Коментарі експертів

Ейюп ЕРЗОЙ: «ПРО ПЕРСПЕКТИВИ ЗБЛИЖЕННЯ АНКАРИ ТА МОСКВИ НА ТЛІ «ТУРЕЦЬКОГО ПОТОКУ»

З точки зору Туреччини, пропозиція щодо газопроводу (Турецький потік) стала несподіваним розвитком подій в турецько-російських енергетичних відносинах.

З точки зору Туреччини, пропозиція щодо газопроводу (Турецький потік) стала несподіваним розвитком подій в турецько-російських енергетичних відносинах. Особливо враховуючи те, що в енергетичній стратегії Туреччини пріоритет нині належить Транс-Анатолійському газопроводу (TANAP). Тим не менше, Туреччина не відмовляється від підписання меморандуму про взаєморозуміння з Росією у питанні Турецького потоку.

В контексті  даного проекту, Туреччина, здається, перебуває в процесі розрахунку витрат і вигод. З одного боку, Турецький потік, безсумнівно, збільшить енергетичну залежність Туреччини від Росії. З іншого боку, це сприятиме грандіозній енергетичній стратегії Анкари, яка має на меті зробити Туреччину енергетичним центром між виробниками і споживачами природного газу, здобувши вплив на регіональну та, за мірою можливостей, глобальну енергетичну політику.  Тож перспективи Турецького потоку як життєздатного конкретного проекту залежать від результатів процесу політико-економічного розрахунку який, ще триває в турецькому уряді.

Відносини Туреччини з Росією засновані  на прагматичному розрахунку, який лежить у практичній площині політики, де все вирішується, впроваджується і регулюється відповідно до обставин всередині і за межами двох країн. На мій погляд, економічне зближення між Туреччиною і Росією має своєрідну динаміку і не обов’язково відображає політичне примирення, не кажучи вже про політичну співпрацю. Наприклад, у Туреччині та Росії превалюють протилежні погляди і бачення останніх подій в Україні та Сирії. Фокусуючись на здобутті абсолютних вигод, Туреччина може схилитись до просування економічної взаємозалежності з Росією, незважаючи на втрату порівняно менш вигідних асиметричних можливостей. Тим не менш, перехід від економічної взаємозалежності до стійкого та надійного політичного партнерства залишається ілюзорною перспективою турецько-російських відносин.

Перспективи узгодження ціни на газ між Росією і Туреччиною досить високі.  Значна ціна на газ негативно впливає на поточний фінансовий дефіцит Туреччини. З іншого боку, Росія прагне, щоб цей проект стартував якнайшвидше.  Тож, якщо брати до уваги взаємну зацікавленість країн, я схильний думати, що у питанні зниження ціни на газ Росія буде поступливою. Проте, звісно, межа поступок буде визначальним фактором для Туреччини.

 

Про дострокові вибори і можливі зміни у зовнішній політиці Туреччини, якщо до коаліції увійдуть націоналісти

Якщо прем’єр-міністру Туреччини Ахмету Давутоглу не вдасться сформувати уряд, тоді, цілком очевидною, зросте можливість проведення дострокових виборів. На мій погляд, у такому випадку Партія справедливості і розвитку (президентська партія більшості –ред.) буде зацікавлена у дострокових виборах, щоб отримати ще один шанс. До коаліційного уряду увійде Партія націоналістичного руху (ПНР).

Однак, орієнтація Туреччини у зовнішній політиці залежатиме від нового міністра закордонних справ. Тож, поки Партія справедливості і розвитку (ПСР) зберігає цю міністерську посаду, ми не побачимо істотних зрушень у зовнішній політиці Туреччини, незалежно від того чи буде ПНР частиною коаліції.

Гадаю, Ахмет Давутоглу буде, м`яко кажучи, не в захваті від варіанту, коли  Міністерство закордонних справ очолить представник іншої партії.

Про роль Туреччини в підтримці кримських татар

Майбутнє кримських татар дуже важливе і тому це питання є чутливим у відносинах Туреччини з Україною та Росією. Туреччина не визнала анексію Криму Росією. Де-факто Росія контролює суверенні території України, на яких проживає більшість кримських татар. Тож  це питання перебуває на високій позиції у порядку денному у дипломатії Туреччини з Росією. Росія зробила деякі кроки у сфері культурних прав кримських татар, зокрема, щоб заспокоїти Туреччину і вирішувати свої проблеми. Проте, на мій погляд, Туреччина може і має наполягати на визнанні статусу кримських татар як громадян України, які мають рівні права, замість того щоб вести переговори про їхній статус і права з Росією, що означає мовчазне визнання анексії Криму. Це було б фундаментальною допомогою, яку Туреччина могла б надати кримським татарам і Україні.

 

Ейюп ЕРЗОЙ,

Центр з вивчення проблем безпеки, Анкара, Туреччина

 

Підготовка та переклад – Володимир СОЛОВ’ЯН,

керівник зовнішньополітичних проектів ЦДАКР