Дунайський сектор Коментарі Коментарі експертів

«Я не бачив процвітаючих країн після вибору євроазійського шляху»

У політичному та економічному житті Республіки Молдова (РМ) тривають досить складні процеси. З одного боку помітні певні успіхи уряду, які частково відбиваються в стабілізації економіки і зростанні товарообігу, з іншого – політичні події літа 2018 р. поставили під загрозу верховенство права і демократії в країні. Що сьогодні відбувається в Молдові та чого очікувати в майбутньому – в інтерв’ю з директором департаменту економічних досліджень Інституту розвитку та соціальних ініціатив IDIS «VIITORUL»  Віорелом KІВРІГОЮ.

– Останнім часом Республіки Молдова демонструє певне зростання економіки, що багато в чому навіть більше, ніж у низки інших країн пострадянського простору. Віореле, яка ваша оцінка сьогоднішньої економічної ситуації в Молдові?

– Я б більш уважно дивився на всі ці підрахунки і показники. У 2013-2014 рр., коли у нас були вибори і коли Молдова підписала угоду про асоціацію, у нас відбулися дивні явища в політичній площині та в економіці. Ключовою проблемою тут був відтік мільярда доларів з банківської системи країни, що наклало свій відбиток на розвиток економіки на наступні два-три роки. Те зростання в галузі торгівлі, яке було видно до 2014 р. зупинилося, і, в принципі, ми були навіть в мінусі кілька років. На сьогодні, в 2017 р., Молдова нагнала втрачене, і в торгівлі дійсно видно досить хороше зростання.

Наш експорт став більш динамічним. Плюс компанії почали просувати свою продукцію на ринок європейських країн та на інші ринки. В цьому криються, на мою думку, якісно нові явища, які несуть дуже великі плюси для економіки в подальшому. Крім того, якщо до 2015-2016 рр. від сили чотири міста – Кишинів, Бєльці, Унгени і Сороки, були привабливими для інвесторів, то зараз видно інтерес вже до районних центрів. Це видно по Страшенам, Оргієву, Комрату та інших містах, які вже приймають великих інвесторів.

 – А це переважно хто? Румунські, європейські, українські інвестори?

– Є як європейські, так і азіатські підприємства.

– А що послужило більшою мірою причиною інвестиційної привабливості?

– По-перше, поліпшення інвестиційного клімату, а по-друге, певне руйнування трьох міфів про Республіку Молдова, про те, що Молдова має унікальний клімат, дуже дешеву і кваліфіковану робочу силу, родючий ґрунт. Ці міфи зникли, і реальність показала, що потрібно створювати умови для ведення бізнесу більш привабливі, ніж в інших країнах. Крім того, у нас така ж гостра, як і в Україні і Румунії, проблема з кадрами. Існує великий відтік робочої сили. І найголовніше – молодих кваліфікованих фахівців. Але слід зазначити, що вже є і зворотний ефект. Багато тих, хто виїхав з першою хвилею міграції, почали повертатися додому.

– Якщо говорити про міграцію, то як ви її можете охарактеризувати щодо Республіки Молдова?

– Це переважно трудова міграція, пов’язана з можливістю заробити гроші за кордоном і повернутися назад. Хоча, безумовно, певна частина залишається і за кордоном, емігрувавши остаточно. Багато хто повертається зі своїми ідеями, своїм досвідом, який є унікальним для населеного пункту, з якого вони пішли. І плюс на тлі цього з’являються дуже цікаві маленькі компанії, які, я вважаю, мають велику перспективу стати хорошими компаніями в майбутньому.

– Наскільки позитивним для Республіки Молдова було підписання договору про асоціацію?

– Непросте запитання. Звичайно, є певні успіхи. Наприклад, станом на 2018 р. 68% експорту молдавської продукції припадає на країни Європейського союзу, тоді як на країни СНД припадає лише 16%. Експорт з лівого берега Дністра (Придністровського регіону) в Румунію, Польщу і Україну перевищує експорт в Росію. У випадку з Україною, то ваша країна експортує дуже багато в Молдову і дуже мало з Республіки Молдова. Збільшилося число компаній, що експортують, відбулися якісні зміни в промисловості, сільському господарстві та секторі послуг. Відбулися позитивні зміни в гармонізації законодавства, нарощуванні інституціонального потенціалу державних установ.

Однак сказати, що у нас відбулися суттєві зміни, наприклад у виробничому секторі, то це дуже суперечливо. Сьогодні ситуація не дуже відрізняється від тієї, яка була до підписання угоди. Після 2014 року протягом двох років була стагнація, і лише в минулому році було певне зростання. Це показує, що потрібно покращувати якісну складову в цьому секторі. Але сюди треба вкладати дуже великі ресурси. Потрібні дуже хороші компанії, нові продукти, нові послуги. І найголовніше, щоб вони були конкурентоспроможними не тільки на нашому ринку. Я вважаю Молдову «полігоном» для власних компаній, де вони можуть відзначитися, де вони можуть навчитися конкурувати з іншими підприємствами.

– Яка роль у торговому балансі Придністров’я? Адже, як відомо, Тирасполь всю економічну діяльність зі світом веде через Кишинів?

– У Придністров’ї теж відбуваються процеси, які показують, що вони якоюсь мірою залучені в процес євроінтеграції. Наприклад, якщо брати торгівлю і експорт, то Україна поглинає вдвічі більше товарів із цього регіону, ніж Росія. Аналогічним чином частка експорту в Румунію становить 16,9%, а в Росію – всього 10%. При цьому там дуже непроста ситуація – бізнес не розвинений, немає економічних реформ, монополія однієї компанії «Шериф» тощо.

– Зараз багато говорять про можливість федералізації Республіки Молдова. Наскільки це реально?

– Федералізація – це помилковий шлях. Тут потрібно дуже уважно підійти до розв’язання багатьох пов’язаних із цим проблем. Якщо було б бажання у Кишиневі і в Тирасполі, то всю цю ситуацію було б уже давно розв’язано. По-друге, тут дуже великі інтереси, і переважно економічні. Це «сіра зона», через яку йде контрабанда. Тут дуже багато брудних грошей не тільки з Молдови, а й з інших країн.

– А як вплинуло відкриття спільних українсько-молдавських пунктів пропуску на розвиток взаємовідносин між країнами?

– Це потрібно було зробити вже давно. Тому що неконтрольований кордон між Україною і Молдовою можна вважати відкритим вікном для різних явищ, які відображаються на економіці й на нормальному житті жителів Придністровського регіону. Поки важко сказати в цифрах і економічних показниках, наскільки змінилася ситуація. Однак вочевидь буде позитивний результат. Здійснення спільного контролю переміщення товарів і людей через пункти пропуску між Молдовою і Україною має стати нормальним явищем для розвитку добросусідських відносин.

 – На початку 2018 року в Республіці Молдова відбудуться чергові парламентські вибори. Які ваші оцінки і прогнози? В Україні в експертному середовищі вважають, що дуже велика ймовірність приходу до влади Партії соціалістів Республіки Молдова (ПСРМ), яка близька до Президента І.Додона і яка відома своїми проросійськими поглядами. Як ви вважаєте, що очікувати?

– По-перше, думка І.Додона і його партії – це не думка всієї Молдови, це не думка більшості молдаван.

По-друге, ті рішення, які сьогодні ухвалюються владою щодо наших парламентських виборів, не повинні бути прикладом для України. Зараз у Республіці Молдова створено низку прецедентів: з виборами мера Кишинева, відсутністю належної реакції влади на невдоволення народу тощо. І вони далекі від нормального сприйняття. Всі політики повинні бути прихильниками демократичних цінностей і враховувати волю народу або волю громадян країни.

По-третє, потрібно створювати нормальні умови для всіх партій, які беруть участь у цих виборах. Не потрібно вносити зміни в закони, які б вони не були, в останній рік перед виборами.

Тепер стосовно виборів. Сьогодні говорять про безліч сценаріїв подальшого розвитку ситуації. Зокрема, що значний відсоток візьме ПСРМ, якій потрібно буде формувати більшість з іншими партіями, що пройшли до парламенту – Демпартією, Партіями «Платформа Гідність і правда» і «Дія і солідарність». Цього, швидше за все, не відбудеться і будуть створювати різні, зокрема і несподівані комбінації. Насправді може бути все, що завгодно. Ситуація змінюватиметься з дня на день.

Водночас я вважаю, що Демпартія має великі можливості залишатися при владі і диктувати умови гри, навіть не маючи більшості в парламенті. Інші демократичні партії сьогодні, на жаль, поставлені в незавидне становище з тієї простої причини, що вони не зробили те, що повинні були зробити за період правління в альянсі з іншими партіями. Якби тоді, в 2014 р., були проведені реформи на тлі підписання угоди про Асоціацію і не вкрадений мільярд з бюджету, то ситуація цілком могла бути іншою. Те, що сталося, буде ще довго-довго мати негативний вплив на електорат і на здатності низки партій залучати людей.

І ще один момент, який варто враховувати. Зараз має місце перетікання представників одних партій в інші. Тому не виключено, що після виборів почнуться складні процеси, в результаті яких далеко не факт, що склад парламенту відповідатиме результатам виборів…

– Наскільки великий ризик, що Молдова після виборів може стати більш проросійською і поміняти курс з євроінтеграції на поглиблення євразійського співробітництва?

– Ризики бувають завжди. Однак я не знаю, що якийсь із усіх чинних сьогодні молдавських політиків, який має вагоме слово, може чітко сказати, що «так, євразійський шлях – це найкоротший і найбільш правильний для розвитку і процвітання Молдови». Я не бачив процвітаючих країн, де б після вибору цього шляху вони стали прикладом для інших. Це видно на прикладі Вірменії та й тієї ж Білорусі. Але водночас ті країни, які щось роблять, які бідні, але хочуть бути прикладом для інших, вже давно в Європі. Крім того, ніхто не хоче ще раз мати 7 квітня 2009 р. Для Молдови це буде занадто болісно.

Віорел Kівріга, політик, економіст, експерт центру IDIS «Viitorul» (Республіка Молдова). Автор численних статей в галузі бізнесу, економіки, комерційної, фінансової, сільськогосподарської та економічної політики. Брав участь у багатьох соціальних та економічних проектах як у Молдові, так і за кордоном. Автор концепції субсидування сільського господарства в Республіці Молдова .

Розпитував Антон МІХНЕНКО
Антон Міхненко

Антон Міхненко

Керівник Дунайського сектору ЦДАКР

Редактор англомовного журналу «Ukrainian Defense Review» інформаційно-консалтингового агентства «Defense Express».
Закінчив Київський університет права Національної академії наук України (2008) та Житомирський військовий інститут радіоелектроніки ім. С.П.Корольова (2002), який сьогодні входить до складу Національного авіаційного університету України. Постійний автор статей в журналах «Defense Express» «Експорт зброї і оборонний комплекс України» і «Ukrainian Defense Review». Автор ряду досліджень і статей з проблематики обороноздатності, промислової політики, військово-технічного співробітництва, реформування ЗС у різних засобах масової інформації України ( «Дзеркало тижня», «Коментарі», та ін.).