4 вересня у Вашингтоні, за посередництва президента США Дональда Трампа, відбулась перенесена зустріч президента Сербії Александр Вучіча та прем’єр-міністра Косово Авдулли Хоті.
Як і очікувалось, вона не стала проривною в питанні остаточного врегулювання відносин між Белградом і Приштиною, однак все ж певних результатів під час її проведення було досягнуто, а саме: підписано окремі декларації про нормалізацію двосторонніх економічних відносин. Сторони, зокрема, зобов’язались виконувати раніше укладені угоди про будівництво залізничних та автомобільних сполучень обома столицями, а також ряд інших двосторонніх інфраструктурних та економічних проєктів. Вищевказані заходи будуть відбуватись за сприяння і посередництва американської сторони. Крім того, було заявлено про приєднання Косово до т.зв. балканського «міні-Шенгену», відкриття нового спільного прикордонного пункту в Мердаре, активізацію у пошуку осіб, які зникли під час конфлікту наприкінці 90-х рр., а також взаємне визнання університетських дипломів.
Окрім важливості для процесу нормалізації сербсько-косовських відносин, зустріч у Вашингтоні запам’яталась також і скандалом між Белградом і Москвою, викликаним відверто хамським коментарем речника російського МЗС Марії Захарової фотографії сербського президента Александра Вучича під час зустрічі з президентом США Дональном Трампом. На цій фотографії зображено Вучича, який сидить на стільці навпроти Трампа, що сидить в кріслі за столом. Захарова на своїй сторінці в фейсбук разом з фото сербського президента розмістила скріншот кадру з фільму «Основний інстинкт», на якому Шерон Стоун сидить в позі «нога на ногу», і розмістила такий коментар: «Якщо вас покликали в Білий дім, а стілець поставили так, як ніби ви на допиті, сідайте як на фото #2. Ким би ви не були. Просто повірте». Офіційний Белград не став терпіти таке відверте хамство з боку Кремля і відповів йому в досить різкій формі.
Коментар ЦДАКР:
– Результати зустрічі у Вашингтоні не внесли принципових змін у сербсько-косовські відносини. Деякі питання вже були предметом домовленостей між сторонами, а окремі положення є лаконічними та не містять деталей щодо їх реалізації. Більш того, не має гарантії, що все домовлене сторонами буде обов’язково ними виконуватись.
– Як і можна було очікувати, жодна зі сторін не погодилась піти на суттєві поступки: Белград не визнав незалежності Приштини, а з боку останньої не було надано згоди щодо перегляду кордонів на користь Сербії.
– Незважаючи на те, що до остаточного врегулювання відносин Сербії і Косово ще далеко, демонстрація готовності Сербії до діалогу і практичні кроки на зразок нещодавньої зустрічі у Вашингтоні, поступово відкривають Белграду двері до ЄС.
– Організація та проведення зустрічі між лідерами Сербії і Косово за посередництва Д.Трапма, а також досягнення певних результатів у вигляді ряду двосторонніх домовленостей, використовується останнім в інтересах своєї передвиборчої кампанії і зображується його адміністрацією, як великий успіх зовнішньої політики чинного американського президента.
– ситуація навколо посту Марії Захарової є важливою з огляду на ряд причин. По-перше, реакція Захарової є відображенням незадоволення Кремля процесом нормалізації відносин між Сербією і Косово, оскільки там розуміють, що в кінцевому підсумку це може призвести до вирішення косовського питання і як результат – втрати Росією вагомого важелю в пливу на Сербію і Балкани загалом.
По-друге, різка реакція на коментар Захарової офіційного Белграду свідчить про те, що на відміну від картини, яку намагаються малювати сербська і російська пропаганди, відносини між «браттями навік» насправді не такі вже й братні.
Так, директор канцелярії по Косово і Метохії при уряді Сербії Марко Джуріч у себе в твіттер розмістив такий допис: «А уяви собі, цей президент не сказав жодного поганого слова проти Росії, навіть на цьому місці. А уяви собі, цей президент у російського президента по півтори години чекав прийому і ніколи не просив собі окремого стільця. Я вам не дозволяю нападати на горду Сербію. Вам повинно бути соромно!»
В свою чергу, міністр оборони Александр Вулін з даного приводу зазначив таке: «Величина людини не вимірюється розміром стільця, на якому сидить, чи величиною сили, від імені якої говорить, а величиною хоробрості для того, щоб на кожному стільці захищати свій народ і друзів свого народу».
Прокоментував допис Захарової й сам президент Вучич, який зазначив, що шкодує про те, що в Росії не цінують той факт, що Сербія не ввела санкції проти Росії, не збирається вступати в НАТО і купує у Росії газ і зброю. При цьому слова Захарової він назвав вираженням її підсвідомості і «примітивізмом та вульгарністю», який «говорить про неї і про тих, хто це опублікував».
Пізніше Захарова написала, що її пост був невірно витлумачений, а МЗС Лавров провів телефонну розмову з Вучичем, якою намагався згладити ситуацію з коментарем своєї підлеглої. Однак, як би там не було, осад від слів Захарової лишився, а її вибачення та крок до примирення з боку Лаврова були лише спробами зробити хорошу міну при поганій грі.
По-третє, реакція на зустріч з боку Кремля, а також одкровення сербського чиновника про години чекання Вучича на ногах зустрічі з Путіним, стали показовими в питанні справжнього ставлення Росії до її нинішнього президента. Те, що Вучича, через його постійне маневрування між Заходом і Росією, також Китаєм, відверто недолюблюють в Кремлі – не є великою таємницею. А відтак, в своєму хамському коментарі речник російського МЗС просто відкрито висловилась про те, про що в Кремлі думають, але не говорять вголос. Допис Марко Джуріча це лише підтвердив.
По-четверте, коментар Захарової і слова Джуріча є черговим свідченням того, що зверхність і хамство виведено в Росії на державний рівень і стало нормою сучасної російської дипломатії. Більш того, те, що в Кремлі не можуть підтримувати нормальні відносини навіть з країнами, які ставляться до Росії з глибокими симпатіями і щиро вважають її своїм другом, повинне вкотре змусити задуматись тих, хто все ще вірить в те, що з Москвою можна будувати рівноправні, побудовані на взаємоповазі відносини.
