Не чекаючи на остаточне рішення Росії щодо будівництва другої, так званої, європейської гілки турецького потоку, 22 травня, Сербія почала будувати приблизно в 80 кілометрах на північ від Белграду свою ділянку газопроводу “Турецький потік 2” довжиною 403 кілометри, ризикуючи при цьому витратами, які можуть становити біля двох мільярдів євро.
Міністр енергетики країни Александар Антич під час інтерв’ю місцевому телебаченню повідомив, що 20 травня в Сербію вже було доставлено приблизно 7 тис. тонн труб і що очікується ще більш ніж 50 тис. тонн. Завершити будівництво газопроводу від кордону з Болгарією до кордону з Угорщиною сербська сторона планує до 18 грудня.
Найбільша інвестиція в Сербії відкрилась без офіційної церемонії
Початок роботи “Турецького потоку 2″ відбувся непоміченим. Без офіційної церемонії, без телекамер, чи представників уряду”, написала незалежна Белградська щоденна газета Danas. “Мовчки”, – повідомило Радіо “Вільна Європа” – поки єдиний ЗМІ, який мав можливість спостерігати за роботами безпосередньо на місці, у сербському селі Шайкаш.
Це є досить дивним для країни, в якій інвестиції в кілька десятків мільйонів, не кажучи вже про два мільярди євро, рідко коли здійснюються без особистої присутності президента Сербії Александра Вучіча і десятка журналістів.
До речі, слід нагадати, що трохи більше року тому Вучич був присутній в Туреччині на церемонії відкриття Трансанатолійського газопроводу (TANAP), побудованого з метою транспортування азербайджанського газу до Туреччини, а звідси – через Грецію та Албанію до Європи.
Проект “Турецький потік” складається з двох гілок через Чорне море, перша з яких, з потужністю 15,75 млрд. м³, призначена для задоволення потреб Туреччини, а друга – Європи.
Малоймовірно, що маршрут другої лінії “Турецького потоку” пролягатиме через Грецію, Іонічне море до Італії. За відсутності коментарів від “Газпрому”, виконавчий директор Центру енергетики Московської школи управління “СКОЛКОВО” В’ячеслав Міщенко заявив у травні, що Афіни не реалізували ініціативу щодо розширення газопроводу “Турецький потік” через територію Греції.
“Ми знаємо, що”Турецький потік 2″ пройде через територію Болгарії, і болгарська сторона зробила багато для того, щоб Болгарія стала центром транзиту російського газу”, – сказав він.
Поки про початок робіт немає також і жодної згадки на сайті компанії Gastrans d.o.o. – повністю підконтрольної дочки зареєстрованої в Швейцарії компанії South Stream Serbia AG (спільне підприємство “Газпрому” та сербської державної компанії Srbijagas), яка має ліцензію на адміністрування будівництва газопроводу “Турецький потік 2” на сербській території.
Оскільки “Газпром” володіє 51% акцій South Stream Serbia, в той час, як Srbijagas володіє рештою 49%, малоймовірно, що будівництво газопроводу розпочалось без згоди на те російського газового монополіста. При цьому не можна не згадати, що «Газпром» досі не оголосив про остаточне рішення щодо другої гілки “Турецького потоку”. За словами посадовців “Газпрому”, компанія має намір побудувати європейську гілку, але тільки після того, як отримає чіткі гарантії від Європейського Союзу.
Два запитання
Окрім вищеописаного, в історії з “Турецьким потоком 2” без відповіді поки залишаються декілька запитань. Два з них одразу ж виникають, коли мова заходить про остаточну долю проекту, незалежно від тих робіт, що вже розпочались в Сербії.
Перше запитання стосується ефективності діяльності Секретаріату Європейського Енергетичного Співтовариства (ЄЕС), який представляє Європейську Комісію в країнах ЄЕС, що не є членами Євросоюзу, коли йдеться про впровадження європейського енергетичного законодавства.
Голова Секретаріату ЄЕС Янез Копач повідомив у травні сербському агентству Tanjug, що сербський енергетичний регулятор AERS, звільняючи Gastrans від необхідності надавати доступ до майбутнього газопроводу третій стороні, не виконав умови т.зв. “Третього енергетичного пакету”. “Ми дали зелене світло цьому проекту за певних умов, які, на нашу думку, призведуть до більшої конкуренції на газовому ринку в Сербії”, – сказав Копач. “На сьогодні ми ведемо переговори з сербським міністерством енергетики з тим, щоб на добровільній основі були прийняті додаткові заходи з тим, щоб подолати офіційне рішення AERS, яке, на нашу думку, не було хорошим”, – сказав він.
Як би там не було, те, що Сербія почала будувати трубопровід, є чіткою відповіддю на перше запитання.
Друге запитання стосується довгострокових економічних наслідків проекту. При чому, не в тому плані, чи країни-учасники зможуть ефективно використовувати цей газ, а чи матиме “Газпром” мотиви інвестувати в газопровід за умов, якщо йому не вдасться забезпечити ринок для експортованого ним газу.
В даному контексті досить важливою є заява міністра закордонних справ Угорщини Пітера Сійярто про те, що його країна може вирішити замінити російський газ румунським, якщо американсько-австрійська коаліція Exxon Mobil-OMV прийме до вересня остаточне інвестиційне рішення про розробку великого газового родовища в Румунії у офшорному проекті Neptun Deep в Чорному морі, яка пройшла зовсім непоміченою.
“Exxon Mobil може змінити систему енергопостачання Європи. Але вони повинні, нарешті, прийняти своє остаточне інвестиційне рішення. Якщо вони не приймуть такого рішення до вересня, мені доведеться укласти ще одну довгострокову угоду з росіянами”, – сказав Сійярто в інтерв’ю агентству Reuters під час інтерв’ю в Х’юстоні, де він відкривав угорське консульство. Діючий довгострокова угорсько-російська угода про постачання газу дійсна до 2021 року.
Наприкінці минулого року OMV та Exxon Mobil відклали прийняття остаточного інвестиційного рішення щодо проекту Neptun Deep, до того часу, поки Румунія не змінить кілька суперечливих регуляцій щодо оподаткування газу. Зокрема тієї, в якій йдеться про те, що 50% газу, який видобувається в рамках проекту Neptun Deep, повинен продаватися на румунському ринку.
Про те, що чорноморські резерви Румунії є потенційним викликом для монополії “Газпрому” в Центральній і Східній Європі, говорять також експерти провідної світової консалтингової компанії Deloitte. Neptun Deep має запаси від 42 до 84 млрд. м³ газу, а OMV Petrom (румунська дочка OMV) та Exxon планували починаючи з 2020 року розпочати видобуток на рівні 6 млрд. м³ на рік.
Раніше Угорщина висловлювала готовність купувати практично весь газ, що видобувається від Neptun Deep, для власних потреб.
Відповіді будуть у вересні
Вересень також є датою, коли Росія, Україна та ЄС на заключній тристоронній зустрічі повинні домовитися про можливе продовження транзиту російського газу через Україну. Факт залишається фактом, що “Газпром” все ще достатньо залежить від української інфраструктури в питанні постачання газу для європейських клієнтів. З іншого боку, в інтересах Києва є зберегти свій статус транзитера, який надає йому стратегічне значення і щороку наповнює державну казну 3 млрд. доларів отриманих в якості оплати за транзит газу.
Нещодавно виконавчий директор НАК “Нафтогаз” Юрій Вітренко заявив, що компанія планує на майбутніх переговорах запропонувати “Газпрому” забронювати на десять років 60 млрд. м³ транзитної потужності ГТС України. Він зазначив, що компанія зможе забезпечити потужність в 90 млрд. м³ на рік. Виходячи з цього, об’єм в 30 млрд. м³ залишатиметься вільним для бронювання іншими компаніями.
Незважаючи на спекуляції навколо можливого припинення поставок через інфраструктуру “Нафтогазу”, є малоймовірним, що Росія вдасться до такої опції, оскільки це суттєво зашкодить її репутації надійного постачальника газу і, безсумнівно, надасть вагомий аргумент противникам будівництва газопроводу “Північний потік 2”.
Висновок щодо другого питання можна звести до простої математики з кількома “якщо”. Тобто, якщо Exxon Mobil і OMV до вересня приймуть остаточне інвестиційне рішення щодо проекту Neptun Deep; якщо Угорщина вирішить у вересні не підписувати новий довгостроковий контракт з “Газпромом” на поставки газу починаючи з 2021 року; якщо “Газпром” узгодить з “Нафтогазом” у вересні питання про продовження контракту на транзит газу через Україну до ЄС після 2019 року, і відповідно отримає зелене світло для газопроводу “Північний потік 2”, то “Газпром” зможе забезпечити собі експорт в Європу від 170 до 200 млрд. м³ газу. Тим самим економічна доцільність інвестицій в газопровід “Турецький потік 2”, з потужністю 11,2 млрд. м³, для нього втрачається.
Саме тому, початок будівництва сербської ділянки “Турецького потоку 2” в сербському селі Шайкаш відбувся без фанфар, Вучича і телекамер.
Душан Дакович, Ігор Федик
