Перед черговим витком протистояння з Заходом Кремль активізує на його теренах всі свої сили і засоби
Останній розвиток подій навколо «Північного потоку 2», а також нещодавнє отруєння Кремлем російського опозиціонера Навального, за яке Росія буде нагороджена черговою порцією санкцій, призвели до того, що її відносини з Заходом опинились на межі чергового загострення. Для того, щоб протистояти як діючому санкційному режиму, так і новим санкціям, Москва активно використовує всі наявні у неї на Заході, і насамперед – Європі, сили і засоби. Одною з основних європейських опорних точок Кремля залишається традиційно дружня до Росії Болгарія, в якій сьогодні відмічається певне перегрупування російських і проросійських сил для їх чергового наступу на єдність колективного Заходу і його розколу з середини.
Русофіли йдуть у політику
Нещодавно в Болгарії відбулась важлива подія: місцевий рух «Русофіли» прийняв рішення про створення своєї політичної сили, а також про перетворення його на міжнародний. Про це, під час проведених наприкінці вересня зборів руху, заявив його голова Ніколай Малінов. За словами головного русофіла Болгарії, якого, до речі, на зборах переобрали головою руху, партія повинна буде бути створена до кінця цього року і вже наступної весни – брати участь у чергових парламентських виборах. Що цікаво, це той самий Малінов, який минулого року був звинувачений у шпигунстві на користь Росії і замість того, щоб бути засудженим за свою антидержавну діяльність, він натомість знаходиться на свободі і продовжує активно просувати в Болгарії ідеї «русского міра».
Слід нагадати, що про створення такої партії йдеться у його минулорічній доповіді під назвою «Про геополітичну переорієнтацію Болгарії», яка тоді стала одним з доказів його антидержавної діяльності. Крім того, головний болгарський русофіл відкрито заявляє, що у його партії не буде фінансових проблем і хвалиться тим, що підтримує постійні контакти з російським «православним бізнесменом» Костянтином Малофєєвим та колишнім генералом російської зовнішньої розвідки Леонідом Решетніковим, який вважається одним з кураторів російських спецслужб по Болгарії.
Зі свого боку, представники громадського об’єднання «Атлантична рада Болгарії», які виступають за глибшу європейську і євроатлантичну інтеграцію Болгарії та всіляко намагаються протидіяти російській гібридній агресії в їхній країні, зазначають, що така партія вже створена, просто на неї досі ніхто не звертав уваги. Ймовірно, нею може бути маловідома партія «Відродження Вітчизни», заснована у 2009 році колишніми болгарськими генералами, які нині ностальгують за комуністичним минулим і є основними симпатиками місцевого русофільського руху. Відповідно до свого статуту, «Відродження Вітчизни» є національно відповідальним патріотичним утворенням і в ньому не має згадки про русофільство. Однак зі слів Малінова, який планує до нового року стати новим лідером «генеральської партії», стає чітко зрозуміло, що відтепер русофільство буде основою її ідеології. Щодо «Відродження вітчизни» і її майбутнього злиття з «Русофілами» в «Атлантичній Раді» не мають жодних ілюзій: «Гeнeрaли гoтoві і чeкaють aктивізaції в пoлітиці в рaмкaх вжe відвeртoгo прoрocійcькoгo пoлітичнoгo прoєкту».
Що стосується міжнародної діяльності «Русофілів», то зі слів Малінова, в у них на сьогодні існує програма створення міжнародного русофільського руху, яку вони планують активно розвивати. Враховуючи те, що Малінов досі перебуває під підпискою про невиїзд, відповідальність за розвиток даного напряму він покладає на депутата від ще одної відверто проросійської партії «Атака» Явора Нотева.
Вищевказане доповнення громадської організації «Русофіли» партійно-політичним проєктом говорить про те, що Кремль постійно працює над вдосконаленням способів протидії Заходу та його розколу зсередини. Болгарія, в якій позитивне сприйняття Росії все ще знаходиться на високому рівні, виступає в даному випадку своєрідним випробувальним майданчиком: підвищуючи авторитет недержавного русофільського руху до партійного рівня, Кремль таким чином пробує змінити на свою користь баланс сил в парламенті та різних гілках влади і як результат – отримати можливість впливати на внутрішню та зовнішню політику країни. А через останню – і на такий важливий і болючий для нього процес запровадження західних антиросійських санкцій.
Слід зазначити, що формування нової проросійської партії на чолі з головним русофілом країни не означає, що саме на неї тепер робитиме ставку Кремль в питанні згадуваної Маліновим «геополітичної переорієнтації Болгарії». Вона має стати якісним доповненням і розширенням мережі наявних проросійських політичних сил і сприяти підвищенню сукупного ефекту від їх діяльності.
Дипломатична рокіровка
Окрім новини щодо політичного проєкту «Русофілів», в болгарських ЗМІ з’явилась інформація про те, що Москва може змінити свого послав Софії. За інформацією Faktor.bg, отриманою з джерел у російських дипломатичних колах, російський МЗС Лавров вже зробив відповідне подання і тепер очікується лише його затвердження президентом Путіним.
Як зазначає болгарське видання, новим російським послом в Болгарії замість чинного Анатолія Макарова може стати дочка колишнього генерала КДБ Елеонора Мітрофанова. Вона є випускницею Московського державного інституту міжнародних відносин, працювала на дипломатичних посадах, а також була керівником «Россотруднічества» – організації, що відповідає за координацію між Кремлем та всіма росіянами за кордоном, захист їх інтересів та нав’язування ідей «русского міра».
Причиною рокіровки в керівництві російської дипломатичної місії в Софії найімовірніше може бути незадоволення Кремля роботою Макарова і покладення на нього відповідальності за такі зовнішньополітичні провали Росії в Болгарії, як: серія «шпигунських скандалів», в якій фігурували співробітники російського посольства, а також вищезгаданий голова руху «Русофіли» Малінов; викриття офіцерів ГРУ, які намагались отруїти болгарського збройового бізнесмена Еміліана Гебрева; проблеми реалізацією в Болгарії російських енергетичних проєктів – газопроводу «Турецький потік 2» та АЕС «Белене»; триваюче поглиблення як інтеграції Болгарії до НАТО, так військового і військово-технічного співробітництва зі США.
Досить ймовірно, основним завданням Мітрофанової на найближчий період буде посилення російського впливу в країні напередодні майбутніх парламентських виборів. Це може бути зроблено шляхом активізації і координації проросійських партій, організацій і рухів, насамперед «Русофілів» а також добре знайомого Мітрофановій «Россотруднічества» та окремих проросійсько-налаштованих індивідів. Крім того, вона повинна буде виправити помилки свого попередника Макарова і стати стабілізуючим фактором для роботи російських спецслужб під дипломатичним прикриттям.
Про те що Росія готується до нового витка протистояння з Заходом на його ж території свідчать не тільки вищевказані приготування, але й неодноразові спроби Кремля залякати його заявами про те, що чим більше на нього будуть тиснути, тим активніше воїни «русского міра» в країнах ЄС і НАТО працюватимуть на розкол як європейської єдності, так і трансатлантичних зв’язків.
Очевидно, що Кремль сьогодні знаходиться в скрутному становищі. Політика ізоляції Росії на міжнародній арені і введення проти неї санкцій виявились досить ефективним механізмом який повільно, однак невпинно наближає історію путінської імперії до її логічного завершення. Розуміючи що нещасливий кінець вже не за горами, путінський режим намагається якнайдовше продовжити свою агонію, для чого йому вкрай необхідно скинути з себе санкційне ярмо. З цією метою він вдається до найрізноманітніших кроків: постійних погроз в бік Заходу, благання з трибуни ООН про зняття з нього санкцій, мобілізації своїх гібридних воїнів в «тилу» у ворога тощо… Останнім відводиться особлива роль. На них не жаліється ні сил, ні ресурсів, ні фінансів. Однак всі вони не безмежні і постійно скорочуються. Як скорочується й кількість ностальгуючих за комуністичним минулим, які є однією з основ гібридного впливу Москви в таких країнах, як Болгарія. А відтак, нові русофільські політичні проєкти чи зміна кураторів шпигунів-дипломатів зможуть принести Кремлю якісь дивіденди лише у разі, якщо єдність колективного Заходу буде суттєво порушена. Поки що ж тектонічного зламу в цій єдності не відмічається…
