Наймасштабніший економічний форум у Східній Європі, в першу чергу, чудове місце для обговорення важливих тем, зокрема в кулуарах. Саме тут можна в неформальній обстановці поговорити з політиками, експертами, міжнародниками, дотичними до НАТО і урядів країн. І дізнатися, на що розраховувати Україні. Мені вдалося довідатися, зокрема, про плани щодо посилення нашого флоту.
Вчора увечері на форумі у Криниці-Здруй відбулася панельна дискусія на тему старих і нових загроз у Балтійському та Чорноморському регіонах. У ній брали участь віце-президент Палати депутатів Парламенту Румунії Бен-Оні Арделін,радник президента Грузії Тенгіз Пхаладзе, а також заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань Михайло Самусь.
Головною темою дискусії в теорії мала стати не Україна. Адже в ЄС зараз набирає обертів проект “Тримор’я”, що об’єднує 12 країн Центральної та Східної Європи. Його головною метою є економічна співпраця, розвиток бізнесу та енергобезпека. Якщо простіше – проект покликаний сприяти створенню транспортної та енергетичної інфраструктури між Балтійським, Чорним та Адріатичним морями. Всі ці компоненти неможливі без нарощення військової присутності у морях.
Україну наразі в проекті не бачать. Можливо, через те, що вона не є членом ЄС. Стосовно цього на форумі в Криниці говорив перший віце-прем’єр Степан Кубів, який запевнив, що без нашої країни проект “Тримор’я” є незавершеним і додав про курс України на вступ в ЄС. Та під час дискусії на іншій панелі щодо євроінтеграції пролунала причина, через яку наша країна досі не є членом Євросоюзу. Екс-єврокомісар, який займався питаннями розширення ЄС Ґюнтер Фергойґен сказав, що Україна “забула один крок”, за яким після отримання Асоціації з ЄС потрібно було показати подальше покращення і виконання умов. Та в нас з самої Асоціації зробили перемогу. До того ж, в європолітикумі досі присутні негативні настрої щодо розширення, зокрема через прийняття у свій час до лав балтійських країн, а також Румунії і Болгарії. Мовляв, позитивні очікування у більшій мірі несправдилися, а от негативних багато.
У кулуарах форуму від того самого Фергойґена вдалося почути, що в Україні пробуксовують реформи. І загалом європейців тут у Польщі більше цікавлять власні проблеми, мігранти, економічна співпраця, проблеми Румунії, Болгарії ,енергетична безпека, ніж українське питання. Це відчувається. Але у безпековому питанні без нас не обійтися попри незалучення в “Тримор’я”.
Основа “Тримор’я”
Цей проект охоплює країни три країни Балтії, Польщу, Чехію, Словаччину, Угорщину, Австрію, Хорватію, Словенію, Румунію та Болгарію. Всі ці країни є членами ЄС та НАТО. В альянсі нема лише Австрії.
Одним із головних його напрямків є енергетичний. Польща збудувала термінал для прийняття скрапленого газу на Балтиці, як і Литва, а Хорватія збирається будувати його на острові Крк в Адріатиці. Румунія почала розвідку нафти в Чорному морі, після вирішення спору з Україною щодо економічних зон навколо острова Зміїного. От тільки тут також вставляє палки в колеса Росія, яка не визнає судову перемогу Румунії в цьому питанні.
Для “Тримор’я” важливо змінити традиційний принцип транспортних і транзитних артерій, який історично склався у Центральній та Східній Європі. Вони йдуть у напрямку Схід-Захід і навпаки. В новому проекті їх хочуть запустити з півночі на південь.
Рік тому під час Варшавського форуму були окреслені інтереси США в проекті “Тримор’я”. Це і продаж енергоносіїв, а також наполягання на витрачанні необхідних 2% на безпеку країнами Альянсу. Відповідно, США шукає спільні інтереси з країнами-учасницями для тиску на Росію. Але у тих в свою чергу також є спільні інтереси з Москвою. Взяти хоча б Хорватію, яка залежна від російського газу. Та для США “Тримор’я” – це шанс втрутитися в російські інтереси у європейських країнах, зокрема потіснити Кремль в газовій та нафтовій “монополії”, наприклад, власним скрапленим газом.
України в планах нема
Рік тому на першому “триморському” форумі у Варшаві були президенти країн-учасниць і Трамп. Не було там Порошенка та представників України. Наступний форум цього року пройде в Бухаресті знову без України.
Втім, у Криниці-Здруй основна тема панелі стосовно “Тримор’я” звелася саме до українських проблем: посилення Росії в Азовському морі і можлива агресивна політика в Чорному, що може суттєво зашкодити судноплавству.
Румунія, як член НАТО, бачить успіх в стримуванні Росії в американській зброї. Остання озвучена сума на закупівлю озброєнь складає $11 млрд. Мова про винищувачі F-16, системи ППО Patriot. Важливим є і флот.
Головні кораблі Румунії входять в дві постійні військово-морські групи НАТО – SNMG2 і SNMCMG2, які протистоять ЧФ РФ.
Так, в групі SNMG2 румунський фрегат ROS Regele Ferdinand, поряд з турецьким фрегатом TCG Gaziantep, знаходиться в оперативному підпорядкуванні капітана флагманського есмінця HMS Duncan британського Королівського флоту. Така ж картина спостерігається в групі SNMCMG2, де головним є англійське багатоцільове дослідницьке судно HMS Enterprise.
Не так давно винищувачі британських ВПС “Єврофайтер Тайфун” злетіли з румунської авіабази “Михайло Когелнічану”, перехопивши російський Су-24, і відігнавши його подалі від кордонів країни НАТО.
Все це свідчить про те, що Румунія стала основним форпостом НАТО в чорноморському регіоні і згодна з цією роллю. Втім, там також розуміють небезпеку, яка походить з Криму. Зокрема, “Калібри”. В НАТО впевнені, що Росія може за нагоди вдарити по американській ракетній системі в Девеселу та авіабазі “Михайло Когелнічану” на румунській території.
Михайло Самусь окреслив агресивну політику Росії в Азовському морі і натякнув, якщо країни регіону не будуть діяти спільно, така ситуація може повторитися в Чорному морі. І ось тут якраз питання взаємодії румунських і українських ВМС досі не вирішене. Хоча не раз між країнами обговорювалася ідея створення спільного флоту для координації дій. Віце-президент Палати депутатів Парламенту Румунії Бен-Оні Арделін відповів, що окрім України Румунія ще стежить за проблемами Молдови, Придністров’я. І все, мовляв, у них під контролем. Досить цікавим моментом дискусії стало питання американця Стефана Бенсона із Saab Defense and Security. Це дуже впливовий дослідник морських операцій у глобальних прибережних районах, який був старшим науковим співробітником Центру стратегічних та міжнародних досліджень у Вашингтоні. Бенсон поцікавився, як саме Україна бачить розвиток власного флоту для протидії Росії.
Михайло Самусь відповів, що ставка робиться на москітний флот, ударною силою якого стануть ракетні катери “Лань”, озброєні крилатими ракетами “Нептун”. І дуже скоро останні будуть готові. Втім, ключовим питанням тут є співпраця із США для посилення флоту. Мовляв, самостійно Україна за рік може увести в стрій п’ять кораблів. Буде це “Гюрза-М” чи “Лань” – неважливо. Бо умовні десять потрібні вже сьогодні, оскільки ВМС України не може протистояти Росії ні в Чорному, а особливо в Азовському морях, куди Москва перекинула кораблі з Каспійського моря, заблокувавши Керченську протоку і наші порти Бердянська та Маріуполя.
В кулуарах після дискусії розмова торкнулася кораблів класу “Айленд”, два з яких вже скоро отримає від США Україна. Як запевнили американці та румунські представники, дотичні до НАТО, після цього Україна зможе дуже швидко отримати щонайменше два катери “Айленд”. Якщо, звісно, нарешті буде врегульовано питання із тим, щоб Міноборони України працювало з США напряму, без “Укроборонпрому”.
Інтереси США
Штука в тому, що для США дуже вигідне посилення Росії у морях і не тільки. У випадку з Румунією саме американці наполягли на закупівлі країною власних озброєнь на $11 млрд для протидії загрозі. Окрім цього, балтійські країни та Польща посилюються системами Patriot на суми, які перевищують $4 млрд. Окрім зброї – це ще і геополітичний інструмент.
Україна тут не є винятком. Хоча нашу державу і не бачать у “Тримор’ї” європейці, американці так чи інакше в рамках НАТО співпрацюватимуть з нами в Чорному морі. Мова не тільки про спільні навчання, але і відстоювання інтересів. Як нещодавно запевнив спецпредставник США Курт Волкер, американцям доведеться допомогти Україні з флотом та ППО. Безумовно, це буде за гроші і Україна готова витрачати понад $700 млн на Patriot. Щодо флоту, то хоч “Айленди” до нас колись і прийдуть безкоштовно, та за навчання екіпажів (по 16 чоловік екіпаж одного катера) Україна таки платить. Як і за їх доставку. Сума немаленька – за нашими даними близько $10 млн.
Американці загалом у плюсі. Як вдалося довідатися мені в кулуарній розмові на форумі, 110-футові “Айленди” зараз в США замінюють на 150-футові $65 млн нові катери з екіпажем 24 людини. Берегова охорона США очікує на шість таких катерів у 14-окрузі, який охоплює Гаваї, Гуам, Самоа, деякі тихоокеанські острівні держави та частину Азії. Найближчим часом “законсервувати” планують ще 4 “Айленди”. Утримування цих катерів коштує щонайменше $400 тис. на рік. Тому США простіше зняти з них озброєння і віддати тій самій Грузії, Коста-Риці та Україні, що вони і роблять, ще й заробляючи на цьому.
Відповідно, після двох “Айлендів”, які скоро мають приплисти в Україну – якраз навчають екіпаж, ведеться розмова про ще два таких кораблі. А далі, контингент “Айлендів” в теорії може зрости ще на два і ми отримаємо 6 катерів. Обійдеться питання флоту для нас у кілька десятків мільйонів доларів з можливими поступками за різними програмами, до речі, як і у питанні Patriot, де опрацьовуються різноманітні варіанти скидок для нас.
Найдоцільніше розмістити катери було б в Азовському морі, з “Нептунами” на борту. Втім, все це наразі виключно розмови та позиція західних партнерів. Позицію української влади ми побачимо в майбутньому.
Втім, американські співрозмовники впевнені, що співпраця України з США у питанні озброєнь дуже необхідна. Бо в подальшому наша країна саме з Patriot та “Айлендами” буде більш цікава для НАТО з точки зору легкої інтеграції, ніж без них. Хоча з цими озброєннями, безперечно, з Росією не повоюєш. Та без них справи взагалі кепські. Але геополітика – на першому місці.
