В Болгарії на минулому тижні відбувся черговий шпигунський скандал. 23 вересня болгарське МЗС оголосило двох російських дипломатів персонами нон-ґрата. Приводом до цього стали результати розслідування місцевої генеральної прокуратури, про які вона повідомила МЗС і які містили дані стосовно збору двома співробітниками російського посольства в Софії інформації, що становить державну таємницю. Болгарське зовнішньополітичне відомство надало зазначеним особам термін 72 години для залишення країни.
Відповідно до оприлюдненої болгарською генеральною прокуратурою інформації, російські дипломати Сергій Ніколашин та Вадим Биков виявились кадровими співробітниками ГРУ ГШ і працювали в Софії під прикриттям заступників торгових аташе. Розвідувальна діяльність Ніколашина велась починаючи з 2016 року, а Бикова – з 2019-го.
Як зазначили болгарські правоохоронці, основними завданнями російських розвідників був збір такої інформації:
– плани щодо модернізації збройних сил Болгарії, зокрема, стосовно можливостей і потужностей обслуговування літаків типу F-16 Block-70, а також щодо придбання систем БПЛА;
– важливі посадові особи болгарського міністерства оборони, від яких залежать державні закупівлі та укладення контрактів з іноземними постачальниками. Російський інтерес в цьому питанні зумовлений тим, що Болгарія продовжує користуватись послугами Росії для ремонту свого озброєння, значна частина якого досі залишається радянського виробництва. Відтак метою російських спецслужб в даному питанні є пошук осіб які, за окрему вигоду для себе, готові санкціонувати і брати участь в оборудках, при яких вартість ремонту виконаного російськими підрядниками буде значно завищеною, а якість – невідповідною потраченим коштам;
– сучасний стан і перспективи розвитку болгарської оборонної промисловості. Тут інтерес російської сторони полягає у тому, щоб Болгарія втрачала свої традиційні ринки якісної та відносно дешевої оборонної продукції.
Коментар ЦДАКР:
– ситуація з черговим висланням російських дипломатів з Болгарії вкотре свідчить про те, що російські спецслужби в країні як і раніше залишаються досить активними.Промасштаби їх присутності в Болгарії можна судити зі слів колишнього болгарського міністра закордонних справ Соломона Пасі. За його інформацією, тільки в російському посольстві перебуває близько 68 розвідників, а поза ним – понад 100. Це, що стосується кадрових співробітників спецслужб. Скільки ж в Болгарії є російської агентури, сказати поки не виявляється можливим;
– як і підчас попередніх шпигунських скандалів, цього разу в діях офіційної Софії знову проглядається PR-складова, спрямована на забезпечення досягнення чинною владою певних політичних цілей. Зокрема, вигнання російських шпигунів повинно було вкотре показати західним партнерам Болгарії (насамперед США), що чинний прем’єр-міністр Бойко Борисов та болгарський уряд залишаються проєвропейськими і проєвроатлантичними і що вони продовжують очищати країну від російського впливу. Особливо така демонстрація своєї «русофобії» є важливою для Бойка Борисова з огляду на те, що він намагається забезпечити завершення реалізації на території Болгарії російського проєкту газопроводу «Турецький потік 2». Іншими словами, демонструючи боротьбу проти російських шпигунів, він таким чином хоче отримати взамін від США негласне схвалення завершення будівництва газопроводу і уникнення санкцій проти нього;
– вислання російських дипломатів теж може бути пов’язане з антиурядовими протестами і майбутніми парламентськими виборами в Болгарії, які заплановані на березень наступного року. Проурядова ГЄРБ поступово, зокрема, через протести, втрачає свою популярність серед населення, а подібні кроки можуть забезпечити консолідацію її електорату, який, в переважній більшості, є проєвропейсько-налаштованим;
– демонстрація активної роботи у викритті російських шпигунів генеральною прокуратурою та головним прокурором Іваном Гешевим (що проглядалось і в попередніх випадках), якого вважають креатурою влади і відставка якого є однією з вимог протестуючих, є черговою нагодою для болгарського прем’єра продемонструвати правильність призначення Гешева та безпідставність вимог протестуючих;
– як і в передніх випадках, акція з вислання з Софії російських шпигунів досить ймовірно є попередньо узгодженою з Москвою і має за мету, шляхом принесення «сакральних жертв», забезпечити реалізацію більш важливих російських інтересів, зокрема, вищевказане будівництво «Турецького потоку 2». Про те, що така домовленість могла мати місце говорить, зокрема, відносно спокійна реакція в Кремля яка, досить ймовірно, завершиться дзеркальною відповіддю – висланням з Москви двох болгарських дипломатів;
– незважаючи на весь свій резонанс, чергове вислання російських дипломатів поки не може слугувати прикладом послідовності Софії в питанні протидії в себе російському впливу. Про це, зокрема, говорить також й те, що того ж дня, співробітників російського посольства було оголошено персонами нон-ґрата, голова болгарського національного руху «Русофіли» Ніколай Малінов, який минулого року був звинувачений у шпигунстві на користь Росії і повинен був бути засуджений за свою антидержавну діяльність, заявив, що планує до кінця цього року сформувати і очолити партію русофілів, яка буде брати участь у наступних парламентських виборах. Що цікаво, про створення даної партії йдеться у його минулорічній доповіді під назвою «Про геополітичну переорієнтацію Болгарії», яка тоді стала одним з доказів його антидержавної діяльності. Крім того, головний болгарський русофіл відкрито заявляє, що фінансові ресурси на свою партію він планує отримати як від свого бізнесу, так і від російського «православного бізнесмена» Костянтина Малофєєва та колишнього генерала російської зовнішньої розвідки Леоніда Решетнікова, який вважається одним з кураторів російських спецслужб по Болгарії.
