У першій половині березня 2019 р. експерти ЦДАКР зафіксували суттєве погіршення безпекової ситуації навколо України. Передусім, такий стан речей є наслідком загострення внутрішньополітичної боротьби в країні та створення умов у сусідній Росії для використання такої ситуації, в тому числі, силових сценаріїв. Важливо констатувати повну готовність Кремля здійснити воєнне втручання з метою зміни влади в Україні і встановлення російського протекторату. Суттєвого негативу у сприйнятті вітчизняних реалій стали неприпустимі заяви американської дипломатії, що може вкрай негативно вплинути на частину виборців.
Найбільшим викликом часу стала поява та публічне обговорення нової воєнної доктрини Росії, яку 2 березня представив начальник Генштабу РФ Валерій Герасимов. Хоча документ формально спрямований на залякування Заходу, переважно з метою змінити риторику спілкування Вашингтону з Москвою, він прямо загрожує Україні. На це також вказав і авторитетний російський експерт та військовий оглядач Павло Фельгенгауер. «Тепер США і їх союзники іменуються “агресорами”, готовими віроломно напасти в будь-який момент, використовуючи” технології “кольорових” революцій і м’якої сили», – зазначив автор статті про нову воєнну доктрину. Фактично, будь-який дестабілізований перебіг виборних подій, в тому числі, штучно утворений завдяки, наприклад, серії провокацій або диверсій, може бути використаний Кремлем для розгортання силового сценарію проти України.
Між іншим, на передовій зафіксовано суттєве загострення із застосуванням важкої артилерії з боку російсько-терористичного угруповання. Що вже негативно впливає на хід президентської кампанії, напередодні та в ході виборів варто очікувати піковий момент атак.
Президентська виборча кампанія поступово перетворюється на випробувальний тест для України та стала визначальним чинником впливу на майбутній сценарій розвитку держави. Потужним та впливовим моментом виборчої кампанії стала, зокрема, відверта опозиція міністра внутрішніх справ України Арсена, який 11 березня звинуватив президента Порошенка в підкупі виборців. Як повідомили ЗМІ, він заявив, що штаб провладного кандидата за допомогою адмінресурсу і за кошти бюджетної програми нібито намагається купити голоси пенсіонерів Києва, Київської області і ще одного регіону. Аваков, чиновник з потужним адміністративним ресурсом та впливовими тіньовими можливостями, запевнив, що не бачить російського сліду у виступах Національного корпусу в Черкасах, що значною мірою загострило протистояння СБУ і МВС.
Безумовно, ще більш резонансною подією став корупційний скандал в ДК “Укроборонпром”, який засвідчив недосконалість системи переозброєння та негативні результати «ручного управління» системою безпеки і оборони. Незважаючи на оперативне реагування на ситуацію з боку чинного президента та призначення на посаду першого заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони України (замість швидко звільненого Олега Гладковського) незаплямованого Сергія Кривоноса, абсорбантом негативу став саме Петро Порошенко, який зберіг та розвинув ідеологію «ручного управління» ОПК (ознакою цього є, зокрема відмова глави держави створити центральний орган виконавчої влади для реалізації державної військово-технічної та оборонно-промислової політики). Негативу до сприйняття особистості діючого керманича України додалось розслідування журналістів, що за п’ять років війни завод «Кузня на Рибальському», який до останнього часу належав президенту Петру Порошенку, заробив на оборонних замовленнях щонайменше 2,5 млрд. грн.
Важливо також зазначити про часову довжину негативного резонансу для діючої влади, якої опозиційним силам вдалося досягти у зв’язку з подачею інформації про діяльність ДК «Укроборонпром». Президент Петро Порошенко протягом усього часу демонстрував досить оперативні темпи реагування, на навіть, кроки на випередження, але технологія подачі негативу у таких випадках завжди перемагає.
Такий перебіг подій свідчить про різке зменшення можливості чинного президента перемогти у виборах. З іншого боку, загострення протистояння правоохоронних органів та силових відомств складає глобальний ризик для України та створює можливості для Кремля скористатися ситуацією для подальшого розхитування українського суспільства. Це, серед іншого, суттєво збільшує ймовірність силового сценарію з боку Росії.
Спостерігачі без іронії кажуть, що перед виборами нового президента прийшов час пригадати слова колишнього держсекретаря США Рекса Тіллерсона: «Для України марно боротися за своє тіло в Донбасі, якщо вона втратить свою душу через корупцію».
Росія проти України – військові загрози
З позитивних новин варто відзначити, що суттєво збільшилося використання військовими на передньому краю ООС вітчизняних протитанкових ракетних комплексів “Стугна-П” та “Корсар”. Протягом останнього місяця використання високоточних засобів ураження забезпечило деяким підрозділам ЗСУ імідж «недоторканих». Але це – тактичний рівень.
На стратегічному рівні згадане вже суттєве погіршення геополітичної ситуації створило можливість реалізацією Росією вкрай ризикованих сценаріїв. Так, в окупованому Криму російські військові запланували проведення військових навчань за участю 10 тисяч артилеристів і близько трьох тисяч одиниць ракетно-артилерійського озброєння (повідомлення «Крим. Реалії» з посиланням на російські ЗМІ), що реально може загрожувати Україні. Зокрема, негативна риторика діалогу Москви з Вашингтоном здатна трансформуватися у перетворення України на ділянку з’ясування відносин РФ та США.
Слід звернути увагу на те, що під час навчань заплановано провести пуски і стрільби ракетних комплексів «Іскандер-М», «Бал», «Бастіон», реактивних систем залпового вогню і ствольної артилерії. Навчання, крім того, пройдуть на 20 полігонах – в Астраханській, Ростовській, Волгоградській областях, Краснодарському і Ставропольському краях, на Північному Кавказі, а також на територіях російських військових баз в Абхазії, Вірменії, Південній Осетії. Це свідчить про реальне впровадження у життя означеної «доктрини Герасимова». У цьому контексті варто згадати й про темпи підготовки військ. Наприклад, 1 березня російські ракетники тренувалися завдавати ракетні удари з допомогою берегових ракетних комплексів «Бастіон» та «Бал» в тому ж окупованому Криму. Загалом, після окупації Криму в 2014 році Росія регулярно проводить військові навчання на півострові.
Цілком зрозуміло, що військові загрози «підпорядковані» справі політичного приборкання України. Водночас, застосування зброї проти України на Донбасі та погрози масштабною війною в цілому шкодять цій головній ідеї Кремля. Оскільки все частіше елементи «ломової» політики стають передумовою багаторічного протистояння та ворожого відношення українського й російського народів. Можна казати про програмування на найближчі п’ять, а можливо, й десять років. Це підтвердила відомий російський політолог, доктор історичних наук Лілія Шевцова: «Якщо мова йде про можливості вплинути на українські президентські вибори, то сподіваюся, що Кремль розуміє їх обмеженість. Більш того: будь-яка підтримка «свого» кандидата може його угробити. Найбільш близький до кремлівського умонастрою Бойко, але всі в Москві розуміють, що він не стане новим українським президентом. Мабуть, в Кремлі є відчуття, що нинішні фаворити президентської гонки в Україні навряд чи зможуть танцювати під кремлівську флейту. Значить, потрібні тонші засоби впливу і потрібно готуватися до парламентських виборів, де, можливо, буде шанс підтримати в українському парламенті опозиційне угруповання. Але не виключено, що я перебільшую здатність Кремля до більш філігранної роботи» (Главком, 5.03.2019).
Найважливіше на міжнародному фронті
Найбільшим викликом часу для України стала поява та публічне представлення вже згаданої нової воєнної доктрини Росії, яку 2 березня представив начальник Генштабу РФ Валерій Герасимов. Вона, зокрема, передбачає перевагу країни «над будь-яким потенційним противником» та «забезпечення технічної, технологічної та організаційної переваги над будь-яким потенційним противником». Згідно з виступом генерала Герасимова під час засідання Академії військових наук в Москві, «складність сучасного озброєння така, що налагодити його виробництво в короткі терміни з початком військових дій навряд чи вдасться, тому все необхідне має випускатися в необхідній кількості і надходити у війська ще в мирний час». Ці слова обґрунтовують втягування РФ у гонку озброєнь та перехід до «холодної війни».
При цьому Росія продовжує нищівну політику проти українців. Окрім захоплення, ув’язнення та катування українців за політичним принципом, на території окупованого Криму лише за останній місяць кримчанам винесли сім вироків за відмову служити в армії РФ.
Позитивною подією для України стало дотримання США послідовності у питанні політичної та фінансової допомоги. У Конгресі США заявили про підтримку вступу України в НАТО. Так, 12 березня Голова Комітету із закордонних справ Палати представників Конгресу США Еліот Енгель заявив про тверду підтримку приєднання України до НАТО. Виступаючи на підтримку законопроекту про політику США щодо невизнання протиправної спроби анексії Росією Криму, конгресмен наголосив, що вважає необхідним досягнення цієї мети, а даний документ є чітким сигналом підтримки партнерам США – Україні та сусіднім країнам. Також 7 березня Комітет із закордонних справ Палати представників Конгресу США затвердив та рекомендував до схвалення повним складом нижньої палати американського парламенту проект закону, який визначає політикою США невизнання суверенітету РФ над Кримом, його повітряним простором чи територіальними водами. До того ж, президент США Дональд Трамп розпорядився продовжити ще на рік санкції проти Росії через її агресію в Україні. Відповідний указ президента США опубліковано 4 березня на сайті Білого Дому. У 2020 фінансовому році США планують виділити Україні 250 мільйонів доларів на військову допомогу армії та спецслужбам – кошти планується виділити у рамках так званої “Європейської ініціативи стримування”. США цього року виділять 350 мільйонів доларів на підтримку Збройних сил України. Сполучені Штати розглядають ймовірність поставок Україні нового озброєння після проведення відповідних обговорень. Про це повідомив Верховний головнокомандувач об’єднаних Збройних сил НАТО в Європі генерал Кертіс Скапарротті. Генерал Скапаротті також заявив про намір передати Україні ще два катери класу Island.
Водночас, як самі обсяги військової допомоги, так і її зменшення, свідчить про те, що Україна не скоро перетвориться на союзника Сполучених Штатів. А також на певне розчарування нинішніми керманичами України.
Крім того, неможливо не прийняти до уваги й негативні тенденції, зокрема те, що Держдеп закликав Україну на початку березня прийняти новий закон, який передбачає відповідальність за незаконне збагачення. У США заявили, що прийняття Україною західних цінностей, включаючи антикорупційну реформу, є правильним шляхом для процвітання та демократії. Майже водночас Посол США в Україні Марі Йованович заявила, що необхідно провести аудит “Укроборонпрому” та розсекретити держоборонзамовлення, наскільки це можливо. До того ж, Марі Йованович вказала на необхідність звільнення голови Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького, так як він дискредитував себе наданням консультацій фігурантам кримінальних проваджень Національного антикорупційного бюро. Отже маємо справу із недипломатичною риторикою, а фактично – із зневажливим відношенням Вашингтону до офіційного Києва – як до країни третього світу.
Варто також звернути увагу на те, що рішення президента США Дональда Трампа про більш-менш повне виведення американських військ з Сирії стало фактором зближення Росії і Туреччини. Експерти вказують на те, що обидві країни, скоріш за все, не стануть союзниками – через занадто різні геополітичні інтереси. Водночас позиційне зближення Росії і Туреччини, яке Москві вдалося закріпити завдяки військово-технічному співробітництву, а саме, домовленість щодо постачання ЗРС С-400, стали впливовим чинником, що діє на поглиблення протиріч всередині НАТО та відсутність консолідації у питанні організації протидії Росії. Більше того, користуючись вдалим моментом, президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган розповів на початку березня про пропозицію, зроблену своєму російському колезі Володимиру Путіну – щодо спільного виробництва зенітних ракетних систем С-500.
Негативний сценарій розвивається у відносинах між Росією та Японією. Так, японський уряд вже повідомив Росії дипломатичними каналами про те, що військові навчання РФ, які почалися 12 березня на півдні Курильського архіпелагу, неприпустимі. Між іншим, російські військові почали навчання на Еторофу і Кунаширі, двох з чотирьох островів, які контролює Росія, на які претендує Японія. У навчаннях взяли участь близько 500 військовослужбовців з кулеметних та артилерійських підрозділів, у тому числі практикуючих запобігання висадки противника. У навчаннях брало участь близько 70 видів військової техніки, включаючи основні бойові танки Т-72 і міномети. Ситуація навколо російсько-японських відносин, скоріш за усе, залишиться контрольованою, однак сам факт «наступу РФ за усіма напрямками» (варто лише згадати арктичні зазіхання Кремля та ознаки наступу на інтереси Білорусі) свідчить про наближення до критичних сценаріїв у галузі безпеки.
Все більше західних експертів схиляються до думки, що Україні потрібна більша політична підтримка, а Сполученим Штатам та їхнім найближчим європейським союзникам необхідно розробити українську версію плану Маршалла. При нинішньому режимі Кремля немає військового рішення. Зокрема, National Interest у березні ц.р. зазначив, якщо Україні вдасться створити життєздатну, всеосяжну і добре функціонуючу демократичну держава, Росія перестане розширюватися і, ймовірно, розпадеться, як це сталося з Радянським Союзом у 1991 році. Причина проста: якщо російський народ стане свідком створення успішної слов’янської нації в країні, яку багато хто з них вважає частиною Росії, тоді вони будуть піддавати сумніву ефективність та законність своєї власної політичної системи. Отже, згідно з виданням, США повинні допомогти в поширенні українського наративу. Наприклад, Конгрес міг би допомогти Києву в створенні добре фінансованого засобу масової інформації, який буде говорити про Росію російською мовою – російськомовний Голос України. Кремль, безсумнівно, спробує заблокувати його, але це тільки збільшить його аудиторію у всій Росії – як у старі добрі радянські часи, коли пізно вночі, ховаючись від своїх дітей, люди по всьому СРСР налаштовували свої радіо Голос Америки. Крім передачі української історії, «Голос України» може розкрити лякаючі аспекти путінського режиму. Його цільовою аудиторією можуть бути найбільш нестабільні і потенційно сепаратистські регіони Росії: Сибір, Урал, Татарстан, Чувашія, Тува, Північний Кавказ.
Світові тенденції та виклики
Серед таких передусім зростання обсягу міжнародних поставок основних видів звичайних озброєнь у світі у 2014— 2018 роках, яке збільшилося на 7,8% порівняно з 2009—2013 роками. Про це свідчать нові відомості про постачання зброї, опубліковані 11 березня Стокгольмським міжнародним інститутом дослідження проблем миру (SIPRI). «Обсяг міжнародних поставок основних видів звичайних озброєнь у 2014—2018 рр. виріс на 7,8% порівняно з 2009—2013 рр. і на 23% порівняно з 2004—2008 рр. П’ять найбільших експортерів військової продукції — США, Росія, Франція, Німеччина і Китай — забезпечили 75% сукупного обсягу світового експорту озброєнь у 2014—2018 рр.», — ідеться у звіті.
Підготовка України до воєнного протистояння агресії Росії
Генеральний штаб ЗСУ оперативно відреагував на появу «доктрини Герасимова». Зокрема, прозвітував, що укомплектованість Збройних сил України основними зразками озброєння та військової техніки становить близько 85%, а частин, які задіяні в проведенні операції Об’єднаних сил, – 99%. Начальник озброєння ЗСУ Микола Шевцов під час брифінгу щодо стану забезпечення Збройних Сил України озброєнням та військовою технікою протягом 2014-2018 років, поінформував, що ЗСУ поступово переходять на українські ракети та боєприпаси. «З метою забезпечення Збройних сил прийнято на озброєння та розпочато постачання до військ боєприпасів і ракет вітчизняного виробництва, таких як 7,62-мм снайперських патронів, 40-мм гранатометних пострілів для підствольних та автоматичних гранатометів, 60-мм мінометних пострілів, 152-мм боєприпасів до артилерійських систем, 300-мм реактивних керованих снарядів “Вільха”», – надав інформацію Генштаб ЗСУ.
Крім того, зазначається, що розпочате масове переозброєння військ вітчизняними протитанковими ракетними комплексами “Стугна-П” та “Корсар”. З метою підтримання запасів ракет і боєприпасів у боєготовому стані відновлено роботу 8 цехів збирання та ремонту ракет й боєприпасів. Крім того, відремонтовано близько 37 тис. тонн боєприпасів.
Варто зауважити, що Україна, коли йдеться про наземну компоненту, добре підготовлена до війни середньої інтенсивності та здатна протистояти навіть такій потужній воєнній машині як російська. У той же час відносно слабкими залишаються Повітряні сили та ВМСУ, що вимагає пришвидшення введення асиметрічної зброї стримування – ракет українського виробництва. А також прискорення змін в середині ОПК – реалізації глибинної реформи, яка дозволить залучити іноземні інвестиції та передові технології. Це вкрай необхідно для створення потужного щита стримування на майбутнє.
Реформа ОПК і має стати предтечою глибокої реформи армії, зміни системи. Серед позитивних змін – поява нового заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони України Сергія Кривоноса, який може сприяти прискоренню старту такої реформи. «Для проведення повноцінної та прозорої реформи потрібно залучити наших міжнародних партнерів, провідні міжнародні компанії, кращих міжнародних та вітчизняних фахівців», – повідомив він.
Хоча слід зауважити, що більшість таких обіцянок досить важко реалізувати. Зокрема, аудит іноземної структури наштовхується на обмеження через державну таємницю. В разі проведення аудиту українською структурою, його результати можуть виявитися не об’єктивними. Крім того, професіоналізм та фаховість у такій специфічній сфері як функціонування ОПК, є невід’ємною вимогою виконання завдання. Крім того, військово-політичне керівництво держави чудово розуміє, що усі проблеми і вади оборонних закупівель – через ручне керування усім сектором безпеки. Саме ручне управління гальмує міжнародне співробітництво з закордонними інвесторами, які не мають гарантій.
У якості висновку варто згадати останню статтю про Україну вже згаданого видання National Interest. Воно вказує: «Запитання про те, чи буде Росія діяти аналогічним чином, багато в чому залежить від успіху українського експерименту. Якщо Україні вдасться створити інклюзивну і добре функціонучу державу в тому, що раніше було одним із духовних центрів Російської імперії, то це стало б чудовим прикладом для Росії».
