Нещодавно в Болгарії відбулися дві події, які потрясли болгарсько-російські відносини і вкотре активізували в країні питання ведення проти неї російської гібридної війни. Йдеться про заяву болгарського МЗС, в якій він попросив Росію не називати «визволенням» прихід до Болгарії в 1944 р. радянських військ, а також про т.зв. «шпигунський скандал» за участю болгарських русофілів. Про ці повороти в болгарсько-російських відносинах, а також про характер, цілі, успіхи і провали російської гібридної війни проти Болгарії – в інтерв’ю з незалежним болгарським політичним аналітиком Явором Райчевим.
Пане Райчев, сьогодні в Болгарії нерідко можна почути суперечки на тему ведення проти країни російської гібридної війни. На Вашу думку, наскільки реальною на сьогодні є така війна і які її головні ознаки?
Дійсно, ці суперечки ведуться і іноді вони досить гарячі, проте вважаю, що сьогодні в них немає сенсу, оскільки гібридна війна Росії проти Болгарії – це факт. Однією з причин даних суперечок є природа гібридної війни, оскільки досить часто її неможливо побачити «неозброєним оком» і це дає одній стороні цих суперечок підстави стверджувати про її відсутність. В той же час у гібридної війни є свої ознаки, які вказують на її наявність. І в Болгарії сьогодні таких ознак більш ніж достатньо.
Одним з підвидів російської гібридної війни проти Болгарії є політична війна, яку можна розділити на відкриту і приховану. Відкриту війну ведуть російське керівництво і російські політики – президент, посол, офіційний представник російського МЗС і т.п. Прихована війна ведеться з використанням місцевої політичної еліти з метою просування російських інтересів в країні і зміни її політичного курсу на прийнятний для Кремля. Прикладом тут може бути просування за допомогою болгарських політиків російських інтересів в ЄС і НАТО, активне лобіювання в Болгарії російських бізнес-проектів, як наприклад, будівництво «Південного потоку», який зараз трансформувався в «Турецький потік 2», і який повинен стати одним з маршрутів поставок російського газу в обхід України, або ж будівництво АЕС «Белене», де Росія також має певний інтерес.
Інший приклад – кілька років тому, лідер проросійської партії АТАКА Волен Сидеров почав свою виборчу кампанію до Європейського парламенту в Москві, під час чого, він був нагороджений орденом «Зірка Вітчизни», який, як пізніше з’ясувалося, виявився фальшивкою. Закінчилася його кампанія вже в Софії концертом за участю Газманова, групи ЛЮБЕ і Кобзона. Також депутати цієї партії відвідували окупований Росією Крим, зокрема, в якості спостерігачів на т.зв. «референдумі», що йшло в розріз з офіційною позицією Болгарії, яка не визнає Крим російською територією.
Росія активно використовує в Болгарії те, що за радянських часів називали «активними заходами», зокрема, підривну діяльність. Сюди можна віднести причетність російських спецслужб до отруєння Еміліана Гебрева (болгарський збройовий магнат – ред.), і те, що частина основних підривних дій, які Росія здійснює на Балканах, організовуються з Болгарії.
Проти Болгарії активно ведеться інформаційна війна. Головними інструментами тут є російське посольство в Софії, російські, а також місцеві ЗМІ, в яких тим чи іншим чином присутній російський вплив, окремі т.зв. «корисні ідіоти». Офіційними каналами активно поширюється неправдива інформація про історію Болгарії, і особливо – про роль в ній Росії. Російські ЗМІ поширюють брехню про ситуацію в країні, про те наскільки погано стало жити в Болгарії після того, як вона вступила в ЄС, як впав рівень життя, як пенсіонери помирають з голоду, як країна руйнується. Це поширюється як по головних зовнішніх пропагандистських каналах – RT і Sputnik, так і по маловідомих внутрішніх, з яких інформація береться провідними російськими ЗМІ, а вже потім – передруковується болгарськими.
Окреме питання – це діяльність в Болгарії русофільських організацій. Деякі з них, як наприклад «Шипка», є парамілітарними і займаються діяльністю, яка в Болгарії не дозволена. Їх часто можна побачити на національних святах і інших важливих заходах де вони, демонструючи свою проросійську сутність, створюють враження, що болгарський народ є русофільським. Фото і відео матеріали з цих заходів передруковуються в російських ЗМІ і використовуються в пропагандистських цілях.
Також проти Болгарії ведеться і кібер-війна. Свого часу були зафіксовані атаки на сайт президента, ЦВК. Були це кадрові співробітники російських спецслужб, або як казав Путін, «патріоти, які проявили ініціативу» – не важливо. Фактом залишається те, що це зробило серйозний вплив на соціальне і політичне життя в Болгарії.
Ще одним з підвидів гібридної війни, який використовується проти Болгарії, є т.зв. lawfare, що означає використання в якості зброї, законодавства. Прикладом тут можуть бути погрози Росією введенням санкцій проти Болгарії через блокування нею «Південного потоку». Інший приклад – арбітражна справа Росії проти Болгарії, яка стосується скасування будівництва на території останньої АЕС «Белене». В результаті, через судові суперечки з російським «Атомстройекспортом» Болгарія була змушена заплатити більше півмільярда євро штрафу і змінити свою політику щодо цього проекту, а саме: продовжити його реалізацію, що, до речі, йде в розріз з рішенням, яке болгарський народ прийняв на референдумі.
Які головні нинішні цілі Росії в цій війні?
Ці цілі можна розділити на зовнішньополітичні та внутрішньополітичні. Що стосується перших, то вони стосуються болгарського членства в НАТО і ЄС. Росія розуміє, що не зможе витягнути Болгарію з ЄС і НАТО, а тому всіма шляхами намагається дискредитувати її в очах її європейських та американських партнерів. Кремль намагається зробити так, щоб позиція Болгарії йшла в розріз із загальноєвропейською і загальнонатовською, намагається ізолювати Болгарію від прийняття рішення в цих структурах, перетворити її у внутрішню опозицію в них.
Головні цілі всередині країни залишаються незмінними – це вплив на політику прийняття рішень, визначення політичного і соціального порядку денного, а також максимальна дискредитація державних інституцій.
Крім того, важливою метою є збереження, за допомогою таких інструментів, як історія і релігія, максимального інформаційного впливу на болгарське суспільство з тим, щоб зберегти в ньому з одного боку почуття єдності з російським народом, а з іншого – боргу перед Росією за те, що вона подарувала Болгарії державність. Паралельно ведеться робота зі створення в болгарській суспільній думці хаосу з тим, щоб люди не могли достатньо орієнтуватися і відрізняти правду і неправду, і щоб легше було нав’язувати їм свої інформаційні установки.
Які, на Вашу думку, найбільш вразливі точки Болгарії в цій війні?
Думаю, багато хто б відповів, що цими точками є місцеві спецслужби, правоохоронні органи, політики і т.п. Але я вважаю, що проблема криється в суспільстві. Для побудови стійкості держави до гібридної війни, в першу чергу необхідна робота над тим, щоб стійким було його суспільство. Для цього необхідна цілеспрямована державна політика, якої, на жаль, на сьогодні в Болгарії немає. Якби вона була, болгарське суспільство б тоді розуміло, що проти нього ведеться гібридна війна і тим самим рівень його стійкості до неї виріс би як мінімум на 50%. Сьогодні ж в Болгарії небагато тих, хто реально усвідомлює небезпеку російської гібридної війни, а тому процеси побудови стійкості до неї знаходяться тільки в початковій фазі.
Якщо взяти, наприклад, Фінляндію, чому там російська гібридна війна не має такого успіху як в Болгарії? – Тому, що там просто немає покупців для російського «гібридного продукту». Ось вам простий приклад: Росія не змогла відкрити в Фінляндії філію RT, оскільки не змогла знайти людей, які б хотіли на неї працювати. Ще один приклад про ту ж Фінляндію: у фінських журналістів є етичний стандарт, спрямований на протидію фальшивим новинам. І коли фінські ЗМІ виявляють російську фальшиву новину, вони аргументовано показують брехню, яка міститься в ній і максимально поширюють інформацію про це. Болгарські ж журналісти просто передруковують російські новини, при цьому, часто не перевіряючи їх.
Які б Ви назвали найбільші успіхи і провали російської гібридної війни проти Болгарії?
Напевно, головним успіхом є наявність на чолі держави проросійського президента. І хоча його роль в державі обмежена, він дискредитує Болгарію в очах її партнерів по ЄС і НАТО.
Ще одним успіхом я б назвав відновлення реалізації російських енергетичних проектів: газопроводу «Турецький потік 2» і АЕС «Белене». Чи будуть вони завершені чи ні – це окрема розмова, але якщо так, то це буде мати негативний ефект як для болгарської економіки, оскільки посилить енергетичну і економічну залежність від Росії, так і політики, так як залежність енергетична і економічна завжди веде до залежності політичної.
Окремим успіхом є те, що до цього часу близько 15% болгарського населення є русофільським, як і наявність в Болгарії політиків і представників бізнесу, які активно лобіюю тут російські інтереси. Велика їх частина робить це, оскільки розраховує, що зможуть отримати доступ до великих російських грошей. Але, як показує досвід, великі російські гроші ніколи їм не дістаються.
Ще одним успіхом є поляризація болгарського суспільства, яка робиться як російською пропагандою, так і місцевими ЗМІ, деякі з яких свідомо, а деякі бездумно, її поширюють.
Що стосується провалів, то тут я б відзначив, що не дивлячись активну гібридну війну проти неї, Болгарія продовжує свою європейську і євроатлантичну інтеграцію. У держави немає відкритої проросійської позиції, вона бере участь і підтримує санкції проти Росії, не веде політику, яка йде в розріз з європейською та американською.
Чи можна вважати нещодавню заяву болгарського МЗС, в якій він попросив Росію не називати «визволенням» прихід до Болгарії в 1944 р радянських військ і т.зв. «шпигунський скандал» за участю болгарських русофілів, відповіддю на російську гібридну війну?
Думаю що й те, й інше було не так елементом протидії Росії в гібридній війні, скільки швидше передвиборчим ходом влади (в Болгарії в жовтні пройдуть місцеві вибори – ред.). Маю підозри, що це була спроба чинної влади таким чином зіграти на почуттях проєвропейсько- і патріотично-налаштованого електорату, і що подальшого розвитку цих двох тем не буде. Адже, незважаючи на те, що заява нашого МЗС викликала великий галас як в місцевих, так і російських ЗМІ, далі цього галасу нічого не пішло. Що стосується т.зв. «шпигунського скандалу», то сам факт, що офіційна Москва в ньому не зайняла ніякої позиції, дає підстави припускати, що операція із затримання російських «шпигунів» була попередньо погоджена з російською стороною. Я слухав висловлювання цих ймовірних шпигунів, частина яких була досить скандальною, відкрито проросійською і анти болгарською. І згідний з тим, що ці люди могли діяти в інтересах Росії. При цьому не впевнений, що саме вони є тими, затримання кого змусило б Кремль дійсно нервувати.
У Болгарії нерідко можна почути, що в сьогоднішніх умовах оптимальною зовнішньополітичною формулою для країни може бути «завжди з ЄС / НАТО, але ніколи проти Росії». Наскільки життєздатна така формула і чи відповідає вона болгарським інтересам?
Ця формула насправді не має під собою жодних підстав, оскільки Болгарія – це частина НАТО, який сьогодні протистоїть Росії. І якщо виникне ситуація, коли проти Альянсу буде здійснений акт агресії з боку Росії, Болгарія не буде стояти перед вибором яку позицію зайняти – вона буде діяти згідно зі своїми обов’язками перед союзниками. У той же час, хочу зазначити, що «завжди з НАТО, але ніколи проти Росії» – це частина гібридної війни проти Болгарії, оскільки їй нав’язується, що вона може бути таким собі посередником між НАТО і Росією. Однак Болгарія не може бути посередником між Росією і НАТО, членом якого вона є. Та й самому НАТО у відносинах з Росією не потрібні ніякі посередники. Будь-які розмови на цю тему – не більше ніж спекуляції і маніпуляції.
Ігор Федик, ЦДАКР-Балкани
