Будучи членом НАТО, Норвегія досить відповідально ставиться до забезпечення національної безпеки власними силами, не перекладаючи на плечі союзників питання свого захисту. В основу системи національної оборони Норвегії покладена концепція тотальної оборони, фактично єдиний такий випадок для країн Альянсу. Вона передбачає підготовку до оборони як воєнної організації держави, так і цивільного сектору та населення країни. Такий підхід обумовлений не тільки невеликими розмірами країни та обмеженими ресурсами, в першу чергу – людськими. Але і розумінням масштабів потенційних загроз, які генеруються сусідньою ядерною державою – Росією.
Після закінчення холодної війни та розпаду «імперії зла” актуальність концепції тотальної оборони здавалася примарною, але повністю від неї норвезьке керівництво не відмовилось. І було правим, з 2014 року ця концепція отримала друге дихання, причиною чого стала російська агресія проти України. Також на цей час припадає активна мілітаризація Росією своїх арктичних територій та постійні провокаційні дії російських військ в регіоні. Це ще раз підкреслює той факт, що агресія проти України не була окремим епізодом, а є складовою тотальної гібридної війни Росії проти Заходу.
Фактичне повернення до ситуації протистояння між Росією та Заходом часів холодної війни логічно призводить і до актуалізації старих конфліктних зон, однією з яких є т.зв. “Ведмежий бар’єр” – прохід між Норвезьким та Баренцовим морем, який є основним шляхом Північного флоту РФ в Атлантику. Його крайніми точками є мис Нордкап в Норвегії та архіпелаг Шпіцберген, а практично посередині знаходиться невеличкий острів Ведмежий. Шпіцберген, як і о. Ведмежий хоч і належить Норвегії, але має специфічний правовий статус спільного використання, яким Росія активно спекулює та регулярно створює навколо нього провокації, зокрема і воєнного характеру. Норвезьке керівництво об’єктивно вважає Шпіцберген своїм слабким місцем, адже в разі його гібридної окупації “зеленими чоловічками” вірогідність введення в дію статті 5 Північноатлантичного договору вважається малоймовірною. А така можливість існує – на архіпелазі періодично фіксують російських спецназівців, останній такий скандал був минулої осені.
Розуміючи загрози, які генерує Росія в регіоні, з 2016 року норвежці планомірно посилюють свої оборонні можливості. Наприкінці минулого місяця урядом країни був оприлюднений черговий Оборонний план на 2020-2024 роки. В ньому в цілому збереглися раніше визначені тенденції на підвищення витрат на оборону та досягнення в найближчі роки показника у 2% від ВВП, що є вимогою Альянсу. Так, військові асигнування планується підвищити з 5,8 млрд. дол. США цього року до 7,4 млрд. у 2028 році.
Розвиток воєнної компоненти планується зосередити на посиленні оборони Північної Норвегії, яка має спільний кордон з РФ. Протягом останніх років росіяни значно посилили свою військову присутність в безпосередній близькості від норвезького кордону та активізували проведення заходів бойової підготовки. На норвезькій стороні часто добре чути артилерійську канонаду з російських полігонів, де тренується 200 окрема мотострілецька бригада, яка, до речі, відзначилась і на українському Донбасі. Отже новим планом передбачається розгорнути в регіоні до 2022 року два механізовані батальйони та посилити місцеву територіальну оборону важким озброєнням та технікою. Взагалі, новим Планом передбачається збільшення чисельності збройних сил Норвегії на 2500 осіб. Крім вищезазначених батальйонів планується збільшити чисельність територіальної оборони та створити підрозділ бойових плавців у складі національних сил спеціального призначення.
Те, що Північна Норвегія є потенційним об’єктом російської агресії добре усвідомлюється норвезьким керівництвом. Звичайно, треба розуміти, що норвежці не чекають російського наступу з дня на день та вважають його малоймовірним у середньостроковій перспективі. Концептуально, можливість загострення ситуації в регіоні може бути обумовлена виникненням конфлікту між Росією та НАТО, або США в іншому регіоні, наприклад, в Східній Європі. Це, в свою чергу, може призвести до активізації російського Північного флоту, зокрема його ракетно-ядерних сил морського та повітряного базування. Для забезпечення його дій росіяни і можуть вдатися до встановлення контролю над “Ведмежим бар’єром”, що забезпечується окупацією двох його флангів – Шпіцбергена та Нордкапу. Саме контроль останнього і передбачає окупацію Північної Норвегії.
Вже зараз в Північній Норвегії розгортаються додаткові військові підрозділи та посилююся сили територіальної оборони (цивільна гвардія – Heimevernet). Наприклад, у прикордонних з Росією районах розгорнутий новий розвідувальний підрозділ, який повинен вести спостереження за активністю на тій стороні. Всі сили і засоби в регіоні, разом з прикордонниками об’єднані в єдине регіональне Командування Сил оборони «Фіннмарк».
Практично всі навчання норвезьких військових, територіальної оборони та прикордонників в останні роки відбуваються саме на фоні протидії “зеленим чоловічкам” на півночі країни. Активно залучаються до таких навчань і союзники. Наприклад, під час останніх – Cold Response 2020 – які відбулися на початку березня цього року, було залучено 6 тис. військових союзників з семи країн. І не тільки по НАТО. Фінляндія та Швеція різко активізували військове співробітництво з Норвегією після 2014 року, зокрема проведення спільних навчань і тренувань. Так, легенда навчань Cold Response передбачала, що підрозділи норвезьких сил були атаковані противником та звернулися по допомогу до НАТО. Союзники прийшли на допомогу, висадивши морський десант, і напад було відбито.
Виходячи з вищенаведеного, важливе значення отримують морські бази та морські шляхи для забезпечення прийняття допомоги від союзників. Тому, новим планом оборони передбачається розвиток інфраструктури та можливостей з отримання посилення від союзників та їх захист від засобів авіаційного та ракетного нападу противника. Для цього планується розвивати існуючу систему ППО NASAMS II для перехоплення крилатих ракет. В подальшому буде розглянуто можливість постачання нових систем ППО великого радіусу дії для можливості перехоплення і балістичних ракет. Цікаво, що тільки минулого року Норвегія відмовилась від розміщення елементів американської системи ПРО (щоб не злити російського ведмедя). Але фактичне руйнування Росією існуючої системи обмеження ракетних озброєнь може призвести до перегляду такого рішення, адже загроза від балістичних та крилатих ракет середньої дальності оцінюється норвезькими військовими як досить реальна.
Отже, система оборони Норвегії все більше стає схожою на модель часів холодної війни. Вона передбачає існування ефективної системи раннього попередження про дії вірогідного противника, можливості по прийняттю допомоги союзників у відбитті військової агресії та концепції тотальної оборони, яка повинна забезпечити ефективне стримування переважаючого противника до підходу допомоги.
Але новий час має свої особливості – в новому плані оборони окремо наголошено на посиленні національної стійкості (resilliance) та максимального пристосування цивільних можливостей для забезпечення оборони. Розвиток системи тотальної оборони планується вдосконалювати шляхом спільного планування сил і засобів як військового так і цивільного характеру для забезпечення зовнішньої і внутрішньої безпеки в різних умовах: в мирний час, в ситуації кризи, а також в умовах військового конфлікту. Вже цього року передбачалося проведення спільного планування потреб оборони та внутрішньої безпеки, але свої корективи вніс злощасний коронавірус…
Наголошення в Плані на посиленні національної стійкості не випадкове, адже важливим елементом концепції тотальної оборони є забезпечення готовності населення захищати свою країну як норми суспільної поведінки. Підрив такої готовності є елементом гібридної війни Росії проти Заходу. Отже, Норвегія не уникнула і російських інформаційних впливів. За оцінками Служби розвідки Норвегії NIS Кремль активно використовує будь-які проблемні питання для того, щоб розколоти норвезьке суспільство. При цьому чітко виділяється спрямованість росіян на північні регіони країни, де фіксуються постійні спроби роздмухати невдоволення рішеннями центральної влади. Зусилля російських бійців інформаційної війни спрямовані на протиставлення півдня та півночі країни, а також столиці Осло та периферії. Дуже знайома ситуація… На це грає і сильна протяжність країни з півдня на північ – майже 1800 кілометрів. Для розповсюдження інформаційних впливів в Норвегії Росія використовує боти та фейкові акаунти в соціальних мережах, а також ряд існуючих медійних платформ, які не є традиційними ЗМІ.
За оцінками норвезьких спецслужб вкидаємі російськими інформаторами новини часто зачіпають теми, які викликають гостру дискусію, або спрямовані на просування певних поглядів. Такі інформаційні заходи як правило спрямовані на посилення впливу або ослаблення довіри людей до влади, виборчого процесу, політиків або ЗМІ. Часто вони спрямовані на осіб, які критично відносяться до Росії та її політики. Популярною темою для спекуляції виступає екологічна тематика, яка має суттєве значення для розвинутого та забезпеченого норвезького суспільства. Росіянами створено ряд інформаційних ресурсів, які спрямовані на Норвегію та Арктичний регіон взагалі. Це інформаційний портал Barents News та Центр екологічного консалтингу та моніторингу «Помор».
Активні в Норвегії і російські спецслужби, адже скандали на цю тему виникають в країні регулярно. Буквально днями в газеті Aftenposten вийшло журналістське розслідування, в якому було встановлено як мінімум трьох російських офіцерів ГРУ, що працюють в російському посольстві в Осло. Цікаво, що вирахувати російських шпигунів для журналістів не коштувало значних зусиль. Вони банально перевірили списки осіб, які прописані при одній зі структур російського ГРУ, які свого часу публікували розслідувані Белінгкет у справі «любителів шпілів із Солсбері».
