Чому потрібно зайнятися справжнім будівництвом Збройних Сил, не озираючись на стандарти НАТО?
Тому, що ми щодня отримуємо сигнали про намір Кремля викорчувати українське із нашої території, знищити Україну як державу.
19 грудня президент РФ Володимир Путін заявив про те, що все Причорномор’я і східна частина України є російськими територіями і тепер Росія з цим «розбирається». Якщо додати до цього думку, що «українців “вигадав” граф Потоцький», фактично територіальні претензії до усієї України. Хочу нагадати, що 11 років тому, під час саміту у Бухаресті хазяїн Кремля назвав Крим російським та висловив територіальні претензії («Південь України повністю – там тільки одні росіяни … Крим просто отриманий Україною рішенням Політбюро ЦК КПРС. Хто нам може сказати, що у нас там немає ніяких інтересів?»). Де нині Крим?!
Цьому новорічному подарунку від головного українофоба передували відповідні «напрацювання».
З одного боку, начальник Генштабу ЗС РФ Валерій Герасимов днями запропонував відновити контакти з НАТО. Цю тему, до речі, розвинув і Путін, зазначивши, що Росія зацікавлена в розвитку відносин з США і готова працювати з Вашингтоном незалежно від того, хто знаходиться в Білому домі або контролює конгрес. Виглядає, як «простягнута рука дружби» виснаженому Заходові – з думкою про мир. Звісно, з умовою забути про захоплений Крим та зруйнований Донбас.
З іншого боку, не тільки населенню Росії, але й усьому світові старанно нав’язуєтеся думка про можливість поглинання України, або принаймні управління Києвом. Цікавий тренд кінця 2019 року: усіх, хто готовий відстоювати українське зі зброєю та без неї; усіх, хто готовий захищати свій дім, свою землю, в Росії відверто називають карателями та нацистами. Чому так? Досить просте пояснення: російський істеблішмент добре розуміє, що єдиною реальної силою (а значить, загрозою) є зростання національної гідності українців та готовність людей до збройної боротьби.
Саме тому «генерали телевізійних кар’єрів» (соловйови, скабеєви та попови) розгорнули потужну багаторівневу інформаційну війну, ключовими тезами якої є: «В Україні триває громадянська війна»; «українські учасники війни є нацистами та небезпечними для суспільства, потенційними або реальними злочинцями»; «єдиною формулою «виживання» української державності є об’єднання з Росією».
Що робить українська влада? Продовжує, наслідуючи традицію Петра Порошенка, втрачати мотивованих людей для армії. Досі не має уявлення, якою повинна стати нова українська армія. Не створює мотивацій, не розробляє нових контрактів хоча б для ядра ЗСУ. Замість переозброєння загальмувала майже на 9 млрд. грн не витрачених коштів державного оборонного замовлення. У сухому останку лише розмови про стандарти Альянсу. До речі, послабленого, виснаженого та не бажаючого запровадити реалістичну підтримку Україні (хоча б у вигляді консолідованої військово-технічної допомоги).
Тим часом СБУ вже сигналить, що створені Росією терористичні структури «ЛНР» та «ДНР» вербують українську молодь через соціальні мережі. Це поки що лише одна з ознак, що боротьба за свідомість набирає обертів.
Висновок єдиний: діяти невідкладно! Стандарти НАТО потрібні, але вони не можуть бути головним пріоритетом створення оборонного потенціалу. За мотивацію бійців майбутньої армії потрібно боротися, бо вакуум дій заповниться. Так само, як і за розвиток вітчизняних озброєнь – Захід між примиренням з Москвою або озброєнням України точно вибере перше!
Валентин Бадрак,
директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР)
