Сектор безпеки України

ЦДАКР: УКРАЇНІ НЕОБХІДНО ВИТИСКАТИ МАКСИМУМ З ПЕРЕМОГИ У СТОКГОЛЬМСЬКОМУ АРБІТРАЖІ

Внаслідок вкрай позитивного для України рішення Арбітражного Трибуналу в Стокгольмі у справі між Нафтогазом та Газпромом, перед Києвом викристалізувалися досить сприятливі обставини для досягнення стратегічних цілей на міжнародній арені.

Мова йде про протистояння кремлівським проектам експортних газопроводів – Turkish Stream і, в першу чергу, Nord Stream–2. Не так власне рішення, як пряма реакція на нього з боку Газпрому, є «подарунком» Україні та іншим державам, які виступають проти проектів Кремля. Потрібно наголосити, що агресивний тон Газпрому після рішення Трибуналу є блефом та погано прихованою спробою тиску. Оптимальне використання цієї ситуації можливе за умов вчинення низки кроків, які можна умовно поділити на «правові» та «інформаційні».

В правовому «блоці» питань варто виокремити такі:

  • Чіткий курс на імплементацію обох рішень Трибуналу з дотриманням правового шляху, який вказав суд. Газпром зараз провокує Україну на вчинення аналогічних дій неправового характеру, щоб перевести «гру» за новий стіл переговорів та, що важливіше, з новим порядком денним. Цього допускати категорично не можна.
  • Варто бути дуже обережним щодо відмови від поставок російського газу в рамках принципу take or pay на 2018–2019 рр., які у грудні Трибунал визначив на рівні 5 млрд. куб. м на рік (з можливістю зменшення до 4 млрд. куб. м). Навіть попри заяви Газпрому та листи на адресу Нафтогазу з Москви, відмовлятися від вказаних Трибуналом поставок потрібно виключно у порядку встановленому контрактами та рішенням суду.
  • Те саме стосується дотримання процедури стягнення з Газпрому боргів. У випадку такої необхідності Київ не може собі дозволити навіть найменшу правово-процедурну помилку.
  • Нафтогазу слід бути готовим до чергових провокацій з боку Газпрому – заяв, листів, пропозицій. Враховуючи фрустрацію РФ, усі вони матимуть мало спільного із зобов’язуючим та закріпленим Судом порядком. Цими проколами Кремля потрібно скористатися, як мінімум, інформаційно, а за можливістю – в правовому режимі.
  • З метою юридичного та інформаційного використання, варто якомога докладніше документувати порушення російським концерном транзитного контракту у частині, що стосується тиску на вході в українську ГТС.
  • Слід врахувати, що однією з цілей нервової поведінки Москви, проявом якої було в т.ч. «розірвання контрактів» та заяви про «подальші процедури в Арбітражі», було створення видимості про начебто незавершеність судового провадження. Враховуючи факт, що в ключовому розпорядженні КМУ № 496 з липня 2016 року, яке регулює питання відокремлення оператора ГТС зі структури Нафтогазу (т.зв. unbundling), мова йде про пряму прив’язку фінальної стадії unbundling до «набрання чинності остаточного рішення» Арбітражу, теоретично в окремих груп впливу в Україні може виникнути спокуса використати цей фрагмент для затягування реформи. Доцільним буде винесення таких питань за рамки політичних та бізнесових спекуляцій. Однією з умов успіху Києва проти газопроводних проектів РФ є оперативність газової реформи в Україні.  

 

Результат судової баталії та реакція на нього Газпрому мають стати приводом до максимальної інтенсифікації активності в інформаційній сфері:

  • Потрібно врахувати фактор часу, який зараз грає вкрай важливу роль – дуже скоро може виявитися, що інші події стануть більш вагомим інформаційним приводом у Європі і, відповідно, питання поведінки Газпрому стане менш цікавим. То ж інформаційну активність потрібно проявити у дуже стислі терміни з урахуванням високої динаміки розвитку подій.
  • Центральним пунктом інформаційних дій мають бути факти порушення і нехтування нормами міжнародного права з боку РФ. Газпром сам дав у руки Києва аргументи публікуючи скандальні заяви Олексія Міллера про «подвійні стандарти» Арбітражу та порушення ним норм «шведського права». Також подробиці зриву поставок газу в Україну та порушення зобов’язань щодо тиску повинні бути максимально поширені в західному інформаційному просторі.
  • Трибунал своїм рішенням де факто визнав, що для Кремля газовий чинник був інструментом політичного тиску на Україну. В світлі розмов довкола Nord Stream–2 цей аргумент має лунати дуже гучно як свіже попередження європейцям.
  • На Заході майже непоміченою виявилася безпосередня причина зниження Газпромом тиску у газопроводах на вході в Україну – різке зростання попиту на газ у європейській частині РФ. Іншими словами, Газпром продемонстрував часткову нездатність задовольнити заявку країн ЄС на поставки сировини. На цьому фоні, Україна виправляла дії Газпрому, витрачаючи свій газ, що європейським споживачам створило умови не помічати даної проблеми. Обидва елементи – часткова експортна нездатність Газпрому та оперативність української ГТС – мають бути важливими меседжами на міжнародній арені.
  • Необхідною умовою успіху інформаційних дій Києва є постійна координація роботи між всіма ключовими гравцями, які мають відношення до справи: Президентом, РНБОУ, урядом (з особливим акцентом на Міненерго та МЗС) і Нафтогазом. Потрібно визнати, що перші дні після оголошення вердикту, всі названі суб’єкти співпрацювали досить ефективно. Проте, є підозра, що це мало місце з огляду на політичне бажання «бути поміченим довкола перемоги». То ж варто зберегти цей курс на чітку координацію у довгій перспективні. 
  • Досягати названих цілей буде значно легше та виправдано, заручившись підтримкою інших країн, які є противниками газопроводних проектів РФ. В першу чергу, мова йде про Польщу та прибалтійські країни. Слід сформувати з ними постійні канали комунікації з метою координації дій. (До речі, в найближчі дні варто чекати чергового витоку польсько-української «історичної епопеї», з якої стирчатимуть російські вуха).
  • Також активність має проявити депутатський корпус України, якому варто інтенсифікувати діалог та налагодити комунікацію з колегами з парламентів ключових країн Європи та Європарламенту з метою підняття «теми Газпрому».
  • Пріоритетним напрямком має бути донесення деталей ситуації до США. Нагадуємо, що Вашингтон залишається, по суті, ключовим інструментом блокування Nord Stream–2, й ігнорувати цей фактор в своїй активності буде помилкою.

З огляду на масштаб поразки РФ та чималий резонанс від неї, не можна виключати, що вона стане каталізатором кадрових змін у Газпромі, суттєвих рокіровок в енергетичному секторі РФ або навіть ширше – оточенні В.Путіна. Якщо до цього дійде, то це станеться після виборів. Тим не менше, боротьба різних груп впливу довкола Кремля може бути позитивним для України проявом загального послаблення режиму. То ж варто слідкувати за цим питанням та в міру можливості використовувати його або принаймні посилювати інформаційно.