Фахівці Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) пропонують свій аналіз ключових тенденцій у сфері безпеки і оборони другої половини березня 2019 року.
Перший етап забігу на президентську дистанцію подолано. Сенсації не сталось: дані підрахунку голосів від Центральної виборчої комісії в цілому підтвердили результати основних соцопитувань. 21 квітня українці обиратимуть між двома опціями: продовжити нинішній курс держави чи змахнути фігури з шахівниці і зважитись на радикальне перезавантаження влади.
Волевиявлення в першому турі промовисто свідчить – до наших берегів докотилася хвиля кризи політичних еліт, яка вже змила у відкрите море чимало піщаних замків, зведених «традиційними» лідерами. Протягом останніх років ми зі сторони спостерігали як то тут, то там приходять до влади або здобувають несподівано високу підтримку сили, що позиціонують себе уособленням анти-істеблішменту. Хрестоматійний приклад – вибори президента США 2016 року. На перший погляд, напрошується порівняння «історій успіху» Дональда Трампа та Володимира Зеленського (технологи останнього надали б перевагу відсилці до Рональда Рейгана, але залишимо такі паралелі за дужками). Втім перше враження часто буває оманливим. Насправді, аналогія з Трампом є доволі поверхневою. 45-тий президент США «окупував» Овальний кабінет, маючи давно сформоване баченням зовнішньополітичних завдань та пріоритетів розвитку національної економіки. При цьому свої погляди на те, як влаштований світ, Трамп ніколи не приховував. Американці не голосували за «кота в мішку». На противагу, проект Зеленського – це tabula rasa вітчизняної політики. Відносно рівномірна підтримка Зеленського на різних полюсах електоральної мапи країни свідчить, що з його кандидатурою виборець асоціює подекуди взаємовиключні очікування. Все ж, спільних знаменників значно більше. Це реальна боротьба з корупцією, формування чіткої стратегії по Криму та ОРДЛО, проведення структурних реформ в економіці.
Попри переконливий показник першого туру, ресурсу особистої харизми, помноженої на протестне голосування, недостатньо для гарантованої перемоги в фіналі виборчих перегонів. Підняти свою електоральну «стелю» Зеленський може згуртувавши навколо себе якісну команду фахівців-технократів. Цей фактор переконає прийти на дільницю виборця, який попри невдоволеність нинішньою владою не готовий «пуститися берега» – віддати свій голос коміку. Тож відомий вислів Нікколо Мак’явеллі – «Короля робить свита» – якнайкраще описує ключовий виклик для кампанії Зеленського.
Відсутність політичного досвіду Зеленського не лякає масового виборця. Навпаки, ця сторона біографії шоумена забезпечила контраст на фоні решти кандидатів і посилила фундамент переконливого результату. Дана тенденція є одним з ключових факторів цих виборів і ускладнює вкрай непросте завдання штабу Порошенка – ліквідувати відчутне відставання.
Першу «зброю» – передвиборчі дебати – президент виклав на стіл одразу після оголошення результатів. Втім спроби «витягнути» опонента на комфортний для себе простір публічних дебатів, вочевидь, недостатньо для того щоб урівняти шальки терезів. Потрібна артилерія набагато більшого калібру. Чи знайдеться вона в арсеналах глави держави протягом трьох наступних тижнів?
В цьому полягає головна інтрига найближчих тижнів. Командою президента був витрачений значний фінансово-адміністративний, інформаційний і дипломатичний ресурс. Однак праця виявилась Сізіфовою – результат знецінився активним голосуванням за “позасистемного” кандидата. Напередодні другого туру Порошенко став заручником войовничої концепції власної кампанії, яка зараховує всіх опонентів президента на виборчій дистанції до «агентів Кремля». Тим самим Порошенко ускладнив собі завдання пошуку рейтингових союзників у фіналі.
Інший виклик, з яким неодмінно зіштовхнеться Порошенко у випадку перемоги, – низький рівень довіри, а відтак і криза легітимності. Показник підтримки в 16% – низький старт для наступної п’ятирічки. Особливо, гостро це відчує Порошенко восени – коли доведеться формувати нову парламентську більшість.
Вибори в сухому підсумку
Нинішня виборча кампанія лише виходить на фінальну стометрівку, але вже стала однією з найбрудніших в історії України. Наведемо декілька факторів, які на думку експертів ЦДАКР, залишать по собі недобру пам’ять:
- Політизація діяльності силових органів, в тому числі через висловлювання очільниками цих структур публічної підтримки на користь чинного президента. З іншого боку, в намаганні керівництва МВС демонстративно «залишитись над бійкою» проглядаються особисті політичні амбіції та давній конфлікт з президентом.
- Війна компроматів за єдиним правилом – «ліс рубають-тріски летять».
- Масштабне використання де-факто воєнізованих організацій (Національні дружини) в політичній боротьбі.
Варто відзначити і позитивні аспекти підготовки і проведення виборів 31 березня:
– Безумовним позитивом слід визнати відсуніть масштабних порушень процедури підрахунку голосів, що дозволяє говорити про демократичність виборів.
– Владі вдалось забезпечити безпечне волевиявлення. При цьому ймовірність кривавих провокацій, пов’язаних з голосуванням не варто скидати з рахунків, адже лише напередодні СБУ запобігла теракт в Харкові.
Підкилимна дипломатія генпрокурора
Одним з найскандальніших сюжетів березня в українських медіа стали звинувачення генпрокурора Юрія Луценка на адресу посла США в Україні Марі Йованович. В інтерв’ю виданню The Hill Луценко розповів, що амбасадор США, начебто, передала йому список осіб, яких ГПУ «не повинне переслідувати». Крім того, високопосадовець згадав про американську допомогу в розмірі $ 4 млн, виділену Вашингтоном його відомству на боротьбу з корупцією, яка так і не надійшла на рахунки ГПУ.
Дана тема заграла новими барвами в лояльних до Трампа американських ЗМІ. Так, колишній федеральний прокурор США Джо ДиГенова в інтерв’ю телеканалу Fox News повідомив, що Йованович погано висловлювалася про президента Сполучених Штатів в бесідах з українськими офіційними особами і закликала їх не слухати Трампа, не перейматися його політикою, оскільки главі Білого дому оголосять імпічмент. Також Fox News розповсюдив конфіденційний лист з поміткою «терміново», написаний в травні минулого року держсекретареві США Майку Помпео конгресменом-республіканцем Пітом Сешнсом за підсумками його візиту до Києва. В документі зазначається, що «посол Йованович в приватних бесідах неодноразово висловлювалася про нинішню адміністрації ю в Білому домі настільки негативно, що це може бути достатньою підставою для її негайного відкликання з Києва».
Випад Луценка «випадково» співпав у часі з головною сенсацією заокеанської внутрішньополітичної кухні – генпрокурор США Вільям Бар повідомив про завершення розслідування російського втручання у вибори 2016 року. Зміст документа, який підготувала команда спецпрокурора Роберта Мюллера, поки що невідомий. Але, як заявили в Міністерстві юстиції США, спецпрокурор не має наміру висувати нові звинувачення по «російському справі». Виходить, Мюллер не знайшов доказів, що свідчать про змову з Кремлем співробітників штабу Трампа, коли він був ще кандидатом. Також розслідуванню не вдалось зібрати достатню кількість доказів про перешкоджання правосуддю, коли Трамп уже став президентом.
Тепер Білий дім налаштований контратакувати демократів. Поки президент твіттить про «українську змову на допомогу Клінтон», його син Дональд Трамп – молодший, також у твіттері, не підбирає слів відносно самої Йованович: «Нам потрібно… менше цих блазнів серед послів». За такої риторики Трампів, участь українського високопосадовця в травлі посла виглядає відвертим реверансом в сторону президента США. Однак для самого Трампа заява Луценка виглядає спробою «замолити» старі грішки. Тому після різкого випаду в сторону Йованович офіційний Київ не отримав жодних «плюшок». Натомість відносинам з Держдепом, який став на захист посла, такі маневри української влади наносять зайву шкоду.
«Остаточне прощавай» Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності
З кінця 2018 р. одним з найбільш серйозних викликів для глобальної системи безпеки та міжнародної системи контролю за ядерними озброєннями стала проблема Договору між колишнім СРСР та США про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності (ДРСМД). США офіційно оголосили про вихід з Договору 1 лютого 2019 року. Якщо Росія станом на 1 серпня не повернеться до виконання ДРСМД, документ остаточно стане надбанням історії Холодної війни.
За даними американської преси, США розпочали виробництво компонентів для випробування прототипів неядерних ракет наземного базування, заборонених ДРСМД. За даними американської преси, Пентагон планує випробувати крилату ракету наземного базування на дальність близько 1 тис. км. При цьому американські військові декларують відсутність планів щодо випробувань ракет з ядерними боєголовками – оснащення буде неядерне. Також джерело в Пентагоні повідомило що, швидше за все, тестуватимуться наземні версії крилатих ракет морського базування Tomahawk. А вже у листопаді (коли мине «дедлайн» ДРСМД, якого Росія, звісно, не планує дотримуватись) буде випробувана «абсолютно нова» балістична ракета.
Фактичний розпад ДРСМД актуалізує питання розвитку ракетної програми України. Незадовго до дня виборів, Петро Порошенко повідомив, що в разі перемоги розпочне оновлення військової ракетної програми. «Тепер ми зможемо випускати такі ракети, які зможуть летіти далі, ніж зараз, і це повинно стримувати нашого ворога, тому що його територія теж стає вразливою» – зазначив гарант.
На думку радників експертної Ради ЦДАКР Вадима Тютюнника та Валентина Горовенка, Денонсація ДРСМД призведе до посилення викликів обороні Україні з боку РФ внаслідок збільшення кількості російських ракетних комплексів «Іскандер-М» з КРНБ середньої дальності 9М729. З часом відбудеться прийняття на озброєння та розгортання ракетних комплексів з наземними гіперзвуковими ракетами середньої дальності. Ці російські новітні засоби здатні вражати об’єкти на всій території України, тоді як у Збройних Силах нашої держави відсутні сучасні комплекси ПРО/ППО для боротьби з ними.
У зв’язку з цим експерти рекомендують Президентові України:
– Призупинити виконання Україною Договору між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Сполученими Штатами Америки про ліквідацію їх ракет середньої дальності і меншої дальності та Рішення про участь держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у цьому Договорі від 09.10.1992 до усунення Росією допущених нею порушень зобов’язань за названим Договором, або до припинення його дії.
– Запропонувати США і НАТО, при підготовці оборонних відповідей Альянсу на виклики, що виникнуть внаслідок денонсації ДРСМД, передбачити наступне:
- формування на східному фланзі НАТО формування регіональної системи протиповітряної та протиракетної оборони із залученням до цього процесу України;
- проведення на території України, починаючи з 2020 року, багатонаціональних навчань з протиракетної оборони;
- передачу у 2020 – 2021 роках Україні державами-членами НАТО, на умовах оренди, 1 – 2 батарей американського зенітного ракетного комплексу «Patriot» для посилення протиракетної оборони столиці – м. Києва.
– Звернутися до США з пропозиціями щодо:
- продажу Україні у 2021 – 2022 роках зенітних ракетних комплексів «Patriot» для забезпечення протиракетної оборони важливих адміністративно-промислових центрів, об’єктів критичної інфраструктури, пунктів військового управління, військово-повітряних та військово-морських баз, арсеналів та інших об’єктів;
- розгортання в Україні наземного комплексу протиракетної оборони Aegis в разі прийняття РФ на озброєння та розгортання на її території (або на території Білорусі) ракетних комплексів з наземними гіперзвуковими ракетами середньої дальності.
Володимир Солов’ян,
керівник зовнішньополітичних проектів ЦДАКР
