Прагнення України стати членом ЄС і НАТО ні в якому разі не заважає розвивати ВТС з Китаєм. Про це сказав керівник сектора Азіатсько-Тихоокеанського регіону Центру дослідження армії, конверсії і роззброєння Юрій Пойта на круглому столі «Соціалізм з китайською специфікою в нову епоху: погляд з України». Під час, заходу, який організувала Українська асоціація китаєзнавців, експерт ЦДАКР розповів про військову реформу Народно-визвольної армії Китаю (НВАК) і можливості ВТС України з КНР.
Він зазначив, що тема комплексної модернізації китайських збройних сил стала однією з ключових на 19-му з’їзді КПК. «Якщо проаналізувати доповідь Голови КНР Сі Цзіньпіна, модернізація національної оборони названа обов’язковою умовою для реалізації так званої «китайської мрії про велике відродження китайської нації». Іншими словами, без потужної армії неможливо досягти тих зовнішньополітичних та внутрішньополітичних завдань, на які націлилися китайські керівники», – підкреслив експерт.
Він додав, що китайці дуже добре пам’ятають досвід Опіумних воєн в позаминулому столітті, коли за допомогою модернізованого і сучасного флоту Захід завоював Китай, змусив підписати низку нерівноправних договорів, які стали початком так званого «століття воєн і принижень», і мало не поставили під загрозу існування Китаю як держави і нації.
Продовжуючи тему військової реформи, Пойта додав, що Сі Цзіньпін на 19-му з’їзді відзначив успіхи в її проведенні, і сказав що до 2020 року армія повинна бути механізована та інформатизована і має відбутися істотне підвищення її стратегічного потенціалу. До 2035 року – має бути проведено більшість заходів з модернізації національної оборони і армії, і до 2050 року повинні бути створені збройні сили «передового світового рівня».
Китайська військова реформа – перехід від радянської до західної моделі
За словами експерта ЦДАКР, суть військової реформи полягає в наступному. По-перше, глобально змінилася структура збройних сил і система бойового управління – замість 7 військових округів створено 5 зон бойового командування. Була проведена повна реорганізація структури командування НВАК: замість чотирьох головних управлінь (Генштабу, політики, тилу і озброєння) були створені 15 спеціалізованих структур. Слід відзначити створення абсолютно нової структури – Об’єднаного штабу, головним завданням якого є оперативно-стратегічне планування та об’єднане управління військами. Об’єднаний штаб в максимальній мірі звільнений від адміністративних, господарських, тилових, навчальних і мобілізаційних функцій, які раніше були прерогативою Генштабу НВАК.
«Ми спостерігаємо перехід від централізованої системи управління армією радянського типу до того, що фахівці називають «об’єднаним командуванням західного зразка», що кардинальним чином змінить закладену ще в 1930-х роках структуру управління, розраховану на затяжну континентальну війну», – підкреслив Пойта.
Другою істотною зміною є трансформація завдань збройних сил. Вони стали орієнтуватися на захист національних прав та інтересів Китаю у Світовому океані і на виконання операцій за кордоном (боротьба з тероризмом, захист морських комунікацій, міжнародні миротворчі акції і т.д.). У зв’язку з цим ми бачимо істотне збільшення ролі ВМФ: будуються авіаносці, корвети, фрегати (до 18 суден на рік), створюються закордонні морські бази (ВМБ Джибуті, порт Гвадар у Пакистані, порт у Шрі-Ланці). Також було проведено скорочення сухопутного компонента на 300 тис. чоловік і збільшено кількість ВМС, а саме морської піхоти, на 100 тис. чол. Паралельно відбулося реформування Повітряно-десантних військ, які призначені для виконання наступальних операцій з перекиданням на великі відстані. «Ми спостерігаємо збільшення експедиційних можливостей Китаю, які повинні за американським зразком бути готовими до виконання завдань далеко від національної території, з логістикою, матеріально-технічним забезпеченням, навігацією, і т.д., вже не тільки в межах першої і другої острівної гряди, але і в Світовому океані. При цьому китайські керівні документи (наприклад, Біла Книга «Національна оборона Китаю») заперечують прагнення КНР до гегемонії і експансії, пропагуючи виключно мирний шлях розвитку», – сказав експерт.
Він додав, що дані факти говорять про те, що збільшення економічного і політичного впливу Китаю в світі буде супроводжуватися посиленням силового компонента, однак китайське керівництво говорить про мирний розвиток, побудову «співтовариства спільної долі», тому на думку ряду аналітиків, не варто розглядати Китай як зростаючу військову загрозу. Навпаки, важливо розуміти, яким чином слід побудувати стратегічне партнерство з Китаєм, що допоможе Україні реалізувати свої національні інтереси в сфері безпеки.
Перспективні напрямки ВТС з Китаєм – авіація і флот
На думку експерта ЦДАКР, говорячи про ВТС України з Китаєм необхідно розуміти, що українські збройні сили також знаходяться на етапі реформування, і прагнення України стати членом ЄС і НАТО ні в якому разі не заважає розвивати співробітництво з КНР у сфері оборони. Він додав, що в зв’язку з тим, що Україна не володіє технологією виробництва бойових літаків (мається на увазі закритий цикл) то перспективним є саме цей напрямок: «У нас є виробничі потужності, які дозволяють випускати військово-транспортні літаки, причому їх ТТХ за багатьма показниками перевершують зарубіжні аналоги, проте у сфері винищувальної і штурмової авіації у нас суттєва прогалина». Серед перспективних напрямів є спільне створення на нашій території літака на основі китайського навчально-бойового літака L-15, в якому знаходяться українські двигуни «Мотор-Січ». Проблема штурмової і винищувальної авіації України стоїть дуже гостро, а закупівля за кордоном на даний час неможлива (шведський літак Сааб JAS 39 «Гріпен» недостатньо функціональний, а F-16 дуже дорогі в обслуговуванні). При цьому Україні необхідно приблизно 120 бойових літаків (мінімальна цифра – 60).
Експерт ЦДАКР додав, що другим важливим напрямком співпраці може бути створення морського компонента українських ЗС. При цьому необхідно зосередитись на створенні малих швидкохідних морських платформ, які український ОПК в змозі виробляти, але в дуже довгі строки. У нас вже створюється крилата ракета «Нептун» і при наявності швидкохідних морських платформ Україна зможе фактично побудувати з нуля ВМС. «Така стратегія входить в концепцію так званого «москітного флоту» системи швидких, маневрених і малопомітних катерів, які здатні діяти в ближній морській зоні, знищувати надводні кораблі і підводні човни противника, охороняти важливі об’єкти морської інфраструктури, бази і порти, забезпечувати рейдові і спеціальні дії морської піхоти і сил спеціальних операцій, вести протимінні дії», – сказав експерт.
Він додав, що важливим аспектом є те, що на модернізацію українських збройних сил вже виділяються кошти (на закупівлю озброєння в 2018 році передбачено близько 16,5 млрд. гривень на рік, при оборонному бюджеті 86,6 млрд. гривень). Ось цих 16,5 млрд. це якраз обсяг ринку, який в тому числі, можуть зайняти китайські компанії.
Водночас, говорячи про кроки, які слід зробити українському політичному керівництву, експерт ЦДАКР зазначив, що для розвитку необхідного рівня міждержавних відносин повинен бути високий рівень контактів між державами. У якості прикладу він навів ВТС Білорусі з Китаєм, за результатами якого Мінськ зумів вирішити одну з проблем, а саме отримав ракетні технології в КНР. «В результаті спільної кооперації, за два роки білоруси створили з китайцями РСЗВ «Полонез», яка з новою ракетою М20 фактично стала ОТРК. Таким чином Білорусь вирішила свою проблему національної безпеки – створила ракетну зброю, яку їй не хотіла постачати Росія», – підсумував Пойта.
Він додав, що для подальшого успішного співробітництва необхідний детальний аналіз двосторонніх відносин у сфері ВТС між Україною та Китаєм. Тому, в ЦДАКР на даний момент розглядається можливість підготовки книги на цю тему (Раніше така книга під назвою “УКРАИНА –КИТАЙ: от проектов к стратегическому партнерству” публікувалася в 2009 році). У зв’язку з цим, співробітництво з китайською стороною було б дуже доречним.
