Енергетична ефективність – це збільшення заощаджень у споживанні енергії через застосування спорядження, що здатне оптимізувати роботу. Це також спосіб зменшення витрат та краще управління природними ресурсами. Країни ЄС підвищують енергоефективність на базі відповідних директив. Польща в цьому контексті досягла низки успіхів, але ще багато потрібно зробити.
Директива Європейського Парламенту та Європейської Ради 2012/27/ЄС з 25 жовтня 2012 року наклала обов’язок зниження на 20% споживання первинної енергії в країнах ЄС до 2020 року. Основним інструментом досягнення цих цілей має бути ремонт багатоквартирних будинків та визначення нових, більш вимогливих норм до нових споруд. Цікаво, що енергетичні компанії мають досягти енергетичної економії на рівні 1,5% від їхньої річної продажі енергії.
Польща затвердила закон про енергетичну ефективність ще 15 квітня 2011 року. Він визначає цілі в контексті заощадження енергії, в основному в комунальному секторі. Проте, 13 червня 2016 року президент РП Анджей Дуда підписав оновлений варіант закону, який набуде чинності 1 жовтня цього року. Закон повністю відповідає нормам Єврокомісії, яка ще восени минулого року попереджала Варшаву про необхідність оновлення законодавчих норм щодо інвестиційних планів, метою яких має бути збільшення активності довкола модернізації багатоквартирних будинків. І, хоча закон формально відповідає нормам ЄС, основна робота ще попереду, наприклад, готується національний план заходів. Імплементація плану буде перевірятися чиновниками ЄС кожні три роки, а перший з них має потрапити на стіл Єврокомісії вже наприкінці квітня 2017 року.
Механізм підтримки енергетичної ефективності в Польщі – це, наприклад, система т.зв. білих сертифікатів. З 1 січня 2013 року фірми, які торгують електроенергією, газом чи теплом зобов’язані купляти конкретну кількість сертифікатів в залежності від об’ємів проданої енергії. Також через процедуру тендерів підприємці можуть передати ресурси на підтримку енергетичної ефективності, а натомість отримати білі сертифікати. До цих пір мали місце вже чотири схожі тендери, останній з яких відбувся наприкінці грудня 2015 року.
Основним способом боротьби з нераціональним використанням енергії є термомодернізація будинків, обігрів яких відповідає в Польщі за 40% кінцевого споживання. Програму термомодернізації започатковано у 1999 році. Завдяки їй є можливою фінансова та технічна підтримка проектів, які націлені на обмеження втрат тепла в будинках. До кінця 2015 року Фонд Термомодернізації та Ремонтів зібрав більше ніж 2 млрд. злотих (більше 12 мільярдів гривень). Також все частіше в забезпеченні енергії будинкам застосовується її отримання з відновлювальних джерел.
З діючого Національного Плану Дій щодо Енергетичної ефективності в Польщі на 2012–2016 роки випливає, що до 31 грудня 2016 року уряд планує зекономити не менше ніж 9% від загального об’єму спожитої в країні енергії. В тому числі через це профільний міністр постійно контролював інших міністрів та чиновників в регіонах щодо поточних результатів їхньої роботи – весь чиновницький корпус мав подавати відповідні звіти про заходи з енергоефективності.
Звіт дає досить деталізовану картину стосовно проведених заходів. Наприклад, було проведено заміну офісного обладнання (в тому числі, кондиціонерів) на більш сучасні зразки. Також цікаво, що було розіслано внутрішні інструкції щодо того, як користуватися світлом чи водою на робочому місці. Технічною новизною було облаштування державних будівель датчиками температури, які дають змогу обмежувати обігрів взимку або охолодження влітку в неробочий час та у період вихідних днів. Прискорено заміну вікон, модернізацію теплових та електричних приладів, а не менш важливим і масштабним була обов’язкова заміна лампочок та встановлення автоматичного освітлення. Також утеплювались дахи та стіни будинків.
За даними Державного Статистичного Комітету, у 2013 році близько 55% енергії було спожито енергоємними секторами промисловості: металургійним, хімічним та видобувним (варто нагадати, що у 2003 році цей показник сягав 60%). Найбільше падіння частки порівняно з 2003 роком зафіксовано у випадку металургії (на 6%).
В просуванні енергоефективних ідей допоміг наголос на позитивні, довгострокові наслідки запровадження енергозберігаючих технологій для домашніх та інституційних бюджетів. Було чітке розуміння, що інвестиції попри те, що вони є досить коштовними, принесуть заощадження в недалекому майбутньому.
Черговим фактором стала прив’язка енергетичної ефективності до проблем врівноваженого розвитку екологічної безпеки. Додаймо, що для переважної більшості великих міст Польщі вагомою проблемою є смог. Саме тому, обираючи оптимальні рішення з точки зору заощаджень енергії, додатковим чинником була відсутність негативних наслідків для навколишнього середовища. Проте, варто пам’ятати, що суттєву роль в цьому відіграла експансія західних стандартів серед працедавців, які окрім правил безпеки та гігієни праці почали активно вводити в своїй діяльності рішення, що брали до уваги ергономічність праці, економне обходження з енергією, рісайклінг та інші рішення, що в кінцевому рахунку призводили до підвищення рівня енергоефективності.
Нарешті, великі інвестиції було здійснено в розвиток інфраструктури міст. Розумні транспортні системи, сучасні системи освітлення, перебудова більшості комунікаційних вузлів країни – все це дало можливість поміняти модель використання інфраструктури поляками. Також все частіше в публічному просторі Польщі зустрічаються прості та перевірені системи заощадження енергії: датчики води на кранах та такі ж прилади на освітленні. Також все більш користуються попитом прилади, які програмують використання енергії в часі.
Польща пройшла непростий шлях до підвищення власного рівня енергоефективності. Інколи потрібен був стимул з боку Брюсселя, який вимагав імплементації тих чи інших зобов’язань. Також приклад Польщі демонструє, що країни із запізненням у розвитку можуть досягати успіхів, але на це потрібен час, терпіння та чималі фінансові ресурси.
Войцех ЯКОБІК,
головний редактор польського інформаційно-аналітичного порталу BiznesAlert
В розвиток теми – коментар президента Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайла ГОНЧАРА:
