оборони шляхом впровадження європейських норм і принципів функціонування сектору оборони.
До того ж наділення МО відповідних функцій із самостійної закупівлі ОВТ закордоном, потребує створення відповідних структур, наповнення штату професійними спеціалістами, отримання ліцензії, тощо. Навіщо збільшувати таку кількість спецекспортерів, якщо вже існують профільні структури? Нехай вони цим професійно займаються, адже мають відповідний досвід.
Одночасно з цим, зважаючи на діючий механізм придбання ОВТ, то тут має бути державницький підхід. Спецекспорт не повинен визначати на внутрішній ринок захмарні процентні ставки, які для нас є неприйнятними. Це одразу вказує на те, що вони просто заробляють гроші на оборонному відомстві. Це вже не є державницький підхід. Повинна бути жорстка політика в сфері ціноутворення, визначена законодавством, яка має контролюватися державними органами. Якщо ми хочемо дати бізнесу розвиватися, то після завершення АТО. Але, зараз, коли ми рахуємо кожен зразок озброєння і техніки, і коли нам, буквально за 3-4 місяці можуть збільшити в півтора рази вартість ремонту одного й того ж зразка озброєння, то це говорить лише про бажання заробити гроші, а не захистити державу від агресора.
На звершення, хотілося б сказати про процес позбавлення Міністерства оборони нехарактерних для неї функцій. МО вже розпочало роботу в цьому напрямку. Фактично, в нас більше ста, підприємств, де були «Військторгсервіс», «Техвоєнсервіс», технічні інститути, заводи, лісгоспи і багато іншого, які повинні були працювати на оборонку. В дійсності вони не працюють, тому, що з них майже половина це банкроти, які роздавали всі свої приміщення та нерухомість в оренду і за рахунок цього існували. Тому на сьогодні прийнято рішення провести аналіз стану цих підприємств та визначити їх рентабельність. Ті, що виявляться рентабельними і які працюють з замовленнями Міноборони, будуть переведенні в ранг військових частин і ми їх залишимо в структурі матеріально-технічного забезпечення. Всі інші будуть передані до Фонду держмайна для реалізації.
Іван РУСНАК,
перший заступник міністра оборони України
