Публікації експертів

Українська оборона часів коронавірусу

Реальна ситуація з підготовкою можливої зустрічі армії з вірусом — як у всьому суспільстві. 

У ЗСУ не зафіксовано жодного випадку захворювання на коронавірус; 130 військовослужбовців перебувають на самоізоляції. Це офіційна інформація військового відомства на 26 березня.

Формально, ситуація задовільна. До цього можна додати, що чималу частину відділень медзакладів ЗСУ перепрофільовано на інфекційні, а в кожній військовій частині створюються медичні ізолятори. У Міноборони підготували 1000 ліжок на випадок захворювань на Covid-19 серед військових. Стали надходити і спеціальні захисні костюми, що їх безпосередньо для потреб армії виробляє одне з вітчизняних підприємств. Виготовлено 80 костюмів, половину яких відправлено в медслужбу ООС. А ще — Україна звернулася до НАТО із запитом про допомогу у протидії коронавірусу в ЗСУ.

Реальна ж ситуація з підготовкою можливої зустрічі армії з вірусом — як у всьому суспільстві. Тобто превентивні заходи обмежені, карантин — досить умовний. Факти різних підходів іноземних держав до боротьби з пандемією, а також різних результатів — свідчення того, що ні в кого немає достовірних знань про всесвітню навалу нового вірусу. Природно, і в України теж, — навіть безладні рішення про роботу громадського транспорту свідчать про те, що приймають їх емоційно, в хаотичному режимі.

Особливості національного реагування

Не слід забувати, що армія — передусім частина суспільства, причому, найбільш уразлива, у зв’язку з необхідністю багатопланової, багатошарової взаємодії її складових. ЗСУ — особливо, оскільки завдання автономності функціонування підрозділів вирішувалися хіба що в структурах спецпризначення. А ще — армія залишається доволі закритою для всього суспільства, тому сприймати її в умовах насування епідемії найкраще через допущених до неї близько “посередників” — волонтерів та “оборонників”.

У Раді волонтерів при Міноборони України на умовах анонімності стверджують, що в зоні дій ООС військові лише зібрали заявки на необхідне їм для протидії коронавірусу. При цьому в ООС ще немає обладнаних місць для ізоляції можливих хворих, немає апаратів штучної вентиляції легенів, бракує й апаратів для дезінфекції. Є серйозні проблеми з масками та костюмами. Правда, у кожній бригаді підготовлено й забезпечено по одному підрозділу для оперативного реагування на проникнення інфекції. Волонтери наполягають: військовому відомству слід поспішно укласти угоди з усіма компаніями, готовими оперативно поставляти всі необхідні засоби протидії пандемії. Але для вирішення цієї проблеми потрібне блискавичне включення в роботу уряду, — порятунок армії виходить далеко за межі повноважень суто Міноборони.

Можливо, волонтери згущують барви, коли наполягають на попередньому вірус-тестуванні всієї логістики в ООС. Команди волонтерів нині в авральному режимі забезпечують підрозділи на передовій. Не гребуючи навіть костюмами для малярів, які (коли склеєні) значно кращі за радянські громіздкі ЗЗК — взимку нестерпно холодні, а влітку — неймовірно жаркі. Але визнають — це крапля в морі, і без активної участі держави тут не впоратися. До речі, вони зі злою заздрістю вказують, що всі підрозділи НГУ та поліції в ООС повністю забезпечені. Ті, хто під петардами, отримали все, а ті, хто під снарядами, — майже нічого…

З оцінкою неповної підготовки ЗСУ до протидії коронавірусу згоден і ексначальник військ РХБЗ ЗСУ (РХБЗ — радіологічного, хімічного та біологічного захисту) Віктор Коробка. Командувач військ РХБЗ у 2007–2013 рр., а нині директор із розвитку бізнесу єдиного в країні виробника засобів РХБ-захисту — приватного підприємства “Спаринг-Віст Центр”, — він каже, що нинішня ситуація — об’єктивна реальність, оскільки впродовж десятиліть не проводилося жодних РХБЗ-закупівель. Протигази та засоби індивідуального захисту застарілі, вироблені ще в СРСР і навряд чи згодяться для вирішення завдань протидії коронавірусу. Він зазначив, що тільки 2020 року Міноборони передбачило закупівлю протигазів для ВМСУ. Спеціаліст вважає, що цілком можливо підкинути оперативні замовлення низці підприємств, здатних у стислі терміни розробити й освоїти виробництво засобів протидії коронавірусу. Серед інших — той-таки “Спаринг-Віст Центр”, готовий оперативно освоїти розробку і виробництво апаратів штучної вентиляції легенів, на що знадобиться приблизно два місяці, а до кінця року цілком можливо виготовити 20–30 таких апаратів, якщо замовлення будуть оформлені негайно.

Як бачимо, в попереднього військового керівництва до цих питань руки не дійшли, а в нового (після заміни міністра оборони) ще до кінця не вирішені кадрові питання. В уряді теж “кожен за себе”: встигло МВС підготувати до атаки вірусу НГУ й поліцію — чудово! А хто не встиг — нехай звертається по волонтерську допомогу… Взагалі, всі складові сектора безпеки залишаються розрізненими й розбалансованими. Наприклад, на думку заступника секретаря РНБОУ генерала Сергія Кривоноса, Україна могла, але не встигла розгорнути й вибудувати ефективну систему територіальної оборони, в якій на рівні областей реагування на навалу вірусу могло б бути на більш високому рівні.

Або ще один, не менш показовий епізод: влада нині готується до перебоїв із харчуванням у ЗСУ. Проблеми можуть з’явитися вже цього тижня — через затримку підписання контрактів із постачальниками, які мали надавати ці послуги, але повідомили, що епідемію коронавірусу вони вважають форс-мажором і тому не в змозі виконати зобов’язання. Офіс президента 24 березня вже звернувся до керівників обласних державних адміністрацій і керівництва Києва, щоб вони були готовими безплатно допомогти частинам ЗСУ. Прикметно: Кабмін оперативно подав законопроєкт про продовження договорів 2019 року, який має розглянути Верховна Рада. Але, з нинішнім “падежем” у парламенті, чи можна буде зробити це оперативно?

Взагалі ж, на думку багатьох спостерігачів, підготовка країни й армії до потенційної епідемії — питання сумірне з підготовкою до кремлівської агресії. Точніше навіть, підготовка до зустрічі з лихими вірусами — лише частина всебічної підготовки оборони та організації гідної зустрічі з вірусами значно небезпечнішими, кремлівськими.

Стратегічні питання оборони

 Багато не помічають, що в умовах пандемії війна не тільки не вщухла, а й помітно набрала обертів. Адже цілеспрямовані, системно організовані відстріли українських воїнів снайперами та обслугами ПТКР покликані підірвати морально-бойовий дух армії. Оскільки ворог України Путін самочинно воцарився у Кремлі вже до 2036 року, можна не сумніватися: спроби ескалації війни, якщо тільки Росію не поглине морок економічної кризи або вона не вирішить “українське питання” політичним шляхом, будуть. До речі, днями, виступаючи на колегії Міноборони, глава оборонного відомства РФ Сергій Шойгу повідомив, що до кінця 2020 року в Південному військовому окрузі (читай — біля кордонів з Україною. — В.Б.) буде створено дві нові ракетні бригади й мотострілецьку дивізію.

В таких умовах у Києва є лише один шлях: вважати епоху коронавірусу шансом для підготовки реально виваженої оборони. До речі, саме так кажуть профільні особи в ОПУ. Наприклад, гендиректор Директорату з питань нацбезпеки та оборони ОПУ Іван Апаршин вважає, що в нинішніх умовах необхідно терміново підготувати План оборони держави. Документ, який Україна створює вперше у своїй історії, повинен звести в одну гілку всі основні показники. Інтегрувати в єдину площину економічні, інфраструктурні, суто військові, інформаційно-психологічні та багато інших можливостей. Так само, як і в протистоянні епідемії, все має спиратися на точний математичний розрахунок: за який період часу, якими силами й засобами противникові можна буде завдати таких втрат, щоб він відмовився від подальшої агресії. Включно з розрахунком застосування асиметричних можливостей, потенціалу “людського чинника”, нових технологій військового і подвійного призначення. Включно з розрахунком, які засоби застосовуються на етапі розгортання противника (і на яку глибину ТВД, тобто випереджувальні удари на його територію!), які — на лінії 100–50–20–5 км. І, природно, вирішення завдань координації всіх структур сил оборони, включно з державно-приватною взаємодією.

Але, на жаль, слід визнати, що робота влади над стратегічними питаннями сьогодні коли й не паралізована, то рухається далеко не очікуваними темпами. Спалах COVID-19 помітно зв’язав руки, відвівши об’єктив уваги вбік від підготовки оборони. До 30 квітня мають з’явитися на світ ключові програми розвитку обороноздатності, 1 червня — Стратегія розвитку ОПК, 10 червня — План оборони держави. Є ризик, що “людський чинник” може обнулити багатообіцяючі наміри.

Це підтверджують прості ознаки. Судіть самі. Ще 27 лютого був підписаний Указ президента №5920, який реально може стати фундаментом нової ідеології розвитку оборонного потенціалу. Що б там не казали про непрофесіоналізм Зеленського, але він підписав низку революційних змін. Вирішено створити цільовий Держфонд розвитку ОПК, агентство з розвитку оборонних технологій, горезвісний центральний орган виконавчої влади (ЦОВВ), відповідальний за формування і забезпечення реалізації державної військово-промислової політики, а також стратегію військово-технічного співробітництва (ВТС). Це те, чого ніколи б не зробив корисливий Порошенко.

А що ж у результаті? Очікуваного ЦОВВ, як і обіцяного профільного віцепрем’єра з питань ОПК та аерокосмічної промисловості, через місяць після виходу указу немає, немає ознак створення агентства з розвитку технологій, фонду ОПК і стратегії ВТС… На жаль, указ глави держави не визначає, чи повинен ЦОВВ бути міністерством, тож гарячі голови можуть залишити його в будь-якому іншому вигляді, навіть у вигляді існуючого профільного департаменту Мінекономрозвитку.

Але далі — ще більше побоювань.

Держоборонзамовлення (ДОЗ-20) — ключовий елемент указу і року. Так, усі ми пожинаємо плоди неспроможності попереднього керівництва військового відомства вчасно сформувати ДОЗ-20, і сформувати його адекватно. На жаль, президентові довелося втрутитися, щоб бюджетно захистити ракетні програми. Є смисл приділити увагу питанню ДОЗ-20 докладніше, оскільки воно, на відміну від решти заяв, головний і реальний чинник підготовки оборони майбутнього. А саме, мало хто звертає увагу на те, що згаданим указом президента затверджені лише основні показники ДОЗ-20, решта ж мають бути дороблені в процесі. Сказати, що це вкрай негативно позначається на роботі ОПК, — нічого не сказати! Це деморалізує оборонку не менше, ніж злощасний коронавірус.

Та інколи непрофесіоналізм одних обертається удачею для інших. Тому що тепер (уже, на щастя, в попереднього керівництва Міноборони) накопичилося під кінець року кілька мільярдів невитрачених гривень. І їх розписали на поточний рік. Тому в умовах відсутності ДОЗ-20 деякі підприємства завантажені. Наприклад, на торішні гроші в повному режимі працює ракетний кластер під прапором ДержККБ “Луч”. Майже під зав’язку завантажений Луцький авіаремонтний завод “Мотор”, хоча обізнані люди стверджують, що ДОЗ там становить не більше 30%. Повністю завантажений і Конотопський “Авіакон”, що спеціалізується на ремонті й модернізації бойових вертольотів. Але багато підприємств “лягли” надовго. Фахівці вважають зруйнованими 410-й авіаремонтний і Харківський авіазавод, один день на тиждень працює Чугуївський авіазавод. Схожа ситуація і в приватному секторі. Наприклад, компактному підприємству “Атлон Авіа”, що виробляє безпілотні коригувальники для артилерії, можна сказати, пощастило: працюючи над партією комплексів, закуплених Міноборони наприкінці 2019 року, “Атлон Авіа” протримається до ДОЗ-20. Але розвивати тему не зможе. За словами директора підприємства Артема В’юнника, створений його командою за оборотні ресурси перший у країні ударний безпілотник (баражуючий дрон-камікадзе ST-35) не просунеться у випробуваннях, оскільки оборотних ресурсів немає, а нове замовлення від Міноборони є тільки в перспективі. Та якби в державі був запущений механізм форвардних контрактів (обіцянка замовника закупити певну партію за умови досягнення необхідних Генштабові ЗСУ характеристик), гроші б знайшлися…

Але тих підприємств, які бідують через непідписане вчасно ДОЗ-20, набагато більше. Серед них навіть традиційно успішні. Наприклад, зробивши чотири замовлених військовим відомством вироби за оборотні гроші, ХК “Укрспецтехніка” була вимушена піти на повний карантин — до появи ДОЗ-20. Таких підприємств сьогодні десятки. І збитків зазнають не тільки вони.

Кожен змарнований для переозброєння рік — козирі в картах Путіна. Як, власне, й кожне неправильно розписане ДОЗ, — саме це стало причиною таких перебоїв. А не коронавірус, як заведено думати… Армія, що пережила Іловайськ і Дебальцеве, коронавірус точно переживе. А нам усім слід мати на увазі, що найкращі армії в історії нашої цивілізації народжувалися в період найбільш моторошних криз.

Валентин Бадрак,

директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР)

https://dt.ua/internal/ukrayinska-oborona-chasiv-koronavirusu-342777_.html