На Західних Балканах продовжується складний процес інтеграції країн регіону до Європейського союзу. Першими в черзі на прийом до об’єднаної Європи залишаються Північна Македонія і Албанія. Однак якщо Скоп’є має сьогодні реальні підстави розраховувати на успіх в цьому питанні, то для Тирани яка на сьогодні погрузла у внутріполітичну кризу, ситуація не така райдужна.
Позитивні сигнали з Берліну
26 вересня німецький Бундестаг проголосував за підтримку початку переговорів про вступ до ЄС з Північної Македонією та Албанією.
Що стосується Північної Македонії, то враховуючи те, що вона виконала своє домашнє завдання щодо Преспанської угоди, німецькі депутати не встановили жодних додаткових умов для початку переговорів з нею. Єдиною рекомендацією було продовження курсу на реформи, особливо в сфері прав людини, верховенства права, боротьби з корупцією та злочинністю. Тобто, досить ймовірно, що німецький уряд підтримає визначення дати початку переговорів зі Скоп’є на засіданні Європейської ради 17-18 жовтня.
Для Тирани ж ситуація є зовсім іншою. Для того щоб Албанія змогла отримати в жовтні зелене світло на шляху до ЄС, вона повинна буде виконати дев’ять умов, які визначили для неї депутати. Першим кроком для початку переговорів з Албанією повинна стати міжурядова конференція, проведення якої буде можливим лише тоді, коли закінчиться триваючий на сьогодні процес перевірки суддів Конституційного та Верховного Суду і обидві установи почнуть функціонувати з затвердженими суддями та прокурорами, а також після того, як буде проведена виборча реформа відповідно до рекомендацій Управління ОБСЄ з питань демократичних інститутів та прав людини та роботи Тимчасового комітету з питань виборчої реформи.
Другим кроком повинна стати друга конференція з приєднання, яка може відбутися лише після виконання семи інших умов, серед яких: фактичне впровадження виборчої реформи; кримінальне переслідування виключених із судових органів в результаті перевірки суддів та прокурорів; кримінальне переслідування осіб, які були причетні до підкупу голосів; суттєвий прогрес у боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, зокрема, стосовно вищих посадових осіб та політиків; функціонування Спеціального антикорупційного суду; суттєвий прогрес у реформі державного управління; винесення рішення Конституційного Суду щодо законності виборів 30 червня і якщо суд визнає їх неконституційними – проведення нових місцевих виборів відповідно до нового виборчого кодексу.
При цьому слід зазначити, що умови Бундестагу хоча і є важливими, однак не визначальними в питанні прийняття Албанії до Євросоюзу, оскільки рішення про початок переговорів з нею має бути схвалено Європейською радою. Враховуючи позицію інших впливових членів ЄС, як от Нідерландів чи Франції, виникають сумніви щодо того, чи визначені Бундестагом умови будуть достатніми для початку діалогу з Албанією. Французькі чиновники, включаючи президента Макрона, неодноразово висловлювали свій скептицизм щодо подальшого розширення ЄС. Нідерландська ж сторона вустами свого МЗС Стефа Блока нещодавно прямо заявила, що розпочинати переговори з Тираною про приєднання до Євросоюзу поки зарано.
Політичний анабіоз в Тирані
В процесі євроінтеграції Албанії, окрім вищезазначеного зовнішнього фактору у вигляді високо піднятої планки з боку Бундестагу та скептицизму і невизначеності в позиціях інших членів ЄС, існує ще й внутрішній фактор, який лише ускладнює зовнішній і робить європерспективу Тирани ще більш примарною.
Справа в тому, що в Тирані досі триває внутріполітична криза, яка зумовлена принциповістю і небажанням протиборчих сторін – проурядової Соціалістичної партії Албанії прем’єр-міністра Еді Рами та опозиційних Демократичної партії Албанії Лулзіма Баші і Соціалістичного руху за інтеграцію президента Іліра Мета – йти одна одній на компроміс. Результатом цього протистояння є те, що на сьогодні залишається фактично заблокованим албанський парламент. В лютому Демократична партія та її союзники в знак протесту проти політики прем’єра Рами, залишили парламент і заявили про складання депутатських повноважень. Крім того, блокується й діяльність місцевих органів влади.
Ускладнює політичну кризу й те, що на сьогодні фактично не функціонує судова система країни, яка могла б виступити арбітром і розсудити протиборчі сторони. Це є прямим наслідком триваючої в країні реформи системи правосуддя і правоохоронних органів, метою якої, було очищення її від корупції. Так, на сьогодні з дев’яти судових органів країни діє лише один. Зокрема, не функціонує Конституційний суд, який міг би сприяти вирішенню питань протистояння між президентом і урядом. Через невизнання президентом результатів місцевих виборів 30 червня і призначення нових на 13 жовтня, уряд почав процедуру його імпічменту, яка повинна завершитись рішенням Конституційного суду. Однак через його дисфункцію, зробити це сьогодні не виявляється можливим.
Політична криза в Албанії вже триває вісім місяців і перспективи її швидкого вирішення поки не видно. Єдиним можливим фактором, який міг би вплинути на вирішення кризи є міжнародне посередництво з боку ЄС і США. Однак в Брюсселі і Вашингтоні на сьогодні намагаються займати щодо протиборчих сторін нейтральну позицію. Хоча, здається, що Захід все ж більше тяготіє до Еді Рами, оскільки йому вдається забезпечувати загальну стабільність держави, що в контексті Албанії є важливим чинником, враховуючи події 1996-1997 рр., коли в країні була фактично громадянська війна з більш ніж тисячею жертв. Крім того, Рама потрібен Заходу для завершення розпочатих ним в країні важливих реформ.
Малоймовірність вирішення внутріполітичної кризи відповідно тягне за собою й малоймовірність то, що Албанія отримає в жовтні дату початку переговорів з ЄС. Протиборчі ж сторони в Тирані замість того, щоб подолати протиріччя і об’єднати зусилля заради європейського майбутнього країни, очевидно що готові до такого сценарію і вже підготували одне одому «чергові» звинувачення. Так, президент Мета заявляє, що якщо вибори не відбудуться 13 жовтня і якщо не буде досягнутий великий компроміс, Албанія не має шансів на отримання дати про початок переговорів з ЄС. В свою чергу прем’єр Рама заявляє що, Албанія не отримає дату через діяльність опозиції, яка є причиною кризи в країні.
Затятість албанських політиків досить ймовірно коштуватиме країні не тільки європерспективи, але й поглибить внутрідержавні проблеми. Насамперед це може збільшити розчарування місцевого населення та збільшити потік албанських емігрантів до країн Західної Європи. Лише у 2018 р. понад 60 тис албанських громадян, що становить понад 2% всього населення країни, переїхали до країн ЄС. Політична криза в країні цього року лише збільшила цю кількість. Якщо дана тенденція збережеться надалі, то країна може цілком реально опинитись перед загрозою іншої кризи – демографічної.
Позбутись албанського «баласту»
Незважаючи на те, що Північна Македонія має набагато вищі шанси отримати зелене світло на приєднання до ЄС ніж Албанія, вищезазначена криза в Тирані, є на сьогодні великою головною біллю й для Скоп’є. Адже поки що, дві країни прямують до ЄС в одному «пакеті» і Албанія у разі відмови їй у початку діалогу про вступ, може автоматично потягнути за собою на дно й Північну Македонію. В Скоп’є неодноразово вказували на таку несправедливість і просили ЄС позбавити її албанського «баласту». Тому, європерспектива Північної Македонії багато в чому залежатиме від того, чи на засіданні Європейської ради в середині жовтня його відчеплять від неї. Оптимізму Скоп’є в цьому питанні можуть додати слова вже вищезгаданого нідерландського МЗС, який зазначив, що до Скоп’є та Тирани, коли йдеться про відкриття переговорів з ЄС, потрібно ставитися окремо. А це в свою чергу означає, що якщо ЄС буде слідувати позиції нідерландської сторони, то після жовтня, Північна Македонія і Албанія попрямують до об’єднаної Європи кожна своєю дорогою.
Ігор Федик, ЦДАКР-Балкани
