Коментарі Коментарі експертів ЦДАКР – Балкани

Боснія та Герцеговина: президент Додік – подарунок Москві

Поствиборче Сараєво: без права на стабільність?

Нещодавні вибори у Боснії і Герцеговині вкотре продемонстрували, що є одними з найскладніших у світі. На щастя, вони пройшли досить спокійно, і ніхто не поставив під сумнів результати голосування. Однак на цьому позитив закінчується. Результати ж голосування говорять про те, що далі країну чекають досить нелегкі часи.

Особливістю виборів у цій країні є складна їхня процедура. Вона, своєю чергою, є відображенням непростих відносин між основними етносами країни – босняками, хорватами і сербами – які крім цього, відносяться до різних релігійних груп та мають непросте спільне історичне минуле.

Всезагальні вибори пройшли у Боснії та Герцеговині 7 жовтня 2018 року. Фото: DW

Не так як у всіх

За формою державного устрою Боснія і Герцеговина є федеративною державою. Відповідно до конституції, вона складається з двох утворень (ентитетів): Федерації Боснії і Герцеговини та Республіки Сербської. Федерація Боснія і Герцеговина, натомість, розділена на 10 кантонів. Тому для того, щоб державна машина федерації працювала на всіх рівнях і відображала інтереси всіх її основних етнічних груп, в Боснії і Герцеговині вибори мають свою особливу схему. Вони діляться на вибори до президії (колективного глави держави) і вибори у парламентську асамблею. Члени президії обираються терміном на 4 роки і представляють згадані вище три основні державотворчих етноси. За результатами виборів, посаду голови президії займає той кандидат, який набрав найбільше голосів на виборах, але кожні вісім місяців на цю посаду заступає наступний член президії. Парламентська асамблея Боснії і Герцеговини складається з палати представників і палати народу. У палату представників депутати обираються на чотири роки за пропорційним розподілом від кожної етнічної групи. У палату народу депутати призначаються парламентами Республіки Сербської і Федерації Боснії і Герцеговини.

Окрім членів колективного тристороннього президентства та парламентської асамблеї, в країні проходили вибори президента і двох віце-президентів Республіки Сербської, депутатів до парламентів Федерації Боснії і Герцеговини і Республіки Сербської, а також депутатів десяти кантонів.

Загалом, враховуючи згадану вище складність співіснування основних етносів Боснії і Герцеговини, а також самої виборчої системи – той факт, що вибори відбулись, і відбулись без насильства, слід уже вважати успіхом.

Однак на цьому в перерахуванні позитивних моментів можна ставити крапку. Державні інститути федерації не працюють, рівень життя є вкрай низьким. Місцеві національні партії, які під час війни організовували свої етноси, досі є домінувальними і користуються найбільшим авторитетом серед них, не мають змоги виправити нинішню ситуацію. Ба більше, замість того, щоб це робити, вони, в інтересах свого стабільного знаходження у владі і перемоги на виборах, продовжують маніпулювати темою самозбереження своїх етносів в такій різній за етнічним та релігійним складом країні. І на жаль, така тенденція, з великою долею вірогідності, зберігатиметься й надалі.

Результати без великих сюрпризів

Щодо безпосередньо результатів голосування, то після того, як на більш ніж 80% виборчих дільниць було оброблено голоси, місцева ЦВК вже назвала нових членів президії країни: серб Мілорад Додік, за якого віддали голоси біля 54% виборців, хорват Желько Комшич з 52% голосів та босняк Шефік Джаферович, який набрав 37%. Загалом, такі цифри є цілком закономірними і в цілому відображають політичні вподобання трьох державотворчих етносів федеративної держави. За винятком хіба що хорватського кандидата, який, як не парадоксально, перемогти якому допомогли голоси боснійські, а не хорватські виборці. Однак, якщо взяти до уваги історію виборів у Боснії і Герцеговині, то можна побачити, що такий «подарунок» хорватам, завдяки особливостям виборчої системи, босняки роблять не вперше.

Триголовий президент Боснії та Герцеговини: босняк Шефік Джаферович, хорват Желько Комшич та серб Мілорад Додік

Якщо ж розбирати результати виборів за етносами то, наприклад, босняки дозволили національній консервативній Партії демократичної дії (SDA) зберегти свої позиції з 2014 року. Єдиною вимушеною зміною стало те, що Бакир Ізетбегович, не мав більше права на місце в колективному президентстві і був замінений лояльним Шефіком Джаферовичем. Боснійська ліва опозиція не змогла консолідуватись і не була активною поза великими міськими центрами. Як результат, босняки-мусульмани зробили ставку на вже відоме їм обличчя.

Для боснійських хорватів поразка Драгана Човича від основного національного Хорватського демократичного союзу (ХДС), якого часто звинувачували у зловживанні владою, надмірному націоналізмі та заграванні з Росією, з одного боку, повинна сприйматись як непоганий результат. Однак, з іншого боку, вона може призвести до ще більшої нестабільності. Адже цього разу, як і в 2006 та 2010 роках, повторився сценарій, коли через особливості виборчої системи, босняки змогли вирішити долю хорватського кандидата. Цього разу вони дозволили перемогти лівоцентристу Желько Комшичу, який одразу після перемоги пообіцяв, що буде всіляко відстоювати інтереси хорватської меншини. Однак хорвати ні в Боснії та Герцеговині, ні в самій Хорватії, не вважають Кошмича своїм представником, і така ситуація може призвести до глибокої конституційної кризи в країні. Подібне вже було кілька років тому, але цього разу, на думку місцевих оглядачів, криза може мати зовсім інші масштаби.

От де не було (насправді й не очікувалось) жодних сюрпризів, так це в боснійських сербів. Президент Республіки Сербської Мілорад Додік переміг поміркованого, проте пасивного правоцентриста Младена Іванича. Не останню роль в перемозі Додіка зіграла його підтримка з боку зовнішніх сил, насамперед з Сербії та Росії.

Поява Додіка на чолі боснійського колективного президентства (оскільки він набрав найбільшу кількість голосів серед інших кандидатів) говорить про те, що країну чекають досить непрості часи. Про це свідчать його заяви, які він зробив одразу після своєї перемоги. Так, за його словами, основним завданням в складі колективного президентства буде скасування посади верховного представника.

Для цього він намагатиметься переконати інших членів нової президії Боснії і Герцеговини в тому, що якщо вони хочуть створити державу сильнішу за ту, що існує на сьогодні, то їм «треба позбутися верховного представника».

Верховний представник щодо Боснії та Герцеговини — посада, створена для виконання Дейтонської мирної угоди 1995 року. Верховний представник представляє країни, що беруть участь у Дейтонських угодах через Раду з виконання мирної угоди. Всі верховні представники мають повноваження ООН.

Поряд з цим, Додік виступає за створення в парламенті «сербського блоку». Слова ж «Моїм девізом на новій посаді буде «Республіка Сербська — понад усе», в такій різношерстій етнічно і релігійно Боснії і Герцеговині, взагалі говорять самі за себе.

Попри резонанс цих заяв, політичні оглядачі сходяться на тому, що саме він (резонанс) і є основною метою політичних маневрів Додіка на сьогодні. Навряд чи йому вдасться реалізувати все сказане, однак постійне використання такої тематики забезпечуватиме йому стабільну увагу з боку ЗМІ і дозволятиме ефективно мобілізувати боснійських сербів.

Що далі?

Яким буде життя країни після виборів? На фоні зростання міжетнічної напруги, відображенням якої є позиції і діяльність національних партій, Боснії і Герцеговині загрожує політична криза. Зокрема, продовжується тенденція, коли замість того, щоб спільно працювати в інтересах розвитку держави, сербські та хорватські національні партії навколо Додіка та Човіча (який хоч і програв місце у президії, однак зберігає свій вплив на політику країни) продовжують співпрацювати проти босняків, яких звинувачують у надмірному централізмі і зневазі до прав двох інших етносів. Зі свого боку, лідери босняків заявляють, що перші двоє намагаються розірвати країну. Такий стан справ також погіршує тривала економічна нестабільність, постійна бідність та еміграція.

Не сприятиме вирішенню ситуації й те, що міжнародні гравці, насамперед ЄС, є досить інертними у ставленні до того, що відбувається в Боснії і Герцеговині. З усіх важливих балканських питань, як от македонсько-грецька угода, сербсько-косовське порозуміння та стабілізація Боснії і Герцеговини, до яких в ЄС й так сильно не доходять руки, боснійська проблема стоїть для Брюсселя на останньому місці. Не виключено через те, що вона серед всіх трьох, є найскладнішою. А враховуючи те, що і в перших двох питаннях немає видимого прогресу, перспективи стабілізації в Боснії і Герцеговині виглядають досить примарними.

У той же час для іншої зацікавленої сторони – Росії – поява в колективному президентстві Боснії і Герцеговини їх протеже відкриває додаткові можливості для посилення свого впливу на країну. Для Москви на Балканах є сьогодні достатньо больових точок, натискаючи на які, вона може з легкістю збільшувати не тільки їхній головний біль, але й Європи загалом. Однак подарунок у вигляді Додіка у президентському кріслі з великою часткою вірогідності вказує на те, що довга рука Москви буде натискати насамперед саме на точки, сконцентровані в Сараєво.

Ігор Федик, для «Главкома»

Ігор Федик

Ігор Федик

Керівник Балканського офісу ЦДАКР

На сьогодні він представляє офіс ЦДАКР на Балканах і є керуючим редактором інформаційно-аналітичної платформи «В фокусі. Балкани-Чорне море». Його досвід включає також роботу в якості заступника головного редактора англомовного журналу «The Ukrainian Defense Review». Ігор Федик є автором досліджень та статей з питань міжнародних відносин, міжнародної безпеки та військово-технічного співробітництва у різних засобах масової інформації як України, так і закордоном (Радіо Свобода, Главком, Insider, Комментарии, Укрінформ, The Jamestown Foundation, BiznesAlert).