Заяви ЦДАКР

ЦДАКР: Безпека та оборона: виклики й завдання у 2020 році

За оцінкою ЦДАКР, на цей час триває мультиплікація локальних та регіональних конфліктів та формування Росією поясу керованого хаосу.

Продовжується неоімперська експансія РФ у південно-східній Європі, Балканах, на Південному Кавказ,і Близькому Сході, Північній Африці. Окрім прямих геополітичних та воєнно-політичних цілей щодо встановлення контролю над цими регіонами, РФ має за мету ослаблення НАТО та ЄС з поступовим їх руйнуванням та розповсюдженням експансії на захід та північний захід.

Головне завдання такої стратегії Кремля – руйнація світового порядку, який було встановлено після закінчення Холодної війни і реванш за розпад СРСР. Формування нового світового порядку, який буде базуватися на домовленостях головних гравців, серед яких Росія буде мати рівний голос як «полюс сили». Всі інші країни та регіони мають стати об’єктами діяльності головних гравців. Мова йде про створення так званого «світового оркестру», до якого мають увійти Росія, США, Китай, ФРН, Франція, Великобританія, Японія. Роль ООН та інших міжнародних структур буде нівелюватися.

Росія цілеспрямовано демонструє можливість застосування «права сили» для вирішення власних завдань на міжнародній арені. Кремль демонструє, що сильний може все. Міжнародне право не має жодного значення. Війна і мир, окупація, агресія – всі ці базові поняття міжнародного права ігноруються Росією, яка розмиває їх значення через «гібридні підходи» та застосування «проксі» моделей створення конфліктів. При цьому, цей тренд, який резонується Росією, не відкидається, а, на жаль, вже сприймається як дієвий інструмент сучасної міжнародної політики. Останні події на Близькому Сході та Північній Африці демонструють «нову реальність» «реальної політики», коли «сильні країни» можуть по своєму трактувати питання суверенітету чи територіального розмежування «слабких країн».

Виходячи з вищенаведеного, Україна знаходиться у складному воєнно-політичному становищі. Війна з РФ, яка залишається неоголошеною і тому затиснутою у «гібридних» (значною мірою, розмитих рамках), є визначальним чинником, який буде формувати обстановку і ззовні і всередині нашої держави.

Рівень воєнної загрози з боку РФ залишається високою. РФ створила довкола України потужне військове угруповання, готове до широкомасштабного наступу.

В той же час, враховуючи тенденції, започатковані новим керівництвом України в напрямку пошуку шляхів припинення війни з РФ, врегулювання конфлікту на Донбасі та відновлення територіальної цілісності (в тому числі, повернення Криму), можна прогнозувати зниження інтенсивності прямих бойових дій на Донбасі і часткового зниження ймовірності початку Росією широкомасштабної операції проти України. Хоча, очевидно, що Кремль буде постійно використовувати можливість загострення ситуації на Донбасі для покращення своїх позиції на переговорах або для прямого тиску на українську сторону). А тому, ситуація на Донбасі буде залишатися перманентно напруженою і зберігати формат позиційної війни низької інтенсивності.

Одночасно, підвищиться ймовірність реалізації Росією сценарію внутрішньої дестабілізації України через впровадження власного трактування конструкцій, зафіксованих у Мінських домовленостях (створення фактично, незалежної суверенної держави на окупованих територіях, яка буде проводити власну внутрішню та зовнішню політику проросійського спрямування і блокувати реалізацію загальноукраїнської внутрішньої та зовнішньої політики – насамперед, просування України на шляху європейської та євроатлантичної інтеграції).

Найбільшим викликом у сфері протидії зовнішнім загрозам для України стане спроможність швидкої практичної трансформації сектору безпеки та оборони, про яку вже говориться шостий рік поспіль. 2020 рік має стати періодом активної фази реформування ЗСУ та інших силових відомств та спецслужб (закони про розвідку та СБУ). Має відбутися запуск глибокої реформи оборонної промисловості (закон про оборонні закупівлі, а також підготовка державного сектору до реструктуризації та приватизації; формування системи урядової координації оборонно-промислової галузі). Перехід на стандарти НАТО має відбуватися не символічно, а з практичним застосуванням у повсякденній діяльності штабів і військ. Це стосується, в тому числі, розподілу функції підготовки та застосування військ (створення командувань підготовки та операційних командувань).

Фактично, структура ЗС України в мирний час повинна бути максимально наближена до структури воєнного часу. Системи управління, комплектування, підготовки, забезпечення, мобілізації та територіальної оборони повинні забезпечити своєчасне, швидке й ефективне переведення ЗС України з мирного у воєнний стан.

Особливий акцент має робитися на розвитку систем розвідки та сил спеціальних операцій.

На цей час, воєнні загрози з боку РФ, насамперед, полягають у різкому підвищенні ймовірності масованого застосування як балістичних, так і крилатих ракет, удосконаленні систем радіоелектронної боротьби та розвідки, широкому застосуванні безпілотних авіаційних систем, домінуванні ВМФ РФ у Чорному морі.

Виходячи з цього, головний акцент в розвитку озброєнь ЗСУ варто зробити на ракетні озброєння (в тому числі крилаті та балістичні ракетні комплекси дальністю більше 1000 км, які мають скласти кістяк інструменту стримування агресора), системи протиракетної та протиповітряної оборони, радіоелектронної боротьби, БЛА, реалізацію концепції «москітного» флоту для ВМСУ (зокрема, створення угруповання ракетних морських платформ).

При цьому, варто гнучко підходити до пошуку конкретних рішень для вирішення тих чи інших функціональних завдань. Зокрема, для ВМСУ варто масово застосовувати автономні та роботизовано системи, які можуть заміняти традиційні засоби (підводні човни, мінно-тральні системи, морську патрульну авіацію тощо). Для ВПС варто продовжувати розробку ударних безпілотних авіаційних систем, які можуть виконувати завдання традиційної авіації.

При цьому, у зв’язку з тим, що в період з 2014 року було втрачено час для реалізації вказаних завдань з переозброєння ЗСУ, для задоволення нагальних потреб військ та флоту пропонується широко застосовувати військово-технічну співпрацю з партнерами. Паралельно, варто продовжувати розробку та постановку на озброєння ОВТ виробництва ОПК України.

Відео пресконференції з пресцентру Главкому на тему: «Нацбезпека та оборона: виклики й завдання у 2020 році» можна подивитись – тут.