Примарність досягнення до кінця поточного року компромісу між Україною і РФ щодо транзиту природного газу до Європи викликала серйозні побоювання в Республіці Молдова (РМ). Адже країна, фактично, повністю залежить від російського газу. А це означає, що майбутня зима, за найгіршим сценарієм розвитку подій, може стати для молдаван реальним випробуванням.
Оцінки та рішення
Чинний контракт між РМ і РФ, а зокрема між держпідприємствами «Молдовагаз» і «Газпром», передбачає закінчення поставок російського газу в Молдову 31 грудня 2019 року.
Однак в Кишиневі досі немає чіткого розуміння того, що буде після 1 січня 2020 року, особливо на тлі поточних взаємин між Україною і РФ. Тим не менш, деякі молдавські політики намагаються розігрувати «газову карту», як козирну карту своєї електоральної підтримки.
Так, на початку вересня 2019 року проросійський президент Молдови Ігор Додон здійснив два візити до Москви і один до Брюсселю. Спочатку він відправився в Москву разом з Міністром економіки та інфраструктури, де обидва чиновники зустрілися з керівником «Газпрому» Олексієм Міллером. А потім самостійно завітав до Білокам’яної, де зустрівся з президентом РФ В.Путіним. Після повернення з поїздок в РФ громадськість не отримала чіткої відповіді, стосовно перспектив отримання газу взимку. Лише Міністр закордонних справ і європейської інтеграції Ніку Попеску заявив, що переговори про підписання нового контракту на поставку російського газу на територію РМ тривають. При цьому Ігор Додон вже поспішив оголосити, що ціна на газ для Молдови буде знижена вже з 1 жовтня 2019 року. При цьому, прем’єр-міністр РМ Майя Санду, в свою чергу, оголосила, що є ризик того, що країна не буде отримувати російський газ і, що будуть застосовані деякі технічні рішення. Санду повідомила медіа, що існує ризик того, що Молдова не зможе отримати російський газ з 1 січня 2020 року, якщо Україна заборонить його транзит по своїй території.
Проте, за словами голови уряду Молдови, незважаючи на те, що ситуація серйозна, є ряд рішень стосовно забезпечення країни природним газом. Одне з них – купувати його раніше, за нижчою ціною, зберігати в сховищах в Україні, а потім взимку отримувати для споживачів в Молдові. Однак тут необхідні значні грошові ресурси.
Є й інші варіанти, але вони залежать від того, чи вдасться завершити їх практичну реалізацію до кінця року. Зокрема, мова йде про отримання газу з країн ЄС. Існує можливість закупівлі газу через інші газопроводи з Болгарії та Румунії через південні регіони. У такому випадку Молдова не буде залежати від переговорів України з РФ.
Ще один варіант – це отримання газу через трубопровід Яси-Унгени-Кишинів, завершення будівництва якого має відбутися до кінця поточного року. Однак тут більше питань, ніж відповідей.
Є і ще один варіант – це придбання російського газу на кордоні РФ. Іншими словами, «Газпром» оголошує закупівельну ціну на газ до російсько-українського кордону, після чого Кишинів повинен домовитися з Києвом про транспортування газу до кордону з РМ.
А чи є альтернативи?
Однак є дуже багато спірних моментів з варіантами, які розглядаються урядом Молдови в якості альтернативних для вирішення проблеми постачання газу в країну.
Колишній директор Національного агентства з регулювання в енергетиці (НАРЕ) Віктор Парліков каже, що одне з найбільш реальних рішень це саме останній варіант – закупівля газу на кордоні РФ і України. На його погляд є багато політичних і економічних розбіжностей між Україною і Росією, але у випадку з Молдовою економічний інтерес важливий для кожної зі сторін.
При цьому експерт з енергетики Сергій Тофілат не так оптимістично налаштований щодо цього: «Для початку необхідно, щоб «Газпром» пішов на те, щоб оголосити ціну на газ на своєму кордоні, як ціну для продажу її споживачам. Далі необхідно визначитися з тим, чи є технічне рішення транзиту через Україну. І, нарешті, якщо таке рішення буде можливим, то потрібно розуміти, яка буде кінцева ціна газу після транзиту Україною».
Рішення стосовно придбання газу у Румунії, через Трансбалканський газопровід, на думку експертів, також є можливим, але має свої підводні камені. Так, Віктор Парліков і Сергій Тофілат вважають, що до кінця 2019 року це є малоймовірним. Однозначно невідомо, якими можливостями з постачання газу в Молдову володіє Румунія і Болгарія, які і так залежать від поставок російського газу. Наприклад, тільки Румунія отримує від РФ 15-25% споживаного газу. Не ясно також якою буде вартість такого газу для молдавських споживачів. Крім того, за словами Сергія Тофілата, необхідно здійснити деякі інвестиції в компресорні станції та провести їх певне цільове оновлення для того, щоб забезпечити реверсні поставки газу в Молдову. А це знову займе час і гроші.
Третє рішення, яке розглядає уряд Молдови, полягає в тому, щоб заздалегідь скуповувати визначений обсяг російського газу і зберігати його на газових родовищах в Чернівецькій області. Це можна зробити через газопровід, що йде в північну частину Молдови. Однак, таке рішення буде оптимальним тільки для півночі і центру Молдови, включаючи Кишинів і Придністров’я. Півдня цей газ не зможе досягти через невелику пропускну здатність транспортної труби.
Незрозумілі також перспектива газопроводу Яси-Унгени-Кишинів. Останнім часом навколо нього було багато дискусій в контексті нарощування енергетичної взаємозв’язку між Республікою Молдова та Румунія. Для цього була закладена основа – газопровід Яcи-Унгени. 20 серпня 2013 року був підписаний контракт на його будівництво, 27 серпня 2014 року – відкрита ділянка Яcи-Унгени. З 2016 року уряд РМ вирішив продовжити цей газопровід до Кишинева. Рішення було прийнято на тлі зіткнень інтересів олігарха Влада Плахотнюка, який фактично керував РМ, і Росією. У тому ж році були підписані контракти на початок робіт, і компанія Vestmoldtransgaz, яка управляла газопроводом Яси-Унгени, була приватизована румунською компанією Transgaz. Цей газопровід повинен мати довжину 120 км і пропускну здатність приблизно 1,5 млрд кубометрів природного газу з Румунії в Республіку Молдова щорічно.
Однак, за словами Майї Санду, він є альтернативою тільки для трьох районів Молдови і не більше того. Крім того, якщо з боку РМ проект буде готовий до кінця 2019 року, то з румунської території – лише до середини наступного. Тому уряд не зможе ним скористатися в січні 2020 року.
Посол Румунії в Республіці Молдова Даніель Іоніт недавно опублікував нове зображення будівельного майданчику газопроводу Унгени-Кишинів. За словами чиновника, вони «докладають всіх зусиль, щоб завершити його в строк». Однак з румунської сторони цей трубопровід буде введений в експлуатацію не раніше березня 2020 року такі прогнози зробив міністр економіки і інфраструктури Молдови Вадим Бранзан. В таких умовах Молдова не може розраховувати на газ з Румунії, через цю гілку, принаймні, в першому кварталі наступного року.
Удар по Придністров’ю
Дуже важливим і окремим аспектом цього газового протистояння є той факт, що Москва, обмеживши поставки газу через Україну, фактично прирікає сепаратистський режим в Придністров’ї. Якщо Молдова залишиться без російського газу, Тирасполь втратить постійне джерело валюти, яке протягом 27 років існування сепаратистського режиму підтримувало анклав. Тирасполь брав російський газ і використовував його безкоштовно під час виробництва електроенергії на Кучурганській ТЕС. Потім ця електроенергія продавалася Молдові за долари США. Тому у сепаратистського режиму була валюта, щоб вижити. Брак газу також позначиться на металургійному заводі в Рибниці, важливому бюджетоутворюючому підприємстві регіону.
Фактично, поточне газове протистояння між Україною та Росією, може мати негативні економічні наслідки для Молдови. Це також тягне за собою і подальше ускладнення політичної ситуації в країні. Президент РМ Ігор Додон, який є фаворитом Москви, їде в Росію, де про щось домовляється і оголошує про це населенню, однак, по суті, воно не є життєздатними. У свою чергу уряд Майї Санду змушений реально вирішувати існуючі проблеми на місцевому рівні, стикаючись із значними труднощами. Як результат – прийняттям непопулярних рішень. Це призводить до того, що президент в очах громадськості виглядає набагато краще, ніж прем’єр. Все б нічого, якби це все не відбувалося напередодні місцевих виборів в Молдові, які пройдуть в кінці поточного року, і президентських, які заплановані на листопад 2020 року.
Тим не менш, очевидно одне, у Молдови є шляхи виходу з ситуації з поставками газу в країну, однак кожен з них має свої проблемні моменти, вирішення яких доведеться здійснювати в будь-якому випадку, незалежно від ситуації у відносинах України і РФ. Те, наскільки вони успішно будуть вирішені, безпосередньо залежить майбутній енергетичний ринок країни. Або вона залишиться в повній залежності від одного джерела поставок, а значить і політичного впливу ззовні, або стане більш незалежною і самостійний у виборі постачальника такого ключового енергоресурсу, як газ.
Поки що складно сказати чи залишиться Молдова без газу цієї зими. Скоріше ні, не залишиться. Однак владі доведеться пройти «сім кіл Пекла», перш ніж це питання буде вирішене, а часу до кінця року залишається зовсім небагато …
Костянтин Уздріш, журналіст, політолог,
Кишинів, Республіка Молдова
