Чого чекати сербсько-косовському діалогу від дострокових парламентських виборів в Косово
25 вересня в Приштині офіційно стартували парламентські перегони. Основна їх інтрига полягає не стільки в тому яким чином буде переформатовано косовський парламент, скільки в тому, який вплив це матиме на багатостраждальний сербсько-косовський діалог.
Неминучі наслідки неминучої відставки
22 серпня на позачерговому засіданні парламент Косово проголосував за саморозпуск. Дане рішення підтримали 89 депутатів від правлячої та опозиційної груп. Президент Хашім Тачі, який до останнього намагався не допустити такого розвитку подій, все ж змушений був оголосити про проведення дострокових парламентських виборів, за результатами яких повинен бути сформований новий уряд та призначено нового прем’єр-міністра. Дата проведення виборів – 6 жовтня.
Переформатування косовського парламенту і відповідно політичної карти в частково визнаній республіці, є безпосереднім наслідком відставки прем’єр-міністра Рамуша Харадиная, яка відбулась 19 липня. Хоча, про те, що уряд Косово рано чи пізно припинить свою роботу і в республіці будуть проведені дострокові парламентські вибори, було зрозуміло ще до відставки прем’єра, оскільки він не мав підтримки в парламенті і постійно піддавався критиці. Питання полягало лише в тому, коли це станеться. Президент Тачі та його однопартієць по «Демократичній партії Косово» (ДПК) – спікер парламенту Кадрі Веселі бажаючи позбутись головного політичного конкурента, давно виношували ідею відставки уряду і чекали для цього лише сприятливих умов.
Однак виклик Рамуша Харадиная в Гаагу сплутав їм усі карти. І Харадинай, над яким зависав дамоклів меч висловлення недовіри, не просто зумів вийти сухим з води, але й використав цю ситуацію на свою користь і наніс тандему Тачі-Веселі превентивний удар.
По-перше, Харадинай досить вміло скористався викликом в Гаагу: подав у відставку тоді, коли йому це було вигідно, а не був скинутий парламентом через незадовільні результати своєї роботи, що нанесло б йому серйозні репутаційні збитки.
По-друге, сама його поїздка до гаазького трибуналу мала позитивний вплив на його імідж як борця за незалежність Косово, особливо серед місцевих націоналістів. Вона ще більше підняла його й без того немалий рейтинг, отриманий завдяки його рішенням щодо запровадження і збереження 100% мит на сербські товари і протидії будь-яким переговорам з Белградом щодо зміни кордонів. Незважаючи на провальну роботу на чолі уряду, вищезазначені кроки дозволяють Харадинаю користуватись немалою популярністю серед місцевого населення. А що стосується недоліків в роботі свого кабінету, то він просто переклав їх на коаліцію, і насамперед – на своїх політичних противників з пропрезидентської Демократичної партії.
Враховуючи те, що шанси Харадиная бути ув’язненим є вкрай низькі, оскільки цього разу він викликався в Гаагу як свідок, а два попередні виклики лише виправдовували його, колишній прем’єр не просто залишиться впливовим гравцем в косовському політичному полі, але й відіграватиме на ньому одну з провідних ролей. На відміну від Хашіма Тачі, Демократична партія якого, поволі втрачає свої позиції.
Виходячи з наявних розстановок на політичній карті Косово, як сербські, так і косовські політичні оглядачі вважають, що основними бенефіціарами майбутніх виборів стануть «Демократична ліга Косово» (ДЛК) та рух «Самовизначення» (РС), які мають всі шанси отримати щонайменше 60 мандатів зі 100 передбачених для албанців. На високу підтримку може розраховувати й «Альянс за майбутнє Косово» (АМК) Рамуша Харадиная. В таких умовах, досить ймовірно, що основою майбутнього уряду буде ДЛК. Під питанням залишається лише те, з ким вона сформує коаліцію: з РС чи АМК. Що цікаво, що скоріш за все, учасник попередньої проурядової коаліції – пропрезидентська ДПК на наступному святі формування уряду, скоріш за все, буде зайвою. Такі висновки можна робити по тому, що і ДЛК і АМК виступають проти будь-яких союзів з Хашімом Тачі і Кадрі Веселі.
Крізь терни до діалогу
Переформатування косовського парламенту безперечно матиме важливі наслідки для внутріполітичної ситуації в частково визнаній республіці, а також для її зовнішньої політики, насамперед для такого важливого питання, як переговорний процес щодо нормалізації відносин з Сербією. Однак швидких результатів з огляду на суто процедурні аспекти даного процесу, а також на досвід сербсько-косовських відносин, чекати не слід.
Що стосується перших, то для включення Косово в переговори щодо нормалізації відносин з Сербією і укладання міждержавної угоди, в Приштині ще не встигнуть почати нормально функціонувати державні інститути. Так, уряд буде сформований найраніше – до кінця жовтня. Повноцінна ж його діяльність, вироблення переговорної позиції, формування переговорної групи, тощо – відбудеться не раніше, ніж до кінця року.
Незважаючи на це, не можна виключати того, що зустрічі між Хашімом Тачі та його сербським колегою Александаром Вучичем можуть розпочатись вже через 2-3 тижні після закінчення парламентських виборів. Хоча, як вважають сербські політичні оглядачі, на рівень якоїсь домовленості сербський і косовський президенти зможуть вийти не раніше ніж через півроку. Що стосується самої конфігурації можливої сербсько-косовської угоди, вони не виключають того, що вона буде зміною в сербсько-косовських відносинах де-юре, однак не де-факто. Тобто, може бути укладено щось на зразок Дейтонської угоди чи Мінських домовленостей, що відкриватиме для Сербії можливість інтеграції в ЄС, а для Косово – довгоочікуваного визнання. При цьому існуючі протиріччя між країнами на державному рівні, як і між сербами і албанцями на місцевому, вирішені не будуть.
Ще один процедурний аспект полягає в тому, що якщо така угода й буде підписана, то як міжнародний договір, вона повинна буде пройти ратифікацію в косовському парламенті. А на сьогодні більшість партій, серед яких ДЛК і РС, які ймовірно сформують майбутній уряд, а також АМК, принципово не підтримають будь-яку угоду підписану президентом Тачі.
З іншого боку є позиція сербської сторони, яка полягає в тому, що перед тим як сідати за стіл переговорів з Косово, з його боку повинні бути відмінені 100% мита на сербські товари. Якщо цього не відбудеться, не буде й переговорів. Яскравим прикладом цьому став провал зустрічі Тачі-Вучич в Парижі 1 липня. Приштина ж в даному питанні залишається принциповою: на сьогодні всі провідні політичні сили Косово виступають за збереження мита.
Не слід очікувати найближчим часом й суттєвого зовнішнього імпульсу зближенню Белграда й Приштини. До сьогодні спроби США вплинути на норовливих косовських політиків в питанні зняття мита, яке б дало зелене світло нормалізації двосторонніх відносин з Сербією, не виглядали такими, які б свідчили про те, що для Вашингтону вирішення косовського питання є серед сьогоднішніх пріоритетів його зовнішньої політики. Призначення ж Метью Палмера спецпредставником США на Західних Балканах, розцінюється сербськими політичними оглядачами як таке, що було зроблене скоріше в інтересах покращення його іміджу в регіоні і демонстрації американського інтересу, аніж для досягнення найближчим часом конкретних результатів у вирішенні косовського питання.
Що стосується ЄС, то як показали нещодавні невдалі німецько-французькі спроби посадити за стіл переговорів Белград і Приштину, він не має на сьогодні жодної можливості розв’язати непростий сербсько-косовський вузол. Єдиним дієвим інструментом ЄС щодо Косово може бути відміна віз для його громадян. Брюссель міг би поставити Косово умову: безвіз буде отриманий лише після того, як будуть зняті 100% мита на сербські товари і відбудеться нормалізація відносин з Белградом. Однак в самому ЄС навряд чи будуть раді косовському безвізу. Наприклад, минулого року ФРН видала 30 тис віз для громадян Косово, більшість яких емігрувала до тої ж ФРН та інших європейських країн. У разі ж якщо візи будуть відмінені, кількість косовських емігрантів в Європу зросте щонайменше втричі. Знаючи проблеми ЄС з нелегальною міграцією, навряд чи в Брюсселі та інших столицях ЄС захочуть поглиблювати їх заради благої мети примирити колишній Югославський центр і гонорову провінцію.
Тому, політична осінь в Приштині передбачає бути цікавою: і в плані подій і в плані внутріполітичних наслідків. Однак, що стосується її впливу на «фронт» сербсько-косовських відносин, то на ньому найближчим часом, найімовірніше буде без суттєвих змін. Перших паростків історичної угоди між Белградом і Приштиною, якщо вірити сербським політичним оглядачам, слід чекати не раніше весни.
Ігор Федик (ЦДАКР-Балкани)
