Рубен Меграбян про «вірменський кейс» кавказького турне радника Трампа
Радник президента США з національної безпеки Джон Болтон завершив своє кавказьке турне, в яке він вирушив після відвідин Москви. Болтон відвідав Грузію, Азербайджан та Вірменію. У Єревані він торкнувся теми Нагірно-Карабаського конфлікту і зробив інтригуючу заяву про можливість поставок в регіон американської зброї. «На цей момент немає рішення про продаж зброї будь-якій зі сторін, – уточнив радник Трампа на прес-конференції. – Я не можу прогнозувати, яке рішення буде ухвалено, але наразі ситуація така: Вірменія купує зброю в основному з Росії, Азербайджан – теж на 80% з Росії. Ця обставина, звичайно, не сприяє врегулюванню конфлікту, тому що Росії це дає великий вплив на сторони конфлікту».
«Ми вважаємо, що наша техніка в будь-якому випадку є кращою за російську», – згодом додав Болтон. Водночас нагадав, що в США діє ембарго на поставки зброї Вірменії і Азербайджану через їхній конфлікт, але зазначив, що там «є винятки».
Політолог, експерт Вірменського інституту міжнародних відносин і безпеки, редактор російськомовної версії інформаційного порталу «Аравот» Рубен Меграбян прокоментував «Главкому» цей візит і меседжі, зроблені радником президента США з національної безпеки.
Одразу про найгарячіший аспект – чи можна говорити про зрушення позицій США у врегулюванні конфлікту довкола Нагірного Карабаху?
Нагірно-Карабаський конфлікт сам по собі – це лише частина регіонального «пейзажу» на Південному Кавказі. І було б помилковим вважати, що квінтесенцією візиту Болтона до країн регіону є вирішення цього конфлікту або ж внесення будь-яких драматичних зрушень в процес його політичного врегулювання. Власне, Болтон зазначає – і в Баку, і згодом в Єревані, – що він не приніс нічого нового у тему Нагірно-Карабаського конфлікту, рішення мають ухвалити сторони конфлікту.
Тоді як показовою є його згадка про «один старий конфлікт». На моє переконання, мова йшла про арабо-ізраїльське протистояння. І саме в його контексті варто сприймати цитування екс-держсекретаря США Джима Бейкера, що ніхто у становленні миру не зацікавлений більше, ніж власне сторони конфлікту. Болтон додав, що вирішення конфлікту – не лише в інтересах Вірменії та Азербайджану, а й Сполучених Штатів. Тож говорити про якісь зрушення щодо конфлікту не доводиться. Це складне питання, і якби воно було легким – його б давно вирішили. Банальні речі сказав Болтон, однак наразі вони вичерпні… «Мій візит не означає вирішення або зміни у Нагірно-Карабаській проблемі», – це його цитата.
Під час візиту було порушено питання участі Вірменії в операції у Сирії…
Ви знаєте, я був і залишаюся переконаним противником відправки вірменської гуманітарної місії до Сирії. Не в останню чергу саме через ризик для Вірменії зіпсувати відносини з Заходом. Гуманітарний контингент формується зі складу та під егідою міноборони, про міжнародний мандат мова не йде…
За підсумками ж візиту можу сказати таке: якщо вірменські представники гуманітарної місії не виходитимуть за рамки оголошених завдань з надання допомоги вірменській громаді, то такі ризики для Вірменії вважаються мінімальними. Це якщо говорити про сигнал, отриманий власне від Болтона в Єревані.
Певною мірою резонансним став посил радника президента США про можливість закупівель Єреваном американських озброєнь. Відчувається, що це пролунало, як певне продовження діалогу в Баку і мусування теми скасування відомої «907-ї поправки». Чи варто говорити про практичне наповнення такого роду заяв?
Дійсно, ця тема була прямим текстом порушена Болтоном в Єревані. Він заявив, що у Вашингтоні немає рішення про скасування 907-ї поправки до «Акту про підтримку свободи…» від 1992 року. Однак він підкреслив, що факт продажу Росією зброї обом сторонам конфлікту дає Москві вагомі важелі, і це проблема для мирного врегулювання. Також він додав, що якщо б мова йшла про вибір між російською чи американською воєнною технікою, то «ми б обрали другий варіант». Це новий і дуже важливий елемент, який американська дипломатія вносить в регіональний контекст розвитку відносин. Не секрет, що продаж наступальних озброєнь Азербайджану – запорука російського впливу в регіоні. І своєю заявою радник президента США демонструє можливість нейтралізації цього фактора шляхом «перехоплення» цього ключового важеля впливу.
Однак наразі це можна розглядати поки як вказівку на можливість, навіть не наміри. Подивимося, як далі будуть розвиватися події. Для того щоб скасувати «907-му поправку», необхідне рішення Конгресу. Факт полягає в тому, що попереднім адміністраціям цього не вдавалося, максимум – це тимчасове заморожування в стратегічних інтересах США. В останньому випадку мова йшла про логістичне та матеріально-технічне забезпечення американських військ в Афганістані в період розпалу бойових дій.
Тому така перспектива відміни поправки є малоймовірною – Білий дім для цього повинен мати дуже вагомі аргументи…
Від деталей – до глобальних речей: чи можна говорити про реальні обриси крену Єревана до «стратегічного союзництва» зі США після завершення Оксамитової революції? Окреслю декілька важливих, на мою думку, моментів.
По-перше, візит Джона Болтона до Єревана – хоч і в рамках регіонального турне – є знаковою та історичною подією у вірменсько-американських міждержавних відносинах. На тлі змін у Вірменії у процесі Оксамитової революції це відкриває нову сторінку в наших відносинах.
По-друге, важливим є і зовнішній фон. США фактично виходять з двох основоположних договорів, що обмежують можливості Вашингтона з нарощування ракетно-ядерного потенціалу і нейтралізації такого в її противника – Росії.
По-третє, Вашингтон устами Болтона заявив про свою однозначну підтримку демократичних змін у Вірменії. Говорячи про демократичні зміни, хочу зазначити, що вони об’єктивно спрямовані на викорінення всіх негативних факторів, що гальмують розвиток Вірменії. В тому числі, йдеться про нівелювання факторів, що визначають вплив Росії – не нормальний для цивілізованих міждержавних відносин. Кремль у нас роками плекав аналог власної «антисистеми» управління. Зміни в Вірменії, хочемо ми того чи ні, просто руйнують цю «антисистему».
По-четверте, цей візит пройшов напередодні введення п’яти нових пакетів санкцій проти Росії в листопаді цього року. Не виключений і шостий пакет, якщо буде російське втручання у вибори до Конгресу США.
У Путіна, по-хорошому, сьогодні два шляхи – або «капітуляція», щоб уникнути смутного майбутнього для своєї країни, або «капітуляція» в майбутньому за результатами цієї неминучої смути і хаосу через політичне, ідеологічне, економічне і моральне банкрутства його режиму.
Саме такі чинники, факти, процеси, тренди я б вкладав у вашу тезу про «реальний крен»… Сьогодні очевидно, з якими поточними ризиками екзистенціального характеру доводиться мати справу Єревану. А до них уже додалися кризи у відносинах за лініями Вашингтон – Тегеран, Вашингтон – Анкара. Звичайно, багато що залежатиме від того, як діятиме Росія надалі і наскільки адекватно реагуватиме Захід. І чи реагуватиме взагалі…
Вірменії із наближенням драматичних змін в регіоні та довкола нього важливо інтенсивно працювати над розширенням свого суверенітету, можливостями ухвалювати та імплементувати суверенні рішення, збільшенням внутрішнього запасу міцності, внутрішньої стабільності, заснованій на свободі та суспільній солідарності.
«Главком»
