Преспанська угода розколола грецьке суспільство
20 жовтня македонський парламент зробив досить складний, але такий важливий крок у бік Заходу. Проголосувавши за зміну назви країни він фактично відкрив, хоча й не з першого разу, двері для країни у НАТО. За тим, що відбувалось в сусідній Македонії пильно стежила Греція, від якої тепер багато в чому залежить, чи ці двері залишатимуться надалі відкритими, чи закриються до кращих часів.
Доленосне голосування в Скоп’є
Після провального референдуму щодо зміни назви країни, в уряду Зорана Заєва залишався, по суті, єдиний шанс вскочити в поїзд, який слідує до НАТО, – це провести грецько-македонську угоду щодо зміни назви країни через парламент. Результати референдуму і позиція противників угоди – опозиційної ВМРО-ДПМНЄ (Внутрішня македонська революційна організація — Демократична партія македонської національної єдності), яка володіє вагомою кількістю депутатських крісел в парламенті, говорили про невеликі шанси прем’єра організувати в необхідну конституційну більшість. Навпаки, все йшло до того, що парламент провалить голосування і країну, скоріш за все, чекатимуть позачергові вибори, після яких, вже новий парламент вирішуватиме долю євроатлантичної інтеграції країни.
Однак, попри такі невтішні прогнози, Зорану Заєву таки вдалось добитись свого. 80 зі 120 депутатів, тобто необхідна кваліфікована більшість парламенту, проголосувала за внесення змін до конституції країни. При цьому голосування проводилося двічі і результати першого і другого голосування повністю збіглися.
Як і очікувалось, ВМРО-ДПМНЄ голосувала проти змін. Однак, що важливо, й що зіграло важливу роль в успіху урядової коаліції – це те, що серед тих 80, які голосували «за», було вісім депутатів від ВМРО-ДПМНЄ. Враховуючи те, що вони пішли в розріз з головною лінією партії, не виключено, що Зоран Заєв зробив їм пропозицію, від якої не можливо було відмовитись.
Для того, щоб зберегти лице перед своїми колегами з партії та виборцями, «неслухняна» вісімка заявила, що перед голосуванням поставила правлячій коаліції чотири вимоги:
- щоб гарантувалась македонська ідентичність;
- якщо Греція не ратифікує договір і знову заблокує євроатлантичну інтеграцію країни, всі конституційні зміни, що випливають з договору будуть скасовані;
- нова назва країни буде використовуватись всередині країни поступово, відповідно до ходу процесу вступу до ЄС;
- щоб реалізувалась ініціатива прем’єр-міністра Заева від 15 жовтня цього року «про Примирення» (стосується заворушень в парламенті 27 квітня 2017 р.);
Таке їх пояснення, однак, не сприйняло партійне керівництво і одразу ж після голосування вони були виключені з ВМРО-ДПМНЄ. Тим не менше, справу було зроблено: перший важливий етап перейменування країни на «Республіка Північна Македонія» пройдено. Крім того, що не менш важливо, країна уникнула дострокових парламентських виборів.
Тепер відповідно до законодавства Македонії, в майже 100-денний термін повинні відбутись декілька обговорень конституційних поправок в комітетах і винесення їх на затвердження парламенту. Для цього потрібна вже не кваліфікована, а лише звичайна більшість (61 депутат), яка на сьогодні у правлячої коаліції є.
Не зовсім приємний «подарунок» Греції
Після того, як македонський парламент завершить внесення змін до конституції, відповідно до грецько-македонської угоди, вони повинні пройти схвалення в грецькому парламенті. Тобто тепер, відповідальність за долю євроатлантичного майбутнього Македонії, до якого прикута особлива увага на Заході, покладена на Грецію. Однак в Афінах не всі в захваті від такого розвитку подій, а тому казати, що рубікон на шляху до НАТО Македонією вже пройдений, поки зарано.
Річ у тому, що партнери грецького прем’єр-міністра Алексіса Ципраса з урядової коаліції, націонал-популістичні «Незалежні греки» міністра оборони Паноса Камменоса, з якими партія «Сиріза» сформувала нестійку більшість в парламенті, категорично проти грецько-македонської угоди. Більш того Камменос, який відомий своїми проросійськими поглядами, не перестає заявляти, що його партія буде голосувати проти. В свою чергу, представники «Нової демократії», яка на сьогодні користується найбільшою популярністю серед грецького населення, заявляють, що їх політична сила теж не підтримає угоду, якщо її внесуть у парламент.
По-друге, з одного боку, Ципрас має можливість забезпечити необхідні 151 голос для голосування за угоду, оскільки може заручитись підтримкою центристської «Потамі», а також незалежних депутатів. Однак, з іншого – багато хто вважає, що він навряд чи зможе досидіти в прем’єрському кріслі до кінця свого терміну (осені-2019) і що в країні не виключені дострокові парламентські вибори. Підтвердженням такої перспективи є, зокрема, заяви з боку Камменоса та його однопартійців про те, що не виключене висловлення недовіри уряду ще до подання угоди між Македонією і Грецією в парламент. Якщо це відбудеться, то суттєво вдарить по позиціях прем’єрської «Сирізи» перед майбутніми парламентськими виборами і ще більше зміцнить позиції її основних конкурентів з «Нової демократії». Іншими словами, винесення Алексісом Ципрасом на розгляд парламенту грецько-македонської угоди може означати для нього дострокові парламентські вибори, основним бенефіціаром яких, може стати «Нова демократія».
По-третє, Преспанська угода між Македонією і Грецією розділила грецьке суспільство на дві частини. За даними соціологічних опитувань, більше 60% населення Греції виступають проти неї, вважаючи, що таким чином назва «Македонія» продається грецьким урядом слов’янам. З огляду на це, а також на те, що власне й після самого підписання угоди, в Греції вже пройшла хвиля протестів, подальший прогрес в питанні зміни назви Македонії може загострити обстановку в країні.
Цікавим в даному контексті є також й розповсюджена нещодавно грецькими ЗМІ інформація про те, що противник грецько-македонського порозуміння Панос Камменос має намір відвідати в кінці жовтня Москву. Раніше стало відомо, що туди ж на початку грудня з офіційним візитом відправиться й Алексіс Ципрас.
Не треба бути провидцем, щоб передбачити, на яку тему і в якому ключі з ними обома будуть розмовляти в Кремлі, де перспективі появи на Балканах ще одного члена НАТО, м’яко кажучи, не дуже раді.
Для Греції, з огляду на вищезазначені внутрішні причини, було б краще, якщо б македонський парламент провалив голосування і м’яч, як кажуть, залишався на македонському боці. Тоді і прем’єр Ципрас міг би видихнути з полегшенням, і не треба було б переживати за нову хвилю протестів, організувати яку, як показує практика, в Греції є кому, і «Новій Демократії», не довелось би робити те, за що вона потім буде шкодувати. Адже попри всю її сьогоднішню критику Преспанської угоди, їй насправді не дуже вигідно бути тим, хто сьогодні закриє двері в НАТО для Македонії. Адже в такому випадку, саме «Новій Демократії» доведеться відповідати перед Заходом за те, що зірвала угоду, покликану стабілізувати ситуацію не тільки в Македонії, але й у всьому регіоні. Для партії, яка претендує перейняти керівництво державою це не найкраща перспектива, оскільки крім різкої критики, наслідком такого її рішення може стати перегляд політики ЄС щодо економічної підтримки грецької економіки, а також погіршення відносин зі США, що теж невигідно на фоні турецько-російського зближення.
Однак, македонський парламент проголосував і тим самим поставив Грецію перед відповідальним, проте дуже не простим вибором: або залишити для Македонії двері до НАТО відкритими, або закрити їх і стати білою вороною в північноатлантичній спільноті. Яке рішення приймуть в Афінах покаже час. Грецько-македонська гра триває, м’яч поки на грецькому боці.
«Главком»
