– У жовтні-листопаді минулого року були створені «квадрати безпеки» у трьох точках на лінії зіткнення: Золоте, Богданівка і Станиця Луганська. Це відбувалося з кількох спроб, кілька разів зривалося семиденне припинення вогню, яке потрібне для розведення. У підсумку це сталося з аргументом, що розводити сторони потрібно для безпеки, аби щонайменше не дострілювала стрілецька зброя. Як ви вважаєте, ця мета була досягнута?
Ігор Левченко: Я напередодні етеру передивився ряд зведень операції Об’єднаних сил: інтерв’ю волонтерів, бійців. Ситуація така, що з трьох точок спокійною є Станиця Луганська. В інших точках зниження напруження практично не відбулося. У цих зонах проводяться обстріли зі сторони бойовиків, але вони мають хаотичний характер і, на мою думку, більше спрямовані саме на підтримку нервозного стану місцевого населення, створення безладу. Тим більше, вже певний час у ці зони не допускаються спостерігачі місії ОБСЄ, з того боку бойовики не пропускають.
Ситуація залишається незрозумілою і казати, що мета, яка ставилася під час планування і реалізації розведення, досягнута – тільки більш-менш в районі Станиці Луганської. Але це пояснюється, можливо, іншими причинами, що це дуже потужний хаб переміщення товарів, людей, грошей через лінію зіткнення, і не можна виключати, що з тієї сторони хтось отримує фінансову вигоду. А там, де заробляють гроші, як правило, не стріляють.
– Коли відбувалося попереднє розведення, то аргументом називали необхідність проведення «нормандської зустрічі». Була прямо висунута вимога російською стороною. Відбулася «Нормандія», її результати досить розмиті, окрім одного – обмін утримуваними. Для чого розведення потрібне тепер, у політичному плані? І чи є ціна цього процесу настільки значна, як повернення полонених додому?
Ігор Левченко: Наскільки можна передбачити, логіка і алгоритм дій у цьому випадку повторюється щодо політики української сторони. Наскільки я розумію, один із пунктів, який погодили на «нормандській зустрічі», був про те, що продовжать перемовини про подальше розведення військ.
Хоча якщо подивитися українську пресу, як подається хід зустрічей в «мінському форматі» в рамках робочих груп, то сам акцент робиться на процесі підготовки наступного етапу обміну полоненими.
І, знову ж таки, це загалом відповідає політиці, яку проголошував президент Зеленський під час виборчої кампанії.
Ігор Левченко для ДОНБАС.РЕАЛІЇ
