21 січня 2017 року Верховну Раду України було внесено розроблений Міністерством економічного розвитку і торгівлі проект закону України, який передбачає ліцензування господарської діяльності у сфері розроблення, виробництва, продажу, ремонту, модернізації та утилізації озброєння і військової техніки (ОВТ) і боєприпасів (Проект Закону про внесення Зміни до Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності” щодо провадження господарської діяльності у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки та боєприпасів до неї). Суть проекту полягає у відновленні ліцензування господарської діяльності у сфері ОВТ, скасованого в 2015 році (Частина перша статті 7 Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності” (Відомості Верховної Ради України, 2015 p., № 23, ст. 158; 2016 p., № 4, ст. 40, № 51, ст. 833)).
8 лютого 2017 року Комітет ВРУ з питань промислової політики та підприємництва розглянув ймовірність введення ліцензування для розробників і виробників озброєння та військової техніки та не підтримав введення ліцензування для розробників і виробників озброєння та військової техніки. Після обговорення Комітет ВРУ з питань промислової політики та підприємництва рекомендував доопрацювати проект Закону № 5698 від 23.01.2017 про внесення зміни до Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності” щодо провадження господарської діяльності у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї, із залученням до обговорення профільних експертів та промисловців. Представниками Комітету ВРУ було визнано важливість ліцензування оборонної продукції, озброєнь та техніки, особливо для сучасних реалій, коли Україна була втягнута в воєнний конфлікт, але даний законопроект, на думку більшості учасників, не забезпечує прозорість дій, що в свою чергу потенційно може призвести до корумпованих схем в майбутньому. Було визнано, що до головного недоліку відноситься процедура набуття ліцензування, яку вітчизняним виробникам доводиться отримувати роками. Крім того, згадано, що в Україні відсутня стратегія розвитку оборонної промисловості, її цілі та пріоритети. І такий законопроект про ліцензування – це доказ необхідності використання системного підходу. Все це доводить, що Україні потрібне здорове та прозоре конкурентне середовище держ- і приватних компаній в ОПК, а отже й вдосконалений законопроект.
Зрозуміло, що питання ліцензування остаточно не вирішене. Отже, варто вивчити перспективи його розв’язання та позиції фахівців.
У зв’язку з перспективою відновлення ліцензування керівники оборонних виробників України, нещодавно об’єдналися в Лігу оборонних підприємств України, а також представники держави та експертного середовища висловили свої міркування щодо нового законопроекту.
Отже, загальні тези експертного середовища такі:
В цілому ліцензування потрібне, однак не в тому вигляді, як це було раніше.
Існує необхідність розмежування підходів до ліцензування виробників безпосередньо стрілецької зброї та озброєнь, боєприпасів і військової техніки.
Вкрай необхідно уникнути зайвих перешкод у ліцензуванні, на яких наполягають деякі структури, і які, на мою думку, ведуть виключно до зростання корупції. У зв’язку з цим необхідні чіткі критерії, які було б розумно виробити перед законодавчим відновленням ліцензування (або прописати їх безпосередньо в законі).
Потрібно врегулювати питання відновлення ліцензій тих підприємств, які пройшли процедуру ліцензування до 2015 року.
Керівники підприємств та експерти висловили такі тези.
«Відновлення ліцензування однозначно є необхідним і назрілим кроком. Хаос і відсутність контролю в сфері вироблення озброєнь і військової техніки є абсолютно неприпустимими. Однак повернення колишньої ситуації, коли підприємства найчастіше намагалися отримання ліцензій роками, також недоцільно – особливо в умовах триваючої війни. Таким чином, основні питання викликають конкретні положення поки ще не опублікованого нового закону – особливо пов’язані з відновленням ліцензій підприємств, раніше вже їх мали. Проходження повної процедури ліцензування, особливо в її колишньому вигляді, такими підприємствами буде лише непотрібною перешкодою розвитку приватного сектора ОПК, бюрократизацією, і, як наслідку, ґрунтом для зростання корупції в галузі». (Віра Кошова, голова правління ХК «Укрспецтехніка»)
«Ліцензії на господарську діяльність в сфері ОВТ повернути потрібно, але на даний момент, до появи конкретних положень закону, не цілком зрозуміло як буде здійснюватися процес їх видачі. Особливо важливим ми вважаємо необхідність розмежування підходів до ліцензування виробників безпосередньо стрілецької зброї та озброєнь, боєприпасів і військової техніки». (Артем В’юнник, НВП «Атлон Авіа»)
«Повернення ліцензування вважаю правильним і своєчасним. Необхідно, нарешті, припинити нездорову конкуренцію на ринку ОВТ, подвійно шкідливу і небезпечну в умовах збройного конфлікту. Звичайно, створення будь-яких правил гри в українських реаліях неминуче тягне за собою ризики появи корупційної складової, проте це питання окреме. Адже ніхто не ставить під сумнів необхідність ліцензування, скажімо, у сфері охорони здоров’я, хоча корупція присутня і там. Зниження подібних ризиків лежить в площині боротьби з корупцією в цілому, і адекватного, прозорого підходу до ліцензування ». (Олег Висоцький, НВО «Практика»).
«Щодо ліцензування ОВТ: навіщо знову піднімають це питання? Крім розширення поля корупції – а саме, необхідність збирання 22 міністерських підписів, які дублюють вже існуючі регуляторно-контрольні повноваження цих самих міністерств і змушують приватний бізнес заносити … (хабарі – Ред.), він нічого не дає, невже це не зрозуміло? (тобто, йдеться про неприпустимість повернення у колишній формі – Ред.) (Ігор Кабаненко, президент Української агенції з перспективних науково-технічних розробок, UA.RPA).
«Неприпустимо повернення у колишній формі – досі в МЕРТ коридорами «гуляють» дані, скільки можна було отримати за ту чи іншу ліцензію. Варто зробити спрощений механізм, як, наприклад, в Прибалтиці, де «Збройний фонд» надає ліцензію за простою схемою, а вже поліція опікується перевіркою відповідності критеріям» (Віктор Плахута, Transparency International Україна, директор департаменту оборони та безпеки Міністерства економічного розвитку і торгівлі (2016).
«Ліцензування – шлях до монополізації ринку. Потрібна максимальна дерегуляція цього процесу та відбір на рівні прийомки» (народний депутат України Олексій Скрипник)
«Ліцензії – нормальне явища для цивілізованого ринку. Всі питання до деталей. Чи будуть усунені недоліки колишнього підходу до ліцензування? Наприклад, відсутність чітких критеріїв, за якими можна віднести підприємство до сфери ОПК. Адже сьогодні більшість підприємств в цій сфері випускають продукцію подвійного призначення, і чіткий відсоток оборонної складової не визначений. Сьогодні готуються окремі законопроекти в цій галузі, і є надія на появу чітких критеріїв. На мій погляд, було б розумно виробити їх перш, ніж відновлювати ліцензування. Окремо хочу наголосити на необхідності ліцензування в торгівлі ОВТ, і, на мій погляд, обов’язковість державної монополії на цю діяльність. Однак вважаю важливим припинити практику суміщення адміністратора і суб’єкта господарської діяльності в особі «Укроборонпрому», яка призводить до необґрунтованого привілейованого становища державного сектора ВПК. В інших галузях подібні рішення давно прийнято» (Віталій Немилостивий, ГХВІФ «Укрінмаш», перший заступник міністра промислової політики України (2007 – 2010))
«Звичайно, сьогоднішня ситуація, коли виробнику дрібнокаліберної та пневматичної зброї ліцензія необхідна, а підприємству ОПК – немає, є абсурдною, і потребує корегування. Однак і повернення до колишньої, надмірно зарегульованою схемою, неприпустимо. На мій погляд, слід зробити, образно висловлюючись, півкроку назад: повернути ліцензування виключно стосовно озброєнь і боєприпасів («військова зброя»), не впроваджуючи практику видачі ліцензій для розробників і виробників військової техніки. Також необхідно уникнути зайвих перешкод у ліцензуванні, на яких наполягають деякі структури, і які, на мою думку, ведуть виключно до зростання корупції. Слід керуватися західним досвідом у даному питанні. Оскільки спроба повного повернення до старої системи не пройшла парламент в 2016 році, в нинішньому законопроекті напевно будуть враховані ці фактори» (Сергій Тетерук, радник гендиректора ДК «Укроборонпром»).
«Цей закон необхідний. Однак про повернення до нікому не потрібної бюрократії і «папірців» мова не йде. Закон дасть можливість ліцензувати підприємства ОПК за загальною для всіх, прозорою схемою, що представляє собою фактично перелік критеріїв, яким повинні відповідати виробники. Для підприємств, раніше вже пройшли процедуру ліцензування в минулому, ймовірно буде можлива спрощена схема, в рамках якої необхідно буде підтвердити відповідність новим вимогам, які були відсутні в колишній редакції закону» (Олег Гладковський, перший заступник секретаря РНБО України).
Таким чином, позиція керівників приватних оборонних підприємств з питання відновлення ліцензування ОВТ в цілому схвальна, проте вкрай необхідно врахувати деталі та уточнення в остаточній редакції законопроекту, оскільки існують ризики бюрократизації та корупції.
Дмитро Козлов,
Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння
